ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2026Справа № 41/96
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-20» про відвід судді від розгляду справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»
до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-20»
про стягнення 391507,60 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
06.06.2008 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», яка змінили своє найменування на Акціонерне товариство «К.Енерго», з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-20» про стягнення 838670,52 грн, з яких 600059,00 грн основного боргу, 49296,16 грн пені, 25600,12 грн 3% річних та 163715,24 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №1630366 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.1999.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2008 порушено провадження у справі №41/96.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2008 зупинено провадження у справі №41/96 до вирішення пов'язаної з нею справи №8/131.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 поновлено провадження у справі №41/96, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
13.02.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» надійшла заява про заміну позивача у справі - з Акціонерного товариства «К.Енерго» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», а також заява про зменшення розміру позовних вимог.
16.02.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» про заміну позивача у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 замінено позивача у справі - з Акціонерного товариства «К.Енерго» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»; прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
20.02.2026 до Господарського суду міста Києва від Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-20» надійшла заява про відвід суддя Спичака О.М. від розгляду справи №41/96.
Вказана заява обгрунтована тим, що не зважаючи на подані відповідачем заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» про заміну позивача у справі, суддя Спичак О.М. не надав відповідачу доступу до підсистеми «Електронний суд», що унеможливило належне ознайомлення з матеріалами справи та реалізацію процесуальних прав відповідачем, і 16.02.2026 суддя постановив ухвалу про заміну сторони у справі, з тексту якої вбачається, що розгляд питання про заміну позивача було вирішено суддею без фактичного врахування поданих відповідачем заперечень, що є порушенням принципів змагальності сторін і рівності учасників процесу, які передбачені ч. 2 ст. 13 та ч. 6 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Наведені обставини свідчать про неупередженість та необ'єктивність судді Спичака О.М. під час вирішення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» про заміну позивача у справі 41/96.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Згідно Європейської Хартії «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одночасно ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Як зазначено у п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Доведення наявності таких обставин покладається на сторону, яка заявляє відвід.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України).
У ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Із початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної система (ЄСІТС) з'явилась додаткова можливість ознайомлення з матеріалами справи через підсистему «Електронний суд».
Для отримання доступу до матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд» потрібно подати заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи ).
Заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) міститься в каталозі заяв «Електронного суду».
Після опрацювання зазначеної заяви працівником суду у розділі «Мої справи» у заявника з'явиться необхідна справа.
Отже, основною умовою відображення документів у справі в кабінеті користувача є внесення відповідальними працівниками суду відомостей про РНОКПП/ЄДРПОУ до відомостей про учасника справи в автоматизованій системі документообігу суду.
Таким чином, для отримання доступу до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд», необхідно подати до суду відповідну заяву.
Після того, як судом буде розглянуто заяву, та у випадку прийняття судом позитивного рішення, відповідальним працівником суду буде внесено інформацію про РНОКПП/ЄДРПОУ до автоматизованої системи документообігу суду, після цього матеріали справи стануть доступними в кабінеті користувача ЕС.
Однак, відповідач не подавав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи №41/96 в електронному вигляді.
Така заява подана представником відповідача лише 19.02.2026, тобто після постановлення судом ухвали від 16.02.2026 про заміну позивача у справі.
Втім, навіть не подавши заяву про ознайомлення з матеріалами справи в підсистемі «Електронний суд» станом на (16.02.2026), відповідач реалізував свої процесуальні права, подавши до суду 16.02.2026 в підсистемі «Електронний суд» письмові заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» про заміну позивача у справі №41/96 (які були передані до сектору судді 17.02.2026, а тому як факт їх надходження до суду, так і їх зміст не були відображені в ухвалі суду від 16.02.2026).
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, незгода відповідача з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026, якою було замінено позивача у даній справі, не є підставою для відводу судді від розгляду справи.
Таку незгоду відповідач може реалізувати, зокрема, у формі апеляційної скарги на вказану ухвалу суду першої інстанції.
За наведених обставин, суд зазначає, що наведені заявником (відповідачем) обставини не є підставами для відводу судді Спичака О.М. від розгляду справи №41/96, що виключає можливість визнання вказаної заяви обґрунтованою, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне передати вирішення питання про відвід судді Спичака О.М. іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.
Відповідно до ч. 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись приписами ст. 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
Заяву Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-20» про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №41/96 визнати необґрунтованою та передати її для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Спичак