8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3916/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської обласної ради, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А", смт Бабаї
про зобов'язання звільнити частину покрівлі та повернення майна, стягнення 561464,36 грн
за участю представників:
позивача - Шевчук В.В. (самопредставництво);
відповідача - Доценко Н.В. (адвокат, ордер ВІ № 1355739 від 08.12.2025).
04.11.2025 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Харківської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А", в якій просить суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвол А» звільнити частину покрівлі площею 40,0 м.кв. будівлі літ. «А-2», розташованої по вул.Сумській, 37 у м.Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу «Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості», та зобов'язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвол А» до обласного бюджету (р/р UA598999980334109870000020649 в Казначействі України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК Харківської області, Харківська МТГ, код ЄДРПОУ - 37874947, код класифікації бюджету - 22080400) заборгованість з орендної плати за договором оренди комунального майна від 12.04.2019 року № 377 Н на загальну суму 561464,36 грн, з яких: 108486,06 грн - сума заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2022 по 03.10.2023; 452978,30 грн - неустойка за період з 04.10.2023 по 31.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2025 року відкрито провадження у справі №922/3916/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.12.2025 року.
09.12.2025 року представник відповідача надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№28639).
Протокольною ухвалою суду від 09.12.2025 року відкладено підготовче провадження на 23.12.2025 року.
22.12.2025 року представник відповідача надав до суду додаткові пояснення (вх.№29877), в яких проти позову заперечує.
Обґрунтовуючи свої заперечення, заявник зазначає, що 27.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634, відповідно до підп. 2 п. 1 (редакція станом на період нарахування орендної плати) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м.Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).
Відповідач зазначає, що здійснював господарську діяльність у спірних правовідносинах в період дії форс-мажорних обставин; форс-мажорні обставини мали непереборний характер для нього при виконанні конкретних зобов'язань за Договором, внаслідок ракетного удару була пошкоджена будівля розташована по вул. Сумській, 37 у м.Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу «Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості».
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвол А» зазначає, що не отримував сертифікату торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, але листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якого ТПП України підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/ обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, ТОВ "Інвол-А" зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
23.12.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№30070), в якому заперечує проти позову в повному обсязі.
Також, 23.12.2025 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№30080, вх.№30085), в яких просить долучити до матеріалів справи лист звернення до балансоутримувача про неможливість використання орендованого майна.
Протокольною ухвалою суду від 23.12.2025 року залишено без розгляду клопотання про долучення доказів (вх.№30080 від 23.12.2025), поновлено строк на подання відзиву, прийнято відзив до розгляду та долучено до матеріалів справи, задоволено клопотання про долучення доказів (вх.№30085), відкладено підготовче засідання на 06.01.2026 року.
26.12.2025 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№30343), в якому просить долучити до матеріалів справи постанову Старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції Мулик А.В. 25.12.2025 року, якою було визнано юридичну особу ТОВ "Інвол А" (код ЄДРПОУ 42583345), юридична адреса: м.Харків, вул.Каштанова, буд.29) потерпілою у кримінальному провадженні №12023221200002053 від 01.09.2023 за ч. 1 ст. 438 КК України.
30.12.2025 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№30540), в якій позов підтримує в повному обсязі.
Позивач зазначає, що відповідач не надав індивідуального сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини саме у межах договору, а лише посилання на загальний лист ТПП України від 28.02.2022, у якому підтверджуються форс-мажорні обставини в контексті військової агресії РФ. Проте такий лист є інформаційним повідомленням загального характеру, не має індивідуальної дії та не засвідчує неможливість виконання зобов'язань саме Товариством за конкретним договором оренди. Крім того, позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що саме частина покрівлі площею 40м2, яка є об'єктом оренди за договором, була зруйнована або стала непридатною для використання.
Щодо застосування Постанови КМУ № 634, чинної на відповідний період, Харківська обласна рада зазначає, що об'єкт оренди у даній справі є комунальним майном, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Харківської області, а отже, зазначена норма Постанови № 634 не може бути застосована, оскільки вона чітко стосується лише державного майна.
02.01.2026 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№18), в яких зазначає, що Відповідачем по справі було направлено до Орендодавця - Позивача по справі лист про виникнення форс-мажорних обставин (лист від 23.05.2022 року за вих. №19/05-22, отриманий ним 10.06.2022 року) та Балансоутримувача - КЗ "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості" (лист від 23.05.2022 року за вих. №25/05-22 було додано до матеріалів справи 23.12.2025 року), але Позивач фактично проігнорував ініційоване Орендарем питання щодо звільнення від орендної плати та не забезпечив належного реагування на заявлені вимоги, що вказує на його бездіяльність у межах розгляду питання застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.
Також, відповідач зазначає, що на розгляді Харківської торгово-промислової палати знаходяться заяви ТОВ "Інвол А" про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання обов'язків (зобов'язань) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями (за договорами оренди комунального майна, укладеними з Харківською обласною радою, а саме: №366H від 04.03.2019 року, №367H від 04.03.2019 року, №376Н від 12.04.2019 року, №377H від 12.04.2019 року), в частині неможливості використовувати орендоване майно, у зв'язку зі знищенням/пошкодженням майна підприємства (пошкодження даху будівлі та знищення рекламного обладнання на даху та фасаді) внаслідок ракетного обстрілу збройними силами Російської Федерації 01.03.2022 року (лист від 31.12.2025 року за вих.№440/63.01-6 долучено до заперечень).
Враховуючи зазначене, вважає що мета договору (розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах) у спірний період не досягнута, а покладання виключно на одну сторону всіх ризиків в умовах обставин, які склалися не з її вини на не відповідає принципам справедливості та розумності, встановленим ст. 3 ЦК України, у зв'язку з чим, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
05.01.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№121), в якому просить долучити до матеріалів справи звернення відповідача до позивача про настання форс-мажорних обставин від 23.05.2022 за вих.№25/05-22.
06.01.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження (вх.№227).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.01.2026 року відмовлено в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" про долучення доказів (вх.№30343 від 26.12.2025; №121 від 05.01.2025).
Протокольною ухвалою суду від 06.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2026 року.
Протокольною ухвалою суду від 20.01.2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 10.02.2026 року.
У судовому засіданні 10.02.2026 року представник Харківської обласної ради підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Представник ТОВ "Інвол-А" в судовому засіданні 10.02.2026 року проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвол А» (далі - відповідач, орендар або Товариство) і Харківською обласною радою (далі - позивач або орендодавець) був укладений договір оренди № 377 Н комунального майна, а саме частини бокового фасаду 40,0 м.кв. будівлі літ. «А-2», розташованої по вул.Сумській, 37 у м. Харків (далі - Майно), що знаходиться на балансі Комунального закладу «Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості» (далі - Балансоутримувач). Цільове призначення Майна - для розміщення зовнішньої реклами.
Позивач стверджує, що договірні обов'язки щодо своєчасної та повної оплати оренди відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого, починаючи з березня 2022 року, почала накопичуватися заборгованість.
03.11.2022 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі №922/3354/21, яким задовольнив позов ТОВ «Інвол А» до обласної ради про внесення змін до кількох договорів, зокрема до Договору № 377 Н. Визнав укладеним з дати набрання рішенням законної сили Договір про внесення змін № 1 до Договору оренди комунального майна № 377Н від 12.04.2019 (далі - Договір або Договір № 377 Н). Рішення набрало законної сили 14.12.2022 року.
Відповідно до п.3.1. Розділу І Договору "Змінювані умови договору" орендодавець/Балансоутримувач - Харківська обласна рада (24283333; м. Харків, вул.Сумська, 64).
Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвол А» (42583345; Харківська область, Харківський район, смт Бабаї, вул. 1-го Травня, 122) (п.3.2. Умов).
Адреса електронної пошти Орендаря, на яку надсилаються офіційні повідомленням за цим договором - invol1@ukr.net (п.3.2.1. Умов).
Відповідно до п.4.1. Умов Інформація про об'єкт оренди - нерухоме майно Частина бокового фасаду площею 40,0 м2 будівлі, літ. «А-2», за адресою: м. Харків, вул.Сумська, 37, що знаходиться на балансі Комунального закладу «Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості».
Цільове призначення Майна - Розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах (пп.7, 7.1. Умов).
Місячна орендна плата, визначена на підставі Методики (далі - Методика) сума гривень без податку на додану вартість 5336,10 (п"ять тисяч триста тридцять шість гривень 10 коп.) дата визначення ринкової вартості майна 03 квітня 2019 року, що є датою визначення орендної плати за базовий місяць оренди (п.9.1. Умов).
Співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору Балансоутримувачу 30% суми орендної плати, Обласному бюджету 70 % відсотків суми орендної плати (п.16 Умов).
Згідно з пп. 12.1. п. 12 Розділу І Договору «Незмінювані умови договору (далі - Умови)» строк його дії встановлювався у 5 років, з 12.04.2019 по 11.04.2024.
Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Розділу ІІ Договору «Незмінювані умови договору» строкове платне користування Майном почалося в день підписання акту приймання-передачі Майна, з 12 квітня 2019 р.
Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з п.3.3. Договору орендар сплачує орендну плату до обласного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов щомісяця:
до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Харківською обласною радою (в частині, належній обласному бюджету) та/або Орендодавцем/Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу). Харківська обласна рада і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову (п.3.8. Договору).
Припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п.3.11 Договору).
Відповідно до п.4.1. Договору у разі припинення договору Орендар зобов'язаний:
звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо Орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом;
сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити Балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди;
відшкодувати Балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого Майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід'ємних поліпшень/капітального ремонту.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний оглянути Майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю в акті повернення з оренди орендованого Майна.
Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого Майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані Балансоутримувачем примірники Орендарю.
Орендар зобов'язаний:
підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого Майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від Балансоутримувача і одночасно повернути Балансоутримувачу два примірники підписаних Орендарем актів разом із ключами від об'єкта оренди (у разі, коли доступ до об'єкта оренди забезпечується ключами);
звільнити Майно одночасно із поверненням підписаних Орендарем актів.
Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Харківській обласній раді примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого Майна або письмово повідомити про відмову Орендаря від підписання акта та/або створення перешкод Орендарем у доступі до орендованого Майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних Орендарем примірників акта.
Відповідно до п.4.3. Договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна.
Якщо Орендар не повертає Майно після отримання від Балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого Майна, Орендар сплачує до обласного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування Майном після дати припинення цього договору (п.4.4 Договору).
Як зазначає позивач в позовній заяві, після набрання судовим рішенням законної сили платежі за Договором відповідач не поновив.
29.08.2023 року обласна рада отримала від орендаря лист (вх. № 5160/01-37) з проханням надати акт звіряння взаєморозрахунків за низкою договорів, у тому числі по договору № 377 Н.
07.09.2023 року обласна рада надіслала Товариству відповідь з Актом звіряння розрахунків (вих. № 01-37/2072). Згідно з наведеним Актом відповідач не сплачував орендні платежі вже 17 місяців поспіль, починаючи з березня 2022 року. Станом на 31.08.2023 загальна сума боргу склала 96523,82 грн. Зазначений лист був направлений відповідачу на адресу його електронної пошти Invol1@ukr.net. За даними поштового сервісу ukr.net лист відповідачу був доставлений.
Одночасно цей лист був направлений поштою цінним відправленням на юридичну адресу відповідача - вул. Виноградна, буд. 33, смт Бабаї Харківського району Харківської області, 62403 (накладна 3102272686415) та на адресу знаходження Майна - вул. Сумська, 37, м. Харків, 61002 (накладна 6102272686407), проте обидва відправлення були повернуті позивачу через закінчення строків зберігання у зв'язку з неотриманням листа відповідачем.
Згідно з підп. 12.7.1. п. 12.7. ст. 12 Розділу ІІ Договору якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяця, Договір може бути достроково припиненим на вимогу Орендодавця або Харківської обласної ради.
Пунктом 12.8. ст. 12 Розділу ІІ Договору, з-поміж іншого визначено, що:
«Про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, Орендодавець або Балансоутримувач повідомляє Орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п'яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем або Балансоутримувачем контролю за використанням Майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти Орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна.
Якщо протягом встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендареві про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.
Договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання Орендодавцем або Балансоутримувачем Орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає Орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу Орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні Орендодавця».
Позивач 26.09.2023 року направив на адресу електронної пошти відповідача Повідомлення про дострокове припинення Договору (вих. № 01-37/2221). За даними поштового сервісу ukr.net лист відповідачу був доставлений. Повідомлення також було направлено на юридичну адресу Товариства поштою цінним відправленням (накладна № 6102271235339), а також на адресу контактної особи Наталії Деркач, яка на той час обіймала посаду бухгалтера і періодично підтримувала зв'язок з орендодавцем (накладна № 6102271235347). Обидва відправлення, як і у випадку з Актом звіряння від 07.09.2023, були повернуті позивачу через закінчення строку зберігання у зв'язку з неотриманням їх адресатами.
Як вже зазначалось, відповідно до абз. 1, 2 п. 4.1., п. 4.3. ст. 4 та ст. 12 Розділу ІІ Договору у разі припинення Договору Орендар зобов'язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно і повернути його за актом повернення Майна (далі - Акт), а також сплатити орендну плату, пеню (за наявності) та відшкодувати витрати Балансоутримувача по утриманню Майна, нараховані до дати, що передує даті повернення Майна з оренди. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Акта Балансоутримувачем та Орендарем.
06.10.2023 року, на виконання наведених приписів Договору, обласна рада повідомила Балансоутримувача про розірвання Договору (вих. № 01-37/2327) та запропонувала здійснити дії, передбачені пунктом 4.2. Договору.
Проте, листом від 05.12.2023 року № 352/01-20 Балансоутримувач повідомив обласну раду про те, що акти повернення з оренди нерухомого майна, які були направлені за юридичною адресою Відповідача, 04.12.2023 року повернулися без вручення. У доповнення до зазначеного, листом від 11.10.2024 року № 01-20/290 Балансоутримувач надіслав обласній раді ксерокопії поштового конверта, довідок про повернення рекомендованого листа, а також копії актів повернення, які були раніше направлені Відповідачу.
Крім цього, згідно з п. 4.4. Договору, якщо Орендар не повертає майно після отримання від Балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, Орендар сплачує до обласного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
Згідно з пунктом 11.4 Договору стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки, передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду.
Згідно з абзацом третім п. 12.8 Договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання Орендодавцем або Балансоутримувачем Орендарю листа про дострокове припинення цього договору.
Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає Договір достроково припиненими на вимогу Орендодавця 03.10.2023 року.
Позивач вважає, що відповідачем порушені умови договору, отже, наявні достатні правові підстави заявити вимоги про стягнення з відповідача до обласного бюджету неустойки - 452978,30 грн та зобов'язати боржника звільнити частину покрівлі.
Отже, за твердженнями позивача, станом на 31.10.2025, згідно з сальдо розрахунків заборгованості сума заборгованості Відповідача перед обласним бюджетом складає 108486,06 грн орендної плати за період з 01.03.2022 по 03.10.2023 та неустойки 452 978,30 грн за період з 04.10.2023 по 31.10.2025.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Оскільки орендоване майно є комунальною власністю, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, з 01.03.2022 року до 03.10.2023 у ТОВ "Інвол А" виникла заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 108486,06 грн.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з чч. 3, 4 ст. 17 Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За змістом частини другої статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом, і встановленим порядком передачі майна в оренду.
Водночас, суд відхиляє аргументи відповідача, що ТОВ "Інвол А" було звільнено від сплати орендної плати в період, за який позивачем заявлено про заборгованість, на підставі Постанови КМУ №634 від 27.05.2022, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Росії проти України в Україні введено воєнний стан.
Законом України від 01.04.2022 №2181-IX (набрав чинності 13.04.2022, діє під час воєнного стану та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" доповнено пунктом 6-1, за змістом якого під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, щодо, зокрема, можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати.
27.05.2022 Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова №634), якою серед іншого також встановлені пільги щодо орендної плати за оренду комунального майна.
Як установлено та зазначено вище позивачем, крім іншого, заявлено до стягнення заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.03.2022 по 03.10.2023.
Отже, вирішуючи спір в цій частині, необхідно керуватись редакцією Постанови №634 до жовтня 2023 року.
Підпунктом 1 пункту 1 Постанови №634 (у відповідній редакції ) закріплено:
на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 року, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:
фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;
які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смтКраснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м.Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території);
звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.
Отже відповідно до наведених положень, м. Харків не входить до переліку адміністративно-територіальних одиниць, в яких орендарі звільняються від сплати орендної плати.
Інші підпункти частини 1 Постанови №634 також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони стосуються оренди державного майна, в той час, як предметом договору оренди, заборгованість за яким є предметом розгляду даної справи, є комунальне майно.
Також безпідставними є посилання відповідача на постанову КМУ №512 від 07.05.2024.
Дійсно, постановою КМУ №512 від 07.05.2024 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (набрала чинності 08.05.2024) пункт 1 постанови №634 від 27.05.2022 доповнено підпунктом 1-1 такого змісту: орендарям державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - визначені території), не нараховується орендна плата за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку.
Пунктом 2 наведеної постанови встановлено, що нарахування орендної плати орендарям, визначеним підпунктом 1-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", здійснюється з урахуванням змін, затверджених цією постановою, починаючи з 1 січня 2024 року. Надмірно сплачена зазначеними орендарями орендна плата підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів.
Оскільки предметом розгляду даної справи є, крім іншого, стягнення заборгованості з орендної плати за період до 01.01.2024, то зміни до постанови КМУ №634, внесені постановою №512, не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач не був звільнений від сплати орендних платежів до 01.01.2024.
Отже твердження ТОВ "Інвол А", що у період з 24.02.2022 останній був звільнений від орендної плати за користування нерухомим майном, оскільки в цей період тривав воєнний стан в Україні, є помилковим та таким, що не узгоджується з положеннями наведеного законодавства.
Втім докази вчасного та повного внесення відповідачем орендної плати в матеріалах справи відсутні.
Отже відповідач не виконав обов'язок зі сплати орендної плати на користь позивача.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 108 486,06 грн.
Строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати є таким, що настав.
Доказів сплати заборгованості з орендної плати відповідачем до суду не надано.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 108486,06 грн.
При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати на підставі пункту 6 статті 762 ЦК України.
Відповідно до ч. 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
ТОВ "Інвол А" не надало доказів об'єктивної неможливості використання орендованого майна. Твердження щодо нездійснення Товариством діяльності з 24.02.2022 як підстави для звільнення від сплати орендної плати не стосується суті спірних правовідносин. Нездійснення господарської діяльності не є підставою для звільнення від зобов'язань, які взяті стороною до виникнення обставин, що перешкоджають веденню господарської діяльності.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду введення воєнного стану само по собі не є форс-мажором. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)- це конкретні події, що роблять виконання зобов'язання неможливим, незалежно від зусиль сторони, які вона могла б докласти.
Військова агресія, у тому числі введення воєнного стану, може бути форс-мажором, але лише у разі, якщо вона дійсно перешкоджає виконанню зобов'язання.
Наданий позивачем лист ТПП не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (дане твердження узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 та від 13.09.2023 у справі №910/7679/22).
ТОВ "Інвол А" не надало індивідуального сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини саме у межах договору.
Суд також звертає увагу, що ТОВ "Інвол А" не надано жодного належного та допустимого доказу того, що саме частина покрівлі площею 44,0 м2, яка є об'єктом оренди за договором, була зруйнована або стала непридатною для використання.
Пошкодження будівлі саме по собі не свідчить про знищення або непридатність об'єкта оренди. Відповідно до акта комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складеного Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради, пошкодження об'єкта нерухомості виникли внаслідок дії вибухової хвилі, при цьому безпосереднього влучання у будівлю зафіксовано не було. Будівля та її покрівля не зруйновані повністю, факт їх фізичного знищення не встановлений, а сам акт обстеження не містить висновку про повну непридатність будівлі або неможливість її використання за функціональним призначенням.
Жоден із наданих Відповідачем документів не підтверджує, що саме частина нерухомого майна площею 40,0 м2, яка є об'єктом оренди за Договором, була знищена або втратила свої споживчі властивості настільки, що користування нею стало об'єктивно неможливим.
В обґрунтування своїх доводів Відповідач посилається на Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, № Ше-4330 від 24.03.2023, складений Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради, лист зазначеного Департаменту, а також витяг з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, сформований 16.12.2025.
З наведених документів вбачається, що до Державного реєстру внесено об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37, при цьому як в акті комісійного обстеження, так і у витягу з Реєстру прямо зазначено, що пошкодження стосуються нежитлової будівлі літ. «Б-2». Категорія пошкоджень визначена як 1.а - наявність незначних пошкоджень несучих та огороджувальних конструкцій без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості, з рівнем пошкоджень до 20 %, без ознак повного знищення об'єкта.
Таким чином, наведені документи не містять висновків про знищення об'єкта нерухомості або про неможливість його використання, а також не підтверджують наявність обставин, які б унеможливлювали користування об'єктом оренди у розумінні частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.
Крім того, акт комісійного обстеження № Ше-4330, лист Департаменту та витяг з Державного реєстру стосуються іншого об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «Б-2», тоді як предметом оренди за Договором є частина бокового фасаду площею 40,0 м2 будівлі літ. «А-2».
Крім того, відповідач посилається на факт демонтажу рекламного обладнання як на підставу для припинення дії договору оренди та неможливості користування орендованим майном. Водночас такі доводи є необґрунтованими, оскільки демонтаж обладнання не змінює правову природу договору оренди та не є підставою для припинення зобов'язань за ним.
Згідно з листом КП «Міськелектротранссервіс» від 11.12.2025 № 97/12-25, у період з 04.05.2022 по 05.05.2022 працівниками комунального підприємства у межах ліквідації наслідків ракетного удару по площі Свободи було демонтовано рекламне обладнання, що належало ТОВ «Інвол А». Зазначені дії були вчинені третіми особами та не стосувалися припинення або зміни правового статусу об'єкта оренди.
При цьому демонтаж або пошкодження рекламного обладнання не є тотожними припиненню користування об'єктом оренди, оскільки об'єктом оренди за договором є не обладнання орендаря, а частина бокового фасаду площею 40,0 м2 будівлі літ. «А-2», яка залишалася фізично існуючою, перебувала у власності Орендодавця та не була знищена.
Умови договору оренди не передбачають автоматичного припинення його дії у разі демонтажу або пошкодження обладнання орендаря, а також у разі дій третіх осіб, які не призводять до знищення або припинення існування самого об'єкта оренди. Сам по собі демонтаж обладнання як наслідок дій третіх осіб не створює правових підстав для одностороннього припинення зобов'язань за договором.
Крім того, Відповідач не надав доказів того, що після демонтажу обладнання користування саме орендованою частиною фасаду стало об'єктивно неможливим або що сторони у встановленому договором порядку оформили припинення користування об'єктом оренди.
Таким чином, факт демонтажу рекламного обладнання та його пошкодження внаслідок ліквідаційних робіт не свідчить про припинення дії договору оренди та не звільняє Відповідача від виконання зобов'язань за договором, зокрема обов'язку зі сплати орендної плати.
На час розгляду справи, жодного акта приймання-передачі не складено, відповідного повідомлення Орендодавцю не надіслано, звернення про повернення орендованої площі не направлено. Наведене свідчить про те, що Орендар фактично не припинив користування орендованим майном, або принаймні сам не вважав договір припиненим, що підтверджується його бездіяльністю щодо повернення об'єкта оренди у встановленому порядку.
Таким чином, посилання ТОВ "Інвол А" на пошкодження будівлі та демонтаж рекламного обладнання не є належним і достатнім доказом неможливості користування саме орендованою площею.
