20 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 2-1708/11
провадження № 61-15354ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дундар І. О. у справі за скаргою ОСОБА_1 з приводу обмеження виїзду за кордон та бездіяльності державного виконавця,
03 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 15 грудня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та встановив строк для усунення недоліків, а саме: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази поважності причин його пропуску, зазначити повне місце проживання чи перебування інших учасників справи і надати касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
27 січня 2026 року Верховний Суд своєю ухвалою продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
14 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відвід судді-доповідача Дундар І. О. у справі № 2-1708/11.
Заява мотивована тим, що вона звертає увагу на наступну поведінку (об'єктивний критерій) та переконання (суб'єктивний критерій) судді Дундар І. О., що викликають обґрунтований сумнів у її безсторонності. Перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. Суддя Дундар І. О. постановила ухвалу від 15 грудня
2025 року, у якій визнала неповажними підстави поновлення строку на касаційне оскарження, які наведені в касаційній скарзі. З урахуванням цієї ухвали вона подала заяву від 10 січня 2026 року про поновлення строку. Однак, суддя Дундар І. О. вдалася одноособового розгляду заяви від 10 січня 2026 року, постановивши ухвалу від 27 січня 2026 року, якою визнала неповажними підстави поновлення строку на касаційне оскарження, які наведені ОСОБА_1 у вказаній заяві від 10 січня 2026 року.
Крім того, звертає увагу, в силу норм ЦПК України:
- предметом доказування є день вручення судового рішення, яке оскаржується у касаційному порядку;
- належними доказами дня вручення судового рішення є поштове повідомлення з відміткою про його вручення.
Вважає, що на переконання судді Дундар І. О., предметом доказування є «порушення апеляційним судом порядку вручення/направлення оскаржуваної постанови» (правильно - ухвали), але не день вручення судового рішення (ухвали), яке (яка) оскаржується у касаційному порядку. Відповідно, належними доказами суддя Дундар І. О. зазначає «довідку суду, конверт тощо», але не поштове повідомлення з відміткою про вручення судового рішення (ухвали), яке оскаржується у касаційному порядку.
18 лютого 2026 року заяву про відвід передано судді-доповідачеві
Дундар І. О.
18 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дундар І. О. від участі у розгляді справи № 2-1708/11 та передав заяву про відвід судді Дундар І. О. для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2026 року справу призначено судді-доповідачеві: Коротенку Є. В.
Заява ОСОБА_1 про відвід судді Дундар І. О.задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Вивчивши матеріали касаційного провадження та зміст заяви про відвід, судом встановлено, що заявник не вказала будь-яких об'єктивних і обґрунтованих підстав для відводу судді, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України.
Разом з тим, незгода заявника з ухваленими судовими (процесуальними) рішеннями про залишення касаційної скарги без рухута про продовження строку для усунення недоліків касаційної скаргине може бути підставою для відводу судді в силу приписів імперативної норми - частини четвертої статті 36 ЦПК України.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що суддя Дундар І. О. виявляє особисту упередженість або демонструє заінтересованість у результаті розгляду справи. Безпідставні сумніви заявника у відсутності безсторонності судді не є вирішальним і не можуть бути підставою для відводу судді.
Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Враховуючи, що доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дундар І. О.не ґрунтуються на вимогах закону і не свідчать про упередженість та необ'єктивність судді, не доводять наявності у судді прямої чи побічної заінтересованості у результаті розгляду справи, тому підстави для її відводу відсутні.
Керуючись статтями 36, 37, 40 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дундар І. О. у справі за скаргою ОСОБА_1 з приводу обмеження виїзду за кордон та бездіяльності державного виконавця відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко