Рішення від 16.02.2026 по справі 922/3081/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3081/25

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Лозівської окружної прокуратури Харківської області (вул. Богданівська, 17, м. Лозова, Харківська область, 64602) в інтересах держави, в особі: 1. Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (вул. Незалежності, 39, селище Близнюки, Лозівський район, Харківська область, 64801, ідентифікаційний код 04400021), 2. Північно-східного офісу Держаудитслужби (пл. Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 40478572)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" (вул. Байди Вишневецького, 37, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, ідентифікаційний код 43729979), 2. Близнюківського комунального підприємства "Комунальник" (вул. Дружби, 2, селище Близнюки, Лозівський район, Харківська область, 64801, ідентифікаційний код 31834432)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 73642,74 грн

за участю представників учасників справи:

прокурора - Хряка О.О.

позивача-1 - не з'явився

позивача-2 - не з'явився

відповідача-1 - не з'явився

відповідача-2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Лозівська окружна прокуратура Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (позивач-1), Північно-східного офісу Держаудитслужби (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" (відповідач-1), Близнюківського комунального підприємства "Комунальник" (відповідач-2), в якій він просить суд:

1. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 03.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 27.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 29.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021.

5. Стягнути з ТОВ "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" (вул. Байди Вишневецького, 37, м. Черкаси, Черкаська область, 18001 код ЄДРПОУ: 43729979) на користь Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (вул. Свободи, 30, смт. Близнюки, Близнюківський район, Харківська область, 64801 код ЄДРПОУ: 43729979) кошти в сумі 73642,74 грн.

Прокурор також просить стягнути з відповідача-1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2025 позовну заяву Лозівської окружної прокуратури Харківської області залишено без руху. Встановлено прокурору для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано прокурору у встановлений строк надати до Господарського суду Харківської області:

- заяву про місцезнаходження позивача-1, що відповідає відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 64801, Харківська область, Лозівський район, селище Близнюки, вул. Незалежності, будинок 39.

- засвідчену належним чином копію або оригінал платіжного доручення №19 від 19.05.2021 та №822 від 10.09.2021 або клопотання про їх витребування в порядку ст. 81 ГПК України.

12.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№ 20957).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3081/25. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06 жовтня 2025 року о 10:30. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено прокурору та позивачам строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачам строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

19.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від 1-го позивача надійшла заява (вх.№ 21677), в якій він позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без участі 1-го позивача.

26.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від 1-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№22417), в якому він просить в позові відмовити повністю, наполягаючи на тому, що сторонами передбачено порядок зміни ціни, в тому числі за пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також визначено спосіб документального підтвердження зміни ціни. Таким чином, положення Договору в частині зміни ціни за одиницю товару - відповідає положенням Закону, в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин. ТОВ "ЕНЕРЖИГАЗТРЕЙД" як документальне підтвердження для укладання спірних додаткових угод використовувало експертні висновки торгово-промислової палати, яким підтверджено коливання середньозваженої ціни електричної енергії за досліджуваний період, що на думку 1-го відповідача є належним способом доказування. Прокурор не довів відсутність факту коливання ціни на електричну енергію, як передумови для укладення сторонами спірних додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни на ринку. Спірні відносини виникли між ТОВ "Енерджигазтрейд" (постачальник) та КП "Комунальник" (споживач) за договором №91-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу від 27.01.2021. Водночас прокуратура, визначила позивачем орган, уповноважений державою здійснювати представницькі функції у спірних правовідносинах - Близнюківську селищну раду Лозівського району Харківської області, яка не є сторону по договору.

Відповідачем-1 у відзиві також заявлено про застосування строку позовної давності на тій підставі, що 27.01.2021 укладено договір №91-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до пункту 13.1. Договору №91-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу, Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електроенергії з 01.02.2021 до 31.12.2021 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами свої обов'язків за цим Договором. Позовну заяву Лозівською окружною прокуратурою Харківської області до Господарського суду Харківської області подано у вересні 2025 року, тому перебіг строку давності строком три роки за заявленим позовом сплинув.

Водночас, 30.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від 1-го відповідача надійшло клопотання, яке зареєстроване 01.10.2025 за вх.№ 22706, про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

30.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від 2-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 22680), в якому він позовні вимоги визнає повністю та просить розглянути справу без участі представника 2-го відповідача.

01.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив 1-го відповідача, яку зареєстровано 02.10.2025 за вх.№ 22831, в якій він просить позовні вимоги задовольнити повністю, наполягаючи зокрема на тому, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин), що є підставою для визнання їх недійсними. Щодо твердження про обрання прокуратурою неналежного позивача прокурором зазначено, що оскільки власником майна КП "КОМУНАЛЬНИК" є Близнюківська селищна територіальна громада, то органом, насамперед уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів територіальної громади у зазначених правовідносинах, є Близнюківська селищна рада. Щодо застосування строків позовної давності прокурором зазначено, що у період дії в Україні спочатку карантину, а потім воєнного стану прокурором строк позовної давності не пропущено, порушене право держави та Близнюківської територіальної громади підлягає захисту у судовому порядку.

03.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від 1-го відповідача надійшло клопотання (вх.№22983) про зупинення провадження у справі № 922/3081/25 до завершення перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №924/698/23.

03.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь прокурора на відзив (вх.№22987), в яких він просить відмовити в задоволенні позову повністю.

03.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, які зареєстровано 06.10.2025 за вх.№23038.

Ухвалою суду від 06.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" (вх.№22706 від 01.10.2025) про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Черкаської області. Відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" (вх.№22983 від 03.10.2025) про зупинення провадження у справі № 922/3081/25 до завершення перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №924/698/23. Провадження у справі №922/3081/25 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення.

Ухвалою суду від 17.12.2025 провадження у справі № 922/3081/25 поновлено. Продовжено провадження у справі зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 12 січня 2026 року об 11:00.

02.01.2026 через систему "Електронний суд" відповідачем-1 подано додаткові пояснення щодо постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 (вх.№36).

В судовому засіданні 12.01.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про надання дозволу в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України на подання відповідачем-1 додаткових пояснень від 02.01.2026 вх.№ 36 та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26 січня 2026 року о 14:00 год.

26.01.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харкова повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою суду від 26.01.2026 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на "09" лютого 2026 р. о 15:00 год.

06.02.2026 через систему "Електронний суд" відповідачем-1 подано клопотання (вх.№3036) про залишення позовної заяви без розгляду на підставі на підставі п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді).

09.02.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харкова повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою суду від 09.02.2026 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на "16" лютого 2026 р. о 14:00 год.

09.02.2026 через систему "Електронний суд" прокурором подано заперечення на клопотання 1-го відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№3210).

11.02.2026 через систему Електронний суд представником 1-го відповідача подано клопотання (вх.№ 3505) про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю у судовому засіданні Господарського суду міста Києва по справі № 910/15897/25, яке призначено на "16" лютого 2026 р. о 13:45 год.

Присутній у судовому засіданні прокурор просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники позивачів та відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце цього засідання повідомлені належним чином.

Водночас суд зазначає, що в судовому засіданні 06.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання позивача-1 та відповідача-2 про розгляд справи без участі їх представників.

Щодо клопотання представника відповідача-1 про відкладення судового засідання, суд зазначає наступне.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а саме неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, оскільки неявка в судове засідання однієї зі сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи в судовому засіданні.

Ураховуючи те, що суд створив усі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, розгляд справи по суті неодноразово переносився, явка відповідача-1 не визнана обов'язковою, а також беручи до уваги, що відповідач-1 не скористався своїм правом забезпечити явку у судове засідання іншого представника, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги вищенаведене та те, що вказану заяву відповідача-1 про залишення позову без розгляду та заперечення прокурора на заяву відповідача-1 про залишення позову без розгляду подано до суду після закінчення процесуального строку для їх подання без належного обґрунтування поважності причин їх неподання в підготовчому провадженні, суд на підставі ч. 2 ст. 118 та ч. 2 ст. 207 ГПК України вважає за необхідне залишити вказану заяву відповідача-1 про залишення позову без розгляду та заперечення прокурора на цю заяву - без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку прокурора, господарський суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Лозівською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері публічних закупівель встановлено наступне.

Так, Близнюківським комунальним підприємством "Комунальник" 27.10.2021 на офіційному порталі публічних закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення № UA-2020-12-21-013855-c про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі "Електрична енергія. Електрична енергія" з очікуваною вартістю предмета закупівлі 1 153 372,80 грн.

Відповідно до даних протоколу розгляду тендерних пропозицій в процедурі закупівлі приймали участь 3 учасника.

У подальшому, протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 15.01.2021 № 18 переможцем закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" (далі - відповідач) та визначено намір укласти договір про закупівлю з даним товариством.

27.01.2021 між Близнюківським комунальним підприємством "Комунальник" (Споживач) та відповідачем (Постачальник) укладено договір №91-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

За умовами п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно умов п. 2.3. Договору Найменування товару: код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія). Кількість товару: 400000 кВт/год, в тому числі за рахунок коштів місцевого бюджету - 238000 кВт/год; за рахунок власних коштів - 162000 кВт/год.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт* год. електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії становить 2,43 грн.

Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 972 тис. грн. в тому числі: оплата частини предмета закупівлі за рахунок коштів місцевого бюджету 578340,00 грн., оплата частини предмета закупівлі за рахунок власних коштів 393660,00 грн. (п. 5.2. Договору).

Надалі, між сторонами укладено низку Додаткових угод до Договору.

Так, 03.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони змінили обсяг закупівлі 382208 кВт*год (382,208 МВт*год) електричної енергії, ціна за 1 кВт/год електричної енергії з 01.03.2021 склала 2,55 грн з ПДВ., тобто на 4,9 % вище від початкової ціни договору. Відповідно до додаткової угоди коливання рівня середньозваженої ціни на ринку електроенергії підтверджується на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № 0-139 від 10.02.2021, яким підтверджено, що коливання середньозваженої ціни електричної енергії за січень (в цілому) 2021 року відносно І декади лютого (01-10 лютого) 2021 р.

27.09.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої сторони змінили обсяг закупівлі 370390,07 кВт*год електричної енергії, ціна за 1 кВт/год електричної енергії з 01.09.2021 склала 2,76948 грн з ПДВ., тобто на 13,9 % вище від початкової ціни договору. Відповідно до додаткової угоди коливання рівня середньозваженої ціни на ринку електроенергії підтверджується на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати від 10.08.2021 № 0-745/01, яким підтверджується коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за серпень (І декада) 2021 р. відносно грудня 2020року та січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня 2021 р. (в цілому).

27.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до якої сторони змінили обсяг закупівлі 363411,196 кВт*год електричної енергії, ціна за 1 кВт/год електричної енергії з 01.10.2021 склала 3,01086 грн з ПДВ., тобто на 23,9 % вище від початкової ціни договору. Відповідно до додаткової угоди коливання рівня середньозваженої ціни на ринку електроенергії підтверджується на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати від 04.10.2021 № 0-987, яким підтверджується коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за 4 дні жовтня (01.10-04.10) 2021 відносно вересня (в цілому) 2021р.

28.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №3/1 до Договору, яка додатковою угодою №4 від 29.12.2021 скасована. Крім того, додатковою угодою №4 від 29.12.2021 визначений обсяг закупівлі 337128 кВт*год.

Як вбачається з Актів приймання-передачі електричної енергії № 77 від 26.02.2021, № 226 від 02.04.2021, № 335 від 05.05.2021, № 446 від 01.06.2021, № 586 від 02.07.2021, № 697 від 02.08.2021, № 817 від 01.09.2021, № 946 від 04.10.2021, № 1087 від 02.11.2021. Відповідачем упродовж січня - грудня 2021 року фактично передано БКП «Комунальник» лише 337128 кВт*год.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви прокурор просить вважати, як докази, які підтверджують розрахунок Близнюківського комунального підприємства "Комунальник" з ТОВ "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" платіжні доручення за №898 від 09.09.2021, №82 від 26.02.2021, №141 від 01.03.2023, №151 від 09.04.2021, №158 від 12.04.2021, №160 від 14.04.2021, №83 від 16.04.2021, №82 від 16.04.2021, №159 від 14.04.2021, №157 від 12.04.2021, №253 від 08.04.2021, №86 від 07.05.2021, №85 від 11.05.2021, №85 від 12.05.2021, №88 від 14.05.2021, №206 від 19.05.2021, №89 від 14.05.2021, №86 від 12.05.2021, №86 від 11.05.2021, №401 від 05.05.2021, №244 від 11.06.2021, №236 від 08.06.2021, №232 від 03.06.2021, №536 від 03.06.2021, №286 від 12.07.2021, №285 від 09.07.2021, №282 від 06.07.2021, №629 від 05.07.2021, №337 від 12.08.2021, №338 від 16.08.2021, №791 від 02.08.2021, №382 від 10.09.2021, №383 від 10.09.2021, №384 від 15.09.2021, без номеру від 10.09.2021, №433 від 18.10.2021, №1004 від 06.10.2021, №487 від 11.11.2021, №488 від 15.11.2021, №1127 від 04.11.2021, згідно яких сплачено 892863,78 грн.

Прокурор стверджує, що Додаткові угоди № 1 від 03.03.2021, № 2 від 27.09.2021, № 3 від 27.10.2021, №4 від 29.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021 (далі - Договір), якими збільшено ціну за одиницю товару - електричної енергії з 2,43 грн за 1 кВТ/год з ПДВ до 3,01086 грн за 1 кВТ/год з ПДВ, укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", жодним чином не відповідають принципу максимальної економії та ефективності, спотворюють результати закупівлі та нівелюють економію, яку було досягнуто під час підписання Договору, що є підставою для визнання зазначених Додаткових угод до Договору недійсними та стягнення з відповідача-1 на користь позивача-1 на підставі ч.1 ст.670 ЦК України отриманих за Договором надмірно сплачених відповідачем коштів в сумі 73642,74 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення Договору про закупівлю та оспорюваних Додаткових угод до нього).

З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У частині першій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як установили, сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі Договір постачання електричної енергії споживачу, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, що узгоджується з приписами Закону України "Про публічні закупівлі".

Предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсними Додаткових угод №№1-4 до Договору як таких, що суперечать положенням п. 2 ч. 5 ст. Закону України "Про публічні закупівлі" та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв'язку підвищенням ціни на товар.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із системного аналізу наведених норм ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Так, згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (див. пункти 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

У постановах від 21.11.2025 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

(1) відбувається за згодою сторін, зокрема шляхом підписання додаткових угод до основного договору про закупівлю;

(2) збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

(3) коливання ціни такого товару на ринку має бути обґрунтоване і документально підтверджене постачальником;

(4) ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %;

(5) така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

(6) загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Суд враховує, що застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

Отже, дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов'язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судом встановлено, за результатами проведеної процедури закупівлі Близнюківським комунальним підприємством "Комунальник" (Замовником) було укладено Договір про закупівлю товарів за публічні кошти №91-ЕТГ-21/Е від 27 січня 2021 року (далі - Договір) на 2021 рік з відповідачем -1 - ТОВ "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" (Постачальником) на суму 972 000,00 грн з ПДВ та обсягом поставки товару 400 000 кВт/год в період з 01 лютого 2021 року (дата зазначена у Додатку 1 до Договору "Заява-приєднання") до 31 грудня 2021 року. Договірна ціна за одиницю товару склала 2,43 грн/1 кВт/год з урахуванням ПДВ та послугами на передачу електричної енергії.

Відповідно до п. 5.4. Договору ціна (сума) цього Договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника. При цьому, фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків Замовника на дану потребу. На дату укладання Договору платіжні (бюджетні) зобов'язання виникають щодо оплати частини предмета закупівлі в межах доведеної суми (у межах кошторисних призначень), які складають: грн з ПДВ. Оплата залишку предмета закупівлі відбувається виключно за наявності коштів згідно з постійним кошторисом (планом використання бюджетних коштів) при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) з урахуванням листа інформаційного характеру Мінекономрозвитку України "Щодо планування закупівель" від 14.09.2016 №3302-06/29640-06. Подальше виникнення зобов'язань буде збільшуватися відповідно до кошторисних призначень та може регламентуватися шляхом укладення додаткової угоди, але в будь-якому разі не може перевищувати загальної суми Договору.

За умовами 5.5. Договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі":

5.5.1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача;

5.5.2. збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Згідно умов п. 5.7. Договору якщо протягом строку дії цього Договору на підставі рішень суб'єктів владних повноважень буде змінено порядок державного регулювання ціни на предмет закупівлі, збільшено тарифи на послуги, або затверджено нові тарифи, внаслідок чого виконання зобов'язань на умовах встановлених цим Договором, неминуче призведе до збитків Постачальника внаслідок заниження ціни предмета закупівлі по відношенню до економічно обгрунтованої ціни, Сторони можуть переглянути умови цього Договору щодо ціни непоставленого предмета закупівлі з метою приведення її до економічно обгрунтованого рівня.

Згідно з п. 5.8. Договору випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП "Держзовнішінформ", біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.6 ст.67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 р. № 3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", Сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Водночас, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.

03.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони змінили обсяг закупівлі 382208 кВт*год (382,208 МВт*год) електричної енергії, ціна за 1 кВт/год електричної енергії з 01.03.2021 склала 2,55 грн з ПДВ., тобто на 4,9 % вище від початкової ціни договору. Відповідно до додаткової угоди коливання рівня середньозваженої ціни на ринку електроенергії підтверджується на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № 0-139 від 10.02.2021, яким підтверджено, що коливання середньозваженої ціни електричної енергії за січень (в цілому) 2021 року відносно І декади лютого (01-10 лютого) 2021 р.

Як зазначено в Додаткових угодах, підставами внесення змін до істотних умов Договору про постачання електричної енергії споживачу в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтовуються довідками Черкаської торгово-промислової палати № 0-139 від 10.02.2021, Черкаської торгово-промислової палати № 0-745/01 від 10.08.2021, Черкаської торгово-промислової палати № 0-987 від 04.10.2021.

Прокурор стверджує, що оскаржувані Додаткові угоди №№1-4 до Договору укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за їх умовами збільшено ціну за одиницю товару - електричної енергії з 2,43 грн за 1 кВТ/год з ПДВ до 3,01086 грн за 1 кВТ/год з ПДВ та вважає, що довідки Черкаської торгово-промислової палати не є належним обгрунтуванням підвищення ціни.

Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому Суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).

Аналогічні висновки вказано у пунктах 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 03.11.2023 № 61/1-4144ВИХ-23 Лозівською окружною прокуратурою Харківської області повідомлено Північно-східний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення та запропоновано самостійно здійснити захист інтересів держави шляхом моніторингу закупівлі UA-2020-12-21-013855-c, вжити інших заходів, передбачених законодавством, щодо перевірки процедури закупівлі та подання до суду позовної заяви про визнання недійсними додаткові угоди від 03.03.2021 №1, від 27.09.2021 №2 та від 27.10.2021 №3 та стягнення з ТОВ "Енерджигазтрейд" на рахунок Близнюківське КП «Комунальник» 73642,74 грн сплачених за непоставлений товар, про що повідомити Лозівську окружну прокуратуру інформацією.

Згідно відповіді Північно-східного офісу Держаудитслужби від 16.11.2023 № 202031-17/4715-2023, у квітні 2021 року проведено моніторинг процедури закупівлі № UA2020-12-21-013855-c та складено відповідний висновок, відповідно до якого підвищення ціни за одиницю товару, який є предметом закупівлі саме з дати укладення Договору (27.01.2021) до дати укладення додаткових угод №2 (27.09.2021) та №3 (27.10.2023) документально не підтверджено, чим порушено вимоги пункту 2 частини.

Відтак, відповідачами не доведено відсутність факту коливання ціни на електричну енергію, як передумови для укладення сторонами оспорюваних Додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару.

Отже Додаткові угоди №№1-4 до Договору суперечать наведеним вище положенням ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому наявні підстави для визнання вказаних Додаткових угод №№1-4 до Договору недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Ураховуючи наведене та те, що відповідачами позовні вимоги не спростовано, вимоги про визнання недійсними Додаткові угоди № 1 від 03.03.2021, № 2 від 27.09.2021, № 3 від 27.10.2021, №4 від 29.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021, є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 73 642,74 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 по справі №920/19/24, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов'язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Як стверджує прокурор та не спростовано сторонами, на підставі актів прийому-передачі електричної енергії № 77 від 26.02.2021, № 226 від 02.04.2021, № 335 від 05.05.2021, № 446 від 01.06.2021, № 586 від 02.07.2021, № 697 від 02.08.2021, № 817 від 01.09.2021, № 946 від 04.10.2021, № 1087 від 02.11.2021 споживач сплатив кошти у період з травня по грудень 2021 року у загальній сумі 892863,78 грн за поставлену протягом 2021 року постачальником електричну енергію в обсязі 337128 кВт*год.

Розрахунок суми, що необґрунтовано сплачена позивачем за постачання електричної енергії протягом дії Договору виглядає наступним чином: 892863,78 грн. (сума, фактично сплачена за поставлену електроенергію); 337128 кВт/год. (загальний об'єм спожитої електроенергії); 2,43 грн. кВт/год (ціна за 1 кВт/год, визначена Договором).

Отже: 1) 337128 * 2,43 = 819221,04 грн (сума, яка повинна була бути сплачена відповідно до цін за одиницю товару, встановлених Договором); 2) 892863,78 - 819221,04 = 73642,74 грн (сума, що була надмірно сплачена).

Тож на підставі Додаткових угод № 1 від 03.03.2021, № 2 від 27.09.2021, № 3 від 27.10.2021, №4 від 29.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021 на рахунок Постачальника надмірно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 73642,74 грн.

Ураховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" на користь Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області коштів в сумі 73642,74 грн, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтування порушень інтересів держави у даному спорі та підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, яким є Закон України "Про прокуратуру".

У ч. 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, у зв'язку із чим у законодавстві встановлено, що, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому, під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч.ч.3, 4, 5 ст.53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3- рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц також зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу і з врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, розкрите Конституційним Судом України поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Під час укладення вказаних додаткових угод сторонами не дотримані вимоги Бюджетного кодексу та Закону України "Про публічні закупівлі" та визначені у ньому принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, максимальної ефективності та економії.

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідноконструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт, поточний ремонт з розробленням проектної документації (пункти 22, 21 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов'язків у замовників (зобов'язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч. 1 ст. 95 Конституції України).

Положення ч. 3 ст. 95 Конституції України, згідно з яким держава прагне до збалансованості бюджету України, Конституційний Суд України розглядає як намагання держави при здійсненні бюджетного процесу дотримуватися рівномірного співвідношення між доходною та видатковою частинами Державного бюджету України і як її завдання та обов'язок при цьому реалізовувати конституційні засади розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, забезпечення її суверенітету і економічної самостійності, утвердження прав і свобод людини (рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 №26- рп/2008).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу, практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі". Цей Закон, як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Сфера публічних закупівель є функціонально орієнтованим елементом економічної безпеки держави, вбудованим у механізм функціонування бюджетного сектора економіки, ресурсно-економічного і фінансового забезпечення галузей державного управління, освіти, культури та охорони здоров'я. При цьому економічна безпека у сфері закупівель полягає в цільовому та ефективному витрачанні бюджетних коштів, дотриманні необхідної якості товарів, що поставляються, і послуг, максимально повному використанні конкурсних правил при виборі постачальників, протидії кримінально-корупційним загрозам.

Забезпечення економічної безпеки у сфері державних закупівель означає її розвиток відповідно до суспільно необхідних потреб державних інститутів, економічних норм і нормативів забезпеченості та витрачання відповідних ресурсів, встановлених стандартів якості та ефективності та в рамках правового поля.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі України "Про публічні закупівлі". Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

При цьому метою Закону України "Про публічні закупівлі" є саме забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівел" створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції досягнення максимальної економії, ефективність та пропорційності.

Порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави щодо здійснення права державної власності, тобто права держави володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах коштами, що належать їй як безпосередньо, так і через органи державної влади, і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу. Виконання зобов'язань за оскаржуваним правочином, укладеним із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, середньострокових зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Таким чином, КП "КОМУНАЛЬНИК" є учасником бюджетного процесу та мало б ефективно розпоряджатися бюджетними коштами, у даному випадку на оплату електричної енергії.

Тому, в такому випадку наявні інтереси держави у відносинах, що виникли між Близнюківське КП "КОМУНАЛЬНИК" (одержувачем бюджетних коштів) та ТОВ "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД", яке безпідставно отримало бюджетні кошти, що відповідає положенням щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, визначеним Конституційним судом України.

Держава як гарант верховенства права в Україні гарантує, що укладення договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти відповідно до вимог законодавства про публічні закупівлі сприятиме ефективному, прозорому та цільовому використанню бюджетних коштів. Реалізація вказаних гарантій впроваджується через діяльність спеціально уповноважених органів.

Тому, підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави, що виразилась у вчиненні незаконного правочину і, як наслідок, проведення бюджетного фінансування з порушенням законодавчо встановленого порядку.

З метою усунення порушень бюджетного законодавства та законодавства у сфері публічних закупівель, та повернення незаконно сплачених бюджетних коштів, що призвело до їх нераціонального використання, такі інтереси держави потребують захисту.

Закон України "Про публічні закупівлі" установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Отже, правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.

Спеціальним законом, який визначає виключні випадки представництва інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру", згідно ст. 23 якого представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Означене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Менчинська проти Російської Федерації» зазначено, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.

Одночасно із цим, за змістом установленої практики Верховного Суду прокурор не може замінювати лише належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

При цьому, належним суб'єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів, про що, зокрема, вказано у правовій позиції у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №905/803/18.

З огляду на викладене, прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради, Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно з п.п.4, 7 ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Пунктом 11 частини першої статті 1 Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

Отже, замовниками у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" є суб'єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства.

Частиною другою статті 81 ЦК України обумовлено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом, зокрема Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 78 Господарського кодексу України (на підставі якої створене БКП "Комунальник") комунальне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Також, згідно ч.11 ст.17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" державні та комунальні некомерційні підприємства протягом перехідного періоду, передбаченого цим Законом, у своїх найменуваннях слова "державне некомерційне підприємство" або "комунальне некомерційне підприємство" замінюють відповідно словами "державне некомерційне товариство" або "комунальне некомерційне товариство.

Відповідно до ч. 4 ст.17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" для забезпечення досягнення соціальних та інших результатів у сфері охорони здоров'я, соціальній та/або гуманітарній сферах органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні некомерційні товариства, що діють на підставі статуту та не мають на меті одержання прибутку.

Комунальне некомерційне товариство є непідприємницьким товариством, єдиним учасником (засновником) якого є територіальна громада.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Як вбачається зі статуту Комунального підприємства "КОМУНАЛЬНИК", засновником Підприємства є Близнюківська селищна рада, власником майна Підприємства є Близнюківська селищна територіальна громада.

Відповідно до п. 3.1. Статуту метою діяльності Підприємства є впровадження та ефективне утримання технічних засобів регулювання дорожнього руху, отримання прибутку для розвитку Підприємства.

Отже, хоча юридична особа і створена, у тому числі, з метою отримання прибутку, такий суб'єкт є замовником і має дотримуватися вимог Закону під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, керуючись вартісними межами, визначеними Законом, оскільки забезпечує потреби держави/територіальної громади не на комерційній основі, а на підставі відповідного рішення, яким на нього покладено таку функцію.

З вищевикладених положень законодавства та статуту вбачається, що КП "КОМУНАЛЬНИК" є підприємством, яке забезпечує потреби територіальної громади, а саме, впровадження та ефективне утримання технічних засобів регулювання дорожнього руху (орган місцевого самоврядування створив та уповноважив саме цю юридичну особу забезпечувати відповідну потребу), є одержувачем бюджетних коштів та належить органу місцевого самоврядування, тому КП "КОМУНАЛЬНИК" є замовником в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".

Власником майна підприємства є Близнюківська селищна територіальна громада. Майно закріплюється за Підприємством на праві господарського відання. Підприємство відповідає за збереження та ефективне використання закріпленого за ним майна.

Згідно Статуту передбачено, що джерелами формування майна Підприємства є, зокрема, доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, кошти одержані з бюджетів всіх рівнів.

Отже, комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Такий висновок зазначено Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 по справі №815/1216/16, від 05.11.2024 по справі 918/22/24.

Отже, кошти якими оплачено поставлений за Договором товар, не залежно від того, чи фінансування здійснювалося на пряму з бюджету чи з рахунків комунального підприємства є - власністю територіальної громади.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону "Про відкритість використання публічних коштів" публічні кошти - це кошти державного бюджету (крім таємних видатків), бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії, кошти Національного банку України, державних банків, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд), фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1 цього Закону державні підприємства належать до суб'єктів господарювання державної і комунальної власності.

Закупівлі комунальних підприємств мають відповідати таким же принципам, які визначені й Законом "Про публічні закупівлі".

Водночас, порушення законодавства про публічні закупівлі не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави, тобто у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Укладення відповідачами зазначених додаткових угод до Договору не відповідало таким принципам.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст.13 ЦК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 № 922/490/21.

Укладені відповідачами правочини (Додаткові угоди №1-4) порушують основні принципи закупівель за публічні кошти (прозорість, конкурентні засади, запобігання корупції), що не відповідає інтересам держави і суспільства, вчинені на шкоду інтересам держави як власника майна.

Враховуючи викладене, оскільки власником майна КП "КОМУНАЛЬНИК" є Близнюківська селищна територіальна громада, то органом, насамперед уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів територіальної громади у зазначених правовідносинах, є Близнюківська селищна рада.

Крім того, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, згідно з п.п. 3, 4 та 9 ч. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенн законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Згідно вимог ст. 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи.

Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби.

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком, згідно додатку 1, утворюються як юридичні особи публічного права. Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 затверджено Положення про Південний офіс Держаудитслужби, згідно якого Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Повноваження Південного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Верховний суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №924/1256/17 від 07.12.2018 висловив позицію, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Держаудитслужба є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №921/524/18, від 29.07.2020 у справі 924/316/18 та інших.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 року "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України.

Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права. Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Північносхідний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Луганський, Сумській, Харківській та Полтавській областях. Повноваження Північно-східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Як вказано судом вище, листом від 03.11.2023 Лозівською окружною прокуратурою Харківської області повідомлено Північно-східний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення та витребувано інформацію щодо вжитих заходів державного нагляду по закупівлі № UA-2020-12-21-013855-c.

З урахуванням отриманої інформації, Північно-східний офіс Держаудитслужби визначений співпозивачем за даним позовом.

Крім того, оскільки фінансування за оспорюваними Додатковими угодами здійснювалось за рахунок коштів як власного бюджету КП "КОМУНАЛЬНИК" так і місцевого бюджету, власником яких є насамперед Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області, з рахунків саме КП "КОМУНАЛЬНИК" виділено кошти на оплату за відповідним Договором, а тому, безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню на користь Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, яка є засновником та власником всього майна Комунального підприємства та органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у справі від 09.08.2023 №924/1283/21, де прийнято рішення про стягнення коштів з відповідача на користь Війтовецької селищної ради, тобто безпосередньо до бюджету Ради.

Нераціональне витрачання Комунальним підприємством власного бюджету тягне за собою додаткове навантаження на місцевий бюджет територіальної громади, зокрема, на джерела коштів, які передаються Підприємству Харківською міською радою, що також призводить до неефективного та нераціонального використання бюджетних коштів, оскільки оспорювані додаткові угоди передбачають незаконне вибуття коштів з власного бюджету Комунального підприємства, це є безсумнівним порушенням інтересів держави.

Виплата коштів у зв'язку з укладенням додаткових угод зумовила втрату бюджетних коштів у розмірі 73642,74 грн, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст.131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред'явлення та підтримання даного позову.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як суспільний, так і державний інтерес, який шляхом представництва інтересів держави в суді захищає Лозівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, Північно-східного офісу Держаудитслужби, оскільки останніми до цього часу не вжито та не планується вживати заходи до оскарження додаткових угод до договору закупівлі та повернення безпідставно витрачених коштів до бюджету у судовому порядку.

Зазначене свідчить про «нездійснення захисту» органом, уповноваженим державою на захист інтересів держави, яке виявляється у необґрунтованій сплаті бюджетних коштів та незабезпеченні їх повернення як безпідставно сплачених, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку такого уповноваженого органу, оскільки останній усвідомлює факт порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам не звертається до суду для їх захисту, хоча і має такі повноваження.

З огляду на викладене, за таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом, оскільки за таких обставин у прокурора виникає обов'язок виконати субсидіарну роль по захисту інтересів держави.

Отже, Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області, Північно-східний офіс Держаудитслужби є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави, оскільки пасивна поведінка позивачів такому відновленню не сприяє.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Лозівською окружною прокуратурою листом від 10.07.2023 повідомлено Близнюківську селищну раду Лозівського району Харківської області про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі».

У відповідь Близнюківська селищна рада листом №02-20/2019 від 18.07.2023 повідомила, що у зв'язку з військовим станом не має можливості здійснити захист інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду самостійно та просить здійснити захист інтересів громади на підставі ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, намір позивачів вжити заходи щодо захисту інтересів держави в судовому порядку не простежується, що в даному випадку розцінюється прокурором як бездіяльність уповноважених органів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі позивачі, через бездіяльність останніх.

Водночас суд зазначає, що рішенням Конституційного суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025 у справі №3-28/2024 (59/24) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2025 по справі № 344/12305/18 зазначає, що Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період.

Спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель, яка за своєю природою не може розглядатися виключно як договірна чи комерційна, оскільки передбачає використання коштів бюджету, сформованого за рахунок податків та обов'язкових платежів, а отже - стосується невизначеного кола осіб, інтересів територіальної громади та держави в цілому.

Порушення законодавчо встановлених правил зміни істотних умов договору про закупівлю, багаторазове коригування ціни за одиницю товару, а також фактичне нівелювання принципів передбачуваності та визначеності бюджетних зобов'язань створюють системну загрозу публічному інтересу, а не лише окремому бюджету чи конкретному замовнику.

Виявлені порушення у сфері публічних закупівель та використання бюджетних коштів фактично не стали предметом реального правового реагування з боку жодного з органів, уповноважених діяти у відповідній сфері, а також відсутні об'єктивні підстави очікувати такого реагування у майбутньому.

Саме тому звернення прокурора у цій справі зумовлене не формальним дублюванням повноважень інших органів, а фактичним станом речей, за якого порушений суспільний інтерес у сфері використання бюджетних коштів.

Зволікання з судовим захистом ускладнить поновлення інтересів держави (у тому числі звернення до суду в межах строку позовної давності). Невідповідність вимогам закону укладених Додаткових угод до Договору № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021 напряму шкодить місцевому бюджету. В умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період.

Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва. У такій ситуації звернення прокурора до суду є єдиним реальним процесуальним механізмом, здатним трансформувати суспільний інтерес у судовий захист, забезпечити правову оцінку спірних правовідносин та відновити баланс публічних інтересів, що і становить сутність виключного випадку представництва інтересів держави.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 257, 261 ЦК України).

За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, але за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів ст. 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У свою чергу ст. 258 ЦК України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Як установлено судом вище, оспорювані Додаткові угоди №№1-4 до Договору укладені у період з 03.03.2021 по 29.12.2021.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.

За наслідками розгляду справи №910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у п. 100 постанови від 06.09.2023 зробила висновок, що саме з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", а тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим законом (п. 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який у подальшому продовжувався.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Враховуючи вищевикладене, а також правові висновку Верховного Суду з даного питання, суд вважає, що оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 01.09.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, прокурор звернувся з вимогами до суду в межах строку позовної давності.

При цьому, Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX набрав чинності тільки 4 вересня 2025 року.

Отже, на момент пред'явлення цього позову 01.09.2025 не сплив строк позовної давності щодо позовних вимог, а тому заява відповідача-1 про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 12 112,00 грн покладається на відповідача-1 на користь Харківської обласної прокуратури.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, ст. 13-1, 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 5, 41, 43 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 6, 203, 256-258, 261, 267, 215, 616, 632, 670 Цивільного кодексу України, ст. 4, 20, 53, 73, 74, 77, 118, 207, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 03.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 27.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021.

Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 29.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 91-ЕГТ-21/Е від 27.01.2021.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" (вул. Байди Вишневецького, 37, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, ідентифікаційний код 43729979) на користь Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (вул. Незалежності, 39, селище Близнюки, Лозівський район, Харківська область, 64801, ідентифікаційний код 04400021) кошти в сумі 73642,74грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД" (вул. Байди Вишневецького, 37, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, ідентифікаційний код 43729979) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в сумі 12 112,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "20" лютого 2026 р.

СуддяІ.О. Чистякова

Попередній документ

134234231

Наступний документ

134234233

Інформація про рішення:

№ рішення:	134234232
№ справи:	922/3081/25
Дата рішення:	16.02.2026
Дата публікації:	23.02.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (19.03.2026)
Дата надходження:	09.03.2026
Предмет позову:	визнання недійсними додаткових угод та стягнення 73642,74 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

06.10.2025 10:30	Господарський суд Харківської області
12.01.2026 11:00	Господарський суд Харківської області
26.01.2026 14:00	Господарський суд Харківської області
09.02.2026 15:00	Господарський суд Харківської області
16.02.2026 14:00	Господарський суд Харківської області