19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 754/8965/25
провадження № 61-1360ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Деснянського районного суду міста Києва Панченко Оксани Миколаївни про відшкодування моральної шкоди,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до судді Деснянського районного суду міста Києва Панченко О. М., відповідно до якого просив стягнути з судді Деснянського районного суду міста Києва Панченко О. М. 90 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Розпорядженням в.о. голови Деснянського районного суду міста Києва матеріали справи № 754/8965/25 передано до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року визначено підсудність справи № 754/8965/25 Дарницькому районному суду міста Києва.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року провадження у справі № 753/8965/25 закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду про закриття провадження у справі,
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк - десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків скарги, шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали районного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року у справі № 754/8965/25.
02 лютого 2026 року засобами електронного зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі не вказав дату подання апеляційної скарги, що призвело до порушення вимог закону та конституційних прав ОСОБА_1 .
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Згідно із положеннями статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини
(далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії»
від 28 жовтня 2004 року).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).
Аналіз положень статті 357 ЦПК України свідчить, що саме на особу, яка подає апеляційну скаргу покладено обов'язок, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, заявити відповідне клопотання про поновлення пропущеного строку, а також навести поважні причини, що зумовили пропуск строку.
Апеляційний суд в ухвалі від 27 листопада 2025 року, залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 , встановив, що апеляційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року у справі
№ 753/8965/25 було направлено апелянтом на електронну адресу Дарницького районного суду міста Києва 28 вересня 2025 року, однак встановлений законом строк на апеляційне оскарження сплив 18 вересня 2025 року.
Отже ухвала апеляційного суду містила достатньо інформації, для ідентифікації апеляційної скарги, а саме дати і способу її подання, номеру справи та судового рішення, яке було оскаржено ОСОБА_1 .
Апеляційний суд звернув увагу, що встановлений законом строк на подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 03 вересня 2025 року пропущено, однак клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у тексті апеляційної скарги відсутнє та до апеляційної скарги не приєднано, а апеляційний суд не наділений правом вирішувати питання щодо поновлення строку на оскарження з власної ініціативи.
З огляду на викладене апеляційний суд обґрунтовано запропонував апелянту подати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд встановив, що ухвала від 27 листопада 2025 року, отримана апелянтом 22 грудня 2025 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, заява (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подана.
Оскільки станом на 28 січня 2026 року вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху виконано не було, заявник не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд правомірно застосував наслідки, передбачені частиною четвертою статті 357 ЦПК України та пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність передбачених законом підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 28 січня 2026 року у справі № 754/8965/25.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников