Іменем України
12 лютого 2026 року м. Чернігівсправа № 927/848/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,
за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградзернопродукт»
вул. Залізнична, б. 2, с. Варварівка, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51325
код ЄДРПОУ 31980957;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Алексагроенерджи»,
вул. Перемоги, будинок 64 село Займище, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15209,
код ЄДРПОУ 39180622
про стягнення 4 757 950,03 грн
Представники учасників справи:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Дії суду щодо розгляду справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Павлоградзернопродукт» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алексагроенерджи» про стягнення 4 757 950,03 грн заборгованості, з яких: 3 349 177,73 грн основного боргу, 900 766,71 грн штрафу, 135 900,87 грн інфляційних втрат, 326 361,72 грн 20% річних.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2025, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлення строків для подання заяв по справі, що підтверджується довідками про доставку 01.09.2025 о 15:26 електронних листів до їх електронних кабінетів в системі Електронний суд.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в Чернігівському районі, у тому числі м. Чернігові, підготовчі засідання 25.09.2025 та 09.10.2025 не відбулися, про що складено акти №219-25 від 25.09.2025 та №285-25 від 09.10.2025.
Ухвалами суду від 25.09.2025 та 09.10.2025 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 09.10.2025 та 04.11.2025 відповідно.
04.11.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.11.2025.
У судових засіданнях 27.11.2025, 26.12.2025, 12.01.2026 та 03.02.2026 судом постановлено протокольні ухвали про оголошення перерв в судовому засіданні та відкладення розгляду справи на 26.12.2025, 12.01.2026, 03.02.2026 та 12.02.2026 відповідно.
До початку судового засідання 12.02.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. Суд заяву задовольнив.
У судове засідання 12.02.2026 повноважний представник відповідача не прибув.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
12.02.2026 суд підписав скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Суд вважає за необхідне також зауважити, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Савенкова проти України» від 02.05.2013, “Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити “розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Разом з цим, на підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.
Згідно з ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. По можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження. Виважено підходити до встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи тривалі повітряні тривоги у місті Чернігові та відключення електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки №П1003К від 06.03.2025 в частині своєчасної та повної поставки товару.
Відзиву на позов від відповідача у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини справи встановлені судом.
06.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алексагроенерджи» (Постачальник) було укладено Договір поставки № П1003К (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Кукурудзу 3 класу, врожаю 2024 р. відповідно до умов Договору.
За умовами п. 2.1 Договору загальна кількість товару, що поставляється - 500,00 (п'ятсот) тон (500 000 кг) +/- 5%.
Згідно п. 3.1 Договору ціна товару без ПДВ - 8 320,00 грн за тону (8,32 грн за кг).
За п. 3.2 Договору сума договору без ПДВ - 4 160 000,00 грн +/-5%. ПДВ 14% - 582 400,00 грн+/-5%. Загальна сума Договору становить - 4 742 400,00 грн. +/-10%.
Відповідно до п. 5.2 Договору Покупець здійснює оплату вартості товару в наступному порядку:
- Оплата 86% поставленого товару - протягом 3 банківських днів з дати підписання Договору поставки,
- 14% - протягом 3 банківських днів з дати отримання Покупцем останнього із таких документів:
а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію вірно оформлених податкових накладних в ЄРПН;
б) оригіналів документів зазначених в п.а) б), п. 4.6 Договору та оригіналу цього Договору і додаткових угод до нього (за наявності).
Згідно з п. 5.3. Договору оплата за товар вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця.
Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (у редакції 2010 року), за виключенням умов, які обумовлені в Договорі. Поставка здійснюється шляхом відвантаження товару в залізничні вагони та/або 20-ти футові контейнери, розміщені на залізничній платформі за рахунок Постачальника.
За п. 4.2 Договору строк поставки товару - в період з 06 березня 2025 року по 31 березня 2025 року включно.
Згідно з п. 4.3 Договору місце поставки товару - станція СНОВСЬК, код станції 326906.
За п. 4.4. Договору датою здійснення поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення, зазначеного в залізничній накладній.
Відповідно п. 4.8 Договору поставка товару пізніше строку, зазначеного в п. 4.2 договору, є можливою тільки за умови підписання додаткової угоди про продовження строку поставки товару.
Згідно п. 6.1 Договору Постачальник зобов'язаний завантажити надані Покупцем залізничні вагони та/або 20-ти футові контейнери, розміщені на залізничній платформі в місці поставки за власний рахунок.
Відповідно до п. 7.2, 7.3. Договору у випадку прострочення поставки або недопоставки товару в строки, зазначені у п.4.2, Постачальник зобов'язується на вимогу Покупця сплатити останньому штраф в розмірі 5% від вартості непоставленого або недопоставленого товару. У випадку прострочення терміну поставки на 7 і більше днів чи не поставки Товару (повністю або частково). У випадку односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх обов'язків за даним Договором Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості Товару за даним Договором.
За п. 7.4 Договору за умови, якщо Покупцем була перерахована попередня оплата за Товар, а Постачальник поставив Товар в меншій кількості або не поставив Товар, або поставив Товар неналежної якості і Покупець відмовився від його прийняття, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% річних, що нараховуються від дня одержання Постачальником коштів, до дня їх фактичного повернення Покупцеві або до моменту фактичного виконання зобов'язання по постачанню товару.
Відповідно до п. 7.5 Договору у випадку прострочення поставки Товару Покупець має право відмовитися від прийняття непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а Постачальник при цьому зобов'язується відшкодувати Покупцю всі понесені у зв'язку з простроченням витрати та збитки, а також штраф в розмірі 5% від вартості не поставленого Товару та повернути суму попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін (в разі наявності) і діє до 31.12.2025. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, незалежно, коли одна сторона дізналась про таке порушення (п.9.2. Договору).
На виконання умов укладеного Договору позивач здійснив оплату за замовлений товар у розмірі 4 078 464,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 509 від 10.03.2025 та поставив на визначену у п. 4.3 Договору станцію для завантаження товару Покупцем залізничні вагони (ТОВ «Гранова України»).
Проте в порушення умов Договору, відповідач поставку товару - кукурудзи 3 класу, врожаю 2024 року не здійснив.
14.06.2025 позивач направив відповідачу Вимогу-претензію з попереднім розрахунком штрафних санкцій та основної суми заборгованості на момент направлення претензії, на загальну суму 5 357 916,82 грн з ПДВ.
Відповідач здійснив часткове повернення коштів попередньої оплати, а саме: 16.06.2025 на суму 502 694,40 грн з ПДВ; 20.06.2025 на суму 99 590,40 грн з ПДВ; 26.06.2025 на суму 127 001,47 грн з ПДВ.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання поставки товару не виконав, грошові кошти за непоставлений товар у повному обсязі не повернув.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 349 177,73 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань по вказаному Договору стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 349 177,73 грн основного боргу, 900 766,71 грн штрафу, 135 900,87 грн інфляційних втрат, 326 361,72 грн 20% річних.
Оцінка суду. Висновки суду.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного Договору поставки № П1003К від 06.03.2025. Даний договір виходячи з його умов, є договором поставки.
У Договорі сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість на загальну суму 4 742 400,00 грн. Крім того, п. 4.2. Договору передбачений строк поставки: в період з 06 березня 2025 року по 31 березня 2025 року включно. Оплата Товару здійснюється Покупцем в наступному порядку: 86% поставленого товару - протягом 3 банківських днів з дати підписання Договору поставки; 14% - протягом 3 банківських днів з дати отримання Покупцем останнього документів (п.5.2 Договору).
Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов п.5.2 Договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №95 від 07.03.2025 на суму 4 742 400,00 грн позивач (покупець) 10.03.2025 сплатив відповідачу (постачальнику) грошові кошти (попередню оплату) у сумі 4 078 464,00 грн (86%) відповідно до платіжної інструкції № 509 від 10.03.2025
Відповідач поставку товару у визначений у Договорі строк не здійснив, чим не виконав умови Договору. Докази в спростування вказаних обставин в матеріалах відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Позивачем до матеріалів справи долучено Вимогу-претензію №16/06-25 від 16.06.2025, в якій позивач вимагав від відповідача здійснити повернення грошових коштів на загальну суму 4 078 464,00 грн, як попередню оплату за товар, протягом 7 банківських днів з дати отримання даної вимоги.
Як на доказ направлення відповідачу даної претензії позивачем додано до матеріалів справи роздруківку електронного листа ТОВ «Павлоградзернопродукт» про направлення 14 червня о 15:19 на електронну адресу ТОВ «Алексагроенерджи» претензії.
Дослідивши даний електронний лист, суд вважає, що він не є належним доказом підтвердження направлення відповідачу Вимоги-претензії №16/06-25 від 16.06.2025, оскільки датований 14.06 (рік не вказано), тобто щонайменше на два дні раніше ніж була складена Вимога-претензія.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач реалізував своє право на пред'явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати шляхом подання 25.08.2025 до господарського суду цього позову.
Станом на день ухвалення рішення судом відповідачем не спростовано доводів позивача, не надано належних доказів на підтвердження як поставки товару, так і повернення грошових коштів у розмірі 3 349 177,73 грн, а тому вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування (утримання) ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 135 900,87 грн інфляційних втрат за період з 11.03.2025 по 16.06.2025.
Враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України та з огляду на те, що позивач скористався законодавчо наданим правом вимоги попередньо сплачених коштів шляхом подання даного позову, моментом виникнення грошового зобов'язання по поверненню коштів є день звернення до суду, а саме 25.08.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 25.08.2025).
Отже, суд доходить висновку, що саме з 25.08.2025 - моменту направлення позивачем вимоги (позовної заяви) про повернення суми попередньої оплати у відповідача виникають грошові зобов'язання з повернення суми передплати, які замінюють зобов'язання з поставки товару.
Водночас, позивачем обраховані інфляційні нарахування за період з березня 2025 року по червень 2025 року, що не охоплює період фактичного прострочення відповідачем обов'язку з повернення попередньо сплачених коштів.
Відтак, вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню як безпідставно нараховані з огляду на вищевикладені висновки суду.
Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Сторонами у п. 7.4 Договору узгоджено, що якщо Покупцем була перерахована попередня оплата за Товар, а Постачальник поставив Товар в меншій кількості або не поставив Товар, або поставив Товар неналежної якості і Покупець відмовився від його прийняття, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% річних, що нараховуються від дня одержання Постачальником коштів, до дня їх фактичного повернення Покупцеві або до моменту фактичного виконання зобов'язання по постачанню товару.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару, позивач на підставі п. 7.4 Договору нарахував відповідачу 20% річних на суму 326 361,72 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20 % річних, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.
За таких обставин, вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача штрафу.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд зазначає, що на момент виникнення та існування спірних правовідносин був чинний Господарський кодекс України, який з 28.08.2025 втратив чинність Закону України № 4196-IX від 09.01.2025. Отже, під час розгляду позовних вимог в частині стягнення штрафу підлягають застосуванню норми Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 7.2 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення поставки або недопоставки товару в строки, зазначені у п.4.2, Постачальник зобов'язується на вимогу Покупця сплатити останньому штраф в розмірі 5% від вартості непоставленого або недопоставленого товару. У випадку прострочення терміну поставки на 7 і більше днів чи не поставки Товару (повністю або частково) Постачальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
У п.7.3. Договору сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх обов'язків за даним Договором Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості Товару за даним Договором.
Крім того, у п. 7.5 Договору сторонами визначено, що у випадку прострочення поставки Товару Покупець має право відмовитися від прийняття непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а Постачальник при цьому зобов'язується відшкодувати Покупцю всі понесені у зв'язку з простроченням витрати та збитки, а також штраф в розмірі 5% від вартості не поставленого Товару та повернути суму попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця.
На підставі зазначених пунктів Договору позивач нарахував відповідачу наступні штрафи:
1) Відповідно п. 7.2 Договору:
- 5% штрафу за недопоставку товару у строк з 06.03.2025 по 06.04.2025 - 203 923,20 грн,
- 7% штрафу за недопоставку товару у строк з 07.04.2025 по дату подання позовної заяви - 325 461, 42 грн;
2) Відповідно до п. 7.3 Договору:
- 5% штрафу за односторонню відмову від виконання своїх обов'язків - 203 923,20 грн;
3) Відповідно до п. 7.5 Договору:
- 5% штрафу від вартості не поставленого товару - 167 458,89 грн.
Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
Судом встановлено, що стягнення з відповідача відповідно до п.7.2. Договору 5% штрафу за недопоставку товару та 7% штрафу за недопоставку товару, а також відповідно до п. 7.5 Договору 5% штрафу від вартості не поставленого товару є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки, як уже зазначалося вище, відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за договором в частині своєчасної та повної поставки товару.
Одночасне стягнення декількох штрафів за прострочення виконання зобов'язання за договором в частині своєчасної та повної поставки товару є подвійним стягненням штрафу за єдине порушення, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Тому обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 285 492,48 грн штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару та 203 923,20 грн штрафу у розмірі 5% за односторонню відмову від виконання зобов'язання. У решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу слід відмовити.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 статті 74 ГПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак не позбавляє суд у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 3 349 177,73 грн основного боргу; 285 492,48 грн штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару; 203 923,20 грн штрафу у розмірі 5% за односторонню відмову від виконання зобов'язання; 326 361,72 грн 20% річних. В частині стягнення 135 900,87 грн інфляційних втрат та 411 351,03 грн штрафу позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог 188 187,36 грн судового збору.
Щодо розподілу витрат на правничу професійну допомогу, заявлених позивачем у позовній заяві, суд зазначає, що у зв'язку із ненаданням позивачем доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги не містить дати та підпису адвоката, відсутній акт виконаних робіт/надання послуг, рахунок-фактура тощо) і зазначенням в позовній заяві про надання таких доказів у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України, а саме протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, судом не вирішується питання щодо розподілу витрат на правничу професійну допомогу.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алексагроенерджи» (вул. Перемоги, буд.64, с. Займище, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15209; код ЄДРПОУ 39180622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградзернопродукт» (вул. Залізнична, б. 2, с. Варварівка, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51325; код ЄДРПОУ 31980957) 3 349 177,73 грн основного боргу; 285 492,48 грн штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару; 203 923,20 грн штрафу у розмірі 5% за односторонню відмову від виконання зобов'язання; 326 361,72 грн 20% річних та 62 474,33 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2026.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор