20 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 358/1501/15-ц
провадження № 61-1633ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року, ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року та постанову Верховного Суду
від 12 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -
Історія справи
1. У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
2. Заочним рішенням від 21 жовтня 2015 року Богуславський районний суд Київської області у задоволенні позову відмовив.
3. Ухвалою від 17 грудня 2015 року Апеляційний суд Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а заочне рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року - без змін.
4. Ухвалою від 22 листопада 2018 року у справі № 2-917/11 Богуславський районний суд Київської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року відмовив.
5. Постановою від 06 березня 2019 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року - без змін.
6. Постановою від 04 березня 2020 року у справі № 2-917/11 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Ухвалою від 06 липня 2020 року Богуславський районний суд Київської області роз'єднав вимоги, викладені в заяві ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11 та заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у справі № 358/1501/15-ц у самостійні провадження.
8. Ухвалою від 12 серпня 2020 року Богуславський районний суд Київської області визнав неподаною заяву ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року та повернув її заявнику.
9. Постановою від 10 грудня 2020 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10. Ухвалою від 07 червня 2022 року Миронівський районний суд Київської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року відмовив.
11. Постановою від 23 лютого 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року - без змін.
Розгляд справи у Верховному Суді
12. Постановою від 12 квітня 2024 року Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року - без змін.
13. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року, постанови Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року та постанови Верховного Суду від 12 квітня 2024 року (провадження № 61-6884во24).
14. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду від 14 травня 2024 року повернуто заявникові (провадження № 61-8150во24).
15. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 12 квітня 2024 року та ухвали Верховного Суду від 14 травня 2024 року (провадження № 61-9214во24).
16. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 12 квітня 2024 року, ухвали Верховного Суду від 14 травня 2024 року та ухвали Верховного Суду від 02 липня 2024 року у справі повернуто заявнику (провадження № 61-10988во24).
17. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року задоволено заяви суддів Верховного Суду Коротенка Є. В., Зайцева А. Ю. та Тітова М. Ю. про самовідвід. Відведено суддів Коротенка Є. В., Зайцева А. Ю. та Тітова М. Ю. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судових рішень (вхідний № 30106/0/220-24 від 19 вересня 2024 року).
18. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про скасування ухвали Верховного Суду від 05 серпня 2024 року. Відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 та про поновлення строку на оскарження і прийняття до розгляду заяви про перегляд у зв'язку з виключними обставинами постанови Верховного Суду від 12 квітня 2024 року (провадження № 61- 12805во24).
19. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року відмовлено у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2024 року та повернуто її заявнику разом з доданими матеріалами (провадження № 14-4зц25).
20. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року за нововиявленими обставинами залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків (провадження № 14-37звц25).
21. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року за нововиявленими обставинами визнано неподаною та повернуто її заявнику (провадження № 14-37звц25).
22. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року та заочне рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків (провадження № 14-60зц25).
23. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року та ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року повернуто заявнику разом з доданими матеріалами. Суд визнав неодноразове подання ОСОБА_1 касаційної скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, зловживанням процесуальним правом та повернув йому касаційну скаргу відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу ОСОБА_1 на необхідність належного користування процесуальними правами учасника судового процесу та попереджує його, що подальше зловживання цими правами може мати наслідком застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу (провадження № 14-60зц25).
24. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року та касаційної скарги на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року та ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року - відмовлено та повернуто їх заявникові разом з доданими до неї матеріалами (провадження № 14-139зц25).
Короткий зміст касаційної скарги
25. 06 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, або скасувати постанову Верховного Суду від 12 квітня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року, ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року.
Позиція Верховного Суду
26. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
27. За змістом частини другої статті 6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Відповідно до частини першої статті 36, пунктів 1, 5 частини другої
статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції.
29. Згідно статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
31. Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
32. Так, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті
44 ЦПК України).
33. Наведена вище хронологія звернень ОСОБА_1 свідчать про те, що заявник у цій справі вже неодноразово звертався до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо перегляду, зокрема, постанови Верховного Суду від 12 квітня 2024 року з касаційними скаргами / заявами про перегляд судового рішення за виключними обставинами, розгляд яких не входить до повноважень Верховного Суду, про що судом касаційної інстанції неодноразово зазначено в ухвалах Верховного Суду від 14 травня 2024 року, від 02 липня 2024 року, від 05 серпня 2024 року, від 08 жовтня 2024 року, Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року, від 15 жовтня 2025 року, від 10 грудня 2025 року.
34. ОСОБА_1 подав уже сім звернень до суду касаційної інстанції щодо перегляду, зокрема, постанови Верховного Суду від 12 квітня 2024 року, як у вигляді касаційних скарг, так і у вигляді заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами, тобто використовуючи різні процесуальні механізми щодо оскарження судового рішення. Такі дії заявник вчиняв навіть після роз'яснень суду про те, що розгляд таких процесуальних звернень не належать до повноважень Верховного Суду.
35. Ухвалою від 15 жовтня 2025 року суд касаційної інстанції вже визнав неодноразове подання ОСОБА_1 касаційної скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, зловживанням процесуальним правом та повернув йому касаційну скаргу відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України. Також Верховний Суд звернув увагу ОСОБА_1 на необхідність належного користування процесуальними правами учасника судового процесу та попередив його, що подальше зловживання цими правами може мати наслідком застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
36. Частиною четвертою статті 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 143 ЦПК України).
37. Статтею 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф.
38. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
39. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 01 січня становить 3 328,00 грн.
40. Враховуючи те, що в ухвалі Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року Верховний Суд роз'яснював ОСОБА_1 положення статті 44 ЦПК України, роз'яснював наслідки повторного звернення до суду із заявою аналогічного змісту, проте заявник у восьмий раз звернувся до суду касаційної інстанції з процесуальним зверненням , Верховний Суд дійшов висновку, що наявні підстави для застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу з метою запобігання подальшому зловживанню процесуальними правами у вигляді накладення штрафу у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 328,00 грн.
41. Відповідно до частини п'ятої статті 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Керуючись статтями 44, 143, 144, 148, 149, 400 ЦПК України,
Визнати подання касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року, ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року та постанову Верховного Суду
від 12 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - зловживанням процесуальними правами у зв'язку з чим повернути таку касаційну скаргу особі, яка її подала.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у дохід державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, адреса: вул. Липська, 18/5,
м. Київ; код ЄДРПОУ 26255795) штраф у розмірі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень нуль копійок).
Ухвала є виконавчим документом та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її прийняття.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяО. В. Ступак