19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 990/35/25
провадження № 11-367заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2025 року(судді Жук А. В., Радишевська О. Р., Мельник-Томенко Ж. М., Єресько Л. О., Соколов В. М.)у справі № 990/35/25 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України,) Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія),у якій просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Президента України, Верховної Ради України, ВРП, ВККС щодо нерозгляду (не належного розгляду - спотворення) заяв до них від 25 вересня та 04 грудня 2024 року;
- зобов'язати Президента України, Верховну Раду України, ВРП, ВККС розглянути належним чином заяви до них від 25 вересня та 04 грудня 2024 року та на кожну вимогу заяв надати обґрунтовану відповідь:
- вжити заходи щодо виконання органами досудового розслідування [(Генеральною прокуратурою України (далі - ГПУ), Спеціальною антикорупційною прокуратурою (далі - САП), Службою безпеки України (далі - СБУ), Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ), Державним бюро розслідувань (далі - ДБР)]своїх посадових обов'язків під час розслідування вчинених щодо позивача злочинів, виконання рішення суду щодо проведення розслідування за його заявами про злочини;
- за позбавлення позивача конституційних прав судді та громадянина на захист державою від скоєних щодо нього злочинів, таких як: крадіжка грошового забезпечення судді, перешкоджання у здійсненні правосуддя, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, злочинне звільнення з посади судді з метою помсти тощо притягнути керівництво органів досудового розслідування (далі також - ОДР) до відповідальності, звільнивши із займаних посад через службову невідповідальність;
- вжити заходи щодо вжиття заходів безпеки щодо нього;
2) відшкодувати шкоду, завдану позивачеві нерозглядом (неналежним розглядом - спотворенням) його заяв від 25 вересня та 04 грудня 2024 року:
Президентом України у розмірі 323 881 566,72 грн моральної шкоди;
Верховною Радою України в розмірі 338 291 551,68 грн моральної шкоди та 14 074 992 грн матеріальної шкоди.
ВРП у розмірі 323 881 566,72 грн моральної шкоди та 14 074 992 грн матеріальної шкоди.
2. На обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 , зокрема, вказує, що він 25 вересня та 04 грудня 2024 року вчергове звернувся до відповідачів із заявами, проте станом на день звернення до суду вказані заяви належним чином відповідачами не розглянуті, заходів щодо початку розслідування вчинених щодо позивача злочинів керівництво органів досудового розслідування - ГПУ, САП, СБУ, НАБУ, ДБР за неспроможність організувати діяльність підпорядкованих установ згідно з Конституцією України, законами України та своїми посадовими обов'язками, до відповідальності не притягнуто, тощо.
3. Обґрунтовуючи шкоду, завдану позивачу відповідачами, щодо неналежного розгляду його заяв від 25 вересня та 04 грудня 2024 року, ОСОБА_1 указує, що оскільки головним ініціатором, організатором та виконавцем порушення прав позивача щодо злочинного позбавлення права судді на працю, злочинного звільнення позивача у травні 2008 року з посади судді, передачі його документів щодо звільнення до Верховної Ради України, всупереч забороні суду, є ВРП (правонаступник Вищої ради юстиції), то позивач уважає необхідним за основу розрахунку моральної шкоди взяти грошове забезпечення Голови ВРП (згідно з листом ВРП від 27 листопада 2024 року середньомісячна винагорода Голови ВРП ОСОБА_2 з травня по листопад 2024 року становить 343 094, 88 грн).
4. Щодо заподіяння відповідачами матеріальної шкоди в частині «крадіжки суддівської винагороди з часу злочинного звільнення позивача з посади судді у травні 2008 року по час переведення на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у листопаді 2023 року», то позивач указує, що строк протиправного звільнення його з посади судді складає 186 місяців; згідно з наказом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року про зарахування до штату цього суду та довідки від 05 січня 2024 року розмір посадового окладу судді ОСОБА_1 складає 75 672 грн. Таким чином, позивач вважає, що загальний розмір матеріальної шкоди, завданої йому протиправним звільненням з посади судді, складає: 186 місяців * 75 672 грн = 14 074 992 грн невиплаченої суддівської винагороди з кожного (Верховної Ради України та ВРП).
Фактичні обставини справи
5. Указом Президента України від 19 серпня 1997 року № 856/97 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено суддею Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-ІV «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону безстроково.
6. 20 жовтня 2003 року Кваліфікаційна комісія суддів військових судів України ухвалила рішення, яким рекомендувала Вищій раді юстиції внести до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.
7. 04 лютого 2004 року Вища рада юстиції ухвалила рішення № 16, яким скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційної комісії суддів військових судів України від 20 жовтня 2003 року залишила без задоволення та внесла подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
8. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 303-VI «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону у зв'язку з порушенням присяги судді.
9. 19 січня 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 18 липня 2019 року у справах № 800/465/17, № 800/466/17, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував рішення Вищої ради юстиції від 04 лютого 2004 року № 16. Визнав протиправною та скасував Постанову Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 303-VI «Про звільнення суддів» у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону. Передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. У задоволенні решти вимог відмовив.
11. 15 червня 2021 року ВРП ухвалила рішення № 1341/0/15-21 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.
12. Відповідно до наказу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року № 740-к «Про зарахування до штату Дніпропетровського окружного адміністративного суду судді ОСОБА_1» ОСОБА_1 зараховано до штату Дніпропетровського окружного адміністративного суду на посаду судді у зв'язку з переведенням на підставі рішення ВРП від 28 листопада 2023 року № 1128/0/15-23. Установлено позивачу з 06 грудня 2023 року посадовий оклад у розмірі 75 672 грн.
13. Рішенням ВРП від 26 березня 2024 року № 886/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» звільнено з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
14. На підставі наявних у справі доказів суд першої інстанції встановив, що позивач неодноразово звертався до відповідачів та інших державних органів із заявами.
15. Так, 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України, Верховної Ради України, керівників депутатських фракцій і груп, ВРП, ВККС, Кабінету Міністрів України, Ради суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції (далі також - НАЗК), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою «Про створення в органах досудового розслідування: ГПУ, САП, СБУ, НАБУ, ДБР - організованого злочинного угрупування, з метою приховування злочинів органів державної влади (статті 109 Кримінального кодексу України - повалення конституційного ладу) та поновлення прав судді ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої органами державної влади (порушено статтю 56 Конституції України)» (далі - заява від 25 вересня 2024 року), у якій заявник просив:
«І. Вжити негайних, термінових заходів щодо відновлення конституційної діяльності ОДР щодо забезпечення прав громадян на захист від злочинів:
1) Керівників ОДР: ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, за неспроможність організувати діяльність підпорядкованих ним установ згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, причетність до крадіжки мого грошового забезпечення судді, скоєння інших численних злочинів щодо мене, звільнити з займаних посад, за службовою невідповідальністю;
2) Кваліфікаційну дисциплінарну комісію прокурорів (та інших ОДР), за неспроможність організувати контроль за конституційною та законною діяльність контрольованих ними установ, розформувати та набрати на їх посади більшість з громадських організацій, не допускаючи створення в них кругової поруки, шахрайства, корупції та вибіркового правосуддя;
ІІ. Усунути перешкоди у належному розгляді моєї заяви від 17 липня 2024 року;
III. Вжити негайних заході по відшкодуванню шкоди заподіяної мені ОДВ (згідно ст. 56 Конституції України):
1) Крадіжки мого грошового забезпечення судді головою військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону ОСОБА_3 та іншими, з жовтня 2004 року по травень 2008 року (позбавлення засобів на існування);
2) Неналежним виконанням (не виконанням) своїх посадових обов'язків посадових осіб ОДР, у розмірі 15 303 440,08 грн (п'ятнадцять мільйонів триста три тисячі чотириста чотири грн. 08 коп.), згідно прихованої моєї позовної заяви від 25.10.24р;
3) Шкоди завданої мені незаконним, злочинним звільненням з посади судді у травні 2008 року (заява до ВРУ - ВРП від 09.05.24р):
а) Матеріальної шкоди, у розмірі 14 074 992 грн., що виражається у розмірі невиплаченої мені суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з травня 2008р по грудень 2023р;
б) Моральної шкоди у розмірі 14 074 992 грн., що виражається протиправним звільненням з посади судді у травні 2008 року,.
Для цього, Верховній Раді України та Вищій раді правосуддя, винести розгляд вказаних питань на засідання ВРУ та ВРП.
Це питання вирішується не керівниками вказаних установ (що є перевищенням влади - КОРУПЦІЄЮ), а органами влади - ВРУ та ВРП (колегіально), які приймали незаконне рішення про звільнення Мене злочинним шляхом знімали колегіально так і поновлюйте мої права колегіально, як того вимагає Конституція України, а не кулуарно, одноособово, без наданих повноважень та без дотримання процедури;
IV. Верховній Раді України:
1) Голові Верховної Ради України, за неспроможність організувати діяльність Верховної Ради України згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, висловити недовіру та усунути з займаної посади;
2) Створити ТСК щодо розслідування злочинної діяльності ОДР, що призвело до позбавлення громадян права на захист державою від злочинів та зміну конституційного ладу на диктатуру (ст. 111 КК України);
3) Створити ТСК, щодо позбавлення конституційних прав громадян на відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої органами державної влади.
Це питання повинно вирішуватися автоматично, а у разі незгоди з рішенням про відшкодування шкоди, громадяни мають право оскаржити його у суді. Посилання зразу громадян до суду, коли вже є рішення суду про визнання порушення їх прав ОДВ, це є КОРУПЦІЄЮ, намаганням уникнути виконанням своїх посадових обов'язків (може громадянам ще курси бухгалтерів закінчити). Громадяни роками (десятиліттями) по судах ходили, відстоювали свої права, суд їх визнав , а тепер через десятиліття судових розглядів їх знову посилають до суду - ЦЕ ПОСАДОВИ БАНДИТИЗМ ОДВ;
V. Вищій раді правосуддя:
1) Голові Вищої ради правосуддя, за неспроможність організувати діяльність Вищої ради правосуддя, згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, висловити недовіру та усунути з займаної посади;
2) Відкрити дисциплінарне провадження щодо прокурорів ГПУ та САП винних у позбавленні мене права на захист державою щодо скоєних щодо мене злочинів;
3) Суддів Київського апеляційного адміністративного суду: Усенко, Бистрик, Попович, за прийняття злочинного рішення 07.07.2008 року, коли вони розглянули справу на годину раніше призначеного судом часу, без попередження мене (позивача), зняти з займаних посад за службовою невідповідальністю ( довели свою вірно відданість ОСОБА_4 ) ;
4) Згідно моїх попередніх звернення, які приховуються та ігноруються, за позбавлення громадян права на судовий захист, притягнути до відповідальності суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: ОСОБА_5 , ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_6 , ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32
Враховуючи, кількісний склад суддів КАСВС, а також значний період часу за який ними скоювали ся порушення, на сьогоднішній час в мене повна недовіра до всього складу суддів КАСВС, вони нездатні приймати рішення на користь громадян чиї інтереси та права порушені найвищими посадовими особами ОДВ, а тому створити комісію щодо вивчення та аналізу їх протиправної діяльності;
VI. У зв'язку з загрозою моєму життю вбивством, не вжиття жодних заходів щодо розслідування моїх заяв органами досудового розслідування ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, вчинення ними щодо мене інших численних злочинів, що у свою чергу свідчить про їх зацікавленість у приховуванні цих злочинів, вжити щодо мене заходи безпеки».
Додатком до заяви від 25 вересня 2024 року долучено заяву «До ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР від 05.09.2024» з усіма додатками.
16. 04 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України, Верховної Ради України, керівників депутатських фракцій і груп, ВРП, ВККС, Кабінету Міністрів України, Ради суддів України, НАЗК, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою «про визнання виборів Президента України та Верховної Ради України у 2019 році недійсними, зміну конституційного устрою на бандитський, диктаторський режим Зеленського, ініціювання питання про усунення Президента України Зеленського В. О. з поста в порядку імпічменту та відшкодування шкоди» (далі - заява від 04 грудня 2024 року), в якій заявник просив:
«І. Визнати вибори Президента України та Верховної Ради України у 2019 році антиконституційними та не дійсними.
Призначити перевибори Президента України та Верховної Ради України, як проведених в антиконституційний, злочинний спосіб та незаконно перебуваючих на своїх посадах, що призвело до зміни конституційного устрою на бандитський, диктаторський режим Зеленського;
ІІ. Ініціювати питання про усунення Президента України Зеленського В.О. з поста, в порядку імпічменту за повалення конституційного ладу (ст. 109 КК), державну зраду (ст. 111 КК), та зловживання владою (ст. 364 КК).
Бандиту, крадію Зеленському не місце на посаді Президента України;
ІІІ. Заборонити діяльність політичної партії СЛУГА НАРОДУ, як анти конституційної, злочинної, антиукраїнської та антинародної, перебування якої при владі призвело до зміни конституційного устрою на бандитський, диктаторський режим Зеленського;
IV. Усунути перешкоди у належному розгляді моєї заяви до Вас від 25.09.24р;
V. Вжити заходи по належному розгляді моїх заяв про злочини до ОДР: ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР від: 01.11.24р та 21.11.24р, щодо вчинення у т. ч. Вами злочинів;
Керівництво ОДР: ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, за неспроможність організувати діяльність підпорядкованих ним установ, згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, сприянні у приховуванні злочинів вчинених посадовими особами органів державної влади, що призвело до позбавлення громадян прав на захист від злочинів та зміни конституційного устрою країни на бандитський - диктаторський режим Зеленського, звільнити з займаних посад за службовою невідповідальністю;
VI. За неспроможність організувати діяльність підпорядкованих Вам установ, згідно Конституції, Законів України та своїх посадових обов'язків, сприянні у приховуванні злочинів вчинених посадовими особами органів державної влади, що призвело до позбавлення громадян прав на захист від злочинів та зміни конституційного устрою країни на бандитський - диктаторський режим Зеленського, крадіжку мого грошового забезпечення судді з жовтня 2004 року по травень 2008 року (всього!), залишення мене без засобів на існування, крадіжку моєї суддівської винагороди з травня 2008 року по грудень 2023 року, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень під час бандитського нападу у середмісті Дніпра у жовтні 2006 року тощо , зняти з займаних посад, за службовою невідповідальністю (зловживання владою):
1) Президента України Зеленського В.О. , шляхом заподіяння процедури імпічменту;
2) Керівництво Верховної Ради України;
3) Керівництво депутатських фракцій і груп;
4) Керівництво Вищої ради правосуддя;
5) Керівництво Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
6) Прем'єр-Міністра України;
7) Керівництво Ради суддів України;
8) Керівництво Національного агентства з питань запобігання корупції;
9) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
VII. Відшкодувати шкоду завдану мені неналежним виконанням своїх посадових обов'язків (не виконанням), що призвело до позбавлення мене прав громадянина та судді у розмірі:
1) Президентом України Зеленським В.О. - 101 551 824 грн, моральної шкоди;
2) Верховною Радою України - 101 551 824 грн, моральної шкоди;
3) Керівництвом депутатських фракцій і груп - 101 551 824 грн, моральної шкоди;
4) Вищою радою правосуддя - 101 551 824 грн, моральної шкоди;
5) Вищою кваліфікаційною комісією суддів України - 101 551 824 грн, моральної шкоди;
6) Кабінетом Міністрів України - 101 551 824 грн, моральної шкоди;
7) Радою суддів України - 101 551 824 грн, моральної шкоди;
8) Національним агентством з питань запобігання корупції - 101 551 824 грн, моральної шкоди;
9) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини - 101 551 824 грн, моральної шкоди;
VIII. Верховній Раді України та Вищій раді правосуддя відшкодувати шкоду завдану мені у вигляді невиплаченої суддівської винагороди з травня 2008 року по грудень 2023 року, під час незаконного, злочинного звільнення (заява до ВРУ - ВРП від 09.05.24р):
Верховній Раді України:
а) Матеріальної шкоди, у розмірі 14 074 992 грн, що виражається у розмірі невиплаченої мені суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з травня 2008р по грудень 2023р;
б) Моральної шкоди у розмірі 14 074 992 грн, що виражається протиправним звільненням з посади судді у травні 2008 року ;
Вищій раді правосуддя:
а) Матеріальної шкоди, у розмірі 14 074 992 грн, що виражається у розмірі невиплаченої мені суддівської винагороди за час вимушеного прогулу (злочинним звільненням) з травня 2008р по грудень 2023р;
б) Моральної шкоди у розмірі 14 074 992 грн, що виражається протиправним звільненням з посади судді (злочинним звільненням) у травні 2008 року;
ІХ. Національному агентству з питань запобігання корупції, розпочати розслідування щодо приховування статків та ненадання інформації за моїм запитом на інформацію від 17.11.24р: Президентом України Зеленським В.О. , Керівництвом Верховної Ради України, Керівництвом депутатських фракцій і груп, Керівництвом Вищої ради правосуддя, Керівництвом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Прем?єр-Міністром України, Керівництвом Ради суддів України, Керівництвом Національного агентства з питань запобігання корупції, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
Х. Провести переатестацію всіх (у т. ч. керівництва) посадових осіб ОДР: ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, де поставити єдине питання, що таке склад злочину, як вони його розуміють та як застосовують у своїй посадовій діяльності. За підсумками переатестації, звільнити всіх за службовою невідповідальністю.
Шахраям - невігласам не місце в правоохоронних органах. На їх місце набрати нових, чесних, совість лівих, розумово - адекватних та професійно підготовлених співробітників ;
XI. У зв'язку з загрозою моєму життю вбивством, не вжиття жодних заходів щодо розслідування моїх заяв органами досудового розслідування ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, вчинення ними щодо мене інших численних злочинів, що у свою чергу свідчить про їх зацікавленість у приховуванні цих злочинів, вжити щодо мене заходи безпеки».
17. Уважаючи, що відповідачі неналежно розглянули заяви ОСОБА_1 від 25 вересня та від 04 грудня 2024 року, у зв'язку із чим допущено протиправну бездіяльність, заподіяння матеріальної та моральної шкоди, позивач звернувся із цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
18. Касаційний адміністративний суд рішенням від 11 вересня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.
19. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щорозгляд звернень ОСОБА_1 здійснено відповідачами відповідно до вимог чинного законодавства. Отже й відсутня бездіяльність відповідачів стосовно нерозгляду звернень позивача в межах цього публічно-правового спору, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
20. За висновком суду першої інстанції, розгляд вимог про відшкодування позивачу моральної та матеріальної шкоди не може бути реалізований судом у межах цього публічно-правового спору, позаяк вони заявлені як похідні стосовно визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо нерозгляду поданих ОСОБА_1 звернень, що, власне, не підтвердилося під час розгляду справи.
Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги
21. Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
22. В апеляційній скарзі позивач наголошує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте на основі неналежних доказів у справі, ґрунтується на припущеннях та з порушенням статей 1, 3, 5, 19, 40, 55, 56, 85, 102 106,1291, 131 Конституції України, статей 1-7 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), статей 2, 6, 242, 244, 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
23. Представник Президента України подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини у цій справі та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
24. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що розгляд звернень позивача Президентом України було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
25. За твердженням представника відповідача суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в межах цього публічно-правового спору позивач не довів наявності будь-якої шкоди, завданої йому відповідачами, протиправності діяння відповідачів, наявності причинного зв'язку між шкодою і діями та вини відповідачів у її заподіянні.
Рух апеляційної скарги
26. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 листопада 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 990/35/25, а ухвалою від 11 грудня 2025 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на підставі частин першої та третьої статті 311 КАС України.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
28. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
30. Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
31. Відповідно до положень статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
32. Вимоги до звернення декларовано в статті 5 Закону № 393/96-ВР, відповідно до частин першої, другої якої звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
33. Згідно із частинами шостою, сьомою статті 5 Закону № 393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
34. Статтею 7 Закону № 393/96-ВР установлена заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення. Так, відповідно до частин першої - третьої цієї норми звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
35. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними (частина друга статті 8 Закону № 393/96-ВР).
36. Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 указаного Закону, за якою органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
37. Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
38. Згідно із частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
39. Відповідно до статті 25 Закону № 393/96-ВР у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
40. Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, зумовлює відповідальність, передбачену чинним законодавством (стаття 26 Закону № 393/96-ВР).
41. Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян, відповідно до своїх повноважень згідно зі статтею 28 Закону № 393/96-ВР здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.
42. Суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз наведених норм, виснував, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які водночас зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати такі звернення, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Проте якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу, воно в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянина, який подав звернення.
43.Повертаючись до обставин справи, нагадаємо, що суд першої інстанції правильно установив, що за своєю природою заяви позивача від 25 вересня та від 04 грудня 2024 року є заявами в розумінні статті 3 Закону № 393/96-ВР.
44. Суд першої інстанції установив, що за наслідками розгляду звернень (заяв) ОСОБА_1 від 25 вересня та 04 грудня 2024 року Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України, ВРП, ВККС та Верховна Рада України надали відповідні відповіді.
