19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 281/398/24
провадження № 61-15845св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Лугинської селищної ради Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, в складі судді Волкової Н. Я., присяжних Гарбовської І. О., Сергієнко О. В., від 04 вересня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Борисюка Р. М., Павицької Т. М., від 20 листопада
2025 року,
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання недієздатним ОСОБА_2 , встановлення над ним опіки та призначення опікуна.
2. Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є братом ОСОБА_2 , який має інвалідність 1-ої Б групи «по зору» із 16 червня 2016 року безстроково, потребує стороннього догляду, а також має діагноз - легка розумова відсталість (дебільність), судомний синдром в анамнезі.
3. Заявник вказує, що із 2022 року ОСОБА_2 без реєстрації постійно проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
4. Зазнає, що ОСОБА_2 не має сім'ї і ближчих чим він родичів, які б могли здійснювати за ним догляд. Постійний догляд за ОСОБА_2 здійснює він. Також він фактично опікується та забезпечує реалізацію прав і свобод брата.
5. Стверджує, що орган опіки та піклування Лугинської селищної ради
30 серпня 2022 року надав висновок про доцільність призначення його ( ОСОБА_1 ) опікуном ОСОБА_2 .
6. Посилаючись на те, що за станом здоров'я він здатний здійснювати догляд за ОСОБА_2 , який може поставити себе у скрутний матеріальний стан чи стати жертвою недобросовісних людей через не усвідомлення повною мірою значення своїх дій та неможливість ними керувати,
ОСОБА_1 просив суд визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити над ОСОБА_2 опіку і за поданням органу опіки та піклування призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном ОСОБА_2 .
Короткий зміст оскаржених судових рішень
7. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, в задоволенні заяви відмовлено.
8. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував висновок судово-психіатричного експерта від 10 червня 2025 року
№ 255-2025 та виходив з того, що ступінь психічного розладу ОСОБА_2 не позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що виключає визнання такої особи недієздатною, встановлення над нею піклування та призначення піклувальника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення заяви.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10. У грудні 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 04 вересня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 281/398/24, які у грудні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 14 березня 2018 року у справі № 696/323/17, від 11 грудня 2018 року у справі
№ 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а,
від 02 жовтня 2019 року у справі № 750/3021/18, від 25 березня 2020 року у справі № 752/18396/16-а (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, якщо вважали, що спосіб захисту, який обрав заявник, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, могли вийти за межі заявлених вимог та частково задовольнити його заяву.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 1 Б групи «по зору» з 16 червня 2016 року, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 липня 2016 року і потребує стороннього догляду.
15. Відповідно до акта, складеного комісією виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області
від 19 червня 2024 року № 1261, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований та проживає ОСОБА_1 , 1979 року народження. Зі слів сусідів разом із ОСОБА_1 за вказаною адресою з 2022 року без реєстрації постійно проживає ОСОБА_2 , який зареєстрований по АДРЕСА_2 .
16. Згідно з довідкою старости Старосільського старостинського округу
від 27 травня 2024 року № 132, ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_2 . Інших осіб зареєстрованих за цією адресою немає.
17. Відповідно до висновку органу опіки і піклування Лугинської селищної ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконкому Лугинської селищної ради від 30 серпня 2022 року, орган опіки та піклування, з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітньої недієздатної особи, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, вважає доцільним призначення ОСОБА_1 , 1979 року народження, опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 10 червня
2025 року № 255-2025, наданого на виконання ухвали суду, ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цей час виявляє клінічні ознаки легкої розумової відсталості у ступені помірної дебільності (F70.0 МКХ-10). Психічний розлад у ОСОБА_2 істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (згідно статті 36 ЦК України).
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
20. Згідно з частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
21. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
22. Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
23. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 32 Конституції України).
24. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
25. Згідно із статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
26. Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
27. Відповідно до статі 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
28. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
29. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
30. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
31. Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзац третій, четвертий підпункту
2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
32. Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
33. Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
34. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття
298 ЦПК України).
35. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 463/2503/18, висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров'я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.
36. У справі, яка переглядається, суди врахували, що згідно з висновком експерта від 10 червня 2025 року № 255-2025 за результатами проведення призначеної судом судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє клінічні ознаки легкої розумової відсталості у ступені помірної дебільності (F70.0 МКХ-10). Психічний розлад у
ОСОБА_2 істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (згідно статті 36 ЦК України).
37. За цих обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволення заяви про визнання особи недієздатною, оскільки хоча ОСОБА_2 і страждає на психічний розлад, але ступінь цього розладу не є таким, що у повній мірі позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
38. Вимоги щодо встановлення опіки та призначення опікуна у цій справі заявлені як похідні від вимог про визнання особи недієздатною.
39. Доводи заявника про те, що суд першої інстанції повинен був вийти за межі заявлених вимог і визнати ОСОБА_2 обмежено дієздатним правильно відхилені апеляційним судом, з яким погоджується і Верховний Суд.
40. Відмова у цій справі у задоволенні заяви про визнання
ОСОБА_2 недієздатним не перешкоджає вирішенню питання про обмеження його дієздатності у встановленому законом порядку.
41. Висновки судів попередніх інстанцій, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі
№ 804/1457/17, від 14 березня 2018 року у справі № 696/323/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі
№ 824/399/17-а, від 02 жовтня 2019 року у справі № 750/3021/18, від 25 березня 2020 року у справі № 752/18396/16-а, на які в касаційній скарзі посилається заявник.
42. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
43. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
44. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
45. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 вересня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 20 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников