18.02.2026 Справа№914/3869/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, розглянувши заяву про забезпечення позову
у справі №914/3869/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ», місто Львів
до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, місто Львів
про визнання протиправною та скасування вимоги про подання інформації №63-02/9841е від 02.12.2025.
За участю представників:
від позивача: Жук Ростислав Стефанович - адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВС №1424452 від 17.12.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1848 від 15.06.12);
від відповідача: Марченко Христина Андріївна - представник повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва).
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправною та скасування вимоги про подання інформації №63-02/9841е від 02.12.2025
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.
11.02.2026 за вх.№599/26 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» через підсистему “Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову (документ сформований в підсистемі “Електронний суд» 10.02.2026), в якій заявник просить суд постановити заборонити Західному міжобласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України вчиняти будь-які дії щодо розгляду справи про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» законодавства про захист економічної конкуренції за ненадання інформації на вимогу голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.12.2025 №63-02/9841е та притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
Ухвалою суду від 12.02.2026 розгляд заяви про забезпечення позову призначено на 18.02.2026.
18.02.2026 через підсистему “Електронний суд» відповідач на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 18.02.2026 подав заяву (вх.№4521/26 від 17.02.2026), в якій просив відмовити у задоволенні заяви.
Представник позивача у судове засідання 18.02.2026 з'явився, підтримав заяву про забезпечення позову, просив суд її задовольнити, зупинити передчасне притягнення позивача до відповідальності та зупинити будь-які дії вфдповідача до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Представник відповідача у судове засідання 18.02.2026 з'явився, просив суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав наведених у заяві від 18.02.2026 (вх.№4521/26 від 17.02.2026). Представник стверджував, що розпорядження адміністративної колегії відділення не є актом, що встановлює факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторони у справі та має інформаційний характер і не може порушувати прав Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ».
У судовому засіданні 18.02.2026 проголошено скорочену ухвалу (вступну та резолютивну частини).
Правова позиція позивача.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована тим, що на розгляді в суді перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправною та скасування вимоги про подання інформації №63-02/9841е від 02.12.2025.
Оскаржуваною вимогою Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) зобов'язало Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (позивача) у десятиденний строк з дня її отримання надати певний обсяг інформації та документів.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» вважає вимогу про подання інформації №63-02/9841е від 02.12.2025 незаконною, відтак товариство не надавало відповіді та витребуваних документів, які вказані у вищезазначеній вимозі Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
05.02.2026 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» надійшло розпорядження Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/14-рп/к у справі №63/4-13-12- 2026 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
Представник зазначає, що незважаючи не те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» оскаржило в судовому порядку вимогу № 63-02/9841е від 02.12.2025 року про надання інформації Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розпочато відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» розгляд справи за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Представник товариства зазначив, що відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" діє оскаржуваного рішення (вимоги про надання інформації) може бути зупинена судом.
Відтак, заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони Західному міжобласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України вчиняти будь-які дії щодо розгляду справи про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» законодавства про захист економічної конкуренції за ненадання інформації на вимогу голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.12.2025 №63-02/9841е та притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
Правова позиція відповідача.
Представник зазначив, що застосування такого виду забезпечення позову спрямованого на заборону вчинення в майбутньому Західному міжобласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України дій, які є його дискреційними повноваженнями в межах розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не узгоджується з принципами господарського судочинства та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Розпорядження адміністративної колегії Відділення не є актом, що встановлює факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторони у справі та має інформаційний характер і не може порушувати прав Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ».
Висновки суду.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
Оскільки позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернулось до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якого не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не застосовується та не досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (у цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 916/1867/19).
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому наявність таких обставин покладається на заявника. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13.01.2020 справа №922/2136/17.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправною та скасування вимоги про подання інформації №63-02/9841е від 02.12.2025
Позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони Західному міжобласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України вчиняти будь-які дії щодо розгляду справи про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» законодавства про захист економічної конкуренції за ненадання інформації на вимогу голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.12.2025 №63-02/9841е та притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
Згідно з пунктами 1,2 частини1 і частиною 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»: «У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: 1). розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; 2). приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Положеннями статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України. Так частиною 1 вказаної статті визначено, що під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.
За змістом частини 1 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Як визначено частиною 2 вказаної статті, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
За змістом частини 4 статті 371 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону.
Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право оскаржувати рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України у порядку, визначеному законом.
Приписами частини статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
накладення штрафу;
блокування цінних паперів;
усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;
скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;
закриття провадження у справі.
Як передбачено частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
З наведеного вбачається, що рішення органу Антимонопольного комітету України це - це офіційний акт, який приймається за результатами розгляду справи та містить відповідні висновки щодо порушення законодавства, зобов'язання усунути порушення, накладення штрафів або інші правові наслідки.
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Тобто, здійснивши системний аналіз наведених вище положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", можна прийти до висновку, що суд може зупинити виконання виключно рішення органу Антимонопольного комітету України.
Видання органом Антимонопольного комітету України розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Видання розпорядження адміністративної колегії Відділення за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторони у справі та має інформаційний характер і не може порушувати прав Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ», оскільки застосування будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17572/20 зазначено, що саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Покликання позивача на частини 4,5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є безпідставним, оскільки, стосується рішень, а не розпоряджень.
Крім цього суд звертає увагу на те, що дії, які Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» просить суд заборонити вчиняти відповідачу є його дискреційними повноваженнями в силу положень Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Суд не має права в такий спосіб, як просить позивач, втручатись в роботу Антимонопольного комітету України та його відділень.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження можуть призвести до незворотних наслідків.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками суду, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 160 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, частиною 2 статті 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили у порядку і строки передбачені статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у порядку і строки визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію.
Ухвалу складено 20.02.2026
Суддя Сухович Ю.О.