11 лютого 2026 року
м. Київ
справа 757/36687/21
провадження № 61-13639ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року
та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Завадецький Олександр Олександрович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року у справі за позовом у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Кабінет Міністрів України, про стягнення заробітної плати,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»), у якому просив стягнути з АТ «Державний ощадний банк України»
на свою користь 2 005 820,00 грн заборгованості із заробітної плати.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 липня
2023 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» 307 200,00 грн витрат на правову допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року залишено без змін. Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Заяву АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення витрат на правову допомогу залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 05 травня 2025 року постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року скасовано та передано справу
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року скасовано
та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь
ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 1 505 554,93 грн. У задоволенні позову
в іншій частині відмовлено. Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення витрат на правову допомогу залишено без розгляду.
Додатковою постанову додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 25 грудня 2025 року стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України»
на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу
в розмірі 30 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
31 жовтня 2025 року АТ «Державний ощадний банк України», через підсистему «Електронний суд», звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою
на постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2025 року касаційну скаргу
АТ «Державний ощадний банк України» залишено без руху та запропоновано подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно
до кількості учасників справи, у якій уточнити вимоги її прохальної частини таким чином, щоб зміст касаційної скарги та її прохальна частина відповідали одне одному.
На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху
АТ «Державний ощадний банк України» направило на адресу суду матеріали
на усунення недоліків, з яких вбачається, що недоліки касаційної скарги усунуто.
В уточненій редакції касаційної скарги АТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року та залишити
в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року
і додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 липня
2023 року.
Також 23 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Завадецький О. О., засобами поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 25 грудня 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись
на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно із частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзивів на касаційні скарги.
У касаційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» на постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 205 ЦК України
без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня
2018 року у справі № 222/438/17, від 20 червня 2019 року у справі № 264/2678/17, від 20 січня 2021 року у справі № 501/1695/18, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі
№ 757/36687/21-ц (провадження № 61-19461сво23) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Завадецький О. О., на додаткову постанову додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційні скарги оформлені відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Крім того, АТ «Державний ощадний банк України» до касаційної скарги додав клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду
від 29 жовтня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, яке мотивоване тим, що виконання оскаржуваної постанови може спричинити істотні негативні наслідки для відповідача, зокрема: створення ризику безповоротного перерахування значної суми коштів, що належать державному банку, у разі подальшого скасування оскаржуваної постанови; порушення принципу правової визначеності та можливість виникнення додаткових судових спорів, і відповідно, додаткових витрат щодо повернення коштів від позивача у разі задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання
про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить
з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення
є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення
у визначеному законом порядку.
Статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -
і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Клопотання/заява про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим
без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання
про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об'єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів;
для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення
є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
Доводи клопотання АТ «Державний ощадний банк України» не свідчать про необхідність зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду
від 29 жовтня 2025 року, оскільки в обґрунтування наведених у клопотанні обставин представник заявника не надав доказів вчинення дій, спрямованих
на реалізацію оскаржуваного судового рішення, зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення (копія постанови про відкриття виконавчого провадження), а тому наразі
не доведено реальність настання обставин, на які він посилається.
Отже, у задоволенні клопотання АТ «Державний ощадний банк України» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 29 жовтня
2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати з Печерського районного суду міста Києва цивільну справу
№ 757/36687/21.
Відмовити Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України»
у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року до закінчення її перегляду
в касаційному порядку.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції
з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу
Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Завадецький Олександр Олександрович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який
за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська