ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.02.2026Справа № 910/11060/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВИСПАН ЛІМІТЕД»
до Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр»
про стягнення суми 93 000,00 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Дубина Т.М.
представники учасників справи:
від позивача: Євгеюк О.Є. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Андрущенко А.А.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВИСПАН ЛІМІТЕД» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 93 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №С20/32 про надання доступу до електронної торгової системи від 03.04.2020 згідно з регламентом відповідача, в частині повернення гарантійних внесків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
10.09.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/11060/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
02.10.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.01.2026 та в порядку ст.74 ГПК України витребувано у позивача виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 03.04.2020 та на даний час та належним чином завірені копії документів.
14.01.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Також 14.01.2026 від представника позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 заяву представника позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції залишено без розгляду, з підстав зазначених в ухвалі.
У підготовче засідання 15.01.2026 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 28.01.2026 та в порядку ст.74 ГПК України повторно витребувано в позивача належним чином завірені копії документів.
28.01.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 28.01.2026, на іншу дату.
Так, у період з 26.01.2026 по 30.01.2026 суддя Карабань Я.А. перебувала на лікарняному, а тому підготовче засідання призначене на 28.01.2026 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 призначено підготовче засідання в справі на 18.02.2026 та в порядку ст.74 ГПК України втретє витребувано у позивача належним чином завірені копії документів.
06.02.2026 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та постановлено забезпечити участь останнього у підготовчому засіданні призначеному на 18.02.2026 та в усіх наступних засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовче засідання 18.02.2026 з'явились представники сторін.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
За змістом статей 181, 182 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження у кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування наведеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе лише за наявності таких умов (стосовно документів):
- документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або в разі оголошення перерви в судовому засіданні - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду без поважних причин.
Суд звертається до подібних висновків стосовно застосування цієї норми, які були викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 20.05.2019 у справі № 917/1494/17, від 23.08.2019 у справі № 910/13094/17 (пункт 7.9), від 12.09.2019 у справі № 910/498/18.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.
Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
У розумінні наведених положень, залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України можливе, зокрема, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. При цьому, господарський суд має з'ясувати наявність або відсутність поважних причин неподання витребуваних доказів, яким чином неподання такого доказу перешкоджає вирішенню спору, у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, за відсутності витребуваного доказу.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Як вже було зазначено вище, ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.12.2025, 15.01.2026 та 02.02.2026 у порядку ст.74 Господарського процесуального кодексу України витребувано в позивача: належним чином завірені копії документів, що складені за результатами аукціонів (аукціонні свідоцтва переможця, договори купівлі-продажу та докази виконання умов таких договорів, тощо), на підставі яких було сплачені внески повернення сум яких є предметом позову.
Суд зазначає, що судом встановлювалися строки для подання вказаних документів та пояснень, зокрема, ухвалою від 02.02.2026 встановлено строк для надання пояснень та/або документів до 10.02.2026.
Так, відповідно до повідомлення про доставку електронного листа ухвала суду від 02.02.2026 була доставлена позивачу - 03.02.2026 о 20:14 год.
Частиною 11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України и днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, ухвала вважається врученою 04.02.2026, а тому у позивача було достатньо часу, що виконати вимоги ухвали суду від 02.02.2026 та надати пояснення та/або документіи до 10.02.2026.
Суд наголошує, що в ухвалах від 09.12.2025, 15.01.2026 та 02.02.2026 попереджав позивача про те, що в разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез'явлення його представника в підготовче чи в судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Суд акцентує увагу на те, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Для з'ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало дослідити розрахунок заборгованості і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для її стягнення з відповідача.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Предметом розгляду даної справи є стягнення суми гарантійного внеску в розмірі 93 000, 00 грн.
Отже, при розгляді даної справи суд має, зокрема, встановити чи дійсно позивач має право на стягнення такої заборгованості та чи має позивач право на звернення до суду з даним позовом.
Так, на час участі позивача в аукціоні 07.04.2020 діяв Регламент ДП «ЛІАЦ» з організації та проведення аукціонів в електронній формі з продажу необробленої деревини, затверджений наказом ДП «ЛІАЦ» від 26.11.2018 № 36/1, у редакції наказу ДП «ЛІАЦ» від 08.07.2019 № 15, яким були передбачені такі пункти щодо порядку та умов повернення гарантійного внеску організатором торгів:
- пункт 7.4. 50 % від суми гарантійного внеску, яка перерахована покупцем на рахунок організатора, за виключенням винагороди організатора, перераховується на рахунок продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання організатором копії договору, підписаного зі сторони продавця та покупця, в якості попередньої оплати за придбані лоти покупця, інші 50 % перераховуються на рахунок продавця відповідно до пункту 7.6. Регламенту.
- пункт 7.6. За надання послуги з організації та проведення аукціонів в електронній формі з продажу необробленої деревини покупці, які отримали аукціонні свідоцтва та договір купівлі-продажу деревини, сплачують організатору винагороду в розмірі 0,35% від вартості придбаних на аукціоні лотів з урахуванням ПДВ, який сплачується покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або може бути утриманий організатором із суми гарантійного внеску, який зберігається на рахунку організатора до моменту здійснення оплати та фактичного приймання покупцем партій товару в кількості не менше ніж 75 % загального об'єму товару (рентабельності правочину) по договору купівлі-продажу необробленої деревини укладеного за результатами аукціону.
- пункт 7.7. учаснику (переможцю аукціону), який не здійснив оплату та фактичне приймання партій товару в кількості не менше ніж 75 % загального об'єму товару (не виконав умови рентабельності) по договору купівлі-продажу необробленої деревини гарантійний внесок не повертається, а перераховується, за вирахуванням винагороди організатора, на рахунок продавця, без подальшого зобов'язання продавця по постачанню партій товару покупцю на відповідну суму, за виключенням винагороди організатора, якщо така не була сплачена».
- абзац 1 пункту 7.11. Якщо протягом 10 робочих днів з дати завершення аукціону учасник (переможець аукціону) із власної вини не уклав з продавцем договір купівлі-продажу необробленої деревини, - результати торгів по таких лотах анулюються, гарантійний внесок учаснику не повертається та зараховується на рахунок продавця, як штрафні санкції за порушення вимог цього Регламенту та умов аукціону, за виключенням винагороди організатора, якщо така не була сплачена.
- абзац 3 пункту 7.11. У виключних випадках, на підставі обґрунтованого звернення продавця, організатор може повернути учаснику (переможцю аукціону) гарантійний внесок, за виключенням винагороди організатора, без застосування вищезазначених положень щодо анулювання результатів торгів та штрафних санкцій.
Пунктом 7.2 Регламенту ДП «ЛІАЦ» з організації та проведення аукціонів в електронній формі з продажу необробленої деревини, затвердженим наказом ДП «ЛІАЦ» від 26.11.2018 № 36/1, у редакції наказу ДП «ЛІАЦ» від 08.07.2019 № 15, визначено, що після укладення договору купівлі-продажу деревини, продавець надсилає (надає) організатору копію укладеного договору купівлі-продажу.
Отже, умовами повернення покупцю гарантійного внеску організатором торгів, що визначені вказаними вище пунктами Регламенту ДП «ЛІАЦ» з організації та проведення аукціонів в електронній формі з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом ДП «ЛІАЦ» від 26.11.2018 № 36/1, у редакції наказу ДП «ЛІАЦ» від 08.07.2019 № 15, є:
1) здійснення оплати та фактичне приймання покупцем партій товару в кількості не менше ніж 75 % загального об'єму товару (рентабельності правочину) по договору купівлі-продажу необробленої деревини, укладеного за результатами аукціону (пункт 7.6);
2) укладення переможцем аукціону з продавцем договору купівлі-продажу необробленої деревини протягом 10 робочих днів з дати завершення аукціону (абзац 1 пункту 7.11), копія якого надсилається організатору (пункт 7.2);
3) обґрунтоване звернення продавця до організатора щодо повернення учаснику (переможцю аукціону) гарантійного внеску у виключних випадках (абзац 3 пункту 7.11).
Як убачається з матеріалів справи, за участь в аукціоні від 07.04.2020 позивачем був сплачений гарантійний внесок у сумі 48 000,00 грн, залишок по якому, за вирахуванням винагороди організатора у розмірі 0,35% від вартості придбаних на аукціоні лотів, становить 44 639,96 грн. Як зазначає відповідач у відзиві на позов, в єдиній державній системі електронного обліку деревини (далі - система ЕОД) відсутня інформація щодо відвантаження продукції за даним договором.
На час участі позивача в аукціоні від 08.10.2020 діяв Регламент ДП «ЛІАЦ» з організації та проведення аукціонів в електронній формі з продажу необробленої деревини, затверджений наказом ДП «ЛІАЦ від 26.11.2018 № 36/1, у редакції наказів ДП «ЛІАЦ» від 08.07.2019 № 15, від 16.04.2020 № 48 та від 17.09.2020 № 98, який передбачав інші умови повернення гарантійних внесків учаснику торгів.
Так, згідно із пунктом 1.1 наказу ДП «ЛІАЦ» від 17.09.2020 № 98 «Про внесення змін до регламентів ДП «ЛІАЦ» з організації та проведення аукціонів в електронній формі з продажу необробленої деревини» у терміні «рентабельність договору» в пунктах 7.6 - 7.7 розділу 7 Регламенту з продажу необробленої деревини цифру « 75%» замінено на цифру « 50%».
Відповідно до пункту 1.1 наказу ДП «ЛІАЦ» від 16.04.2020 № 48 «Про внесення змін до регламентів ДП «ЛІАЦ» з організації та проведення аукціонів в електронній формі з продажу необробленої деревини» пункт 7.4. розділу 7 регламенту з продажу необробленої деревини викладено у новій редакції:
« 7.4. 50 % від суми гарантійного внеску, яка перерахована покупцем на рахунок організатора, за виключенням винагороди організатора, перераховується на рахунок продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання організатором копії договору, підписаного зі сторони продавця та покупця, в якості попередньої оплати за придбані лоти покупця або, за наявності письмового звернення продавця, перераховуються (повертаються) на рахунок покупця. Інші 50% перераховуються а рахунок продавця або, за наявності письмового звернення продавця перераховуються (повертаються) на рахунок покупця відповідно до пункту 7.6. Регламенту».
Тобто, за наявності письмового звернення продавця покупцю поверталося або 50% гарантійного внеску або весь гарантійний внесок, в залежності від волевиявлення продавця, викладеного у його письмовому зверненні до покупця, та відсотку виконання умов рентабельності договору купівлі-продажу деревини.
Як убачається з матеріалів справи, за участь в аукціоні від 08.10.2020 позивачем був сплачений гарантійний внесок у сумі 52 000,00 грн, залишок по якому, за вирахуванням винагороди організатора у розмірі 0, 35% від вартості придбаних на аукціоні лотів, становить 48 360, 03 грн. Як зазначає відповідач у відзиві на позов, відповідно до наявної в системі ЕОД інформації, виконання по укладеному за результатами даного аукціону договору становить 45,70%.
Отже, умовами повернення покупцю гарантійного внеску організатором торгів, що визначені Регламент ДП «ЛІАЦ» з організації та проведення аукціонів в електронній формі з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом ДП «ЛІАЦ від 26.11.2018 № 36/1, у редакції наказів ДП «ЛІАЦ» від 08.07.2019 № 15, від 16.04.2020 № 48 та від 17.09.2020 № 98, є:
1) отримання організатором копії договору, підписаного зі сторони продавця та покупця, в якості попередньої оплати за придбані лоти покупця;
2) наявність письмового звернення продавця щодо перерахування (повернення) на рахунок покупця 50% гарантійного внеску, а також і решти 50% гарантійного внеску, однак у разі дотримання покупцем умов, визначених пунктом 7.6. Регламенту;
3) здійснення оплати та фактичне приймання покупцем партій товару в кількості не менше ніж 50% загального об'єму товару (рентабельності правочину) по договору купівлі-продажу необробленої деревини, укладеного за результатами аукціону (умова для повернення 50% гарантійного внеску за наявності письмового звернення продавця).
Водночас, як зазначає відповідач у відзиві на позов копії договорів, підписані зі сторони продавця та покупця за результатами проведених аукціонів 07.04.2020 та 08.10.2020, до ДП «ЛІАЦ» не надходили, інформація про те, чи здійснило ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» оплату та фактичне приймання партій товару в кількості не менше ніж 75 % загального об'єму товару по аукціону від 07.04.2020 та не менше ніж 50 % загального об'єму товару по аукціону від 08.10.2020 від позивача також не надходила. Натомість з інформації, що внесена продавцем (ДП «Коростенське лісомисливське господарство») в систему електронного обліку деревини (додається), вбачається, що відсоток виконання договору (виконання умов рентабельності), укладеного за результатами аукціону від 07.04.2020 становить 0%, а відсоток виконання договору, укладеного за результатами аукціону від 08.10.2020 становить 46%. Як зазначає відповідач, вказане свідчить про недосягнення покупцем (позивачем) визначеного регламентами рівня рентабельності цих договорів. Крім того, до ДП «ЛІАЦ» не надходили обґрунтовані звернення від продавця, щодо перерахування (повернення) на рахунок ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» гарантійних внесків. Підтвердженням того, що договори, укладені за результатами аукціонів між продавцем і покупцем (позивачем), не надсилались до ДП «ЛІАЦ», а обґрунтовані звернення від ДП «Коростенське лісомисливське господарство» про повернення гарантійних внесків ним не надсилалися, є лист позивача від 11.09.2023 № 585/1-13, в якому він просить повернути гарантійні внески та сам вказує на те, що копії угод не збереглись, а на численні прохання покупця про написання листа на біржу, тобто відповідачу, про повернення коштів лісове господарство (продавець) ігнорувало.
У зв'язку з наведеним, відповідач неодноразово на звернення позивача щодо повернення внесків листами від 16.10.2023 № 08-08-2/709 та від 10.11.2023 № 08-08-2/780 повідомляв про те, що до ДП «ЛІАЦ» не надходили звернення від продавця стосовно перерахування (повернення) на рахунок ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» гарантійних внесків, у зв'язку з чим підстави для їх повернення відсутні. Про те, чи надсилалися позивачем до ДП «ЛІАЦ» договори, укладені за результатами аукціонів між продавцем і покупцем (позивачем) та чи готувалися і надсилалися обґрунтовані звернення від ДП «Коростенське лісомисливське господарство» про повернення гарантійних внесків у своєму позові позивач не вказує, відповідних доказів не надає.
Отже, як зазначає відповідач, з огляду на наведене, жодної із визначених регламентних умов, за яких гарантійний внесок учасника торгів повертається покупцю, ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» не виконало. Будь-яких доказів виконання наведених вище регламентних умов, які дають підстави для повернення йому гарантійного внеску, ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» у своєму позові не наводить.
Задля встановлення обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, зокрема, чи дійсно позивач має право на повернення суми гарантійного внеску у розмірі 93 000, 00 грн, судом було тричі витребувано у позивача належним чином завірені копії документів, що складені за результатами аукціонів (аукціонні свідоцтва переможця, договори купівлі-продажу та докази виконання умов таких договорів, тощо), на підставі яких було сплачені внески повернення сум яких є предметом позову та встановлено строки для надання документів та/або пояснень.
Однак, позивачем не надано ані належним чином завірених копій документів, ані пояснень щодо наявності або відсутності у позивача таких документів.
Ненадання позивачем витребуваних доказів, позбавляє суд можливості встановити наявність в позивача права на стягнення боргу. Вказані обставини перешкоджають вирішенню спору по суті з урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.
Отже, вказана бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи та свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 9 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти іспанії (№ 2809095, рішення від 28.10.1998) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).
У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим, у зв'язку із невиконанням позивачем ухвали суду про витребування належних та допустимих доказів, позивачем були створенні перешкоди для з'ясування вважливих для вирішення справи обставин. У той же час, залишення позову без розгляду відповідно до процесуального закону не є перешкодою для позивача подати такий позов повторно з дотриманням всіх вимог передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи невиконання позивачем ухвал суду від 09.12.2025, 15.01.2026 та 02.02.2026, оскільки ненадання витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору по суті, суд залишає позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час за змістом частини 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. 226, 232, 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВИСПАН ЛІМІТЕД» до Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» про стягнення суми 93 000,00 грн залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена у встановленому законодавством України порядку.
Повний текст складено та підписано 20.02.2026.
Суддя Я.А.Карабань