Щодо звільнення та повернення майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Як встановлено судом, договір був достроково припинений 03.10.2023 року на вимогу Позивача у порядку, передбаченому п.12.8 Договору, шляхом направлення на адресу Відповідача листа від 26.09.2023 вих.№01-37/2221.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 4.1., п. 4.3. ст. 4 та ст. 12 Розділу ІІ Договору у разі припинення Договору Орендар зобов'язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно і повернути його за актом повернення Майна (далі - Акт), а також сплатити орендну плату, пеню (за наявності) та відшкодувати витрати Балансоутримувача по утриманню Майна, нараховані до дати, що передує даті повернення Майна з оренди. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Акта Балансоутримувачем та Орендарем.
У зв'язку з достроковим припиненням договору оренди комунального майна №377Н від 12.04.2019 року, правові підстави для зайняття відповідачем орендованого приміщення відсутні.
Враховуючи викладене, у зв'язку із достроковим припиненням договору оренди комунального майна № 377 Н від 12.04.2019 року за рішенням орендодавця, суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання ТОВ «Інвол А» звільнити частину покрівлі площею 40,0 м.кв. будівлі літ. «А-2», розташованої по вул. Сумській, 37 у м.Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу «Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості», та зобов'язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки в порядку п. 4.4. договору в розмірі 452 978,30 грн, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалось судом, відповідно до абз. 1, 2 п. 4.1., п. 4.3. ст. 4 та ст. 12 Розділу ІІ Договору у разі припинення Договору Орендар зобов'язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно і повернути його за актом повернення Майна (далі - Акт), а також сплатити орендну плату, пеню (за наявності) та відшкодувати витрати Балансоутримувача по утриманню Майна, нараховані до дати, що передує даті повернення Майна з оренди. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Акта Балансоутримувачем та Орендарем.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 06.10.2023 року, на виконання наведених приписів Договору, обласна рада повідомила Балансоутримувача про розірвання Договору (вих. № 01-37/2327) та запропонувала здійснити дії, передбачені пунктом 4.2. Договору.
Листом від 05.12.2023 року № 352/01-20 Балансоутримувач повідомив обласну раду про те, що акти повернення з оренди нерухомого майна, які були направлені за юридичною адресою Відповідача, 04.12.2023 року повернулися без вручення. У доповнення до зазначеного, листом від 11.10.2024 року № 01-20/290 Балансоутримувач надіслав обласній раді ксерокопії поштового конверта, довідок про повернення рекомендованого листа, а також копії актів повернення, які були раніше направлені Відповідач.
Згідно з п. 4.4. Договору якщо Орендар не повертає майно після отримання від Балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, Орендар сплачує до обласного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
Згідно з пунктом 11.4 Договору стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки, передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду.
Неустойка нарахована за період з 04.10.2023 по 31.10.2025 у розмірі 452978,30грн.
Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В матеріалах справи наявний лист від 05.12.2023 року №352/01-20, в якому Балансоутримувач повідомив обласну раду про те, що акти повернення з оренди нерухомого майна, які були направлені за юридичною адресою Відповідача, 04.12.2023 року повернулися без вручення.
В той же час матеріали справи не містять доказів того, що відповідач передав орендоване майно позивачу шляхом підписання акту, чи доказів звернення до позивача із актом приймання-передачі спірного майна.
Враховуючи зазначене, суд зауважує наступне.
Постановою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2024 року у справі №910/14706/22 відступлено від правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в раніше ухвалених постановах, зокрема, від 30.10.2019 у справі №924/80/19, щодо неможливості зменшення розміру неустойки, нарахованої за нормами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, та виснувано, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частини 1 статті 230 Господарського кодексу України в сукупності з частиною 3 статті 231 цього Кодексу). Тобто, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі. Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи припинення між сторонами договірних орендних відносин, суд зауважує, що відповідач своєчасно не повернув позивачеві орендоване майно за відсутності будь-яких правових підстав, при цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відсутності його вини в несвоєчасному поверненні орендодавцю спірного майна, що з огляду на встановлену законом презумпцію вини порушника зобов'язання, свідчить про можливість застосування до орендаря наслідків, передбачених положеннями ч.2 ст.785 ЦК України, а саме, покладення на нього обов'язку зі сплати неустойки.
Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином, санкція, передбачена ч.2 ст.785 ЦК України, є законною неустойкою відповідно до визначення, наведеного у ч.1 ст.549 ЦК України в сукупності з ч.2 ст.551 ЦК України і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.233 Господарського Кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно, вказане питання віршується судом з урахуванням ст. 86 ГПК України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.
У пунктах 7.25.-7.30. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке:
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
При вирішенні питання про зменшення штрафної санкції суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Реалізуючі свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та в інших постановах).
Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/991/22.
У пункті 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки, прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора, ст.616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК України і ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Суд враховує, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані, передусім, на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.
Суд враховує, що дія договору припинилась під час дії воєнного стану, предметом оренди була частина покрівлі будівлі для розміщення рекламних конструкцій, позивач сам зазначає про те, що обладнання відповідача було демонтоване ще у травні 2022 року КП "Міськелектротранссервіс". Тобто, фактично єдиною провиною відповідача є те, що він не передав в установленому порядку після припинення договору оренди об'єкт оренди за актом приймання передачі. З огляду на припинення договору оренди з ТОВ "Інвол А" та відсутності на об'єкті оренди майна товариства, позивач (обласна рада) мав об'єктивну можливість у разі наявності пропозицій та попиту укласти договір оренди з новим орендарем і за відсутності складеного акту приймання-передачі.
Крім того, в даному конкретному випадку, судом зокрема враховано також і ту обставину, що на розгляді в Господарському суді перебували аналогічні спори між сторонами (справи №922/1740/25, №922/3301/25), якими стягнуто з ТОВ "Інвол А" на користь обласного бюджету заборгованість з орендної плати та неустойку.
Враховуючи зазначене, покладання на відповідача повного розміру неустойки може призвести до негативних наслідків в господарській діяльності відповідача, майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема за рішеннями суду, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
З огляду на наведені позиції, суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає, що заявлена до стягнення неустойка підлягає зменшенню на 50%.
Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в сумі 226489,15 грн, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги частково.
При цьому суд приймає до уваги, що зменшення неустойки, на переконання суду, цілком відповідає принципам верховенства права.
Також суд зауважує, що відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру неустойки, проте, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру, в тому числі, і з власної ініціативи (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з чч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
З огляду на викладене, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд -
В позові відмовити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвол А» (адреса: 62403, Харківська область, Харківський район, смт Бабаї, вул. Виноградна, буд. 33; код ЄДРПОУ 42583345) звільнити частину покрівлі площею 40,0 м.кв. будівлі літ. «А-2», розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу «Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості», та зобов'язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64; код ЄДРПОУ 24283333) за актом приймання-передачі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвол А» (адреса: 62403, Харківська область, Харківський район, смт Бабаї, вул. Виноградна, буд. 33; код ЄДРПОУ 42583345) на користь на користь Харківської обласної ради (адреса: 61002, м.Харків, вул. Сумська, 64; код ЄДРПОУ 24283333) до обласного бюджету (р/р UA598999980334109870000020649 в Казначействі України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК Харківської області, Харківська МТГ, код ЄДРПОУ - 37874947, код класифікації бюджету - 22080400) заборгованість з орендної плати за договором оренди комунального майна від 12 квітня 2019 року № 377 Н на загальну суму 334975,21 грн, з яких: 108486,06 грн - сума заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2022 по 03.10.2023 та 226489,15 грн - неустойка за період з 04.10.2023 по 31.10.2025.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвол А» (адреса: 62403, Харківська область, Харківський район, смт Бабаї, вул. Виноградна, буд. 33; код ЄДРПОУ 42583345) на користь Харківської обласної ради (адреса: 61002, м.Харків, вул. Сумська, 64; код ЄДРПОУ 24283333) 11449,97 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" лютого 2026 р.
СуддяК.В. Аріт