20 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 522/6993/18
провадження № 61-15824ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Крата Василя Івановича, Дундар Ірини Олександрівни, Краснощокова Євгенія Віталійовича у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації, ОСОБА_5 , про виселення та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року,
У квітні 2018 року ОСОБА_1 , діючи від свого імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації, ОСОБА_5 , в якому просила суд:
- виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 ;
- усунути їй перешкоди шляхом демонтування залізної решітки з дверима, що знаходяться на другому поверсі парадного;
- вселити її та малолітнього ОСОБА_2 2013 року народження, в квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини
ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення та вселення задоволено частково.
Вселено ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 в квартиру
АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року скасовано.
Справу № 522/6993/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року
в оскаржуваній частині залишено без змін.
ОСОБА_7 15 грудня 2025 року через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 30 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 07 жовтня 2025 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 грудня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Крату В. І., судді, які входять до складу колегії: Дундар І. О., Краснощоков Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_7 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2026 року продовжено строк ОСОБА_7 на усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2026 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано
з Приморського районного суду м. Одеси справу № 522/6993/18.
18 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В.
Заява обґрунтована тим, що автоматизований розподіл судової справи
№ 522/6993/183 між суддями Верховного Суду відбувся 16 грудня 2025 лише об 11:25:48, а не під час реєстрації касаційної скарги 16 грудня 2025 о 09:03:20 (скарга відповідача ОСОБА_7 подана через систему «Електронний суд» 15 грудня
2025 року, Верховним Судом зареєстрована за № 37996/0/220-25 16 грудня 2025 o 09:03:20), щоб справа надійшла до тієї ж самої «потрібної» колегії суддів Верховного Суду, як і 15 червня 2023 року, що й свідчить про втручання
в авторозподіл, всупереч встановленому Положенню про ЄСІТС та АСДС. Відтак факт порушення визначення колегії суддів Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. для розгляду справи №522/6993/18 заявник вважає встановленим.
Вказує, що, на її думку, в порушення приписів пункту 4 частини першої статті 36, частини першої статті 39 ЦПК України станом на 16 грудня 2025 року самовідвід колегії суддів Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. від розгляду справи № 522/6993/18 - не заявлено, що є фактом умисного вчинення вказаною колегією суддів дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом Д пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Справа розподілена вручну, минаючи АСДС, що порушує встановлений порядок та відкриває шлях до корупції. Справа була передано з порушення порядку визначення складу суду.
Із 16 грудня 2025 року вказана колегія суддів з повідомленням про втручання
в їх діяльність, як суддів, щодо здійснення правосуддя до вказаних органів не звертались. Заявник вважає, що на замовлення відповідача відбулось втручання
в авторозподіл справи № 522/6993/18 - 16 грудня 2025 року та визначено колегію суддів Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В.
Звертає увагу на те, що обставини щодо залишення без руху касаційної скарги
ОСОБА_7 ухвалою від 19 грудня 2025 року, продовження строку на усунення недоліків ухвалою від 16 січня 2026 року, відкриття касаційного провадження ухвалою від 23 січня 2026 року викликають у неї обґрунтовані сумніви
в упередженості судді - доповідача Крата В. І. - це є прояв заінтересованості на користь відповідача ОСОБА_7 . Більше того, суддя Крат В. І. неодноразово надавав перевагу відповідачу ОСОБА_7 - витягування від скаржника підстав касаційної скарги, які остання так і не спромоглася надати.
Ухвали Верховного Суду від 19 грудня 2025 року, від 16 січня 2026 року у справі № 522/6993/18 ОСОБА_7 не виконано. ОСОБА_1 не отримала на адресу своєї реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , листа з описом вкладення, а саме, копії касаційної скарги та доданих до неї документів від ОСОБА_7 , заяву про усунення недоліків з уточненою касаційною скаргою та клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження
від 02 січня 2026 року, від 20 січня 2026 року;
Зазначає, що всупереч закону ухвала від 23 січня 2026 року, була надіслана суддею для оприлюднення лише 30 січня 2026 року, що підтверджується копією ухвали
з ЄДРСР, що є дисциплінарним проступком, передбаченим пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» несвоєчасне надання суддями копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ухвалу Верховного Суду від 23 січня 2026 року ОСОБА_1 отримала засобами поштового зв'язку 05 лютого 2026 року. Постановлена судом ухвала від 23 січня 2025 року стосується строку який вже закінчився та стосується права
ОСОБА_1 на вчинення процесуальної дії (надання відзиву), яке порушено, так як не може бути реалізоване, невчасним постановлення та надсиланням вказаної ухвали;
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2026 року визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Верховного Суду Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації, ОСОБА_5 , про виселення та вселення.
Заяву про відвід суддів Верховного Суду Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. передано для вирішення іншому судді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 19 лютого 2026 року розгляд заяви про відвід суддів Верховного Суду Крата В. І.,
Дундар І. О., Краснощокова Є. В. призначено судді Коломієць Г. В.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу,
і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За змістом частини восьмої статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
У частині першій статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів
в неупередженості або об'єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони
з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. У частині четвертій статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 ЦПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи
в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь
у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь
у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Вивчивши заяву про відвід та матеріали касаційного провадження, вважаю, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. від участі у розгляді справи
№ 522/6993/18, оскільки заява про відвід не містить визначених законом підстав для відводу суддів.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (BELUKHA v. UKRAINE N 33949/02, § 49 - 52).
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що судді Крат В. І., Дундар І. О., Краснощоков Є. В. виявляли особисту заінтересованість або вчиняли будь-які незаконні дії. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Доводи заявника не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви
у неупередженості та об'єктивності суддів Верховного Суду Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., а тому не є підставою для відводу суддів.
Твердження ОСОБА_1 про те, що проведенням автоматизованого розподілу
о 11:25 год, а не під час реєстрації касаційної скарги о 09:03 год порушено порядок визначення судді для розгляду справи; надіслання ухвали про відкритті касаційного провадження до ЄДРСР пізніше її постановлення; не отримання засобами поштового зв'язку процесуальних документів від особи, яка подала касаційну скаргу; отримання 05 лютого 2026 року ухвали про відкриття касаційного провадження з визначеним строком на подання відзиву до 07 лютого 2026 року обґрунтовані виключно припущеннями, не підтверджені будь-якими доказами і не свідчать про те, що указані судді прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи; що було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
чи що існують інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
За таких підстав, заявлений відвід є необґрунтованим.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Крата Василя Івановича, Дундар Ірини Олександрівни, Краснощокова Євгенія Віталійовича у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації, ОСОБА_5 , про виселення та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць