Справа № 305/110/26
Номер провадження 3/305/60/26
19.02.2026. Суддя Рахівського районного Закарпатської області Ємчук В.Е., розглянувши матеріали, які надійшли від Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№548208 від 22.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , 22.12.2025 року о 20 годині 00 хвилин в с. Ділове, по вул. Трибушанська будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП 18.05.2025 року згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 4755697, повторно протягом року, керував транспортним засобом марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, тобто без посвідчення водія відповідної категорії. Таким чином ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що його транспортний засіб марки "Мерседес" має категорію «В» та 8 пасажирських місць, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Разом з тим, він є власником посвідчення водія НОМЕР_2 категорій «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С», а тому він має право керувати вищезазначеним транспортним засобом. Просив провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні нього закрити.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бліщ О.Б. у судовому засіданні пояснила, що у відповідності до Правил дорожнього руху, водій транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. В транспортних засобах категорії «В» дозволена максимальна кількість сидячих місць - вісім, а з водієм дев'ять. В свою чергу ОСОБА_1 мав при собі посвідчення водія НОМЕР_2 категорій «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С». А в свідоцтві про реєстрацію його транспортного засобу "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1 зазначено, що автомобіль має категорію «В» та дев'ять сидячих місць з місцем водія. А тому просила провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні нього закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може біти підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту даної правової норми вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності тільки у разі вчинення дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до змісту ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документа.
Також відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, тобто за повторне керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до п. 2.1.а. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій: В автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№548208 від 22.12.2025, ОСОБА_1 , 22.12.2025 року о 20 годині 00 хвилин в с. Ділове, по вул. Трибушанська будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП 18.05.2025 року згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 4755697, повторно протягом року, керував транспортним засобом марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, тобто без посвідчення водія відповідної категорії.
Разом з тим, як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на транспортний засіб марки "Мерседес-Бенц", д.н.з. НОМЕР_1 , модель транспортного засобу - «Спрінтер», тип - «Загальний легковий - загальний пасажирський - В», категорія - «В», кількість сидячих місць з місцем водія - 9.
Згідно довідки від 23.12.2025, виданої начальником САП, капітаном поліції О. Боднар, ОСОБА_1 є власником посвідчення водія НОМЕР_2 категорій «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С», яке він отримав з 27.12.2016 у центрі ДАІ 2145.
Отже, ОСОБА_1 мав посвідчення водія відповідної категорії «В» для керування транспортним засобом з кількістю сидячих місць, крім сидіння водія, восьми. А тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 4755697 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом, не маючи права керування таким ТЗ, однак цей факт сам по собі не може бути підставою для його притягнення до відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП без встановлення повторності дій, які зазначені в ч.ч.2-4 ст.126 КУпАП.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar vs. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року (далі також Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.
Згідно частини другої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини (далі - також ЄСПЛ) у своїх рішеннях наголошує, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (зокрема, пункт 51 рішення у справі «Михайлова проти російської федерації»).
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к) суд наголошує, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.
Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що доданими до даного протоколу про адміністративне правопорушення матеріалами вина ОСОБА_1 , яка є складовою частиною будь-якого складу правопорушення і має бути обов'язково встановлена при розгляді адміністративних матеріалів, недоведена та не може бути встановлена судом.
Отже, приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_1 є недоведеною та не встановленою, відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суд вважає, що у діях останнього відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується в разі накладення на особу адміністративного стягнення.
Оскільки, на ОСОБА_1 адміністративне стягнення не накладено, підстави для стягнення судового збору відсутні.
З урахуванням наведеного судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок, слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 247, 251, 256, 280, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок віднести за рахунок держави.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області протягом 10 діб з дня її проголошення.
Суддя Рахівського районного суду: Ємчук В.Е