Рішення від 09.02.2026 по справі 924/7/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"09" лютого 2026 р. Справа № 924/7/25

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Сірій Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області смт Білогір'я Шепетівського району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький

про визнання недійсними додаткових угод №5 від 15.03.2021, №11 від 09.09.2021, №13 від 29.09.2021, №14 від 26.11.2021 до договору №20100094 від 28.12.2020 та стягнення 59080,75грн

За участю:

від прокуратури: Ленчик В.М. на підставі службового посвідчення №057668 від 22.10.2020

від позивача: не з'явився

від відповідача: Цимбаляк В.В. на підставі Довіреності від 02.11.2023 (в режимі відеоконференції)

З оголошенням перерви в судовому засіданні 04.02.2026.

09.02.2026 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

02.01.2025 до Господарського суду Хмельницької області через службу діловодства надійшла позовна заява Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області смт Білогір'я Шепетівського району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький про визнання недійсними додаткових угод №5 від 15.03.2021, №11 від 09.09.2021, №13 від 29.09.2021, №14 від 26.11.2021 до договору №20100094 від 28.12.2020; а також стягнення 59080,75грн.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає про те, що додаткові угоди №5 від 15.03.2021, №11 від 09.09.2021, №13 від 29.09.2021, №14 від 26.11.2021, якими внесено зміни до істотних умов основного договору №20100094 від 28.12.2020, укладені з порушенням законодавства про публічні закупівлі, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ), а тому підлягають визнанню недійсними. Також вважає, що отримана ТОВ "Хмельницькенергозбут" за наслідками безпідставного збільшення ціни товару оплата у сумі 59080,75грн за товар, який не був поставлений, підлягає стягненню на підставі ч. 1 ст. 670 та ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2025, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/7/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:40год. 28.01.2025.

20.01.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/502/25) із запереченнями. У відзиві на позов, відповідач зазначає про те, що 28 грудня 2020 року між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та Білогірською селищною радою було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №20100094, з урахуванням ЗУ "Про публічні закупівлі". Згідно з підпунктом 4.6 пункту 4 Договору - Ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватися за дотримання Сторонами норм, передбачених частиною п'ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що оформлюються додатковою угодою, а саме: - збільшення ціни за одиницю Товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п. 4.1 Договору, відповідно до пункту 2 частини 5 статі 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 ЗУ "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі за ідентифікатором UA-2020-11-18-004302-c та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У роз'ясненні, наданому Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. На момент підписання спірних додаткових угод до Договору, сторони, керувались пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з аякими істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Для підтвердження коливання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН), у відповідності до Договору, ТОВ "Хмельницькенергозбут" надав Білогірській селищній раді Інформаційні довідки Хмельницької торгово-промислової палати щодо зміни середньозваженої ціни електричної енергії. Законодавство на момент виникнення спірних правовідносин не передбачало, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни, який критерій віднесення цього коливання до значного та показник очевидної невигідності договору. Також закон не регулює, за який період має братися до уваги коливання або достатнім є просто відхилення ціни по відношенню до узгодженої у договорі. Всі ці чинники носять оціночний характер. Тому сторони передбачили їх у Договорі і домовились про умови між собою. Зауважує, що така домовленість цілком відповідає змісту положень Цивільного та Господарського кодексів України щодо свободи волевиявлення сторін, оскільки відповідні положення Договору не суперечать жодному із положень чинного законодавства і в судовому порядку не визнавались недійсними. Укладання додаткової угоди відповідало пунктам Договору, здійснювалося на його підставі та на виконання його умов. Сторони обрали як джерело для отримання інформації про коливання ціни на ринку оприлюднені ДП "Оператор ринку" відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" на веб-сайті (https://www.oree.com.ua) результати торгів на ринку "на добу наперед". Загальна доступність, відкритість та прозорість цієї офіційної інформації, яку Споживач власноруч може перевірити у будь-який час підтверджує, що внесення змін до договору відбулося у прозорий спосіб, згідно з домовленістю сторін, закріпленою у договорі.

У відзиві на позов, відповідач також зазначає, що чинним законодавством не визначено, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку. Тому залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися, зокрема, довідками Торгово-промислової палати України, Державної служби статистики України, даними із сайту "Оператор ринку" тощо. Зауважує, що спірні додаткові угоди укладено не за усною домовленістю, а на підставі звернення відповідача, як постачальника, до споживача, з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів наявності підстав для зміни істотних умов Договору. Укладаючи додаткові угоди сторони не виходили за рамки 10 відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, при цьому, загальна сума договорів не збільшувалась, а зменшувався обсяг закупівлі, що було погоджено з замовником, а обмеження строків зміни ціни за одиницю товару на дату укладення додаткової угоди Законом України "Про публічні закупівлі" не встановлено. Спеціальним Законом №922-VIII встановлено перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару. У таких випадках законодавцем надано право сторонам договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод до такого договору збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. При цьому зміна істотних умов договору про закупівлю у бік збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку протягом строку дії договору про закупівлю можлива не частіше ніж один раз на 90 днів. Однак таке обмеження щодо строків (частоти) зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії. Отже, законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Вважає безпідставними доводи прокурора про те, що у додаткових угодах застосовувались ч. 3 ст. 631 ЦК України зважаючи на приписи п. 4.8, п.4.9 договору якими врегульовано порядок визначення обсягів та оплати спожитого товару. Зауважує, що на підставі Актів приймання - передачі товарної продукції, виставлені рахунки Білогірській селищній раді формувались з урахуванням змін внесених у договір додатковими угодами.

Щодо вимоги про стягнення 59080,75грн сплачених грошових коштів, відповідач зазначає, що остання є похідною від вимоги про визнання недійсними додаткових угод. Таким чином, оскільки відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання додаткових угод недійсними, тому й зазначена вимога задоволенню не підлягає. У відзиві на позов, відповідач також просить суд застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог відповідно до ст. 257 ЦК України. До відзиву додано докази в підтвердження викладених обставини та заперечень.

22.01.2025 до суду через службу діловодства від прокуратури надійшло клопотання (вх.№05-22/527/25) про долучення до матеріалів справи інформаційно-цінових довідок.

27.01.2025 позивачем надіслано до суду оригінали документів, доданих до позовної заяви (згідно супровідного листа вх.№05-22/717/25).

28.01.2025 в підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 12:10год. 12.02.2025, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

05.02.2025 до суду через службу діловодства від Шепетівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№05-22/1008/25). У відповіді на відзив, прокурор вважає хибними твердження відповідача про не застосування вимог ч. 3 ст. 631 ЦК України у додаткових угодах, оскільки оплата товару здійснювалась споживачем на підставі актів приймання - передачі електричної енергії. Окрім того, додатково звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Отже, правочинами, що вносять зміни до вже існуючого договору, є саме додаткові угоди, а не акти приймання-передачі товару. Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов, що довідки ТПП України, надані відповідачем для обґрунтування підвищення цін на електроенергію, можуть використовуватись для підтвердження коливання ціни на ринку є необгрунтованими, тому що зазначені довідки містять маніпулятивні відомості з періодами для порівняння за незрозумілим принципом. Посилання відповідача на те, що не існує обмеження збільшення ціни на товар загалом на 10% від ціни, визначеної договором, спростовується пунктом 78 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 від 24.01.2024, у якому зазначено: "Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами; процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору". Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворило результати торгів та знівелювало принцип економії, яку було отримано під час підписання договору.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, про відсутність підстав стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 59080,75грн, прокурор вказане твердження вважає помилковим, оскільки враховуючи недійсність додаткових угод за № 5 від 15.03.2021, № 11 від 09.09.2021, № 13 від 29.09.2021, №14 від 26.11.2021 до договору № 20100094 від 28.12.2020 відсутня підстава щодо оплати за підвищеними цінами.

Стосовно твердження відповідача про відсутні повноважень у Шепетівської окружної прокуратури представляти інтереси Білогірської селищної ради зазначає, що підстави представництва наведені у позовній заяві. Наголошує, що у спорах щодо проведених публічних закупівель позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, в залежності від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин (предмета і підстав позову). Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Західний Офіс Держаудитслужби України не міг набути статусу позивача у даній справі через відсутність на момент звернення прокурора з указаним позовом контрольних заходів, а відповідно, і відсутність виявлених під час контрольного заходу порушень. За таких обставин, прокурор звернувся з позовом в інтересах Білогірської селищної ради, що відповідає вимогам закону, та сприяє відновленню порушених прав саме органу місцевого самоврядування. Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності прокурор зазначає, що необхідно врахувати, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. В подальшому Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено п. 19, в якому передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. З огляду на зазначене, прокурором не порушено строки позовної давності при зверненні до суду з позовною заявою, а тому проти доводів відповідача з вказаного приводу також заперечує.

12.02.2025 в підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 11:00год. 19.02.2025, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

18.02.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№05-22/1403/25). В запереченнях відповідач з посиланням на п.4.6 договору зазначає про можливість зміни ціни договору за наявності певних умов. Щодо додаткових угод №5 від 15.03.2021, №11 від 09.09.2021, №13 від 29.09.2021 до договору №20100094 від 28.12.2020 зазначає, що на момент підписання №5 від 15.03.2021, №11 від 09.09.2021, №13 від 29.09.2021, Сторони, керувались пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який визначає, що істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. До угод долучені докази в підтвердження коливання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН). З огляду на те, що коливання ціни підтверджено ціновими довідками Хмельницької торгово-промислової палати то докази на підтвердження коливання ціни є належними та допустимими в розумінні господарського процесуального законодавства. Додаткові угоди №5 від 15.03.2021, №11 від 09.09.2021, №13 від 29.09.2021 до Договору укладено не за усною домовленістю, а на підставі звернення відповідача, як постачальника, до споживача, з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів наявності підстав для зміни істотних умов Договору. Укладаючи додаткову угоду сторони не виходили за рамки 10 відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, при цьому, загальна сума договорів не збільшувалась, а зменшувався обсяг закупівлі, що було погоджено з замовником, а обмеження строків зміни ціни за одиницю товару на дату укладення додаткової угоди Законом України "Про публічні закупівлі" не встановлено. Законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

При укладанні додаткових угод до договору товариство виходило з правової природи договору, як домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України), свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України) та Відповідач вважає, що позивачем не доведено недотримання під час укладання правочинів вимог статті 203 Цивільного кодексу України. Підписання обома сторонами відповідних Додаткових угод та використання споживачем спожитої електричної енергії без зауважень нівелює твердження про наявність недопоставленого, проте оплаченого обсягу електричної енергії за Договором.

Ухвалою суду від 19.02.2025 закрито підготовче провадження у справі №924/7/25 та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 14:30год. 05.03.2025.

26.02.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-08/599/25) про зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 (з опублікуванням повного тексту постанови в означеній справі). В обгрунтування поданого клопотання зазначає про те, що ухвалою від 29.01.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692623,48грн. Передаючи справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, які врахували суди попередніх інстанцій. Тому, на підставі наведеного, з огляду на подібність правовідносин у справі №924/1164/24 та у справі 924/7/25, представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі 924/7/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

27.02.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/1628/25), в якому просить суд винести ухвалу про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження з метою розгляду клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.03.2025 судом відмовлено у клопотанні ТОВ "Хмельницькенергозбут" про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження; задоволено клопотання ТОВ "Хмельницькенергозбут" про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення; зобов'язано сторін повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24, з метою поновлення провадження у даній справі.

05.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від Шепетівської окружної прокуратури надійшло клопотання (вх.№05-08/22/26) про поновлення провадження у даній справі. У клопотанні прокуратура зазначає про те, що Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу №920/19/24 за касаційною скаргою ТОВ "Енергетичне партнерство" на рішення Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 за позовом Конотопської окружної прокуратури Сумської області про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення безпідставно перерахованих коштів. Так, Великою Палатою Верховного Суду розглянуто питання щодо можливості відступу (шляхом уточнення) від попереднього висновку Верховного Суду у справі №922/2321/22, про неможливість внесення змін до істотних умов договору та збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від початкової ціни договору, у разі коливання ціни такого товару на ринку. За результатами розгляду справи постановою від 21.11.2025 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Енергетичне партнерство" та залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог прокурора.

Ухвалою суду від 14.01.2026 поновлено провадження у справі №924/7/25 та призначено судове засідання у справі на 11:30год. 04.02.2026.

04.02.2026 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 10:30год. 09.02.2026, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні 09.02.2026 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2026 (в режимі відеоконференції) проти позову заперечував, просив суд відмовити прокуратурі у його задоволенні.

Представник позивача в судове засідання 09.02.2026 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, ухвалу суду від 04.02.2026 було доставлено до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 05.02.2026.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

03.12.2020 у електронній системі публічних закупівель "Прозорро" за ідентифікатором UA-2020-11-18-004302-с опубліковано оголошення про проведення Білогірською селищного радою Шепетівського району відкритих торгів на закупівлю електричної енергії в обсязі 613850 кВт*год із очікуваною вартістю до 2148475,00грн (код ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія).

У відкритих торгах взяли участь два постачальники, а саме: ТОВ "Хмельницькенергозбут" (Постачальник) з остаточною пропозицією 1900479,60грн, ТОВ "Енергоносії України" з остаточною пропозицією 1915212,00грн.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Білогірської селищної ради №51 від 09.12.2020, переможцем торгів визначено ТОВ "Хмельницькенергозбут", тендерна пропозиція якого була найбільш економічно вигідною та відповідала кваліфікаційним критеріям, визначеним ст. 16 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до наявного в матеріалах справи Протоколу засідання тендерного комітету Білогірської селищної ради №51 від 09.12.2020 прийнято рішення:

1. Визначити переможцем торгів на закупівлю Електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5) - ТОВ "Хмельницькенергозбут", оскільки за результатами оцінки його пропозиція являється найбільш економічно вигідна, за результатами розгляду його пропозиція відповідає тендерній документації, учасник відповідає кваліфікаційним критеріям, визначених у ст. 16 Закону України "Про публічні закупівлі" та в замовника відсутні підстави для відмови в участі у процедурі закупівлі учаснику відповідно до ст. 17 Закону.

2. Прийняти рішення про намір укласти договір з ТОВ "Хмельницькенергозбут" на закупівлю Електричної енергії.

3. Оприлюднити рішення про намір укласти договір із ТОВ "Хмельницькенергозбут" на веб-порталі Уповноваженого органу через електронну систему закупівель, протягом 1-го дня після прийняття такого рішення.

28.12.2020 між Білогірською селищною радою Білогірського району Хмельницької області (Споживач) та ТОВ "Хмельницькенергозбут" (Постачальник) було укладено Договір №201000946 про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з п. 1.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 613850кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Про зміну обсягу закупівлі товару споживач повідомляє постачальника шляхом надсилання на його адресу або вручення уповноваженому представнику постачальника відповідного письмового повідомлення.

Згідно з п. 2.1 договору, строк постачання товару споживачу за договором: цілодобово до 31.12.2021.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору загальна ціна товару (ціна договору) становить: 1583733,00грн, крім того ПДВ 316746,60грн, всього з ПДВ 1900479,60грн. Ціна за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить *2,58грн без ПДВ - *0,516грн, разом з ПДВ - *3,096грн.

Відповідно до п.п. 4.5, 4.6 договору, ціна договору не підлягає збільшенню, за виключенням випадків, передбачених законодавством у сфері здійснення публічних закупівель. Зміна умов договору в частині збільшення його ціни у випадках, визначених законодавством про публічні закупівлі, здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до договору за результатами переговорів сторін.

Ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися за дотримання сторонами норм, передбачених частиною п'ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що оформлюються додатковою угодою, а саме:

- збільшення ціни за одиницю Товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого Товару на ринку у разі коливання ціни такого Товару па ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п.4.1 договору, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт i послуг), у тому числі у paзi коливання ціни товару на ринку, відповідно до пункту 5 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

- регульовані тарифи у складі ціни за одиницю електричної енергії змінюються у випадках, передбачених пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Сторони вносять до договору зміни в разі зміни регульованого тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким встановлено (змінено) регульовану ціну (тариф) на передачу та/або розподіл електричної енергії. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в дію в порядку, встановленому законодавством) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або держави щодо встановлення (зміни) регульованого тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії.

До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов'язаний постачати товар за ціною, яка зазначена у Договорі у чинній його редакції.

Зміна ціни товару може відбуватися за умови надання Постачальником підтверджуючих документівв щодо кожного коливання його ціни на ринку.

У разі коливання ціни за одиницю Товару на ринку в сторону збільшення, Постачальник письмово звертається до Споживача листом, в якому пропонує нову ціну за одиницю Товару з урахуванням коливання ціни такого Товару на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків порівняно із ціною за одиницю Товару, визначеною в Договорі. Разом iз листом Постачальник повинен надати оригінал довідки з НКРЕКП / Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення орган який має на це повноваження, iз зазначенням зміненої ціни за одиницю Товару на ринку України (далі- Довідка), яка підтверджує та обгрунтовує збільшення ціни порівняно з ціною за одиницю Товару.

Довідка повинна бути надана Постачальником Споживачу не пізніше тридцятого числа місяця, що передує місяцю поставки та не може бути замінена після зазначеного терміну. Довідка, надана Постачальником пізніше вказаного терміну, Споживачем не розглядається та внесення змін до ціни за одиницю Товару не здійснюється.

В подальшому, якщо до кінця строку дії Договору відбувається коливання ціни за одиницю Товару на ринку в сторону збільшення, Постачальник повинен письмово звернутися до Споживача та надати новий оригінал Довідки, яка обгрунтовує збільшення ціни по зазначеному діапазону порівняно з ціною, встановленою у п. 4.2. Договору.

Під коливанням ціни за одиницю Товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни за одиницю Товару у Доводці, порівняно із ціною за одиницю Товару, визначеною у п. 4.2. Договору. За такої умови ціна за одиницю Товару збільшується пропорційно збільшенню середнього показника ціни у наданій Довідці відносно ціни за одиницю Товару, визначеної у п. 4.2. Договору, але не більше ніж на 10%.

Зміна ціни за одиницю Товару може бути здійснена не частіше 1 (одного) разу протягом розрахункового періоду та не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після укладення Договору.

Відповідно до пункту 11.1 договору, договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.

За змістом з п.11.2 договору істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання та до повного виконання зобов'язань Сторонами, крім випадків, визначених договором та ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Порядок внесення змін, доповнень до Договору, а так само розірвання Договору чи інше припинення зобов'язань за Договором здійснюється шляхом проведення переговорів, які оформлюються в письмовій формі шляхом укладання додаткової угоди, за виключенням випадків, передбачених Договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки Білогірської селищної ради.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання або визнання недійсним договору від 28.12.2020.

Сторони договору в подальшому змінювали ціну на електричну енергію, яка є істотною умовою договору, шляхом підписання додаткових угод до договору №20100094 про постачання електричної енергії від 28.12.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та Білогірською селищною радою Білогірського району Хмельницької області.

У додатку №3 до договору - "Комерційна пропозиція Постачальника" сторони погодили: кількість електричної енергії - 613850кВт/год; ціну товару без ПДВ, без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт/год - 1,3955грн; тариф на передачу, без ПДВ - 0,29393грн; тариф на розподіл, без ПДВ - 0,89057грн; базову ціну товару, без ПДВ, з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 2,58грн (загальна вартість Договору 1900479,60грн з ПДВ).

У додатку зазначено, що відповідно до п. 5.3 договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі, згідно з якою укладено цей договір, затверджено постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020, та становить 0,29393грн без ПДВ; відповідно до п. 5.4 договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі, згідно з якою укладено цей договір, затверджено постановою НКРЕКП №1351 від 11.07.2020, та становить 0,89057грн без ПДВ; оператор системи розподілу - АТ "Хмельницькобленерго".

18.01.2021 укладено додаткову угоду за №1, якою внесено зміни до розділу 12 договору в частині зміни реквізитів.

26.01.2021 укладено додаткову угоду за №3, відповідно до якої зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 563433,61 кВт/год, ціну за 1 кВт/год. електричної енергії збільшено до 3,372грн з ПДВ.

ТОВ "Хмельницькенергозбут" звернулось до Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області із листом (від 22.01.2021 №113), який містить пропозицію внести зміни до договору від 28.12.2020. У листі товариство зазначило, що 01.01.2021 зріс тариф на послуги з розподілу електричної енергії до 1,12143грн/кВТ, відповідно зросла кінцева вартість.

15.03.2021 укладено додаткову угоду за №5, відповідно до якої зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 500122,95 кВт/год, ціну за 1 кВт/год. електричної енергії збільшено до 3,8грн з ПДВ (на 5,5 %).

ТОВ "Хмельницькенергозбут" звернулось до Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області із листом (від 04.03.2021 №273/2), який містить пропозицію внести зміни до договору від 28.12.2020. У листі товариство зазначило про те, що середньозважена ціна на ринку "на добу вперед" (РДН) в січні 2021 року становила 1462,52грн/Мвт.год., а в лютому 2021 року 1635,42грн./Мвт.год., що підтверджено довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 02.03.2021 №22-05/152 та надав додаткову угоду до Договору від 28.12.2020 №20100094.

До листа додано Інформаційну довідку №22-05/152 від 02.03.2021, згідно якої середньозважена ціна (грн/Мвт.г) без ПДВ в січні 2021 року становила 1462,52грн; в лютому 2021 року становила 1635,42грн.

Прокуратурою до матеріалів справи долучено Довідку Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/799 від 01.07.2024, (отриманої на запит Шепетівської окружної прокуратури), відповідно до якої, за 1 МВт/год станом на 25.02.2021 (дата укладення додаткової угоди № 4) становила 1465,87 грн, а станом на 15.03.2021 (дата укладення додаткової угоди № 5) становила 1308,66 грн, тобто фактично ціна змінилась на 10,7 %.

09.09.2021 укладено додаткову угоду за № 11, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 3,8666грн з ПДВ (на 9,9 %).

ТОВ "Хмельницькенергозбут" звернулось до Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області із листом (від 06.09.2021 №707), в якому зазначено про те, що у зв'язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу вперед" (РДН) в серпні 2021 року в порівнянні з липнем 2021 року, що підтверджено довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 31.08.2021 №22-05/856 та надав додаткову угоду до Договору від 28.12.2020 №20100094.

До листа додано Інформаційну довідку №22-05/856 від 31.08.2021, згідно якої середньозважена ціна (грн/Мвт.г) без ПДВ в липні 2021 року становила 1444,05грн; в серпні 2021 року становила 2076,95грн.

29.09.2021 укладено додаткову угоду за №13, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,1477грн з ПДВ (на 7,26 %).

ТОВ "Хмельницькенергозбут" звернулось до Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області із листом (від 29.09.2021 №878), в якому зазначено про те, що у зв'язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу вперед" (РДН) у вересні 2021 року в порівнянні з серпнем 2021 року, що підтверджено довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 27.09.2021 №22-05/969 та надав додаткову угоду до Договору від 28.12.2020 №20100094.

До листа додано Інформаційну довідку №22-05/969 від 27.09.2021, згідно якої середньозважена ціна (грн/Мвт.г) без ПДВ в серпні 2021 року становила 2076,95грн; в вересні 2021 року становила 2227,92грн.

26.11.2021 укладено додаткову угоду за № 14, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 5,01781грн з ПДВ (на 20,97 %).

ТОВ "Хмельницькенергозбут" звернулось до Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області із листом (від 26.11.2021 №1134), в якому зазначено про те, що у зв'язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу вперед" (РДН) у листопаді 2021 року в порівнянні з жовтнем 2021 року, що підтверджено довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 23.11.2021 №22-05/1204 та надав додаткову угоду до Договору від 28.12.2020 №20100094.

До листа додано Інформаційну довідку №22-05/1204 від 23.11.2021, згідно якої середньозважена ціна (грн/Мвт.г) без ПДВ в жовтні 2021 року становила 2793,44грн; в листопаді 2021 року становила 3352,35грн (коливання (зростання) ціни 20,01%).

Підставою для укладення сторонами додаткових угод №№5, 11, 13, 14, якими внесено зміни до істотних умов договору №20100094 від 28.12.2020, зазначено приписи ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Як стверджує прокурор, за договором №20100094 від 28.12.2020 споживач загалом отримав 334704,5кВт/год електричної енергії, за яку перераховано постачальнику 1229090,99грн з ПДВ. На підтвердження сплати Білогірською селищною радою за договором від 28.12.2020 - 1229090,99грн прокурором надано, зокрема, копії рахунків-фактур від 27.01.2021, від 16.03.2021, від 13.04.2021, від 14.05.2021, від 23.06.2021, від 09.07.2021, від 06.08.2021, від 27.09.2021, від 05.10.2021, від 05.11.2021, від 10.12.2021, від 21.12.2021 (підписаних представниками обох сторін); звіт від 13.01.2022 про виконання договору про закупівлю UA-2020-11-18-004302-с.

Поставка та отримання електричної енергії, за яку відповідач повністю розрахувався не заперечується представниками сторін в судовому засіданні.

Матеріали справи містять докази листування Шепетівської окружної прокуратури із державними органами з приводу законності та обгрунтованості укладення спірних додаткових угод.

Відповідно до листа Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області від 01.11.2024 №1682, адресованого Шепетівській окружній прокуратурі, селищна рада просить прокуратуру здійснювати представництво законних інтересів громади в суді.

28.11.2024 перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся із повідомленням за №54-9268вих24 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді, на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на вищевикладене, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, прокурор з огляду на положення ст. ст. 5, 7, 22, 26 Бюджетного кодексу України зазначив, що оскільки закупівля електроенергії за договором здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету, щодо яких застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України, а укладання неправомірних додаткових угод призвело до зайвих витрат таких коштів, уповноваженим захищати інтереси у цих правовідносинах є розпорядник цих коштів - Білогірська селищна рада. Зауважив, що Білогірська селищна рада є стороною договору, одержувачем бюджетних коштів, закупівля здійснювалась за бюджетні кошти, тому порядок її проведення регулюється вимогами законодавства в сфері публічних закупівель. Отже, звернення прокурора до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міської ради належить, зокрема розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень, щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Тобто з огляду на вищезазначене Білогірська селищна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить інтерес територіальної громади в особі Білогірської селищної ради.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст. 11 зазначеного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

З огляду на положення ст. 22 Бюджетного кодексу України Білогірська селищна рада є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань і здійснення видатків бюджету та зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Зважаючи на те, що Білогірська селищна рада є стороною оспорюваних додаткових угод та на користь якої прокурор просить стягнути надмірно сплачені за договором грошові кошти, прокурор правомірно визначив її позивачем у справі.

Зазначене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (відповідно до якої за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем) та позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/199 (прокурор правильно визначив відділ (сторону договору) як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь відділу).

Крім того, судом враховується, що закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18).

Суд зважає на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З матеріалів справи вбачається, що Шепетівська окружна прокуратура листом № 54-6245вих24 від 01.08.2024 інформувала Білогірську селищну раду про порушення вимог ЗУ "Про публічні закупівлі" під час укладення додаткових угод до договору № 20100094 від 28.12.2020.

Шепетівська окружна прокуратура звернулась до Білогірської селищної ради із листом за № 54-6727вих-24 від 23.08.2024 щодо надання інформації про те чи вживалися та чи будуть вживатися в майбутньому заходи, спрямовані на визнання недійсними додаткових угод до Договору, укладених між сторонами, та стягнення надмірно сплачених коштів.

У відповідь, листом за №1682 від 01.11.2024 Білогірська селищна рада повідомила, що заходи щодо визнання недійсними оспорюваних додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів не вживались, а також такі заходи вживатись не плануються з огляду на відсутність видатків на оплату судового збору.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, територіальної громади, на які вказує прокурор, не відреагував на стверджувані порушення, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема у судовому порядку, не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб'єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, зважаючи на характер наданої позивачем відповіді на лист прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред'явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення (від 28.11.2024 №54-9268вих24), адресоване позивачу, про намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі цього органу шляхом пред'явлення відповідного позову до суду.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо недоведеності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено судом, 28.12.2020 між Білогірською селищною радою Білогірського району Хмельницької області (Споживач) та ТОВ "Хмельницькенергозбут" (Постачальник) було укладено Договір №201000946 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію для забезпечення електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1 договору). Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 613850кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Про зміну обсягу закупівлі товару споживач повідомляє постачальника шляхом надсилання на його адресу або вручення уповноваженому представнику постачальника відповідного письмового повідомлення (п.п.1.3, 1.4). Строк постачання товару споживачу за договором: цілодобово до 31.12.2021 (п.2.1). Загальна ціна товару (ціна договору) становить: 1583733,00грн, крім того ПДВ 316746,60грн, всього з ПДВ 1900479,60грн. Ціна за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить *2,58грн без ПДВ - *0,516грн, разом з ПДВ - *3,096грн (п.п. 4.1, 4.2).

Уклавши 28.12.2020 договір про постачання електричної енергії №20100094, сторони погодили всі його істотні умови та порядок внесення змін до них.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання та до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, визначених договором та ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (п. 11.2. договору).

Суд враховує, що кожна зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема ціни за одиницю товару, повинна мати самостійне, належне та документально підтверджене обґрунтування. Документи, якими обґрунтовується зміна ціни, повинні містити підтвердження фактичного коливання ринкової ціни товару, динаміку такого коливання, джерела інформації та їх співвідношення з попередніми періодами.

Так, в обґрунтування підстав підписання додаткових угод №5 від 15.03.2021, №11 від 09.09.2021, №13 від 29.09.2021, №14 від 26.11.2021, якими збільшено ціну на одиницю товару і зменшено його кількість, сторони договору посилалися на збільшення середньозваженої ціна на ринку "на добу наперед" та зазначали довідки Хмельницької торгово-промислової палати.

24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10%;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

Законом №1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

Внесеними Законом №1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю /внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону №114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом №1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону №1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24.

Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону №922-VIII.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24 наголошено на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.

Тобто положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

В даному випадку, з огляду на початкову визначену в договір ціну електричної енергії, її максимальне збільшення могло відбуватись до 2,838 грн. без ПДВ.

Натомість ціни, встановлені у додаткових угодах №№5, 11, 13, 14, перевищували відповідну межу, тобто, вартість товару збільшувалась понад 10% від початково встановленої в договорі ціни електроенергії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що збільшення ціни електричної енергії додатковими угодами №№5, 11, 13, 14 перевищило граничний розмір зміни ціни за одиницю товару, встановленого пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим укладення зазначених додаткових угод не відповідало вимогам наведеної норми Закону.

Вказане свідчить про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод №5 від 15.03.2021, №11 від 09.09.2021, №13 від 29.09.2021 та №14 від 26.11.2021, оскільки вони укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та суперечать інтересам держави.

Щодо посилань відповідача на лист Мінекономіки від 24 листопада 2020 року №3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю", суд зазначає таке.

Так, лист від 24 листопада 2020 року № 3304-04/69987-06 не є нормативно-правовим актом і тому не створює та не створював для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Враховуючи наведене, надання Міністерством економіки України листів або роз'яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, а у цьому випадку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 922/2497/23).

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності та зважаючи на висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання недійсними спірних додаткових угод, суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначає про пропуск позовної давності, оскільки спірні угоди укладено у період березень-листопад 2021р., в той час як прокурор звернувся до суду із даним позовом - 29.01.2025 (відбиток штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті позовної заяви).

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто строк позовної давності за вимогою про визнання правочинів недійсними в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020. Дія карантину, встановленого цією постановою неодноразово продовжувалась.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Численними Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі, і по теперішній час.

Згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Зважаючи на те, що оспорюваний договір укладено у період березень-листопад 2021р., трирічний строк позовної давності мав би закінчитись березень-листопад 2024р., однак 02.04.2020р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким строк позовної давності продовжено на час дії карантину, який було введено з 12.03.2020 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" та відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". При цьому відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Станом на день звернення з позовом до суду - 29.01.2025р. воєнний стан в України не скасовано.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що строк позовної давності не пропущено.

Щодо вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 59080,75грн, перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Додаткові угоди №5 від 15.03.2021, №11 від 09.09.2021, №13 від 29.09.2021 та №14 від 26.11.2021 до договору №20100094 від 28.12.2020 є недійсними та не породжують правових наслідків.

Поверненню до бюджету підлягають кошти, які надлишково сплачено за умовами оспорюваних Додаткових угод протягом строку їх дії.

Судом із рахунків-фактур та платіжних доручень встановлено, що позивачем за час дії договору було спожито 334704,5кВт/год, за які сплачено 1229090,99грн.

Оскільки додаткові угоди №№5, 11, 13, 14 визнано недійсними, зобов'язання сторін щодо ціни за одиницю товару підлягають регулювання умовами договору від 28.12.2020.

Відповідно, різниця між сумою фактично сплачених коштів (за цінами, які встановлювались додатковими угодами) та сумою, що підлягає сплаті з урахуванням ціни, погодженої в договорі, являється грошовою сумою, що була безпідставно одержана, підстава її набуття відпала, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' зобов'язане її повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Так, за фактично спожиту електроенергію позивачу слід було сплатити 1170010,24грн, проте фактично сплачено 1229090,99грн. Таким чином сума переплати становила 59080,75грн.

Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 Цивільного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі №927/68/23, від 26 березня 2024 року у справі №927/373/22, від 03 липня 2024 року у справі №910/13579/23, від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищезазначене, позов у даній справі підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

У зв'язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький (код ЄДРПОУ 42035266) та Білогірською селищною радою Шепетівського району Хмельницької області смт Білогір'я Шепетівського району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 04403143):

- додаткову угоду №5 від 15.03.2021 до Договору №20100094 від 28.12.2020;

- додаткову угоду №11 від 09.09.2021 до Договору №20100094 від 28.12.2020;

- додаткову угоду №13 від 29.09.2021 до Договору №20100094 від 28.12.2020;

- додаткову угоду №14 від 26.11.2021 до Договору №20100094 від 28.12.2020.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (м. Хмельницький, вул. Свободи, 57/2, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області (смт Білогір'я, вул. Шевченка, 44, Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04403143) 59080,75грн (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят гривень 75 копійок) коштів.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (м. Хмельницький, вул. Свободи, 57/2, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) 15140,00 (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано протягом 10 робочих днів - 20.02.2026.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 5 примірників:

1 - до справи (в паперовому екз.),

2 - Хмельницька обласна прокуратура (sekretariat@khmel.gp.gov.ua на електронну пошту),

3- Шепетівська окружна прокуратура (в електронний кабінет),

4-позивачу Білогірська селищна рада (в електронний кабінет),

5-відповідачу ТОВ "Хмельницькенергозбут" (в електронний кабінет).