45. Так, матеріалами справи підтверджується, що відповіді на звернення (заяви) позивача від 25 вересня та 04 грудня 2024 року, серед іншого, надавалися Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України, який є самостійним структурним підрозділом Офісу Президента України та уповноважений на організацію розгляду в установленому порядку звернень громадян до Президента України та Офісу Президента України згідно з Положенням про Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України, затвердженого наказом керівника Апарату Офісу Президента України від 21 квітня 2020 року № 11, долученого представником Президента України до відзиву на позовну заяву.
За результатами опрацювання звернення (заяви) позивача від 25 вересня 2024 року Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України надав відповідь у межах компетенції, а копії звернення (заяви) надіслав за належністю для розгляду в межах компетенції до Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, про що було письмово повідомлено заявника.
Суд першої інстанції також установив, що у відповідь на заяву від 25 вересня 2024 року листом від 03 жовтня 2024 року № 22/050418-04 ОСОБА_1 повідомлено, що стосовно прохання вчинити негайних, термінових заходів з метою відновлення конституційної діяльності органів досудового розслідування щодо забезпечення прав громадян на захист від злочинців насамперед зазначено про обсяг повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до частини другої статті 19 Конституції України. Указано, що надання правової оцінки рішенням (діям, бездіяльності) посадових осіб органів прокуратури та слідства не віднесено до повноважень глави держави; застосування Президентом України повноважень, які визначені кримінальним процесуальним законом для сторін кримінального провадження, є неможливим. Роз'яснено, що право на оскарження процесуальних рішень (дій, бездіяльності) відповідних посадових осіб у кримінальному провадженні особа може реалізувати в тому порядку, який установлений кримінальним процесуальним законодавством, тощо. Зазначено, що копію звернення направлено для розгляду в межах повноважень за належністю до Офісу Генерального прокурора. Запропоновано взяти до уваги, що згідно зі статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків; відповідно до статті 16 цього Закону, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Щодо висловленої у наведеному контексті пропозиції звільнити із займаних посад керівників органів досудового розслідування додатково зазначено, що у зверненні не наведено обставин, які відповідно до чинного законодавства могли б слугувати підставою для звільнення з посад тих із перелічених керівників, звільнення яких із посад здійснюється Президентом України; отже, підстави для розгляду Президентом України вказаного питання відсутні. Указано, що пропоноване розформування Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (та інших ОДР) до повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України, не належить.
Стосовно прохання усунути перешкоди у належному розгляді заяви від 17 липня 2024 року зауважено, що викладені у зверненні від 17 липня 2024 року пропозиції передано до відділу інформаційно-аналітичної роботи Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України для врахування та використання в роботі, а також надано роз'яснення щодо відсутності у Президента України повноважень впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні, у тому числі на формування судової практики; копії звернення надіслано для розгляду в межах повноважень до Національної поліції України та Державної судової адміністрації України; про викладене повідомлено листом від 21 серпня 2024 року № 22/038907-04.
Стосовно викладеного прохання вжити негайних заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди інформовано, що чинне законодавство не містить норм, які б установлювали обов'язок Президента України відшкодовувати витрати, майнову та моральну шкоду, заподіяну громадянам. Зазначено, що вирішення питання щодо відшкодування шкоди та збитків має відбуватись через юридичні механізми, передбачені актами відповідного процесуального законодавства.
У зв'язку з можливою загрозою життю позивача копію звернення від 25 вересня 2024 року надіслано для розгляду в межах компетенції до Національної поліції України.
46. У відповідь на заяву від 04 грудня 2024 року листом від 16 грудня 2024 року № 22/061350-04 повідомлено про відсутність правових підстав для розгляду питання щодо припинення повноважень Верховної Ради України з посиланням на положення статті 90 Конституції України. Зауважено, що в умовах воєнного стану забороняється проведення виборів Президента України та проведення виборів до Верховної Ради України.
Стосовно прохання усунути перешкоди в належному розгляді заяви від 25 вересня 2024 року зазначено, що відповідь на вказане звернення надана листом Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України від 03 жовтня 2024 року № 22/050418-04, при цьому колію звернення направлено для розгляду в межах повноважень за належністю до Офісу Генерального прокурора та Національної поліції України.
Щодо висловленого прохання вжити заходів стосовно належного розгляду заяв про злочини повторно роз'яснено, що застосування главою держави повноважень, які визначені кримінальним процесуальним законом для сторін кримінального провадження, є неможливим; право на оскарження процесуальних рішень (дій, бездіяльності) відповідних посадових осіб у кримінальному провадженні особа може реалізувати в тому порядку, який установлений кримінальним процесуальним законодавством.
Стосовно викладеної у наведеному контексті пропозиції звільнити із займаних посад за службовою невідповідальністю керівництво органів досудового розслідування та щодо запропонованого зняття з посад за службовою невідповідальністю (зловживання владою) інших наведених посадових осіб зауважено, що у зверненні не зазначено обставин, які відповідно до чинного законодавства могли б слугувати підставою для звільнення з посад тих із перелічених керівників, звільнення яких із посад здійснюється Президентом України; отже, немає підстав для розгляду Президентом України вказаних питань.
Щодо зазначеного у зверненні прохання відшкодувати шкоду, завдану органами державної влади, повторно інформовано, що чинне законодавство не містить норм, які б установлювали обов'язок Президента України відшкодовувати витрати, майнову та моральну шкоду, заподіяну громадянам. Зазначено, що питання щодо відшкодування шкоди та збитків має вирішуватися через юридичні механізми, передбачені актами відповідного процесуального законодавства.
Інформовано, що копію звернення від 04 грудня 2024 року направлено для розгляду в межах повноважень за належністю до Національної поліції України (у зв'язку з можливою загрозою життю) та до Офісу Генерального прокурора.
47. ВРП листом від 18 жовтня 2024 року № 29214/0/9-24 надала ОСОБА_1 відповідь на його заяву від 25 вересня 2024 року, в якому, зокрема, вказала, що ВРП є незалежним колегіальним органом суддівського врядування, який діє в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя». Зазначила, що очолює ВРП Голова, якого обирають із числа членів ВРП строком на два роки, рішення приймається більшістю голосів від конституційного складу ВРП. Зокрема, 23 січня 2023 року Головою ВРП було обрано ОСОБА_2 , за що проголосували 15 членів Ради, що становить більше половини від конституційного складу ВРП; це рішення підтвердило колегіальну довіру до нього з боку членів ВРП.
Щодо дисциплінарного провадження стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора та САП зазначено, що ці питання не належать до компетенції ВРП; указано, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарні провадження щодо прокурорів здійснюються спеціально визначеним органом у межах установленої процедури.
Щодо звільнення суддів Київського апеляційного адміністративного суду повідомлено, що ОСОБА_8 звільнений у 2014 році за власним бажанням, ОСОБА_9 звільнена у 2018 році також за власним бажанням, а ОСОБА_10 звільнена у 2017 році з посади судді Вищого спеціалізованого суду.
Щодо притягнення до відповідальності суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вказано, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні провадження щодо суддів розглядають дисциплінарні палати ВРП після отримання відповідної скарги, а законодавство не передбачає створення спеціальних комісій для розгляду діяльності суддів. Повідомлено, що у разі надходження від заявника до ВРП відповідної дисциплінарної скарги її буде розглянуто у встановленому законодавством порядку та наразі триває попередня перевірка скарги щодо суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, про результати розгляду якої скаржника буде повідомлено додатково, тощо.
48. У відповідь на заяву від 04 грудня 2024 року ВРП листом від 23 грудня 2024 року за вих. №33907/09-24 надала ОСОБА_1 відповідь, у якій вказала, що за результатами розгляду його звернень від 17 липня та 25 вересня 2024 року, а також запиту на інформацію від 17 листопада 2024 року ВРП надала відповіді листами від 06 серпня, 18 жовтня та 27 листопада 2024 року відповідно до своїх повноважень та законодавства.
У листі від 06 вересня 2024 року ВРП повідомила, що питання щодо притягнення суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Київського окружного адміністративного суду було передано члену ВРП - доповідачу як дисциплінарну скаргу (вх. № 1933/2/6-24 від 23 липня 2024 року). Однак після попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_34 ухвалою від 24 жовтня 2024 року № 1817/0/18-24 залишив її без розгляду та повернув скаржнику. Позивачу роз'яснено, що таке повернення не позбавляє права повторного звернення за умови відповідності скарги вимогам статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку зі звільненням з посади судді у 2008 році ВРП листами від 20 травня та 04 липня 2024 року повідомила про відсутність у неї відповідних повноважень, а вирішення таких питань можливе лише в судовому порядку згідно із чинним законодавством.
Водночас ВРП наголосила, що суддя у відставці зберігає особливий соціально-професійний статус, який передбачає довічне грошове утримання та високі етичні стандарти поведінки. Також рекомендовано дотримуватися норм етики під час звернення до органів державної влади.
49. ВККС листом від 14 жовтня 2024 року № К-5736/24 на звернення ОСОБА_1 від 25 вересня 2024 повідомила позивачу про обсяг повноважень Комісії, передбачений законодавством, роз'яснила алгоритм дій громадянина в разі наявності у нього інформації, що може мати наслідком притягнення судді та посадових осіб до відповідальності.
На звернення ОСОБА_1 від 04 грудня 2024 року ВККС листом від 17 грудня 2024 року № К-7045/24 повторно повідомила позивача про обсяг повноважень Комісії та положення статті 216 Кримінального процесуального кодексу України щодо кола суб'єктів, які здійснюють досудове розслідування. Зазначила, що ВККС не має права вчиняти будь-які дії, що не належить до її компетенції. Повторно роз'яснила, що за наявності інформації, що може мати наслідком притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності, громадянину слід особисто або через адвоката звернутися до відповідного органу тощо.
50. Матеріалами справи підтверджується, що звернення (заява) ОСОБА_1 від 25 вересня 2024 року було одержано Верховною Радою України 02 жовтня 2024 року. Відповідно до реєстраційної картки документа Голова Верховної Ради України надав доручення головам депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України дев'ятого скликання розглянути звернення та надати його автору, про що письмово було повідомлено ОСОБА_1 листом від 02 жовтня 2024 року.
У результаті опрацювання звернення (заяви від 25 вересня 2024 року):
- голова депутатської групи «Партія «За майбутне» ОСОБА_11 звернувся з депутатським зверненням від 08 жовтня 2024 року № 04-06/07-2024/219971 до Прем?єр-міністра України Шмигаля Д. А., в якому просив розглянути звернення громадянина ОСОБА_1 та поінформувати про результати його розгляду, про що письмово було повідомлено ОСОБА_1 листом від 08 жовтня 2024 року;
- голова Комітету Верховної Ради України ОСОБА_35 надав ОСОБА_1 відповідь від 14 жовтня 2024 року № 04-26/18-2024/225006, в якій повідомлялося, зокрема, що за своїм конституційним статусом комітети Верховної Ради України є органами, які мають предметно визначену компетенцію і забезпечують здійснення парламентом його повноважень (абзац перший пункту 4.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 05 березня 2003 року № 5-pn/2003); зауважено, що члени Комітету відповідно до Конституції і законів України не наділені засобами безпосереднього впливу щодо процесуальної діяльності суддів, працівників правоохоронних органів, а також надання правової оцінки їх діям; разом з тим позивача проінформовано, що пропозиції, зазначені у листі, доведено до відома народних депутатів - членів Комітету для можливого використання у законотворчій діяльності;
- голова депутатської групи «Довіра» ОСОБА_12 надав ОСОБА_1 відповідь від 15 жовтня 2024 року № 04-07/10-2024/226112, в якій роз'яснив окремі положення Конституції України, вказав, зокрема, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; звернув увагу, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП в порядку, встановленому законом, а без згоди ВРП суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; додатково зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (далі - слідча комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється з числа народних депутатів України, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес; тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України (далі - спеціальна комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що створюється з числа народних депутатів України для підготовки і попереднього розгляду питань, а також для підготовки і доопрацювання проєктів законів та інших актів Верховної Ради України на правах головного комітету, якщо предмет правового регулювання таких проєктів не належить до предметів відання комітетів, утворених Верховною Радою України, крім випадку прийняття Верховною Радою України рішення про створення спеціальної комісії з правами головного комітету для продовження роботи над законопроєктом про внесення змін до Конституції України; разом з тим зазначено про право звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до Конституційного Суду України із конституційною скаргою тощо;
- заступник голови фракції Політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» ОСОБА_36 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Д. В. листом від 24 жовтня 2024 року № 165д9/7-2024/234613, в якому просив розглянути звернення громадянина ОСОБА_1 та поінформувати про результати його розгляду фракцію та заявника;
- голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності ОСОБА_37 звернувся до Офісу Генерального прокурора листом від 25 жовтня 2024 року № 04-27/12-2024/236064, в якому просив розглянути звернення громадянина ОСОБА_1 та повідомити автора про результати такого розгляду;
- голова депутатської групи «Платформа за життя та мир» ОСОБА_38 надав ОСОБА_1 відповідь від 08 листопада 2024 року № 04-08/10-2024/247942, в якій, зокрема, роз'яснено щодо порядку та підстав створення тимчасових слідчих комісій у Верховній Раді України; одночасно наголошено, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 19 травня 1999 року № 4-рп/99 та від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000 народний депутат не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, голів судів, суддів, органів прокуратури і прокурорів стосовно конкретних справ, тощо;
- голова фракції Політичної партії «Голос» ОСОБА_14 надала громадянину ОСОБА_1 відповідь від 12 листопада 2024 року № 04-05/09-2024/251258, в якій повідомлялося, що інформація, викладена у його зверненні, взята до відома;
- голова депутатської групи «Партія «За майбутнє» ОСОБА_11 , розглядаючи повторне звернення позивача, надав йому відповідь від 13 грудня 2024 року № 04-06/11-2024/281046, в якій зауважив, що зазначене питання вже розглядалося по суті депутатською групою «Партія «За майбутнє», а саме 08 жовтня 2024 року на підставі статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» було направлене депутатське звернення до Прем'єр-міністра України Шмигаля Д. А. із проханням розглянути його відповідно до чинного законодавства в межах компетенції (сканкопія додається, про що ОСОБА_1 було проінформовано окремим листом (сканкопія листа додається). Принагідно повідомлено, що ВККС, ВРП, Дніпропетровською обласною прокуратурою, Міністерством юстиції України, НАЗК, НАБУ, Офісом Генерального прокурора, СБУ, САП, за дорученням Прем?єр-міністра України проведено перевірку викладених у зверненні ОСОБА_1 фактів, про що депутатську групу «Партія «За майбутнє» було інформовано окремими листами від вищезазначених державних органів (сканкопії листів додаються). На підставі викладеного вище ОСОБА_1 повідомлено про неможливість вжиття подальших заходів депутатського реагування;
51. Також на підставі наданих представником Верховної Ради України до відзиву на позовну заяву доказів суд першої інстанції установив, що за результатами опрацювання звернення (заяви) ОСОБА_1 від 25 вересня 2024 року на адресу Верховної Ради України та народних депутатів України надходили листи-відповіді від інших державних органів, а саме: Офісу Генерального прокурора від 25 жовтня 2024 року № 31/5/1-87262ВИХ-24, від 30 жовтня 2024 року № 31/5/1-88706ВИХ-24; Дніпропетровської обласної прокуратури від 08 листопада 2024 року № 31/2-1236ВИХ-24 та № 31/2-1235ВИХ-24; ВРП від 18 жовтня 2024 року № 29211/0/9-24; Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2024 року № 144525/13488-4-24/11.2.1; САП від 21 жовтня 2024 року № 07/1-4969ВИХ-24; СБУ від 20 жовтня 2024 року № 14/5-6790/Б-503; НАБУ від 23 жовтня року 2024 № 02-003/31432; ВККС від 21 жовтня 2024 року № 27-5919/24; НАЗК від 01 листопада 2024 року № 30-11/82622-24; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 29 жовтня 2024 року № 707.6/С/341.5/24/НД/43.2.
52. Звернення (заява) ОСОБА_1 від 04 грудня 2024 було одержано Верховною Радою України 11 грудня 2024 року. Відповідно до реєстраційної картки документа Голова Верховної Ради України надав доручення головам депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України дев'ятого скликання розглянути це звернення (заяву) та надати його автору відповідь, про що письмово було повідомлено ОСОБА_1 листом від 12 грудня 2024 року.
У результаті опрацювання звернення (заяви від 04 грудня 2024 року):
- голова депутатської групи «Партія «За майбутне» ОСОБА_39, розглядаючи повторне звернення позивача від 04 грудня 2024 року, надав йому відповідь від 13 грудня 2024 року № 04-06/11-2024/281046, у якій зазначив про те, що порушені у зверненні питання вже розглядалися по суті депутатською групою «Партія «За майбутнє», а саме 08 жовтня 2024 року було направлено депутатське звернення до Прем'єр-міністра України Шмигаля Д. А. із проханням розглянути його відповідно до чинного законодавства в межах компетенції, про що позивача було окремо повідомлено; принагідно повідомлено, що ВККС, ВРП, Дніпропетровською обласною прокуратурою, Міністерством юстиції України, НАЗК, НАБУ, Офісом ГПУ, СБУ, САП за дорученням Прем'єр-міністра України проведено перевірку викладених у зверненні фактів, про що депутатську групу «Партія «За майбутнє» було проінформовано окремими листами;
- народний депутат України ОСОБА_13 у листі-відповіді від 13 грудня 2024 року № 03/022825 повідомила позивачу, що до повноважень народного депутата України не належить втручання в роботу правоохоронних органів та в роботу судової системи України, а також порекомендувала звернутися до Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора та до ДБР;
- голова Комітету Верховної Ради України ОСОБА_35 надав ОСОБА_1 відповідь від 16 грудня 2024 року № 04-26/18-2024/282674, в якій повідомлялося, що звернення аналогічного змісту опрацьовано в Комітеті та надано відповідь листом Комітету за № 04-26/18-2024/225006 від 14 жовтня 2024 року;
- голова депутатської групи «Довіра» ОСОБА_40 надав ОСОБА_1 відповідь від 20 грудня 2024 року № 04-07/10-2024/288993, в якій роз'яснений порядок проведення позачергових виборів до Верховної Ради України, усунення Президента України з поста в порядку імпічменту та наслідки запровадження в Україні правового режиму воєнного стану щодо можливості проведення виборів;
- голова депутатської групи «Платформа за життя та мир» ОСОБА_38 надав ОСОБА_1 відповідь від 07 січня 2025 року № 04-08/10-2025/4007, в якій наголошено, що відповідно рішень Конституційного Суду України від 19 травня 1999 року № 4-рп/99 та від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000 народний депутат України не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, голів судів, суддів, органів прокуратури і прокурорів стосовно конкретних судових справ, а також у справах з питань представництва інтересів громадян у суді; роз'яснено правовий статус введеного в Україні воєнного статусу; також роз'яснено, що з метою гарантування прав і свобод Конституцією України передбачено можливість судового захисту прав і свобод людини і громадянина; вказано, що кожна особа, права якої порушені, має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх прав та свобод, тощо;
- голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування ОСОБА_41 надала ОСОБА_1 відповідь від 07 січня 2025 року № 04-23/15-2025/4326, в якій роз'яснений порядок усунення Президента України з поста в порядку імпічменту та заборони проведення виборів Президента України, виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану;
- голова фракції Політичної партії «Голос» ОСОБА_14 надала ОСОБА_1 відповідь від 15 січня 2025 року № 04-05/09-2025/12193, в якій також роз'яснено порядок усунення Президента України з поста в порядку імпічменту та заборони проведення виборів Президента України, виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану.
53. Оцінивши надані відповідачами відповіді на звернення позивача від 25 вересня та 04 грудня 2024 року, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується Велика Палата Верховного Суду, констатував, що розгляд звернень ОСОБА_1 здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Отже й немає бездіяльності відповідачів стосовно нерозгляду звернень позивача в межах цього публічно-правового спору, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
54. З огляду на викладене необґрунтованими є доводи позивача про те, що відповідачі формально поставилися до його звернень від 25 вересня та 04 грудня 2024 року. Незгода позивача із суттю відповідей на звернення не спростовує того факту, що відповіді на звернення ОСОБА_1 відповідають змісту поставлених питань у зверненнях, а коли надання відповідей на питання виходили за межі повноважень відповідачів, то звернення були скеровані відповідним органам, про що зазначив суд першої інстанції.
52. З урахуванням наведеного й того, що вимоги про стягнення на користь позивача матеріальної та моральної шкоди є похідними від основних вимог, для задоволення яких немає підстав, такі вимоги також задоволенню не підлягають.
53. Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
54. Міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
55. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
57. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
58. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2025 рокув справі № 990/35/25 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачН. В. Шевцова
О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. В. БілоконьМ. В. Мазур
О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний
М. М. Гімон Н. С. Стефанів
О. А. Губська Т. Г. Стрелець
А. А. Ємець І. В. Ткач
Л. Ю. КишакевичО. С. Ткачук
В. В. Король