ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2026Справа № 910/14153/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроборонекспорт" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 19, кв. 1128; ідентифікаційний код: 33345054)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Україна, 03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код: 42795490)
про стягнення 305 104,51 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укроборонекспорт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач) про стягнення 305104,51 грн, з яких 289513,50 грн безпідставно набутих (збережених) коштів та 15591,01 грн майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув позивачу суму банківської гарантії, отриману без достатньої правової підстави.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14153/25, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні.
03.12.2025 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 04.12.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
11.12.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 11.12.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
16.12.2025 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які 17.12.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.11.2023 за результатами проведеної процедури публічної закупівлі №UA-2023-10-03-009472-a між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укроборонекспорт" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - покупець) було укладено Договір про закупівлю товарів №4600008636 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця Індивідуальне обмундирування (Протигази) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку 1 до цього договору (далі - Специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.
Ціна Договору становить 4 825 133,10 грн, крім того ПДВ 965 026,62 грн. Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить 5 790 159,72 грн (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, на умовах визначених цим договором (пункт 4.1).
Відповідно до п. 4.2 Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.
Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації, яка є Додатком 1 до цього договору. Постачальник повідомляє покупця про дату та час поставки товару не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають та підписують додаткову угоду. Постачальник зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.
Датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару) (пункт 5.8 Договору):
- видаткової накладної (підпункт 5.8.1);
- документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: завірені постачальником копії Сертифікатів про експертизу зразка, Декларації про відповідність (підпункт 5.8.2);
- документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар (підпункт 5.8.3);
- товарно-транспортної накладної (підпункт 5.8.4);
- рахунку-фактури (підпункт 5.8.5);
- документу про експлуатацію товарів: паспорт, настанова (підпункт 5.8.6);
- інших необхідних документів: Декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771, складена виробником або його уповноваженим представником; сертифікат (и) експертизи типового зразка (модуль В) (з усіма додатками та доповненнями), виданий (і) призначеним органом, що підтверджує (ють) відповідність засобу індивідуального захисту суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров'я, встановленим Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771 (підпункт 5.8.7).
Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пп. 7.10.1 Договору покупець має право утримати суму нарахованих штрафних санкцій, що нараховуються згідно умов та порядку, встановлених цим договором, та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору постачальником, з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків за вимогою замовника, що направлена на адресу та/або електронну адресу постачальника, вказану в умовах цього договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника.
Відповідно до умов тендерної документації процедури закупівлі за предметом закупівлі "Індивідуальне обмундирування (Протигази)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі № UA-2023-10-03-009472-a, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 03 жовтня 2023 року, постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - Гарантія) на суму 289 507,99 грн, що становить 5 % (п'ять відсотків) ціни цього договору (пункт 7.13 Договору).
Термін (строк) дії Гарантії - до "04" лютого 2025 року включно. У разі продовження терміну (строку) дії цього договору постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладання додаткової угоди про продовження терміну (строку) дії цього договору оригінал нової банківської гарантії або оригінал документу про внесення змін до наданої Гарантії, що свідчить про забезпечення виконання зобов'язання постачальником за цим договором на термін (строк), на який продовжено термін (строк) дії цього договору (пункт 7.15 Договору).
Відповідно до п. 7.19 Договору забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання постачальником умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
Згідно з п. 12.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Специфікацією, що є Додатком 1 до Договору, сторони погодили: найменування товару - протигази фільтруючі Defender m50 у кількості 1858 шт. (компл.) загальною вартістю 5 790 159,72 грн з ПДВ; строк поставки - 60 календарних днів з дати отримання постачальником заявки; місце поставки - м. Боярка, Київська область.
На виконання умов Договору, 26.10.2023 між позивачем (далі - принципал) та АТ "Юнекс Банк" (далі - гарант) було укладено Договір на приєднання №2023/1/1465/V до Публічної пропозиції на укладення Договору про надання банківських гарантій АТ "Юнекс Банк" (про надання гарантії) (далі - Договір банківської гарантії), відповідно до пункту 1.1 якого гарант надає принципалу гарантію на наступних умовах:
вид гарантії - гарантія забезпечення виконання договору;
сума гарантії - 289 513,50 грн;
забезпечення - поручителем виступає: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
бенефіціар - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України";
договір або інший правочин, який згідно із законодавством України має силу договору, або посилання на реквізити тендерної документації про проведення торгів, де передбачено основне зобов'язання - Тендерна документація для процедури закупівлі - відкриті торги по предмету закупівлі: "Індивідуальне обмундирування (Протигази)", затверджена Рішенням уповноваженої особи (протокол № 23-1210 від 03.10.2023) зі змінами, внесеними згідно протоколу N 23-1210-зм від 10.10.2023;
номер закупівлі - UA-2023-10-03-009472-а;
строк дії гарантії - до 04.02.2025 включно.
Гарант після отримання комісійної винагороди, вказаної в пункті 1.3, надає принципалу гарантію (оформлену належним чином) для передачі її бенефіціару (пункт 1.5 Договору банківської гарантії).
Відповідно до пункту 1.6 Договору банківської гарантії гарантія, що надається гарантом, становить невід'ємну частину цього договору на приєднання. Принципал, підписуючи договір на приєднання, гарантує та засвідчує, що умови гарантії, яка надається гарантом на підставі цього договору на приєднання, йому відомі та він повністю з ними згоден.
АТ "Юнекс Банк" (гарантом) 26.10.2023, на виконання умов Договору банківської гарантії, видана Банківська гарантія № 2023/1/1465/V на забезпечення виконання договору (далі - Банківська гарантія), за змістом якої:
- повна (максимальна) сума - 289 513,50 грн;
- гарант зобов'язався протягом п'яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT банка-гаранта, сплатити бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за Договором;
- гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 04 лютого 2025 року;
- форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT-адресу банка-гаранта;
- повернення принципалу цієї Банківської гарантії відбувається шляхом надіслання бенефіціаром на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу гаранта (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію Банківської гарантії;
- дострокове припинення Банківської гарантії (її ануляція) відбувається за попередньою письмовою згодою бенефіціара;
- Банківська гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала та бенефіціара.
На виконання умов Договору, відповідачем на електронну поштову адресу позивача (ukrboronexport.ltd@gmail.com) 07.12.2023 направлено заявку № 1 на поставку товарів у кількості 1857 шт. (вих. N ТОВВИХ-23-17634 від 06.12.2023), за адресою: 08151, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором в частині поставки товару у кількості 1858 шт. загальною вартістю 5 790 159,72 грн позивач надав суду видаткові накладні № 165 від 23.11.2023 на суму 3116,34 грн, № 194 від 26.12.2023 на суму 934902,00 грн, № 5 від 16.01.2024 на суму 2505537,36 грн та № 44 від 22.02.2024 на суму 2346604,02 грн.
У свою чергу відповідач, посилаючись на умови пункту 5.8 Договору, яким передбачено, що датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.16 договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених у підпунктах 5.18.1 - 5.18.7 пункту 5.18 договору документів, надав суду копії:
Актів невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості:
- № 1605 від 24.11.2023 щодо проведеної перевірки взірців товару відповідно до службової записки № 165 від 23.11.2023 в кількості 1 шт., за результатами огляду товару комісією висловлені зауваження щодо якості, комплектності та пакування, які полягають, зокрема, у неможливості встановлення технічної характеристики товару, його технічній невідповідності та відсутності необхідної документації. За висновком комісії товар не підлягає оприбуткуванню;
- № 1610 від 29.11.2023 щодо проведеної перевірки взірців товару відповідно видаткової накладної № 165 від 23.11.2023 в кількості 1 шт., за результатами повторного огляду товару разом з представниками ТОВ "Укроборонекспорт" зауваження, вказані в Акті невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості № 1605 від 24.11.2023 згідно видаткової накладної № 165 від 23.11.2013, не були усунуті, а саме стосовно технічної невідповідності. За висновком комісії товар не підлягає оприбуткуванню;
Актів приймання товарів за кількістю та якістю:
- № 1619 від 29.11.2023 щодо перевірки ТМЦ відповідно до видаткової накладної № 165 від 23.11.2023 в кількості 1 шт., за висновком комісії: зауваження, вказані в Акті № 1610 від 29.11.2023, усунуто; товар підлягає оприбуткуванню;
- № 1672 від 28.12.2023 щодо перевірки ТМЦ відповідно видаткової накладної № 194 від 26.12.2023 в кількості 300 шт., які за висновком комісії підлягають оприбуткуванню;
- № 24-010 від 22.01.2024 щодо перевірки ТМЦ відповідно видаткової накладної № 5 від 16.01.2024 в кількості 804 шт. (компл.), які за висновком комісії підлягають оприбуткуванню;
- № 24-042 від 26.02.2024 щодо перевірки ТМЦ відповідно видаткової накладної № 44 від 22.02.2024 в кількості 753 шт. (компл.), які за висновком комісії підлягають оприбуткуванню.
У зв'язку з неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару за Договором, відповідач 13.02.2024 звернувся до гаранта з Вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією у розмірі 289 513,50 грн.
Гарант направив позивачу (принципалу) повідомлення-вимогу вих. № 25.3-1248 від 14.02.2024, відповідно до якої просив перерахувати в строк не пізніше 19.02.2024 грошові кошти в сумі 289 513,50 грн для задоволення вимог бенефіціара згідно з пред'явленою ним Вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією забезпечення виконання договору № 2023/1/1465/V від 26.10.2023.
Вважаючи, що позивачем допущено прострочення поставки товару за Договором на 20 календарних днів, відповідач 28.02.2024 направив на електронну адресу позивача (ukrboronexport.ltd@gmail.com) вимогу № ТОВВИХ-24-3095 про сплату у строк до 06.03.2024 нарахованої пені в розмірі 46 932,08 грн (2 346 604,02 грн х 0,1 % х 20 календарних днів).
04.03.2024 позивач надіслав відповідачу лист вих. № 54/03/1 "Щодо надання інформації", в якому звернувся з проханням відкликати Вимогу щодо сплати повної суми банківської гарантії та повернути забезпечення виконання договору (Банківську гарантію), а також здійснити оплату вартості поставленого товару в загальній сумі 2 346 604,02 грн у порядку, визначеному пунктом 4.2 Договору.
У відповідь на лист за вих. № 54/03/1 від 04.03.2024 відповідач надіслав позивачу лист вих. № ТОВВИХ-24-3401 від 05.03.2024, відповідно до якого наполягав на правомірності стягнення гарантійного платежу на підставі Банківської гарантії у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов Договору в частині дотримання строків поставки.
Відповідач надіслав на електронну адресу позивача Повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції по Договору від 14.11.2023 №4600008636 (лист від 07.03.2024 № ТОВВИХ-24-3533), в якому зазначив, що станом на 07.03.2024 позивачем не виконано направлену раніше письмову Вимогу від 28.02.2024 № ТОВВИХ-24-3095 про сплату штрафних санкцій (пені), у зв'язку з чим відповідач повідомляє про застосування до позивача оперативно-господарської санкції, передбаченої пунктом 7.10.1 Договору, та утримання суми штрафних санкцій у загальному розмірі 46 932,08 грн із суми грошових коштів 2 346 604,02 грн, які підлягають сплаті на користь позивача на підставі видаткової накладної від 22.02.2024 № 44.
Банком-гарантом 08.03.2024, на виконання умов Банківської гарантії, було здійснено перерахування на рахунок бенефіціара (відповідача) суму гарантійного платежу в розмірі 289513,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 214 від 08.03.2024, копія якої міститься в матеріалах справи.
В цей же день, 08.03.2024, банк-гарант надіслав на адресу позивача (принципала) листом за вих. № 25.3-1835 повідомлення про сплату вимоги бенефіціара по банківській гарантії, в якому поінформував позивача про належне виконання ним умов Банківської гарантії та здійснене перерахування бенефіціару (відповідачу) коштів в сумі 289 513,50 грн, а також повідомив про те, що з 08.03.2024 нараховуватиме принципалу (позивачу) відсотки за користування кредитом у розмірі та у порядку, передбаченому пунктом 1.4 Договору на приєднання (надання банківської гарантії). У зазначеному листі банк-гарант зазначив про необхідність відшкодування принципалом (позивачем) банку в повному обсязі фактично сплаченої суми за Банківською гарантією та інші витрати, пов'язані з цією гарантією, у строк вказаний у повідомленні, але не пізніше ніж через 90 днів після здійснення гарантом платежу на користь бенефіціара.
Оплату поставленого за Договором товару відповідач здійснив декількома платежами, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних інструкцій, а саме: від 13.02.2024 на суму 3116,34 грн, від 13.02.2024 на суму 934902,00 грн, від 20.02.2024 на суму 2505537,36 грн та від 28.03.2024 на суму 2299671,94 грн.
04.04.2024 позивач сплатив проценти за користування кредитом згідно з листом-розрахунком банку-гаранта від 01.04.2024 (Інформація про проценти за користування кредитом за період з 08.03.2024 по 31.03.2024) у сумі 6 929,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 184 від 04.04.2024.
Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/4656/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025.
13.11.2025 позивачем було відшкодовано гаранту розмір сплаченої раніше банківської гарантії, що підтверджується платіжною інструкцією №1007 від 13.11.2025 на суму 289513,50 грн.
Крім того, 13.11.2025 позивачем було сплачено проценти за користування кредитом, що підтверджується платіжною інструкцією №1008 від 13.11.2025 на суму 8 661,67 грн.
З огляду на те, що відповідач не здійснив повернення банківської гарантії на підставі п.7.19 Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 289 513,50 грн та збитки в розмірі 15 591,01 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні, а також Акти невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості та Акти приймання товарів за кількістю та якістю.
Вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Факт поставки товару в повному обсязі з порушенням строку поставки визнається сторонами.
Відповідачем було здійснено оплату товару в загальному розмірі 5 743 227,64 грн.
Вказані обставини також встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/4656/24.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №910/4656/24 набрали законної сили, є обов'язковими до виконання та не можуть бути поставлені під сумнів, суд вважає встановлені в них обставини доведеними та такими, що не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, зобов'язання позивача з поставки товару за Договором вважається виконаним повністю.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням позивачем строку поставки товару, відповідачем було нараховано пеню в розмірі 46 932,08 грн (2 346 604,02 грн х 0,1 % х 20 календарних днів), яка була утримана відповідачем при оплаті товару на підставі п. 7.10.1 Договору, про що останній повідомив позивача.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
З урахуванням наведених положень Закону України "Про публічні закупівлі", відповідачем в оголошенні про проведення публічної закупівлі та в оприлюдненій на порталі Prozorro тендерній документації для даної процедури закупівлі зазначено вимоги про надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв'язуючим ланцюгом між основним договором принципала і бенефіціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв'язку з його обов'язком перед бенефіціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов'язком гаранта за цим договором.
Згідно з розділом І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 наведений висновок, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією. Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках. Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Як встановлено судом вище, виконання умов Договору було забезпечено Банківською гарантією №2023/1/1465/V від 26.10.2023, виданою АТ "Юнекс Банк".
13.02.2024 відповідач звернувся до банка-гаранта з вимогою про здійснення виплати за Банківською гарантією в сумі 289 507,99 грн, мотивовану порушенням позивачем умов Договору в частині строку поставки, яка була задоволена банком.
З огляду на звернення відповідача з вимогою до гаранта, 13.11.2025 позивачем було відшкодовано гаранту розмір сплаченої бенефіціару банківської гарантії.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Згідно з п. 7.19 Договору забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання постачальником умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
У постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18 та від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 з аналогічних правовідносин зазначено, що порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов'язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору.
Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом принципала до бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов'язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, дійшов висновку, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та Господарський кодекс України (ст. 200), а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Вказана норма, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань.
Таким чином, в момент виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором в повному обсязі відпали підстави для подальшого утримання банківської гарантії. В цей же момент у відповідача виник обов'язок повернути забезпечення у вигляді банківської гарантії.
При цьому право відповідача на стягнення штрафних санкцій за порушення позивачем строків поставки прямо не пов'язане з банківською гарантією.
Суд враховує, що основне зобов'язання за Договором було виконане позивачем в повному обсязі, а пеня за прострочення його виконання була утримана відповідачем з суми оплати товару.
Оскільки неповернення сплаченої суми гарантії можливе лише у разі невиконання учасником умов Договору, суд відхиляє доводи відповідача, що у нього відсутній обов'язок повернути суму банківської гарантії з огляду на прострочення позивачем виконання зобов'язання в частині поставки товару.
Відтак грошові кошти в сумі 289 513,50 грн, отримані відповідачем за Банківською гарантією, мають бути повернені позивачу на підставі п. 7.19 Договору.
Щодо позовної вимоги про стягнення збитків суд зазначає таке.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22).
У частині другій статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас, зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача.
Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19 та від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.
Суд зазначає, що сама по собі поведінка відповідача, яка полягала в безпідставному утриманні грошових коштів за банківською гарантією після виконання позивачем умов Договору суперечила умовам Договору та приписам статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі".
Збитки (майнова шкода) - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Позивачем належним чином обґрунтовано розмір заявлених збитків.
Проте відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачу шкодою.
Так, підставою для здійснення виплати за Банківською гарантією було звернення відповідача, яке на момент вчинення такої дії було обґрунтованим, з огляду на порушення позивачем умов поставки товару.
При цьому, обов'язок повернути отриману гарантію позивачеві виник у відповідача пізніше, після виконання умов Договору в повному обсязі.
У свою чергу, безпосередньою підставою зменшення власного капіталу позивача, яке останній вважає збитками, стало користування коштами гаранта у вигляді банківської гарантії, сплаченої бенефіціару та не компенсованої принципалом, оскільки відповідно до п. 1.4 Договору банківської гарантії у випадку сплати гарантом бенефіціару суми гарантії або її частини за рахунок власних коштів, заборгованість принципала, з дня такої сплати, обліковується на рахунку обліку кредитної заборгованості та на неї нараховуються відсотки за користування кредитом, у розмірі 0,1 % від суми фактично сплачених гарантом на користь бенефіціара коштів за кожний день заборгованості, з фактичного дня сплати гарантом коштів бенефіціару по день, що передує дню погашення заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Відтак нарахування відсотків за користування коштами банку-гаранта пов'язане виключно із зволіканням позивача з компенсацією суми виплаченої банківської гарантії.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачеві шкодою у вигляді нарахованих банком-гарантом відсотків, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в цій частині.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 289 513,50 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 342,70 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 233,87 грн залишається за позивачем.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Україна, 03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код: 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроборонекспорт" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 19, кв. 1128; ідентифікаційний код: 33345054) грошові кошти в сумі 289 513 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 342 (чотири тисячі триста сорок дві) грн 70 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 233,87 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.02.2026.
Суддя О.В. Нечай