16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 752/14946/19
провадження № 61-16185ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої
діє адвокат Ларіонова Олена Олександрівна, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району м. Києва, про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом,
У липні 2019 року ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївського району м. Києва,
про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року позов задоволено частково.
Вирішено вселити ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у квартиру
АДРЕСА_1 .
Вирішено усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено виселити ОСОБА_1 з квартири
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 вересня 2016 року з індексним № 31530362, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_2 . Скасовано
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним
№ 665935580000, яким є квартира АДРЕСА_2 , запис про яку внесено на підставі прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. рішення про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень від 23 вересня 2016 року з індексним № 31530362. Припинено право власності ОСОБА_7 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним
№ 665935580000, яким є квартира АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_7 та державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. судовий збір у сумі по 3 062,50 грн з кожного.
Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 24 грудня 2025 року, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири
АДРЕСА_1 скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні цих позовних вимог. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про вселення у квартиру
АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 768,40 грн залишено без змін.
22 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ларіонова О. О., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року
у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ларіонова О. О., надіслала матеріали на усунення недоліків, з яких вбачається, що недоліки касаційної скарги усунуто.
В уточненій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ларіонова О. О., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про вселення
у квартиру АДРЕСА_1 та стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 768,40 грн, та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року в частині залишення без змін рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові
ОСОБА_2 . В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду
від 08 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Ларіонова О. О., вказує:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті
109 ЖК України без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (суд не дослідив зібрані у справі докази).
З огляду на зазначене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Крім того, до касаційної скарги додано заяву про зупинення виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року в частині вселення ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору
в розмірі 768,40 грн до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Заява мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено вселити
до ОСОБА_1 стороннього чоловіка ОСОБА_2 , який не є членом
(в тому числі колишнім членом) сім'ї ОСОБА_1 , ніколи не був зареєстрований у цій квартирі та ніколи в ній не проживав. ОСОБА_2
є іноземним громадянином з 2021 року, має зареєстроване місце проживання
на території України, про яке він зазначав у своїх процесуальних документах
та неодноразово підтверджував в судах, а саме: АДРЕСА_3 .
Відтак, з урахуванням того, що позивач забезпечений власним житлом, примусове його вселення в чужу квартиру з іншими мешканцями не є виправданим
та не є необхідним.
Натомість примусове вселення та проживання ОСОБА_2 у квартирі
з ОСОБА_1 , стосунки між якими є вкрай неприязні, враховуючи попередні дії та погрози зі сторони ОСОБА_2 , породжує об'єктивні побоювання відповідачки за власну безпеку. Одночасне проживання на одній житловій площі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неможливим, а тому ОСОБА_1 буде змушена з метою особистої безпеки виселитися з квартири.
Крім того, з 2017 року ця квартира є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , яка фактично та безперервно проживає в цьому житлі понад вісім років. Втрата особою житла є крайньою формою втручання у право на повагу
до житла, гарантоване статтею 8 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного
і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади
не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно
до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло,
не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ
від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення ЄСПЛ від 13 травня
2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, пункт 50).
Верховний Суд враховує наведені у касаційній скарзі доводи, які дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року в частині вселення ОСОБА_2
у квартиру АДРЕСА_1 та стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 768,40 грн до закінчення касаційного провадження, оскільки існує ймовірність утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення,
та для забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у цій справі.
Витребувати із Голосіївського районного суду міста Києва справу № 752/14946/19.
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ларіонова Олена Олександрівна, про зупинення виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року задовольнити.
Зупинити виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 21 квітня 2023 року в частині вселення ОСОБА_2
у квартиру АДРЕСА_1 та стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору
в розмірі 768,40 грн до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції
з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу
в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська