Справа № 0417/11451/2012
Провадження № 6/202/23/2026
20 лютого 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді Недобитюк Н.В.
за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,
за відсутності учасників справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Основ'янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
В провадження суду надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк», у якій заявник просить суд визнати причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа поважними, поновити цей строк та видати дублікат виконавчого документа. Свої вимоги банк обґрунтовує тим, що оригінал виконавчого листа був втрачений під час перебування на виконанні або при поверненні з органів державної виконавчої служби.
Заявник зазначає, що він не отримував постанову про повернення виконавчого документа від 31 жовтня 2018 року, а про факт відсутності оригіналу листа у матеріалах виконавчого провадження та його втрату дізнався лише наприкінці 2025 року після отримання відповідної довідки з Основ'янсько-Слобідського відділу ДВС. Банк вважає, що оскільки виконання судового рішення є невід'ємною частиною права на справедливий суд, наявність довідки про втрату документа є безумовною підставою для задоволення заяви.
16 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника заявника надійшли додаткові письмові пояснення. У поясненнях заявник вказує, що після повернення виконавчого документа 31 жовтня 2018 року почався перебіг нового 3-річного строку. Проте цей строк було пропущено не через бездіяльність стягувача, а внаслідок дії карантинних обмежень та введення в Україні воєнного стану.
У судовому засіданні 17.02.2026 представник заявника АТ КБ «ПриватБанк» Химчик Андрій Віталійович, який діяв на підставі довіреності, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у заяві та додаткових письмових поясненнях.
У судове засідання 20.02.2026 учасники справи не з'явилися.
Згідно частини 3 ст. 433 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися.
У зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до частини 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, детально дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши аргументи заявника, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви.
Встановлено, що рішенням суду від 29 серпня 2012 року з боржника на задоволення вимог банку Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по справі № 2/0417/6430/2012 було винесене рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №188/Р-07 від 17.08.2007 року в сумі 774590,39 гривень, стягнення солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості у розмірі 10000,00 гривень та суми сплаченого судового збору у розмірі 2119,00 гривень, на виконання чого 09.10.2012 року були видані виконавчі листи.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 31 жовтня 2018 року винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «Приват Банк» на підставі пункту 2 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до довідки Основ'янсько-Слобідського відділу ДВС від 19 грудня 2025 року, оригінал вказаного виконавчого листа втрачено.
Відповідно до частини 1 та частини 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», новий трирічний строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цій справі розпочався 31 жовтня 2018 року та закінчився 31 жовтня 2021 року.
Згідно частини 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Аналізуючи положення статті 433 Цивільного процесуального кодексу України, суд наголошує, що поновлення пропущеного строку можливе лише за наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод, які фізично унеможливлювали звернення особи до суду чи органу виконання. Поважність причин пропуску строку є оціночною категорією, яка вимагає від заявника надання беззаперечних доказів того, що він діяв з належною обачністю та добросовісністю.
У даному випадку АТ КБ «ПриватБанк» є професійним учасником фінансового ринку, який володіє штатом кваліфікованих юристів та має всі необхідні ресурси для ведення претензійно-позовної роботи.
Суд вважає, що відсутність будь-якого інтересу до долі виконання рішення суду протягом семи років не може бути виправдана неотриманням поштового відправлення, оскільки стягувач не був позбавлений можливості дізнатися про стан провадження через відкриті державні реєстри.
Важливим аспектом у даній справі є функціонування Автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до якої є публічним та цілодобовим. Стягувач, діючи розумно та обачно, мав можливість у будь-який момент перевірити статус виконання свого рішення в електронному режимі. Бездіяльність банку, яка тривала роками, свідчить про свідоме ігнорування ним своїх процесуальних обов'язків.
Оцінюючи доводи представника заявника щодо дії карантинних обмежень, суд зазначає, що сам по собі факт запровадження карантину з квітня 2020 року не є безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку. Запровадження карантину не позбавляло банк можливості здійснювати контроль за станом виконавчого провадження за допомогою засобів поштового зв'язку, електронної пошти чи шляхом моніторингу Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Заявником не надано жодних доказів того, що карантинні заходи фізично унеможливили направлення запиту до органу ДВС.
Доводи заявника про перешкоди, спричинені введенням воєнного стану в Україні, суд відхиляє як безпідставні. Як встановлено судом, трирічний строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив 31 жовтня 2021 року, тобто ще до початку введення воєнного стану. Обставини, що виникли після закінчення процесуального строку, не можуть слугувати підставою для його поновлення.
Окремо суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Пономарьов проти України», де наголошується на принципі юридичної визначеності.
Суд зазначає, що право на справедливий розгляд, гарантоване Конвенцією, має тлумачитися у світлі верховенства права, яке вимагає, щоб межі поновлення процесуальних строків були чіткими та обґрунтованими. Безпідставне поновлення строків через значний проміжок часу після їх завершення порушує справедливий баланс інтересів сторін та підриває стабільність правовідносин. Боржник має право розраховувати на те, що після спливу встановлених законом термінів його правове становище не буде змінене через раптове бажання кредитора стягнути кошти, про які він не згадував роками.
Щодо вимоги про видачу дубліката виконавчого листа, суд керується підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України. Видача дубліката документа є технічною дією, яка можлива виключно у разі, якщо строк на його пред'явлення до виконання не закінчився або був поновлений судом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 чітко роз'яснила, що видача дубліката за межами строку пред'явлення без його одночасного поновлення суперечить суті виконавчого провадження.
Оскільки суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку поважними, вимога про видачу дубліката втрачає свій правовий сенс і не може бути задоволена.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявник виявив процесуальну недбалість, яка не може бути виправдана посиланням на втрату документа органами виконавчої служби. Стягувач мав достатньо часу для того, щоб виявити відсутність оригіналу та звернутися за дублікатом у межах закону. Звернення до суду лише у 2025 році, без надання доказів існування об'єктивних перешкод у період з 2021 по 2025 роки, свідчить про відсутність поважних причин для поновлення строку.
Таким чином, сукупність встановлених обставин вказує на необхідність відмови у задоволенні заяви в повному обсязі заради дотримання принципів змагальності та юридичної визначеності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 260, 433 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Основ'янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н. В. Недобитюк