Єдиний унікальний номер 205/2277/26
Номер провадження 1-кс/205/862/26
20 лютого 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025170030010325 внесеного 03 червня 2025 року, відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
20 лютого 2026 року слідчий СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням яке погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Копія клопотання та додані до нього матеріали вручені підозрюваному 19 лютого 2026 року.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 проходячи військову службу в посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно, припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, діючи всупереч інтересам служби став на шлях вчинення правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а саме проходячи військову службу під час дії воєнного стану, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, 25 січня 2025 року самовільне залишив місце розташування підрозділу в районі населеного пункту АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умова: воєнного стану), звідки прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому з посадою, заходів для повернення до підрозділу військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 18 лютого 2026 року, коли ОСОБА_5 самостійно з'явився до відділу поліції №1 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпре вул. Павлова, 3/5, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України.
19 лютого 2026 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 України.
В порядку ст. 208 КПК України, підозрюваний ОСОБА_5 був затриманий 18.02.2026 року.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допитів свідків, - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , актом службового розслідування, яким встановлено факт самовільного залишення військової частини, а також відсутність поважних причин неприбуття до військової частини, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності..
Вказані здобуті під час досудового розслідування докази є вагомими та свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; ОСОБА_5 будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов'язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов'язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець. Крім того, ОСОБА_5 офіційно зареєстрований та проживає у м. Запоріжжя, Запорізької області, у зв'язку з чим у разі застосування альтернативного запобіжного заходу, контроль за процесуальною поведінкою останнього буде ускладнений. Тим самим, підозрюваний може створити перешкоди для проведення повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування, а в подальшому судовому розгляду обвинувального акту у судових інстанціях, офіційно не одружений, отже вважає, що наявні в нього соціальні зв'язки є недостатніми для утримання його від спроб переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Слідчий вважає, що через наведені обставини більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну поведінку останнього, у звьязку з чим прсить обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор наполягала на задоволенні поданого клопотання, надавши обґрунтування необхідності його задоволення аналогічні тим, що викладені в клопотанні слідчого. При цьому прокурор вважає що більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у пред'явленій підозрі визнав. Поясниав, що він покинив військову частину за для проходження лікування, але до теперішнього часу по не зрозумілим причинам він не пройшов лікування. Медичних документів надати не може. Вирішення питання щодо обрання йому запобіжного заходу покладає на розсуд суду.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши сторони кримінального провадження дійшов до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 62025170030010325 внесене 03 червня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
19 лютого 2026 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 України.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Додані до клопотання матеріали, які зазначені у клопотанні та наведені вище в частині його обґрунтування, свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
При цьому вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя виходить не з точки зору їх доведеності, а з точки зору допустимості прийти до висновку, що підозрювана особа могла вчинити кримінальне правопорушення за викладених обставин.
Висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Адже факти, які є підставою для підозри ще не досягли рівня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, яке відбувається на наступному етапі кримінального процесу. Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих прокурором матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.
Таким чином, слід визнати підозру щодо ОСОБА_5 обґрунтованою та достатньою для того, щоб прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, а тому приходить до переконання про необхідність вирішувати питання про обрання певного виду запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_5 .
Разом з тим, за положеннями ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно з ч.1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, підозрюваної у вчинені злочину, за який Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Слідчий суддя приймає до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, отже з метою уникнення відповідальності підозрюваний може вчинити спроби переховування від слідства та суду.
Також слідчий суддя враховує, що частиною 8 ст.176 КПК України, встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, у виді тримання під вартою, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Наведені обставини дають суду вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України аніж тримання під вартою, не зможуть запобігти визначеним ризикам.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні місця несення служби тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає за можливе не визначати розмір застави.
Відповідно до вимог ст. 197 ч.1 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025170030010325 внесеного 03 червня 2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч. 5 КК України - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою обчислювати з 18 лютого 2026 року, тобто з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 .
Строк дії ухвали спливає 18 квітня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1