79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.02.2026 Справа № 914/3590/25
За позовом Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України, м. Львів
до відповідача: Приватного закладу освіти “Перший Інноваційний Приватний Львівський Ліцей», м. Львів
про стягнення 62 993, 28 грн
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Тарас Ю.Р.
За участю представників:
від позивача: Попко О.В. - представник;
від відповідача: Давид А.М. - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України до Приватного закладу освіти “Перший Інноваційний Приватний Львівський Ліцей» про стягнення 435 994, 41 гривень.
Хід розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Рим Т.Я.) від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду №348 від 23.12.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 914/3590/25 та визначено суддю Никон О.З. для подальшого її розгляду.
Ухвалою від 23.12.2025 прийнято до розгляду справу № 914/3758/25, судове засідання призначено на 21.01.2026.
Ухвалою суду від 21.01.2026 задоволено клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подачу доказів, прийнято заяву про зменшення позовних вимог в частині позовної вимоги про стягнення основного боргу на суму 373 001, 13 грн, задоволено клопотання про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 18.02.2026.
У судове засідання 18.02.2026 з'явились представники обох сторін. Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 49 500, 00 грн витрат на правову допомогу.
Представник відповідача заперечила щодо позовних вимог, просила відмовити у таких та відшкодуванні витрат на правову допомогу.
Аргументи сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав свої зобов'язання, шляхом передачі нерухомого майна в оренду за договором оренди №52 від 04.10.2024, а відповідач зобов'язання з оплати оренди не виконав, допустивши цим основну заборгованість на суму 373 001, 13 грн. Також за невиконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 38 449, 45 - грн пені, 7 460, 02 грн - штрафу, 11 101, 47 грн - інфляційних втрат, 5 982, 34 грн - 3% річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо позовних вимог в повному обсязі, зазначив, що згідно з договором підставою для здійснення оплати є рахунок орендодавця, проте за весь час дії договорів позивач не виставив жодного рахунку та доказів протилежного суду не надав, таким чином, відповідач не мав жодного первинного документу для здійснення оплати; відповідач зазначив, що позивач не виконував свої обов'язки згідно з договором №52, зокрема пункту 2.1.1, оскільки позивач жодної відповіді на претензій та листи від відповідача щодо утримання та ремонту будівлі внаслідок прориву труб водопостачання не надавав, тому відповідач вважає стягнення будь-яких штрафних санкцій несправедливим; щодо визнання заборгованості відповідач звертає увагу на те, що між сторонами укладено цілий ряд договорів оренди нерухомого майна, а саме вісім, у листі від 25.09.2025 №359/25 не зазначено за якими саме договорами та за який період відповідач визнав заборгованість, тому помилково стверджувати, що така стосується саме договору №52; відповідач посилається на статтю 551 Цивільного Кодексу України та постанову Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18, відповідно до яких суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності; відповідач зазначив, що перебуває у тяжкому фінансовому становищі, а сплата стягнень створює загрозу для майбутньої діяльності, основним видом якої є діяльність за кодом КВЕД 85.31 є загальна середня освіта.
Позивач у відповіді на відзив на спростування факту відсутності первинних документів для здійснення оплати у відповідача ствердив, що надавав відповідачу в двох примірниках акти наданих послуг, які містять всі реквізити рахунків, такі акти і є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому наявність чи відсутність окремого документу із назвою «Рахунок» не створює жодних юридичних наслідків; щодо штрафних санкцій позивач зауважив, що нарахування пені та штрафу передбачено договором оренди №52 (пункт 3.9); вважає, що відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій, оскільки відповідач не надав доказів перебування у тяжкому фінансовому становищі та відсутні докази наявності в нього виняткових обставин.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач зауважив, що позивач ігнорує пункт 3.4 договору оренди, згідно з яким сплата орендної плати здійснюється на підставі рахунків, даний договір не передбачає іншого порядку сплати орендної плати, тому несправедливим є очікування позивача, що відповідач сплачуватиме в інший спосіб, ніж це визначено договором; відповідач заперечує, що позивачем вчасно і належно направлялись акти наданих послуг, оскільки ним не долучено жодного доказу, який може підтвердити факт та дати направлення таких актів відповідачу; відповідач надавав докази того, що орендоване майно всупереч укладеним між сторонами договорів потребує ремонту для нормального використання, однак позивач ніяк не реагував на неодноразові звернення відповідача, тому відповідач був змушений самостійно ліквідувати наслідки, спричинені бездіяльністю позивача, в такому випадку відповідач вважає стягнення штрафних санкцій неможливим.
Обставини справи.
04 жовтня 2024 року Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України та Приватним закладом освіти «Перший Інноваційний Приватний Львівський Ліцей» було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України №52, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно.
В оренду передаються нежитлові приміщення загальною площею 259,0 квадратних метрів в будівлі АЛК літ. «А-3» кімнати №XIX, XX, XXII, XXXIII, XXIV a, XXIV, XXV, XXVI, XXVIII (підвал), №61 (2-ий поверх) реєстраційний номер майна №03534506.9.ЮШВДЖН186, яке розміщене за адресою: місто Львів, вулиця Наукова 5, що перебуває на балансі Фізико - механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України (пункт 4.1 умов договору), для розміщення там закладу освіти (пункт 7.1 умов договору).
Згідно з пунктом 3.3 орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісяця не пізніше 30(31) числа поточного місяця.
На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі два відсотки від суми заборгованості (пункт 3.9 договору).
Згідно з актом приймання - передачі в оренду нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 04.10.2024 позивач передав нерухоме майно відповідачу.
На виконання умов договору сторони підписали акти надання послуг №9809 від 22.10.2024 на суму 29 919, 60 грн, №10193 від 22.11.2024 на суму 29 919, 60 грн, №10797 від 20.12.2024 на суму 29 919, 60 грн, №10984 від 22.01.2025 на суму 31 471, 37 грн, №11428 від 21.02.2025 на суму 31 471, 37 грн, №12086 від 21.03.2025 на суму 31 471, 37 грн, №12505 від 21.04.2025 на суму 31 471, 37 грн, №12763 від 23.05.2025 на суму 31 471, 37 грн, №13399 від 16.06.2025 на суму 31 471, 37 грн, №13802 від 21.07.2025 на суму 31 471, 37 грн, №14238 від 20.08.2025 на суму 31 471, 37 грн, №14572 від 23.09.2025 на суму 31 471, 37 грн, №14959 від 20.10.2025 на суму 31 471, 37 грн.
Також сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 31.10.2025, в якому відображено кінцеве сальдо на суму 373 001, 13 грн.
Впродовж дії договору, позивач нарахував відповідачу 404 472, 50 грн орендної плати. Відповідач оплатив 31 471, 37 грн (оплата по акту №12086 від 21.02.2025, згідно з випискою №1202 від 04.04.2025) до подачі позову.
Неоплаченими залишились акти наданих послуг: №9809 від 22.10.2024, №10193 від 22.11.2024, №10797 від 20.12.2024, №10984 від 22.01.2025, №11428 від 21.02.2025, №12505 від 21.04.2025, №12763 від 23.05.2025, №13399 від 16.06.2025, №13802 від 21.07.2025, №14238 від 20.08.2025, №14572 від 23.09.2025, №14959 від 20.10.2025.
03.07.2025 позивач виставив претензію відповідачу з вимогою виконати зобов'язання зі сплати заборгованості на розрахунковий рахунок ФМІ НАН України. Таку претензію відповідач отримав наручно 11.07.2025.
25.09.2025 відповідач у відповіді на претензію зазначив, що здійснюватиме поточні платежі щомісячно та погашатиме наявну заборгованість, яку зобов'язується погасити в повному обсязі протягом десяти місяців.
Під час розгляду справи відповідач сплатив основну заборгованість на суму 373 001, 13 грн, а позивача зменшив позовні вимоги на цю суму. Тому позивач просив стягнути з відповідача 62 993, 28 грн санкцій за несвоєчасне виконання обов'язку зі сплати орендної плати.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
04.10.2024 сторони у справі уклали договір оренди нерухомого майна №52.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно із частино 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Позивач виконав свої зобов'язання, шляхом передачі нерухомого майна в оренду за договором оренди №52.
Однак відповідач зобов'язання зі своєчасної оплати оренди не виконав.
Сторони у пункті 3.3 договору оренди погодили строк оплати, а саме оплата щомісяця не пізніше 30 (31) числа поточного місяця.
У матеріалах справи містяться підписані відповідачем щомісячні акти наданих послуг, де зазначено, що замовник (відповідач) по об'єму, якості та термінах наданих послуг претензій не має. Також суд звертає увагу, що в протоколах про результати електронного аукціону та договорах оренди чітко вказані банківські реквізити для сплати орендної плати та інших платежів, а також її розмір. Тому заперечення відповідача про не надіслання рахунків не спростовують наявності у нього обов'язку оплачувати вартість орендованого ним майна у строк, визначений договором (до 30 (31) числа поточного місяця).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Тому строк оплати по кожному акту настав 30(31) числа поточного місяця оренди.
Щодо нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 11 101, 47 грн інфляційних втрат по актах за період з кожного першого числа місяця по 30.09.2025 та 5 982, 34 грн 3% річних по актах за період з кожного першого числа місяця по 17.11.2025.
Перевіривши розрахунки, суд встановив, що такі є правильними та підлягають задоволенню.
Тому до стягнення з відповідача підлягає 5 982, 34 грн 3% річних та 11 101, 47 грн інфляційних втрат.
Щодо штрафних санкцій.
У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 3.9 договору оренди погоджено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, включаючи день оплати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці орендар також сплачує штраф у розмірі два відсотки від суми заборгованості.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 38 449, 45 грн пені та 7 460, 02 грн штрафу за прострочення сплати орендної плати.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій суд встановив, таке:
- по акту №14572 від 23.09.2025 строк оплати настав 30.09.2025, а прострочення настало 01.10.2025, тому штраф нараховано безпідставно, оскільки на момент подачі позовної заяви (24.11.2025) прострочення понад 3 місяці ще не існувало (відповідно до пункту 3.9 договору);
- по акту №14959 від 20.10.2025 строк оплати настав 31.10.2025, а прострочення настало 01.11.2025, тому штраф нараховано передчасно, оскільки відповідач сплатив заборгованість по такому акту 30.12.2025, тобто ще до настання прострочення понад 3 місяці. Тому у задоволенні вимоги про стягнення 1 258, 85 грн штрафу слід відмовити.
Решту штрафу позивач нарахував правомірно і така підлягає стягненню.
Щодо нарахованої пені, суд зазначає, що така розрахована по кожному акту окремо, починаючи з 1-го числа кожного наступного місяця, за кожен день прострочення з урахуванням 6-ти місячного строку нарахування.
Суд встановив, що позивач при розрахунку пені по акту №10193 від 22.11.2024 розрахував таку окремо по періодах залежно від зміни ставки НБУ. Однак при додаванні усіх сум допустив технічну помилку на 1 коп, вказавши загальною сумою 4 367, 23 грн замість правильної - 4 367, 22 грн.
В решті розрахунок пені є правильним. Тому до стягнення з відповідача підлягає 38 449, 44 грн пені та 6 201, 17 грн штрафу. В задоволенні решти пені та штрафу слід відмовити.
Відповідач у відзиві зазначав про можливість суду зменшити нараховані позивачем суми штрафу та пені, посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України та висновки, виклаені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020р. у справі № 902/855/18, від 14.01.2020р. у справі №911/873/19, від 10.02.2020р. у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020р. у справі № 904/3546/19).
В обґрунтування доводів щодо несправедливо заявленої до стягнення суми неустойки відповідач зазначає, що мало місце прострочення кредитора (відсутність первинних документів для здійснення оплат), тому відсутня вина відповідача.
Проте відповідач не надав доказів того, що позивач своїми діями перешкоджав йому вчасно здійснювати оплати за договорами. Сторони підписували акти наданих послуг, які є первинними бухгалтерськими документами і містять всі необхідні реквізити для оплати, а в договорі встановлено строк оплати.
При цьому, відповідач не надав доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані (фінансові звіти та баланси, рахунки) або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв'язку із сплатою штрафу та пені в установленому договором розмірі.
Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши відсутність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій та враховуючи те, що нарахування таких становить близько 12% від суми заборгованості, тобто не очевидно неспівмірним сумі заборгованості (373 001, 13 грн) прострочення оплати тривало понад рік часу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за ініціативою суду.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом справи становить 30 000, 00 грн.
21.01.2026 у заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу позивач зазначив суму - 49 500, 00 грн.
11.02.2026 від відповідача надійшла заява з запереченнями на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, де відповідач просить відмовити у задоволенні такої зави, оскільки вважає таку суму витрат неспівмірною з складністю справи.
Розглянувши заяву Фізико - механічного інституту імені Г.В. Карпенка НАН України про стягнення витрат на правову допомогу, суд встановив таке.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Тому необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач долучив договір про надання послуг з юридичного представництва №ЮО 08-11/25 від 25 листопада 2025 року, укладений Фізико - механічним інститутом імені Г.В. Карпенка НАН України та Адвокатським об'єднанням «АРБІТРІУМ», у якому згідно з пунктом 1.3 клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати послуги з юридичного представництва в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 4.2 договору розмір оплати за надані послуги з юридичного представництва визначається за домовленістю сторін в залежності від обсягу такого представництва. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту підписання клієнтом акту про надання послуг (пункт 4.6).
Суд встановив, що договір про надання правової допомоги укладений після складання позовної заяви. Проте у пункті 9.6 договору №ЮО 08-11/25 від 25.11.2025 зазначено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
На підтвердження понесених витрат позивач надав копії актів про надання послуг з юридичної допомоги, що надані на підставі договору №ЮО 08-11/25 від 25 листопада 2025 року, зокрема:
- вступ у господарську справу (ознайомлення з матеріалами) щодо стягнення заборгованості за договором оренди №52 від 04.10.2024 - 6 годин на суму 15 000,00 грн, підготовка та подання позовної заяви - 4 години на суму 10 000,00 грн (акт 1 від 30.11.2025);
- підготовка проекту відповіді на відзив - 4 години на суму 10 000,00 грн, підготовка проектів заяв та клопотань процесуального характеру в інтересах клієнта - 6 годин на суму 14 500,00 грн (акт 2 від 18.12.2025).
Загальна вартість надання правової допомоги складає 49 500, 00 грн.
Водночас, як зазначено вище, у позовній заяві позивач зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом справи становить 30 000, 00 грн.
Суд встановив, що заявлена до стягнення сума значно перевищує суму, заявлену у попередньому розрахунку.
Згідно з частиною 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Оскільки позивач ніяк не довів, що не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку, та такі істотно перевищують заявлену суму, суд вважає за доцільне відмовити в частині такого перевищення.
Суд встановив, що адвокат Попко О.В. (ордер на право надання правничої допомоги №1430068 від 25.11.2025) подала та підписала позовну заяву, відповідь на відзив, заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, брала участь у судових засіданнях.
У актах наданих послуг зазначено, що вартість юридичної допомоги у відповідності до пункту 4.3 договору встановлюється у розмірі 2500 грн за 1 годину. Проте положення договору №ЮО 08-11/25 про надання послуг з юридичного представництва від 25.11.2025 не містять попередньої вартості години роботи, а у пункті 4.3 такого договору визначено робочий час адвокатського об'єднання.
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у своїх запереченнях посилається на частину 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу, зазначивши, що справа розглядається в порядку спрощеного провадження, оскільки предметом спору було типове стягнення заборгованості за договором оренди, тому така справа не є складною та не потребувала аналізу значного обсягу доказів. Також відповідач зазначив, що позивач намагається стягнути витрати на правничу допомогу майже в тому ж розмірі, як і заявлені позовні вимоги, сума яких після зменшення позовних вимог за заявою позивача становить 62 993, 28 грн, що є явно неспівмірним.
Суд погоджується з доводами відповідача, оскільки заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, співмірності ні з ціною позову, ні з обсягом наданих послуг та складністю справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тому керуючись принципами співмірності, розумності та необхідності витрат, враховуючи заперечення відповідача, беручи до уваги, що справа є незначної складності, її розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, сплату відповідачем основного боргу під час розгляду справи, тому предметом спору стало лише стягнення нарахованих санкцій, суд вбачає необхідність у зменшенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд вважає, що справедливою та співмірною є сума - 14 000, 00 грн на відшкодування витрат позивача на надання правничої допомоги.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, фактичному відшкодуванню підлягають витрати на професійну правову допомогу на суму 13 720, 22 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Решта витрат покладається на позивача.
Щодо судового збору.
На підставі частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору за зменшені позовні вимоги може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного закладу освіти «Перший Інноваційний Приватний Львівський Ліцей» (адреса: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 5а, код ЄДРПОУ 44772648) на користь Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України (адреса: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 5, код ЄДРПОУ: 03534506) 38 449,44 грн - пені, 11 101,47 грн - інфляційних втрат, 5 982,34 грн - 3 % річних, 6 201,17 грн - штрафу, 2 967,49 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору та 13 720,22 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 20.02.2026.
Суддя Никон О.З.