18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 676/4649/24
провадження № 61-10342св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України, Хмельницької обласної військової адміністрації,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , Національний природний парк «Подільські товтри», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2025 року у складі судді
Вдовичинського А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від
08 липня 2025 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Корніюк А. П.,
04 липня 2024 року керівник Кам'янець-Подільської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Хмельницької обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Національний природний парк «Подільські Товтри», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку.
Посилаючись на незаконну зміну цільового призначення земель без погодження уповноважених органів; формування земельної ділянки
з невідповідним цільовим призначенням; незаконність передання у приватну власність особливо цінних земель, а саме природнозаповідного фонду та землі лісогосподарського призначення, статті 20, 21, 152 ЗК України і статтю 391 ЦК України, прокурор просив:
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:005:0002, площею 2,00 га;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:005:0002;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:005:0002, площею 2,00 га, в державну власність в особі Хмельницької обласної державної адміністрації.
Ухвалою Кам'янець-Подільского міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено справу до підготовчого засідання.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2025 року позовну заяву керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури залишено без руху та надано строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків. Встановлено прокурору спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- надання суду експертно-грошової оцінки земельної ділянки
з кадастровим номером 6822484100:03:005:0002, площею 2,0 га, здійсненої
в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви;
- надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:005:0002, площею 2,0 га, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Ухвала суду мотивована так:
09 квітня 2025 року набув чинності Закон України від 12 березня 2025 року
№ 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону «положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена
в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви,
у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом,
а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.».
В позовній заяві прокурор просить суд серед інших позовних вимог зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:005:0002, площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації. Відповідно до змісту позовної заяви та доданих до неї документів відповідач є добросовісним набувачем, набув спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю. В. Попередній власник спірної земельної ділянки ОСОБА_2 набула її на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру
у Хмельницькій області від 12 березня 2019 року.
Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України (в редакції закону
від 12 березня 2025 року № 4292-IX) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
15 травня 2025 року Кам'янець-Подільська окружна прокуратура на виконання вимог ухвали суду від 07 травня 2025 року подала письмові пояснення, у яких просить врахувати письмові пояснення та продовжити розгляд справи по суті.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2025 року позовну заяву керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що у встановлений судом строк прокурор вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, недоліків не усунув,
а саме: не надав суду експертно-грошову оцінку земельної ділянки
з кадастровим номером 6822484100:03:005:0002, площею 2,0 га, здійсненої
в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, та не надав документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:005:0002, площею 2,0 га, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а тому позов відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року апеляційну скаргу керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури залишено без задоволення.
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прокурор подав до суду позовну заяву про зобов'язання ОСОБА_1 повернути у власність держави спірну земельну ділянку, яку він набув за відплатним договором, однак при цьому в позові прокурор не послався ні на норми статті 387 ЦК України, ні на норми статті 388 ЦК України. У зв'язку з цим суд першої інстанції правомірно застосував при вирішенні цього спору частину четверту статті 177 ЦПК України, частину одинадцяту статті 187, частину чотирнадцяту статі 265 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги, що норми частини четвертої статті 177 ЦПК України не мають зворотної дії в часі та, відповідно, не підлягали застосуванню при вирішенні цього спору, суд відхилив з огляду на те, що якщо положення Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, тобто норми статті 390 ЦК України, то
в такому випадку слід застосовувати і норми статей 177, 185, 265 ЦПК України, чинні на час розгляду таких справ у суді першої інстанції відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України. При цьому в разі незастосування цих норм ЦПК України буде неможливо застосувати та виконати при вирішенні цього спору статтю 390 ЦК України в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Також суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1
є недобросовісним набувачем, оскільки такі доводи суперечать визначенню добросовісного набувача, передбаченому статтею 388 ЦПК України, та фактично ґрунтуються на припущеннях. Водночас на цій стадії перегляду процесуальної ухвали суду апеляційний суд за відсутності в позові посилання прокурора на добросовісність чи недобросовісність дій відповідача при набутті у власність спірної земельної ділянки не може давати оцінку такій обставині, яка має бути з'ясована судом при вирішенні спору по суті.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 серпня 2025 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від
21 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від
08 липня 2025 року, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої і апеляційної інстанцій
в оскаржуваних судових рішеннях: застосували статтю 257 ЦПК України, вказавши на зворотну дію в часі частини четвертої статті 177 ЦПК України
і статей 185, 265 ЦПК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 905/2382/18, від 21 липня 2021 року у справі № 904/903/20, від 20 січня 2021 року у справі
№ 905/2382/18, від 12 листопада 2020 року у справі № 911/956/17, згідно з яким факт подання позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією, що зумовлює обов'язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог; застосували статті 387, 388 ЦК України, вказавши на обов'язок прокурора посилатися на вказані норми у позовній заяві, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21 грудня
2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21, згідно з якими, дотримуючись принципу диспозитивності, позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні. У свою чергу суди позбавлені можливості формулювати позовні вимоги замість позивача, не наділені повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, не повинні відмовляти у її задоволенні суто з формальних міркувань,
а зобов'язані надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору; застосували статті 387, 388, 390 ЦК України, відхиливши доводи позовної заяви та апеляційної скарги про недобросовісність набувачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, згідно з якими сторони при укладенні договору повинні діяти правомірно, зокрема поводитися добросовісно, розумно, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Також не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, згідно з якими не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від
12 березня 2024 року у справі № 916/1533/21, згідно з якими добросовісність набувачів підлягає обґрунтованому сумніву з огляду на те, що вони не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних
і видимих, характерних для лісу, знали або проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону. Також не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. Заявник також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» та, відповідно, абзацу другого частини четвертої статті 177 ЦПК України щодо необхідності надання додаткових документів до позовної заяви та абзацу третього частини другої і частини третьої статті 185 ЦПК України щодо повноважень суду в такому випадку залишити позовну заяву без руху, повернути її позивачу, залишити її без розгляду, а також відсутність на час подання цієї касаційної скарги висновку Верховного Суду щодо зворотньої дії вказаних процесуальних норм в часі, а тому справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики з цього питання.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
15 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Розумність характерна і властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі
№ 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі
№ 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту
(див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
09 квітня 2025 набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року
№ 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон України від 12 березня
2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена
в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина п'ята статті 390 ЦК України в редакції Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX).
У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України у редакції Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється
з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України у редакції Закону України від 12 березня
2025 року № 4292-IX).
У пункті 2 розділу ІІ Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена
в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви,
у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Касаційний суд вже вказував, що:
обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України не застосовуються;
питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Водночас у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду (див. постанову Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 523/14914/24 (провадження № 61-8429св25)).
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом прокурор вказував про наявність підстав для повернення земельної ділянки;
суди не врахували, що справа не стосується питання про зворотну дію закону в часі. За змістом пункту 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року положення цього Закону мають зворотну дію в часі
в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена
в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви,
у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом,
а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом;
поза увагою судів залишилось те, що обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п'ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна
у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
в позовній заяві прокурор посилався на недобросовісність набувача спірної земельної ділянки. Оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувачів, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
За таких обставин суди зробили неправильний висновок про залишення позову без розгляду.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суд від 01 грудня
2025 року у справі № 354/419/25 (провадження № 61-11906св25).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України). Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права та
з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку
з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратуризадовольнити.
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від
08 липня 2025 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов