Рішення від 29.01.2026 по справі 910/14852/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2026Справа №910/14852/25

За позовомАкціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент"

простягнення заборгованості у розмірі 4 710 294,75 грн

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача:Скакун О.П.

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" про стягнення заборгованості у розмірі 4 710 294,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" вказує, що ним на виконання Інвестиційного договору №І/РН/156/2 від 12.10.2021 було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" згідно платіжної інструкції №5877 від 12.10.2021 суму коштів у розмірі 4 048 198,50 грн. Однак в подальшому сторони досягнули згоди про розірвання Інвестиційного договору №І/РН/156/2 від 12.10.202, про що уклали Договір від 31.05.2024, в якому, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" взяло на себе зобов'язання повернути до 30.09.2024 сплачену інвестором на виконання Інвестиційного договору №І/РН/156/2 від 12.10.2021 суму коштів у розмірі 4 048 198,50 грн.

Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" не було виконано свого зобов'язання за Договором від 31.05.2024 про розірвання Інвестиційного договору №І/РН/156/2 від 12.10.2021 з повернення до 30.09.2024 сплаченої інвестором на виконання Інвестиційного договору №І/РН/156/2 від 12.10.2021 суми коштів, у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 4 048 198,50 грн.

Крім того, посилаючись на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" свого грошового зобов'язання, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 140 660,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 521 435,67 грн, нарахованих за період з 01.10.2024 по 27.11.2025.

У змісті позовної заяви Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" вказує, що понесло витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн, відшкодування яких просить покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 відкрито провадження у справі №910/14852/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 13.01.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 закрито підготовче провадження у справі №910/14852/25; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/14852/25 по суті на 29.01.2026.

В судове засідання 29.01.2026 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Відповідач явку свого представника в засідання по справі №910/14852/25 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/14852/25 та призначені по ній засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наступним.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи повідомлень про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала суду від 08.12.2025 про відкриття провадження у справі №910/14852/25 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" 08.08.2025 о 19 год. 54 хв., про що судом було отримано інформацію 09.12.2025 о 09 год. 50 хв., а ухвала суду від 14.01.2026 про повідомлення дати, часу та місця судового засідання - 14.01.2026 о 21 год. 30 хв., про що судом було отримано інформацію 15.01.2026 о 09 год. 48 хв.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення позивачу ухвали суду від 08.12.2025 є 09.12.2025, а ухвали суду від 14.01.2026 - 15.01.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/14852/25 та про призначене на 29.01.2026 судове засідання, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент".

В судовому засіданні 29.01.2026 судом завершено розгляд справи №910/14852/25 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (замовник) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент", від імені та в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвест-Консалтинг", (інвестор) укладено Інвестиційний договір №І/РН/156/2 (надалі - Інвестиційний Договір), у відповідності до п. 2.1 якого його предметом є інвестиційна участь інвестора у будівництві об'єкта будівництва, яким є житлово-офісний комплекс з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: місто Київ, Шевченківський район, вул. Річна, 4, з метою отримання інвестором у власність об'єкта інвестування після завершення будівництва та прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Як вказано у п. 1.1 Інвестиційного договору:

- об'єкт будівництва - житлово-офісний комплекс з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Річній, 4 у Шевченківському районі м. Києва, що здійснюється замовником та розташовано за адресою: вулиця Річна, 4 у Шевченківському районі м. Києва. Земельна ділянка надана в оренду ТОВ "Рівер Артбуд" на підставі Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.05.2017, укладеного між Київською міською радою, ТОВ "Місто-Буд-Інвсст" та ТОВ "Рівер Артбуд", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 28.05.2015, зареєстрованого в реєстрі за №125; Угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.05.2015, укладеної між Київською міською радою та ТОВ "Місто-Буд-Інвест", посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 28.05.2015, зареєстрованої в реєстрі за №102; Договору оренди земельної ділянки від 13.04.2010, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Місто-Буд-Інвест", посвідченого 30.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 30.04.2010, зареєстрованого в реєстрі за №293;

- об'єкт інвестування - житлова квартира в об'єкті будівництва, що має наступні попередні проектні характеристики: номер - 156, поверх - 19, кількість кімнат - 3, загальна проектна площа - 138,5 кв.м., загальна житлова площа - 53, 7 кв.м.;

- вартість об'єкта інвестування - ціна об'єкта інвестування (ціна договору), то визначається як загальна сума інвестиційного(-их) внеску(-ів), що має бути сплачена інвестором відповідно до умов даного договору;

- запланований строк закінчення будівництва (закінчення повного циклу виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних, опоряджувальних та інших робіт) та прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва - 4 квартал 2021 року.

За цим договором замовник зобов'язувався побудувати об'єкт будівництва, забезпечити прийняття його в експлуатацію та передати інвестору об'єкт інвестування відповідно до умов даного договору (п. 2.2 Інвестиційного договору).

У пункті 3.2 Інвестиційного договору вказано, що загальна вартість об'єкта інвестування на момент укладення цього договору становить 4 048 198,50 грн, в тому числі ГІДВ складає 674 699,75 грн.

Пунктом 3.3 Інвестиційного договору передбачено, що інвестор здійснює оплату інвестиційного внеску у розмірі загальної вартості об'єкта інвестування, розмір якої зазначено в п. 3.2 договору, протягом 3 робочих днів з дня підписання цього договору між сторонами.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих па себе обов'язків або до його дострокового припинення (п. 8.1 Інвестиційного договору).

12.10.2021 Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" на виконання своїх зобов'язань за Інвестиційним договором було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" в якості оплати інвестиційного внеску кошти у розмірі 4 048 198,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5877 від 12.10.2021.

31.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент", від імені та в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвест-Консалтинг", укладено Договір про розірвання Інвестиційного договору №І/РН/156/2 від 12.10.2021 (надалі - Договір про розірвання), в якому сторони домовились розірвати Інвестиційний договір №І/РН/156/2 від 12.10.2021, що був укладений між сторонами раніше.

Зобов'язання сторін за Інвестиційним договором припиняються, крім зобов'язань щодо розрахунків сторін згідно з п. 5 цього договору (п. 3 Договору про розірвання).

У пункті 5 Договору про розірвання сторони погодили та визначили наступний порядок взаєморозрахунків між сторонами у зв'язку з розірванням Інвестиційного договору:

5.1 сторони встановили, що інвестор, на виконання Інвестиційного договору, сплатив замовнику суму коштів у розмірі 4 048 198,50 грн разом з ПДВ.

5.2 замовник зобов'язується повернути суму грошових коштів, вказану в підпункті 5.1 пункту 5 цього договору, на банківський рахунок інвестора, вказаний в цьому Договорі, в термін до 30 вересня 2024 року.

Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що відповідачем не було виконано свого зобов'язання за Договором про розірвання з повернення до 30.09.2024 сплаченої інвестором на виконання Інвестиційного договору суми коштів, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення боргу у розмірі 4 048 198,50 грн, 3% річних у розмірі 140 660,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 521 435,67 грн, нарахованих за період з 01.10.2024 по 27.11.2025.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" на виконання своїх зобов'язань за Інвестиційним договором було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" в якості оплати інвестиційного внеску кошти у розмірі 4 048 198,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5877 від 12.10.2021.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В подальшому сторони уклали Договір про розірвання Інвестиційного договору, в якому відповідач взяв на себе обов'язок з повернення сплачених позивачем в якості інвестиційного внеску коштів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.2 Договору про розірвання сторони домовились, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" повинне повернути Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" сплачені в якості інвестиційного внеску кошти у розмірі 4 048 198,50 грн в термін до 30.09.2024.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, а відповідачем не надано доказів зворотного, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" не було повернуто Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" сплачені в якості інвестиційного внеску кошти у розмірі 4 048 198,50 грн ні у визначений Договором про розірвання термін, ні станом на дату розгляду даного спору.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним було повернуто позивачу спірну суму коштів на виконання своїх зобов'язань за Договором про розірвання.

При цьому, судом враховано, що доведення, що чогось не сталося, дуже складне завдання. Це пов'язано з тим, що докази базуються на спостережуваних фактах, подіях або матеріальних свідченнях, які залишаються після події. Якщо подія не відбулася, то відсутність слідів події не може бути використана як доказ її відсутності, оскільки вона ніколи не відбувалася.

В юридичній площині, це означає, що тягар доказування лежить на тому, хто стверджує факт. Якщо хтось стверджує, що щось відбулося, він повинен надати докази. Якщо доказів немає, то відсутність факту залишається не підтвердженою.

Саме у зв'язку з наведеним у статтях 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на сторін покладено обов'язок довести обставини (а не їх відсутність), на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" повинне було довести факт виконання свого грошового зобов'язання перед Акціонерним товаристввом "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" за Договором про розірвання з повернення сплачених позивачем за Інвестиційним договором коштів, однак таким своїм правом не скористалось.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання з повернення Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" суми коштів у розмірі 4 048 198,50 грн не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" є таким, що з 01.10.2024 прострочило виконання свого зобов'язання з повернення сплаченої суми коштів у розмірі 4 048 198,50 грн.

Відтак позовна вимога Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" боргу у розмірі 4 048 198,50 грн підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" свого грошового зобов'язання, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 140 660,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 521 435,67 грн, нарахованих за період з 01.10.2024 по 27.11.2025.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі №914/1001/19).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Інфляційні втрати і 3% річних за порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, та не вимагають встановлення наявності чи відсутності вини боржника за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №910/5602/24, від 06.02.2025 у справі № 910/5602/24).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат та 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з урахуванням правомірно визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" 3% річних у розмірі 140 660,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 521 435,67 грн.

Варто відзначити, що здійснення перерахунку за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, допустимість використання ІПС "Ліга-Закон" як належного інструменту при здійсненні розрахунків підтверджується численною практикою Верховного Суду та правовими висновками, наведеними у постановах касаційної інстанції за наслідками перегляду позовних вимог, пов'язаних зі здійсненням розрахунків, зокрема пені, процентів річних та втрат від інфляції.

За таких обставин позов Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" підлягає задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" підлягають стягненню борг у розмірі 4 048 198,50 грн, 3% річних у розмірі 140 660,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 521 435,67 грн

У відповідності до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача на оплату судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" з огляду на задоволення позову повністю.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" вказувало, що понесло витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Представництво інтересів Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" в межах справи №910/14852/25 здійснювалось адвокатом Скакуном Олегом Петровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6129/10 від 07.07.2017) на підставі ордеру серії АІ №2004134 від 15.09.2025 та Договору №АО/СПП-15/09 про надання правової допомоги від 15.09.2025 (надалі - Договір №АО/СПП-15/09), укладеного між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент", від імені та в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвест-Консалтинг", (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Серотюк, Скакун і Партнери" (адвокатське об'єднання).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно п. 1.1 Договору №АО/СПП-15/09 клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У пункті 4.2 Договору №АО/СПП-15/09 вказано, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Пунктом 4.3 Договору №АО/СПП-15/09 передбачено, що при розрахунку вартості юридичної допомоги враховується час, витрачений адвокатським об'єднанням, її партнерами та співробітниками. Вартість однієї години послуг складає 1 500,00 грн, без ПДВ. У разі приймання участі адвоката в будь-яких процесуальних діях, що відбуваються в кримінальному або адміністративному провадженнях, в тому числі судових засіданнях, враховується мінімальна оплата двох годин юридичної допомоги, що складає 3 000, без ПДВ, у разі якщо процесуальні дії тривають понад 2 (двох) годин, вартість кожної наступної години складає 1 500,00 грн, без ПДВ.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об'єднанням в будь-який зручний, законодавчо врегульований, або врегульований цим договором спосіб. На письмову вимогу клієнта, адвокатське об'єднання може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією (п. 4.4 Договору №АО/СПП-15/09).

28.11.2025 Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент", від імені та в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвест-Консалтинг", та Адвокатським об'єднанням "Серотюк, Скакун і Партнери" було підписано акт надання послуг №183 від 28.11.2025, в якому зафіксовано послуги юридичної допомоги (господарський спір по Інвестиційному договору №І/РН/156/2 від 12.10.2021) у кількості 1 послуга вартістю 30 000,00 грн.

Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" було перераховано Адвокатському об'єднанню "Серотюк, Скакун і Партнери" в якості оплати наданої правової допомоги кошти у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №127_00000/5771е8с2-f4c8-44de-af70-cbd2e9c97c67 від 27.11.2025 на суму 24 000,00 грн та №130_00000/a52e3ab1-c60f-4b88-b52a-0054fd5dd50a від 28.11.2025 на суму 6 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Із пункту 4.3 Договору №АО/СПП-15/09 вбачається, що позивачем та Адвокатським об'єднанням "Серотюк, Скакун і Партнери" було погоджено погодинну оплату наданої правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначених розмірах, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

Позивачем було понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн. Цей же розмір правової допомоги заявлено до стягнення з відповідача.

Водночас, із долучених до матеріалів справи доказів не вбачається який саме обсяг послуг та робіт, виконано адвокатом, а також не вбачається скільки часу було витрачено адвокатом на надання правової допомоги у даній справі, хоча п. 4.3 Договором №АО/СПП-15/09 передбачена саме погодинна оплата таких послуг, а при розрахунку вартості юридичної допомоги враховується час, витрачений адвокатським об'єднанням.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи опису послуг та робіт, виконаних, суд за допомогою нескладного математичного підрахунку дійшов висновку, що лише на підготовку позову та подання його до суду адвокатом було витрачено 20 годин (30 000,00 грн / 1 500,00 грн), оскільки такі витрати були понесені позивачем (оплачені) ще до участі адвоката в судових засіданнях по справі та навіть до відкриття провадження у справі №910/14852/25.

Суд не може визнати співмірною витрату адвокатом Скакуном Олегом Петровичем (із восьмирічним досвідом надання професійної правничої допомоги) 20 годин часу на підготовку позову у даній справи, оскільки, по-перше, всі необхідні для розгляду справи №910/14852/25 докази викладені на 12 сторінках (Інвестиційний договір, Договір про розірвання та платіжна інструкція про сплату інвестиційного внеску), а відтак адвокат не міг витрати значного часу для дослідження цих доказів.

По-друге, суть спору зводилась до того, що відповідачем не було повернуто позивачу у визначений Договором про розірвання термін кошти (сплачені в якості інвестиційного внеску). Тобто жодної складності у даному спорі (незважаючи на значну ціну позову) не існувало, а тому адвокат також не міг витратити значний час на формування правової позиції у даному спорі. Водночас, оскільки Договором про розірвання було встановлено відповідачу термін виконання грошового зобов'язання, то для вирішення даного спору була відсутня необхідність у зверненні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" із вимогами/ претензіями (досудове врегулювання спору).

По-третє, здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (один період, одна сума) також було нескладним та не потребувало витрати значного часу адвокатом.

По-четверте, такі втрати, як аналіз чинного законодавства та судової практики, а також узгодження правової позиції з клієнтом стосовно порядку процесуальних дій входять до складу послуг з вивчення обставин позову. Тобто окреме виділення послуг з аналізу чинного законодавства та судової практики і узгодження правової позиції з клієнтом стосовно порядку процесуальних дій спрямоване на завищення вартості послуг, що не є обґрунтованим. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №873/52/22.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що позовна заява викладена на восьми сторінках (три з яких займають вступна та прохальна частини позовної заяви), суд дійшов висновку, що співмірною, розумною та достатньою витратою часу на підготовку та подання даного позову є 6 годин.

Відтак, оскільки адвокатом Скакуном Олегом Петровчием було прийнято участь у 2 засіданнях по справі (вартістю 3 000,00 грн кожне згідно п. 4.3 Договору №АО/СПП-15/09), то суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн (3 000,00 грн х 2 за представництво інтересів позивача у засіданнях + 6 х 1 500,00 грн за надання послуг підготовки та подання даного позову).

Керуючись статтями 2, 7, 11, 13, 15, 16, 74, 79, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (03061, м. Київ, пр. Відрадний, буд. 103; ідентифікаційний код 40048603) на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Прайм Інвестмент" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 118/2; ідентифікаційний код 40167701) борг у розмірі 4 048 198 (чотири мільйони сорок вісім тисяч сто дев'яносто вісім) грн 50 коп., 3% річних у розмірі 140 660 (сто сорок тисяч шістсот шістдесят) грн 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 521 435 (п'ятсот двадцять одну тисячу чотириста тридцять п'ять) грн 67 коп., судовий збір у розмірі 56 523 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот двадцять три) грн 54 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 19.02.2026.

Суддя Р.В. Бойко

Попередній документ
134233242
Наступний документ
134233244
Інформація про рішення:
№ рішення: 134233243
№ справи: 910/14852/25
Дата рішення: 29.01.2026
Дата публікації: 23.02.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (29.01.2026)
Дата надходження: 01.12.2025
Предмет позову: стягнення коштів у розмірі 4 710 294,75 грн
Розклад засідань:
13.01.2026 10:30 Господарський суд міста Києва
29.01.2026 14:45 Господарський суд міста Києва