8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4479/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", м.Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарі Інвест", м.Харків
про стягнення 386,52 грн
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРІ ІНВЕСТ» про стягнення збитків у сумі 386,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір підряду № 02/57 від 07.07.2021, в межах якого позивачем, як Замовником на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату Підрядника від 30.07.2021 №149 було проведено оплату на суму 2319,14 грн, ПДВ - 20% 386,52 грн.
Згідно з підп. 2.3.7 п. 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних, проте реєстрацію податкової накладної так і не здійснив, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит у розмірі 386,52 грн.
У позовній заяві позивачем також заявлено клопотання про проведення судового засідання у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін про дату та час судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 922/4479/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. У задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін - відмовлено
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області №324/2025 від 23.12.2025, у зв'язку з призначенням судді Жельне С.Ч. на посаду судді Східного апеляційного господарського суду, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено та здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/4479/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Аріт К.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2025 року прийнято справу №922/4479/25 до розгляду, постановлено розпочати розгляд справи №922/4479/25 спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.12.2025 року судом направлено ухвалу про прийняття до розгляду справи №922/4479/25 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Бакуліна, 4-А, м. Харків, 61054.
05.01.2026 року ухвала про прийняття до розгляду справи №922/4479/25 була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Крім того, ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено на адресу засновника відповідача ОСОБА_1 , яка була повернута до суду без вручення, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Слід зазначити, що відповідно до п. 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п.116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" у разі невручення рекомендованого листа, він разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв'язку, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов'язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
07.07.2021 року між Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (далі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗАРІ ІНВЕСТ» (далі - Відповідач, Підрядник) був укладений договір підряду № 02/57 (далі -Договір), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
Згідно з п. 1.2 Договору виконанню підлягали роботи з відновленню елементів благоустрою (дорожнє покриття) на території м. Миколаєва при виконанні земельних робіт за адресою: вул. Космонавтів, 132Б (код ДК 021-2015:45230000-8).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору є твердою та становить 1932,62грн., окрім цього 20% ПДВ у сумі 386,52 грн., а всього 2319,14 грн. з ПДВ, визначається кошторисом, який складається Підрядником за допомогою програмного забезпечення АВК-5 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору оплата за Договором здійснюється Замовником на підставі отриманого рахунку протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання Замовником Акту приймання-передачі виконаних робіт, складеного за допомогою програмного забезпечення АВК-5. Довідка про вартість виконаних робіт за Договором також складається за допомогою програмного забезпечення АВК-5 та має довідковий характер.
Відповідно до п. 3.4 Договору остаточна вартість робіт за цим Договором визначається Сторонами на підставі фактично виконаних робіт згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, але не може перевищувати ціну договору, зазначену в п. 3.1.
Позивач зазначає, що Підрядником були виконані роботи за Договором, надано Замовнику відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідку від 30.07.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 року на суму 2319,14 грн. з ПДВ.
На виконання положень п. 3.2 Договору розрахунок Замовником за Договором був проведений на підставі рахунку на оплату Підрядника від 30.07.2021 №149 та підтверджується платіжною інструкцією від 17.08.2021 № 4586 на суму 2319,14 грн, ПДВ - 20% 386,52 грн.
Згідно з підп. 2.3.7 п. 2.3 Договору Підрядник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, як зазначено позиачем, на день подання позовної заяви Відповідачем, в порушення пп. 2.3.7 п. 2.3 Договору та пп. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, не здійснені заходи щодо фактичної реєстрації податкової накладної за операцією з виконання підрядних робіт згідно з платіжною інструкцією від 17.08.2021 № 4586 на суму 2319,14 грн., ПДВ - 20% 386,52 грн.
Відповідно до скрін-шоту з програми «M.E.Doc» щодо реєстру первинних документів по Відповідачу квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.07.2021 № 9212617488, Відповідачем складена податкова накладна від 07.07.2021 № 220 на суму 2319,14 грн.
Тобто, в контексті положень п. 201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України, граничний строк реєстрації складеної податкової накладної настав 31.07.2021 (включно).
У вказаній квитанції зазначено, що «документ прийнято, реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 07.07.2021 № 220 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризикованості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію /відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Також, позивач зазначає, що відповідно до інформації з особистого кабінету платника податків вбачається, що Відповідачем станом на 10.12.2025 не вжито жодного заходу, спрямованого на виконання вимог податкового законодавства в частині фактичної реєстрації податкової накладної від 05.07.2021 № 215 в ЄРПН шляхом її розблокування (подання пояснень, скарги чи позову), що є порушенням правил ведення господарської діяльності та податкового обліку, що призвело до втрати Позивачем права на податковий кредит.
Відповідно до даних реєстру платників ПДВ, за рішенням контролюючого органу, у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року Відповідачу анульована реєстрація платника податку 22.05.2023.
У відповідності до пп. 7.1, 7.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором винна сторона несе відповідальність у вигляді відшкодування збитків іншій стороні.
Розмір втраченого податкового кредиту за Договором у сумі 386,52 грн підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6442 та довідкою позивача від 03.12.2025 № 04.02/01-50-306.
Позивач, з метою досудового врегулювання спору, на юридичну адресу Відповідача направив вимогу від 22.08.2025 №01/01-26-4000 про відшкодування Товариству збитків за нереєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних по договору підряду від 07.07.2021 №02/57. Проте, Відповідач відповіді на вимогу не надав, збитки за нереєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних по договору підряду від 07.07.2021 №02/57 не відшкодував.
Отже позивач просить суд стягнути з відповідача 386,52 грн збитків.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення.
Відповідно до чч.1,3 ст.844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до чч. 1,2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як було встановлено судом, 07.07.2021 року між Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (далі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗАРІ ІНВЕСТ» (далі - Відповідач, Підрядник) був укладений договір підряду № 02/57 (далі - Договір), згідно з яким Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
Підрядником були виконані роботи за Договором, надано Замовнику відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідку від 30.07.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 року на суму 2319,14 грн з ПДВ.
На виконання положень п. 3.2 Договору розрахунок Замовником за Договором був проведений на підставі рахунку на оплату Підрядника від 30.07.2021 №149 та підтверджується платіжною інструкцією від 17.08.2021 № 4586 на суму 2319,14грн, ПДВ - 20% - 386,52 грн.
Згідно з підп. 2.3.7 п. 2.3 Договору Підрядник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення ст. 201 Податкового кодексу України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим, позивач позбавлений права включити суму ПДВ (386,52 грн) до складу податкового кредиту, а отже, і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/5556/21, об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18,від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21,від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.
В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду звертає увагу, що як обов'язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов'язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК України, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 910/17014/21 (пункт 6.21)).
Отже відносини сторін врегульовані не умовами договору, а безпосередньо законом (Податковим кодексом України).
З вищенаведених обставин справи вбачається протиправна поведінка відповідача, яка полягала в тому, що ним не було вжито всіх залежних від нього заходів для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за договором підряду № 02/57 від 07.07.2021 згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою від 30.07.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2021 року на суму 2319,14 грн з ПДВ.
На виконання положень п. 3.2 Договору розрахунок Замовником за Договором був проведений на підставі рахунку на оплату Підрядника від 30.07.2021 №149 та підтверджується платіжною інструкцією від 17.08.2021 № 4586 на суму 2319,14 грн, ПДВ - 20% - 386,52 грн.
Зокрема, протиправна поведінка відповідача підтверджується матеріалами справи, оскільки реєстрацію податкової накладної було зупинено ДПС України.
Суд зауважує, що, як було наведено вище, за усталеною практикою Верховного Суду, нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації, щодо оскарження яких/якої не вжито жодних залежних від відповідача заходів, є достатнім доказом протиправної поведінки останнього, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором - позивач матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни і при цьому сам обов'язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов'язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК України, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором. Отже відносини сторін врегульовані не зазначеними умовами Договору, а безпосередньо законом.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами Договору підп. 2.3.7 п. 2.3 Договору Підрядник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Максимально можливим строком, протягом якого податкова накладна може бути зареєстрована в ЄРПН є 1095 днів з дати складання податкової накладної (ст.192.1 Податкового кодексу України).
З урахуванням вимог п.198.6 ст.198 ПК України відповідач повинен був скласти та зареєструвати податкову накладну на суму 2319,14 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Також позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. №01/01-26-4000 від 22.08.2025.
Відомостей про реєстрацію відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних матеріали справи не містять.
Доказів реєстрації податкової накладної відповідач не надав.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1)протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками, покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків презюмується.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
З наведеного вище вбачається, що податкова накладна не була зареєстрована відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, що в свою чергу призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 386,52 грн до податкового кредиту позивача.
Отже відповідач не виконав належним чином обов'язку, встановленого Договором та Податковим кодексом України.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
Отже суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 386,52 грн такими, що підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статями 13, 42, 73, 74, 76-80, 86, 129, 233, 236-241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАРІ ІНВЕСТ" (адреса: 61054, м.Харків, вул. Бакуліна, 4-А; код ЄДРПОУ 43736258) на користь Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (адреса: 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40; код ЄДРПОУ 23399393) збитки в сумі 386,52 грн, а також 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" лютого 2026 р.
СуддяК.В. Аріт