вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1167/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Н. Церковної при секретарі судового засідання І.Шилан, розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вераллія України" до відповідача Зорянської сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю
за участю представників сторін:
від позивача - Василенко Сергій Володимирович
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вераллія України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Зорянської сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вераллія Україна" є правонаступником Спільного Українсько-англійського підприємства "АД-Зоря", яке було засновано згідно з рішенням установчих зборів акціонерів 9 серпня 1994 року.
Позивач вказує, що добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується нежитловими будівлями - насосної станції зворотнього водопостачання, загальною площею 49,2 кв. м., каналізаційної насосної станції загальною площею 39,1 кв. м., водонапірної башти, загальною площею 9,4 кв. м., газо- розподільчого пункту, загальною площею 35,9 кв. м., які розташовані за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, вул. Промислова 1, в своїй господарській діяльності понад 30 років, а тому звернувся до суду з позовом про визнання права власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю.
У своїй заяві від 19 січня 2026 року відповідач - Зорянська сільська рада вказав, що визнає позов повністю.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 18.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 918/1167/25, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21 січня 2026 року.
Ухвалою суду від 21.01.2026 року підготовче засідання відкладено на 18 лютого 2026 року та витребувано у Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", Акціонерного товариства "Рівнегаз" інформацію чи не перебуває на балансі останніх спірне майно.
27 січня 2026 року від Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" надійшла відповідь про відсутність спірного мана на балансі останнього.
28 січня 2026 року від Акціонерного товариства "Рівнегаз" надійшла відповідь про відсутність спірного мана на балансі останнього.
Згідно з нормами частини 1 статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина 4 статті 191 ГПК України).
Згідно з положеннями статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
З огляду на визнання відповідачем позову суд вважає за можливе розглянути справу за результатами підготовчого провадження та ухвалити рішення відповідно до положень статті 185 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вераллія Україна" є юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, шляхом перетворення Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна".
Приватне акціонерне товариство "Вераллія Україна" спочатку було засноване як Спільне Українсько-англійське підприємство "АД-Зоря" у формі акціонерного товариства закритого типу згідно з рішенням Установчих зборів акціонерів від 09.08.1994 та зареєстроване в Рівненській районній державній адміністрації 12 вересня 1994 року. Відповідно до рішення Загальних зборів Акціонерів назва Товариства була змінена з Спільного Українсько-англійського підприємства "АД-Зоря" у формі акціонерного товариства закритого типу на Закрите акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря". ЗАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" стало правонаступником прав та обов'язків Спільного Українсько - англійського підприємства "АД-Зоря" у формі акціонерного товариства закритого типу. Відповідно до рішення Загальних Зборів Акціонерів від 17.12.2010 найменування Товариства було змінено з Закритого акціонерного типу на ПрАТ у зв'язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідно до рішення єдиного акціонера Товариства - компанії Вералія Дойчланд АГ № 26 від 04 вересня 2019 року, назві "Консюмерс-Скло-Зоря" було змінено на ПрАТ "Вераллія Україна". (відповідні відомості залучено до матеріалів справи).
Позивач в даному випадку звертається до суду з позовом до Зорянської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме: (1) будівлю Каналізаційна насосна станція, площею 39.10 кв. м.; (2) будівлю Газо-розподільчого пункту, площею 35.90 кв. м.; (3) будівлю Насосна станція зворотнього водопостачання, площею 49.20 кв. м.; (4) будівлю Водонапірної башти, площею 13,90 кв. м., (Далі разом по тексту - Будівлі) що розташовані на земельній ділянці к.н. 5624655400:01:026:0001, за адресою: 35314, Рівненська область, Рівненський район с. Зоря, вул. Промислова,1.
Склозавод в складі колгоспу працював до 1991 року, після чого виробництво тимчасово припинилось до моменту запуску у 1996 році модернізованих виробничих потужностей новими власниками - СП "АД-Зоря".
В 1998 році СП "АД-Зоря" отримало від Зорянської сільської ради народних депутатів в постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування землею № ІІ-РВ № 00384 від 15 квітня 1998 року земельну ділянку із розташованими на ній промисловими будівлями, в тому числі Будівлями, що є предметом цього позову.
Згідно Довідки № 03904 від 05.09.2025, що видана КП Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації РОР, станом на 01.01.2013 року право власності на Будівлі Газо-розподільчого пункту, каналізаційної насосної станції, насосної станції зворотнього водопостачання, Водонапірної башти не було зареєстровано.
Будівлі були збудовані у 1971 році як частини комплексу склотарного заводу у складі колгоспу "Зоря комунізму", який почав працювати у 1973 році. Ці об'єкти з моменту будівництва та по теперішній час використовуються Підприємством для забезпечення функціонування інженерних мереж заводу: газорозподільчий пункт - для регулювання подачі газу, насосні станції - для перекачування стічної та зворотної води, а водонапірна башта - для стабілізації тиску водопостачання; всі вони оснащені відповідним технічним обладнанням та функціонують на цей момент за призначенням.
Отже, позивач зазначає, що як фактичний правонаступник використовував Будівлі у своїй діяльності з моменту їх будівництва.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ "Вераллія Україна" № 343 від 18.11.2025 року, на балансі підприємства обліковуються основні засоби: інвентарний номер 31015 "Газорозподільний пункт (буд., ст. склад)", залишкова вартість 1 700,00 грн, дата введення в експлуатацію 01.01.1974 року; інвентарний номер 23180 "Каналізаційна насосна станція", залишкова вартість 1 700,00 грн, дата введення в експлуатацію 01.01.1973 року; інвентарний номер 23070 "Водонапірна башня", залишкова вартість 1 700,00 грн, дата введення в експлуатацію 01.01.1973 року; інвентарний номер 50407 "Насосна станція зворотнього водопостачання", залишкова вартість 51 385,65 грн, дата введення в експлуатацію 01.01.1971 року. (докази залучено до матеріалів справи).
Таким чином, Позивач включав інформацію про Будівлі у свою фінансову та статистичну звітність, яка подавалась до державних органів, що підтверджує відкритий характер володіння майном.
Згідно довідки про оціночну вартість об'єктів нерухомості, виданих Фондом державного майна України 16.10.2025 року, об'єкти, розташовані за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, буд. 1, мають таку вартість:
Газорозподільний пункт (1К) - 77?859,78 грн (довідка видана 16.10.2025, реєстраційний № 201-20251016-0010592119);
Каналізаційна насосна станція - 84?799,93 грн (довідка видана 16.10.2025, реєстраційний № 201-20251016-0010593033);
Водонапірна башта - 30?146,27 грн (довідка видана 16.10.2025, реєстраційний № 201-20251016-0010593229);
Насосна станція зворотнього водопостачання (1Ж) - 41?481,92 грн (довідка видана 16.10.2025, реєстраційний № 201-20251016-0010592519), (Вказані довідки сформовані автоматично через електронний кабінет Фонду державного майна України (https://evaluation.spfu.gov.ua) відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Порядку ведення Єдиної бази даних звітів про оцінку (наказ ФДМУ №658 від 17.05.2018)).
Позивач у вересні 2025 року провів технічну інвентаризацію Будівель, що розташовані за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Зорянська територіальна громада, с. Зоря, вул. Промислова, 1, кадастровий номер земельної ділянки 5624655400:01:026:0001. За результатами інвентаризації були виготовлені технічні паспорти та внесені відповідні записи до Реєстру будівельної діяльності в системі електронного будівництва (ЄДЕССБ), а саме:
- будівля насосної станції зворотнього водопостачання, загальною площею 49,2 кв. м, реєстраційний номер технічного паспорта TI01:1590-6748-3164-0053;
- будівля каналізаційної насосної станції, загальною площею 39,1 кв. м, реєстраційний номер технічного паспорта TI01:1604-2352-0940-9920;
- будівля водонапірної башти, загальною площею 9,4 кв. м, реєстраційний номер технічного паспорта TI01:4443-5633-2952-1362;
- будівля газо-розподільчого пункту, загальною площею 35,9 кв. м, реєстраційний номер технічного паспорта TI01:1578-0556-9763-1153.
Позивач також проводив технічні обстеження Будівель на придатність та безпечність експлуатації, що свідчить про те, що Позивач доглядав за нерухомим майном, а саме:
У 2025 році обстеження Будівель було проведено експертною організацією ТОВ "УКРМАШПРОЕКТ-ГРУП", відповідно якого стан будівлі та конструкцій визнано задовільним та придатним до нормальної експлуатації із подальшим внесенням до Єдиної системи будівельної діяльності;
Будівля складу металів знаходиться на території підприємства (план підприємства додається), яка завжди знаходиться під цілодобовою охороною. Територія підприємства обнесена бетонним парканом висотою 230 см. На території підприємства ведеться відеоспостереження. Позивач, починаючи з 2014 року, винаймає охоронну фірму задля забезпечення цілодобової охорони, про що були укладені наступні договори: Договір №30-04/14 від 30 квітня 2014, Договір № 30-04/15 від 30.04.2015, 29-04/16 від 29.04.2016, 30-04/18 від 30.04.2018 з додатковими угодами, Договір № ЕС3004/21 від 30.04.2021, Договір № ЕС3004/23 від 30.04.2023 року. До 2014 року Позивач здійснював охорону власними силами.
Отже, Позивач зазначає, що добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном в своїй господарській діяльності понад 30 років.
Відповідач позов визнав повністю.
Норми права, що підлягають до застосування, мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
З наведених обставин встановлено, що позов стосується визнання права власності на об'єкт нерухомості який знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні позивача. Даний об'єкт нерухомості використовується у господарській діяльності позивача.
Відповідно до статей 15 - 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права.
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з приписами статті 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Разом з тим, статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до п. 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
В постанові від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/858/19, від 10.02.2020 у справі №923/82/19, від 16.01.2020 у справі №916/455/10, від 02.08.2019 у справі №915/945/18, від 02.08.2019 у справі №915/962/18, від 09.07.2019 у справі №920/999/16, від 11.06.2019 у справі №922/1574/17, від 11.06.2019 у справі № 917/2156/17.
У постанові від 01.08.2018 у справі №201/12550/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України (постанова ВП ВС від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17).
Таким чином, згідно з висновком щодо застосування норм права, сформованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
У постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №296/6949/17, від 24.01.2019 у справі №755/16913/16-ц, від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 викладена правова позиція, відповідно до якої за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого, його власнику було відмовлено.
У постанові від 02.08.2019 у справі №915/962/18 Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції при вирішення спору, у справі, яка розглядається, дійшов помилкового висновку про те, що набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе лише у разі існування відомостей про попереднього власника, що унеможливлює набуття особою права власності на спірний об'єкт нерухомості як на безхазяйну річ, оскільки такий висновок не узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №910/17274/17, за якими, зокрема, відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 02.08.2019 у справі № 915/945/18.
При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - на позивача (постанова КГС ВС від 02.08.2019 у справі № 915/945/18).
В даному випадку суд встановив, що нежитлові будівлі - насосної станції зворотнього водопостачання, загальною площею 49,2 кв. м., каналізаційної насосної станції загальною площею 39,1 кв. м., водонапірної башти, загальною площею 9,4 кв. м., газо- розподільчого пункту, загальною площею 35,9 кв. м., які розташовані за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, вул. Промислова 1, не належить до категорій майна, вилучених із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння є законним та може бути об'єктом набувальної давності.
