29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
(про грошові вимоги)
м. Хмельницький
"16" лютого 2026 р.Справа № 924/1144/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді В.О. Кочергіної, при секретарі судового засідання Крупській В.В., розглянувши матеріали заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" м. Київ (вх.№05-06/240/26 від 29.01.2026) з грошовими вимогами до боржника у сумі 24452,99грн заборгованості, 178,79грн інфляційних втрат, 5324,80грн судового збору, 4000,00грн витрат на правничу допомогу у справі за заявою ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про неплатоспроможність фізичної особи
Представники учасників справи не приймали участі
З оголошенням перерви в межах дня.
18.11.2025 до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025, заяву передано на розгляд судді Кочергіній В.О.
Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про неплатоспроможність фізичної особи. та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 15.12.2025, окрім іншого, відкрито провадження у справі №924/1144/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією у справі №924/1144/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О.; встановлено арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. строк до 17.01.2026 для подання до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів; зобов'язано арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Белінську Н.О. виявити, скласти опис майна (провести інвентаризацію) та визначити його вартість; підготувати та подати до суду, кредиторам і боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника в строк до 22 січня 2026 року. Зобов'язано боржника та арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Белінську Н.О. подати до суду план реструктуризації боргів у строк до 02.02.2026; призначено попереднє засідання суду у справі на 11:30год. 02.02.2026.
15.12.2025 судом здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в мережі Інтернет, номер публікації якого 77936.
29.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" м. Київ (вх.№05-06/240/26) з кредиторськими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність у сумі 24452,99грн заборгованості, 178,79грн інфляційних втрат, а також 5324,80грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника та 4000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 30.01.2026 заяву ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" Київ (вх.№05-06/240/26 від 29.01.2026) з грошовими вимогами до боржника у справі №924/1144/25 прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11:30год. 02.02.2026. Цією ж ухвалою зобов'язано керуючого реструктуризацією Белінську Н.О. розглянути заяву ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" Київ з грошовими вимогами до боржника і надати суду документально підтвердженні та нормативно обґрунтовані письмові пояснення щодо визнання або відхилення кредиторських вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" Київ.
Ухвалою суду від 02.02.2026 відкладено попереднє засідання у справі на 12:20год. 16.02.2026. Зобов'язано керуючого реструктуризацією Белінську Н.О. у строк до 13.02.2026 включно розглянути заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" м. Київ та ТОВ "Еко Фін" м. Київ з грошовими вимогами до боржника і надати суду документально підтвердженні та нормативно обґрунтовані письмові пояснення щодо визнання або відхилення кредиторських вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" м. Київ та ТОВ "Еко Фін" м. Київ.
05.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією Белінської Н.О. надійшло повідомлення (вх.№05-22/1151/26) про результати розгляду вимог кредиторів, в якому повністю визнає грошові вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", окрім суми 4740,00грн неустойки, нарахованої за договором про споживчий кредит, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2076629 від 28.01.2025 за період з 30.10.2025 по 15.12.2025, яка підлягає списанню. В письмовому повідомлені арбітражний керуючий розподіляє заявлену заборгованість по чергам.
09.02.2026, 10.02.2026 та 11.02.2025 до суду від кредитора ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" надійшли письмові пояснення у справі (вх.№05-22/1244, 05-22/1253/26 та 05-22/1300/26 відповідно).
В поясненнях від 09.02.2025 представник кредитора також просить суд здійснювати розгляд грошових вимог без її участі.
Керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Белінська Н.О. в попередньому судовому засіданні 16.02.2026 (в режимі відеоконференції) частково визнала грошові вимоги кредитора.
16.02.2026 в судовому засіданні оголошено перерву в межах дня.
Представники учасників справи в судове засідання 16.02.2026 не з'явились.
Учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, ухвалу суду від 02.02.2026 було надіслано до їх електронних кабінетів.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" м. Київ (вх.№05-06/240/26 від 29.01.2026) з кредиторським грошовими вимогами до боржника у сумі 24452,99грн заборгованості, 178,79грн інфляційних втрат, 5324,80грн судового збору, 4000,00грн витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс з банкрутства), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 1 Кодексу, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Судом звернуто увагу, що відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд відповідно до постанови від 20.05.2021 по справі №904/2166/20).
Як стверджується матеріалами справи, заявником надіслано до суду заяву з грошовими вимогами до боржника після закінчення встановленого строку для її подання.
Дослідивши заявлені ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" м. Київ грошові вимоги до боржника судом встановлено, що подана заява кредитора ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (конкурсні) та підтверджується долученими до заяви договором про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту №5738949 від 23.02.2025; договором про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2076629 від 28.01.2025; договором факторингу №02072025 від 02.07.2025 та договором факторингу №30102025 від 30.10.2025.
Також заявник просить суд включити до грошових вимог 5324,80грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами та 4000,00грн витрат на правничу допомогу.
На підтвердження факту існування кредиторської заборгованості кредитором надано належним чином завірені копії: договору про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту №5738949 від 23.02.2025; договору про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2076629 від 28.01.2025; договору факторингу №02072025 від 02.07.2025; договору факторингу №30102025 від 30.10.2025; розрахунку заборгованості; акту прийому-передачі реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2025 за договором факторингу №30102025; витягу з реєстру прав вимог; таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача; реєстру прав вимог №1 від 30.10.2025; акту-прийому-передачі документів від 30.10.2025 за договором факторингу №30102025; паспорту споживчого кредиту; акту-прийому-передачі документів від 02.07.2025 за договором факторингу №02072025 від 02.07.2025; акту повернення права вимоги від 02.07.2025; підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів; платіжної інструкції №73 від 04.07.2025; довідки-розрахунку.
На час розгляду грошових вимог, доказів їх погашення боржником не надано, а матеріали справи не містять.
Дослідивши додані до заяви з кредиторськими вимогами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються вимоги суд встановив наступне.
23.02.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (кредитодавець) та Боржником було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 5738949 (Кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п.3. Кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума Кредиту складає - 4500,00грн. Тип Кредиту - Кредит.
Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день).
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим Договором ("Графік платежів"), що є Додатком №1 до цього Договору.
Згідно з п. 3.4. Договору Тип процентної ставки - фіксована.
За користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
3.4.1. Пільгова процентна ставка (знижка) - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка.
3.4.2. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,59% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.
Відповідно до п.4.1. Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA __________________, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.
За умовами п.4.2. Клієнт зобов'язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 24.05.2025 ("строк кредитування") шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.
Отже, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 4500,00грн, що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви з грошовими вимогами долучив Підтвердження від ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021.
02.07.2025 між ТОВ "ФК "КІФ" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ "ФК "КІФ" відступило своє право вимоги за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.1. Договору факторингу за цим договором Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
За умовами п.2.1.3. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до "31" грудня 2025 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань (п. 8.1 договору факторингу).
Таким чином, на підставі Витягу з Реєстру прав вимог №1 від 02.07.2025 до Договору факторингу № 02.07.2025 від 02.07.2025, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 10615,50грн, а саме: 4500,00грн - сума заборгованості за тілом; 1822,50грн - сума заборгованості по пільговій відсотковій ставці; 4293,00грн - сума заборгованості по стандартній відсотковій ставці, згідно проведеного кредитором розрахунку за відповідними періодами.
28.01.2025 між ТОВ "Слон Кредит" (Кредитодавець) та Боржником було укладено Договір про споживчий кредит, в тому числі i на умовах фінансового кредиту №2076629 підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п.1.2. Кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума Кредиту складає - 3 000,00 гривень. Тип Кредиту - Кредит.
1.4. Строк кредиту 360 дні (в)(день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні (в).
1.5.3. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 27.02.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
Відповідно до п.2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .
Відповідно до п. 6.4. "У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф:
6.4.1. у розмірі 300,00грн на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та
6.4.2. у розмірі 60,00грн починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання."
Отже, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 3000,00грн, що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви з грошовими вимогами долучив Підтвердження від ТОВ "ПЕЙТЕК" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №31102024-4 від 2024-10-31.
30.10.2025 між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було укладено договір факторингу №30102025, відповідно до якого ТОВ "Слон Кредит" відступило своє право вимоги за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.1.Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
1.2. Наступне відступлення Фактором Права вимоги третім особам за відповідним Реєстром прав вимог до цього Договору допускається не раніше ніж після повного виконання Фактором свого зобов'язання щодо сплати Клієнту 100% Ціни придбання.
За умовами п.2.1.3. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до "31" грудня 2025 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань (п. 11.1 договору факторингу).
Таким чином, на підставі Витягу з Реєстру прав вимог №1 від 30.10.2025 до Договору факторингу № 30102025 від 30.10.2025, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 12824,99грн, а саме: 2999,99грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 5085,00грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 4740,00грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Кредитором до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за період з 28.01.2025 по 30.10.2025 від первісного кредитора. Крім цього, в період з 31.10.2025 по 14.12.2025 заборгованість за відсотками склала 1012,50грн.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У п.1-1 ч. 1 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, положення якої відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ "ФК "КІФ" та ТОВ "Слон Кредит" на підставі договорів про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту №5738949 від 23.02.2025 та №2076629 від 28.01.2025 (відповідно) перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти в загальному розмірі 7499,99грн, які остання зобов'язувалась повернути на умовах, визначених у договорах, сплативши при цьому проценти.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не повернула ТОВ "ФК "КІФ" та ТОВ "Слон Кредит" кредитні кошти та не сплатила передбачені договором проценти.
На підставі договору факторингу №02072025 від 02.07.2025 - ТОВ "ФК "КІФ" та договору факторингу №30102025 від 30.10.2025 - ТОВ "Слон Кредит" відступили свої права вимоги до ОСОБА_1 за договорами про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту на користь ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп".
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на викладене, кредитором у відповідних зобов'язаннях є ТОВ "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп"".
Матеріали справи не містять доказів сплати боржником кредитних коштів в розмірі 7499,99грн., з яких 2999,99грн - по договору №2076629 від 28.01.2025 та 4500грн. - по договору №5738949 від 23.02.2025. За таких обставин грошові вимоги в розмірі 7499,99грн заборгованості за тілом кредиту підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є обґрунтованими.
Щодо заявлених відсотків в розмірі 6115,50грн, нарахованих по договору фінансового кредиту №5738949 від 23.02.2025, з яких 1822,50грн - по пільговій відсотковій ставці та 4293,00грн - по стандартній відсотковій ставці, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5. ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Натомість, у договорі про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №5738949 від 23.02.2025 передбачено пільгову процентну ставку у розмірі 1,35 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду кредитування та стандартну процентну ставку у розмірі 1,59 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується у стандартний період кредитування (п. 3.4 договору).
Водночас ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Таким чином, вищевказані умови договору є нікчемними, оскільки суперечать ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.
Проведеним судом перерахунком нарахованих відсотків відповідно до положень ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку, про їх обгрунтованість у сумі 4050,00грн, у зв'язку із чим грошові вимоги у цій сумі підлягають задоволенню. В решті суми 2065,50грн відсотків, суд відхиляє заяву.
Щодо заявлених відсотків в розмірі 6097,50грн, нарахованих відповідно до договору №2076629 від 28.01.2025 за період з 28.01.2025 по 14.12.2025 суд зазначає, що останні нараховані відповідно до умов договору з урахуванням обмежень максимальної денної відсоткової ставки не більше 1% та визнаються судом в повному обсязі.
Щодо заявленої кредитором суми 4740,00грн неустойки, нарахованої відповідно до договору про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2076629 від 28.01.2025 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).
Таким чином, у даному випадку нарахування штрафних санкцій є безпідставним.
Щодо доводів заявника про необхідність застосування до спірних правовідносин положень п. 6 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", суд зазначає наступне.
Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон №2120-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено вказаним вище пунктом 18.
Цим же Законом внесені аналогічні зміни в Закон України "Про споживче кредитування", зокрема, розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Між тим, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX) вказаний пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції: "У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
При цьому, аналогічні зміни в розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України Законом №3498-IX не вносились.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, в редакції Закону № 2120-IX.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: "Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".
Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон №2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб'єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов'язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення ст.4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. "пізніший закон скасовує попередній") у цій ситуації неможливе.
Зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.
Відтак, грошові вимоги в частині стягнення 4740,00грн неустойки є безпідставними, тому суд їх відхиляє.
Щодо заявленої кредитором суми 127,49грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до договору про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту №5738949 від 23.02.2025 на суму боргу 10615,50грн за період з 02.07.2025 по 14.12.2025, а також 51,30грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до договору про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2076629 від 28.01.2025 на суму боргу 12824,99грн за період з 30.10.2025 по 14.12.2025 судом враховується наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц, та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що 178,79грн інфляційних втрат заявлено до визнання в межах максимально можливих нарахувань, тому суд визнає грошові вимоги у цій сумі.
Щодо вимог заявника в частині витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00грн суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Верховний Суд у постановах від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2022 у справі 3 926/2987-б/20 дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу за своєю природою не є кредиторськими вимогами, а вважаються витратами, пов'язаними з провадженням у справі про неплатоспроможність, що мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України та відшкодовуються у межах процедур відновлення платоспроможності фізичної особи у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп"" (клієнт) та адвокатом Сабурою Світланою Олександрівною (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги №18092025 від 18.09.2025 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором про надання правової допомоги.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що адвокат приймає доручення клієнта щодо надання правової допомоги у судових справах щодо визнання кредиторських вимог боржників клієнта згідно реєстру боржників, який є додатком до цього договору, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надані юридичні послуги та відшкодувати фактичні втрати адвоката, пов'язані з виконанням доручення клієнта.
Згідно з п. 3.1 договору за послуги щодо надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у наступному розмірі, зокрема 7000,00грн - складання заяви про кредиторські вимоги боржників або за згодою сторін 1000,00грн за 1 годину.
Сторонами складено та підписано додаток №14 від 20.01.2026 до вищевказаного договору, в якому сторони узгодили реєстр боржників ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", згідно якого адвокат зобов'язується надати юридичні послуги, в тому числі щодо боржника Гоменюк А.Р.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 20.01.2026 по договору про надання правової допомоги №18092025 від 18.09.2025, адвокат надала наступні послуги: правовий аналіз та обробка інформації та документів, наданих клієнтом з ціллю підготовки заяв до господарського суду з вивченням судової практики; складання заяв про кредиторські вимоги до боржників; надання консультацій клієнту, пов'язаних з підготовкою та подачею заяв до господарського суду. Вартість наданих адвокатом послуг щодо боржника Гоменюк А.Р. становить 4000,00 грн, витрачений час - 4 год.
Відомості аналогічного змісту зазначені також у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Сабурою С.О.
Матеріали справи містять ордер серія ВН №1623931 від 10.12.2025, виданий адвокату Сабурі С.О. на надання правничої допомоги ТОВ "ФК "Ел.Е.Груп"" в Господарському суді Хмельницької області, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД №004377 від 22.02.2021.
Також суд враховує, що заява про грошові вимоги кредитора ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" до боржника у даній справі подана через електронний суд та скріплена електронним цифровим підписом адвоката Сабури С.О.
Вищевказані обставини свідчать, що заявник згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду його грошових вимог у справі №924/1144/25 у Господарському суді Хмельницької області.
Разом з тим, надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.
Також відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
За таких обставин під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надавши оцінку заявленому кредитором розміру витрат на професійну правничу допомогу, доданим до заяви про грошові вимоги матеріалам, доказам на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що вказане правове питання не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки заяви про грошові вимоги кредитора; подані матеріали не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.
Наведений у акті прийому-передачі наданих послуг від 20.01.2026 перелік послуг, а саме: правовий аналіз та обробка інформації та документів, наданих клієнтом з ціллю підготовки заяв до господарського суду з вивченням судової практики; складання заяв про кредиторські вимоги до боржників; надання консультацій клієнту, пов'язаних з підготовкою та подачею заяв до господарського суду є складовими єдиного процесу щодо підготовки, складання та подання заяви про грошові вимоги кредитора.
Суд звертає увагу на те, що правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а також з огляду на мету та цілі КУзПБ щодо зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, визнання заявлених витрат на оплату правничої допомоги в значному розмірі призведе до додаткового фінансового навантаження боржника.
Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності, надавши оцінку доданим до заяви доказам, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для підготовки заяви з грошовими вимогами у цій справі, з урахуванням обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів доданих до заяви, кількості підготовлених представником кредитора документів, складності заяви з грошовими вимогами, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу до 2000,00 грн.
У решті вимог кредитора щодо витрат на професійну правову суд відмовляє, як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.
Також заявник просить суд включити до складу грошових вимог 5324,80грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника.
Приймаючи до уваги викладене, проаналізувавши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, а також додані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" м. Київ про визнання грошових вимог до боржника у сумах 7499,99грн заборгованості по тілу кредиту, 10147,50грн заборгованості по відсоткам, 178,79грн інфляційних втрат - з віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів відповідно до абз.3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ), 5324,80грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника та 2000,00грн витрат на правничу допомогу (до задоволення вимог кредиторів). В решті сум суд відхиляє заяву.
Відповідно до ч.4 ст.133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Таким чином, грошові вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" м. Київ розподіляються по чергам:
- 7499,99грн заборгованості по тілу кредиту, 10147,50грн заборгованості по відсоткам, 178,79грн інфляційних втрат - з віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів відповідно до абз.3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ);
- 5324,80грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника та 2000,00грн витрат на правничу допомогу, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст.ст. 45, 47, 120, 122, 123, 133, п. 1-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Ел.Ен.Груп" м. Київ (вх.№05-06/240/26 від 29.01.2026) з грошовими вимогами до боржника у сумі 24452,99грн заборгованості, 178,79грн інфляційних втрат, 5324,80грн судового збору, 4000,00грн витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Ел.Ен.Груп" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 10, код ЄДРПОУ 41240530) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумах:
7499,99грн заборгованості по тілу кредиту, 10147,50грн заборгованості по відсоткам, 178,79грн інфляційних втрат - з віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів відповідно до абз.3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ).
3. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Ел.Ен.Груп" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 10, код ЄДРПОУ 41240530) на оплату судового збору у розмірі 5324,80грн та 2000,00грн витрат на професійну правничу допомогу (черговість задоволення - до задоволення вимог кредиторів).
В решті суми заяву відхилити
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-259 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 20.02.2026.
Суддя Кочергіна В.О.
Виготовлено 4 примірники:
1-до справи (в паперовому екз.),
2-заявниці Гоменюк А.Р. (до електронного кабінету),
3-арбітражному керуючому Белінській Н.О. (на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
4- ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп (до електронного кабінету).