Позивач добросовісно заволодів нерухомим майном з метою здійснення своєї господарської діяльності. Позивач чесно, відкрито прийняв склад металів на баланс та більше 10 років безперервно використовує, обслуговує, отримує прибуток та несе відповідальність за забезпечення. Позивач відкрито володіє спірним нерухомим майном з часу свого створення по теперішній час. Право власності на склад металів за жодною особою не зареєстровано, тобто у вказаного об'єкта відсутній власник, а також відсутні інші особи, які претендують на це майно. Окрім цього у позивача відсутній титул (підстава) для володіння майном та набуття права власності.
Отже, судом встановлено, що у позивача відсутні правоустановчі документи на спірне нерухоме майно, а право власності згідно з вимогами чинного законодавства не зареєстровано.
Також суд ураховує, що за час відкритого володіння та користування жодна інша юридична або фізична особа не зверталися з заявою до органів поліції, прокуратури, органів місцевого самоврядування, до будь якого суду України щодо витребування майна з чужого незаконного заволодіння та не заявляла у будь-який спосіб своїх прав на цей об'єкт.
Висновки суду
Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір суд установив, необхідну сукупність обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, з якою законодавець пов'язує набувальну давність, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт, яким є позивач; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном з боку позивача; відкритість та безперервність володіння позивача будівлею складу; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
З огляду на таке, суд зробив висновок про задоволення позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору за даними вимогами складає 3 514,32 грн.
Згідно з правилами статті 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином судовий збір в розмірі 1 757,16 грн необхідно повернути особі яка його сплатила у зв'язку з визнанням відповідачем позову. Решта судового збору має бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129,185, 233, 238, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вераллія Україна" (35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, вул.Промислова 1, ідентифікаційний код 22555135):
- право власності за набувальною давністю на будівлю насосної станції зворотнього водопостачання, загальною площею 49,2 кв. м., яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Зорянська територіальна громада, с. Зоря, вулиця Промислова,1, кадастровий номер земельної ділянки розташування 5624655400:01:026:0001, реєстраційний номер технічного паспорту у Реєстрі будівельної діяльності 7101:1590-6748-3164-0053.
- право власності за набувальною давністю на будівлю каналізаційної насосної станції.
загальною площею 39,1 кв. м., яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Зорянська територіальна громада, с. Зоря, вулиця Промислова,1, кадастровий номер земельної ділянки розташування 5624655400:01:026:0001, реєстраційний номер технічного паспорту у Реєстрі будівельної діяльності ТЮ1:1604-2352-0940-9920.
- право власності за набувальною давністю на будівлю водонапірної башти, загальною площею 9,4 кв. м., яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Зорянська територіальна громада, с. Зоря, вулиця Промислова,1, кадастровий номер земельної ділянки розташування 5624655400:01:026:0001, реєстраційний номер технічного паспорту у Реєстрі будівельної діяльності ТЮ1:4443-5633-2952-1362
- право власності за набувальною давністю на будівлю газо- розподільчого пункту, загальною площею 35,9 кв. м., яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Зорянська територіальна громада, с. Зоря, вулиця Промислова,1, кадастровий номер земельної ділянки розташування 5624655400:01:026:0001, реєстраційний номер технічного паспорту у Реєстрі будівельної діяльності ТЮ1:1578-0556-9763-1153.
3. Стягнути з Зорянської сільської ради (35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, площа Володимира Плютинського 1, ідентифікаційний код 04387220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вераллія Україна" (35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, вул.Промислова 1, ідентифікаційний код 22555135) 1757,16 грн- судового збору.
4. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вераллія Україна" (35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, вул.Промислова 1, ідентифікаційний код 22555135) з державного бюджету України 1757,16 грн судового збору.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Вераллія Україна" (35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, вул.Промислова 1, ідентифікаційний код 22555135).
Відповідач (Боржник): Зорянська сільська рада (35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, площа Володимира Плютинського 1, ідентифікаційний код 04387220).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2026 року.
Суддя Н.Церковна