номер провадження справи 4/39/25
03.02.2026 Справа № 908/1044/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області, (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:
1) Воздвижівської сільської ради, (70220, Запорізька область, Пологівський район, с. Воздвижівка, вул. Центральна, буд. 32д)
2) Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)
про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 99501,83 грн. надмірно сплачених коштів
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Коваль А.К.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Стешенко В.Є., на підставі службового посвідчення № 075793 від 01.03.2023;
від позивача 1 - не з'явився;
від позивача 2 - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
вільний слухач - Журавель Д.В.
21.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Воздвижівської сільської ради, с. Воздвижівка Пологівського району Запорізької області і Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про:
1. визнання недійсними додаткових угод № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024, укладеного між Воздвижівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання»;
2. стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» в дохід місцевого бюджету Воздвижівської сільської територіальної громади в особі Воздвижівської сільської ради 99501,83 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 справу № 908/1044/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1044/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/39/25, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 ухвалено здійснювати розгляд справи № 908/1044/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 судом ухвалено провадження у справі № 908/1044/25 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 920/19/24 Великою Палатою Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.12.2025 провадження у справі № 908/1044/25 поновлено, підготовче засідання призначено на 15.01.2026.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/1044/25, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 03.02.2026.
В судове засідання 03.02.2026 з'явився прокурор, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 03.02.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Представник ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (відповідача) в судове засідання 03.02.2026 не з'явився.
03.02.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» надійшло Клопотання (вх. № 2530/08-08/26 від 03.02.2026), якою відповідач просить суд відкласти розгляд справи № 908/1044/25, призначений на 03.02.2026, на інший час у зв'язку із зайнятістю представника ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» Неудачина Р.В. в іншому судовому процесі у справі № 906/315/25.
Присутній в судовому засіданні 03.02.2026 прокурор заперечив проти задоволення клопотання ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про відкладення розгляду справи № 908/1044/25 на іншій час, вважає, що процесуальні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 2 статті 202 ГПК України унормовано, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Розглянувши у судовому засіданні 03.022026 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 908/1044/25 суд відмовляє в його задоволенні з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 ГПК України.
При цьому, судом враховано, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 03.02.2026 засідання суду у справі № 908/1044/25 ухвалою суду від 15.01.2026, яка 16.01.2026 доставлена до Електронного кабінету ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» в підсистемі ЄСІКС.
За змістом статті 56 ГПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
Отже, у разі неможливості представника учасника справи взяти участь у судовому засіданні, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні призначивши іншого представника.
Разом із тим, про обставини неможливості відповідача взяти участь у судовому засіданні у цій справі шляхом залучення інших уповноважених осіб (крім ОСОБА_1 ) не зазначено, відповідні докази суду не надані.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
До того ж, стаття 197 ГПК України передбачає право учасників справи брати участь в судовому процесі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Однак, відповідач правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів також не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
До того ж судом враховано, що ухвала Північно-Західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі № 906/315/25 постановлена 19.01.2026, тоді як ухвала Господарського суду Запорізької області про закриття підготовчого провадження у справі № 908/1044/25 та призначення справи до судового розгляду на 03.02.2026 прийнята 15.01.2026, тобто раніше.
За таких обставин, суд не вбачає підстав вважати неявку представника ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у судове засідання з поважних причин, внаслідок чого відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники позивачів 1 і 2 в жодне судове засідання у справі № 908/1044/25 не з'явилися, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомили, заяв про відмову від позову прокурора не подавали.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, всі ухвали суду у справі № 908/1044/25 направлялися Воздвижівській сільській раді та Східному офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до їх Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, про що свідчать наявні в матеріалах справи Довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення позивачів 1 і 2 про дату, час і місце розгляду справи № 908/1044/25.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 03.02.2026 за відсутністю позивачів 1 і 2 та відповідача, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені прокурором позовні вимоги викладені позовній заяві і обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 6, 23, 215, 216, 632, 638, 655, 669, 712, 1212 ЦК України, ст., ст. 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст., ст. 1, 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 131-1 Конституції України. Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що за результатами процедури публічної закупівлі на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» між Воздвижівською сільською радою (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ««Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024, за умовами якого Постачальник прийняв на себе зобов'язання продати Електричну енергію за ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору. Відповідно до п. 5.1 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору. Пунктом 1 Комерційної пропозиції «Індивідуальна», що є додатком № 2 до договору № 75, визначено, що ціна 1 кВт/год електричної енергії станом на дату укладання цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 7,79 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 6,49167 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 1,29833 грн. В подальшому між Споживачем та Постачальником укладені ряд додаткових угод, зокрема: додатковою угодою № 3 від 01.07.2024 погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 93 200,16 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 9,34454 грн. (на 19,96 % більше від ціни, визначеної договором № 75 від 11.01.2024); додатковою угодою № 4 від 16.08.2024 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 90 496,98 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 10,08615 грн. (на 29,48 % більше від ціни, визначеної договором № 75 від 11.01.2024). Підставами для укладення зазначених додаткових угод стали відповідні листи відповідача на адресу Воздвижівської сільської ради та інформаційні довідки Хмельницької торгово-промислової платаи, в яких відповідач посилався на інформацію про коливання ціни на ринку електричної енергії. Як стверджує прокурор, в силу ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пп. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі Особливості), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Як стверджує прокурор, у даному випадку, Постачальником не надано документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили зменшення обсягу закупівлі електричної енергії та збільшення ціни за одиницю товару. Отже, обставини, на які міститься посилання в оспорюваних додаткових угодах, не можуть бути підставою для зміни умов договору щодо зміни ціни електроенергії у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Таким чином, спірні додаткові угоди № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 до договору про постачання електричної енергії № 75 від 11.03.2024 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 2 п. 19 Особливостей, п. 13.3 договору про постачання електричної енергії (в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин), ст. 632 ЦК України (в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання), а також у зв'язку з порушенням визначеного п. 13.2 договору про постачання електричної енергії порядку внесення змін до істотних умов договору, а тому наявні підстави для визнання їх недійсними судом. Як зазначає прокурор, внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, вартість спожитої позивачем електричної енергії в кількості 90 496,98 кВт*год мала коштувати 704 971,47 грн., натомість останнім за неї було сплачено 804 473, 30 грн., що спричинило переплату за поставлену Воздвижівській сільській раді електричну енергію на 99 501,83 грн. У зв'язку із цим прокурор вважає наявними підстави для стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» коштів в сумі 99 501,83 грн. в дохід місцевого бюджету Воздвижівської сільської територіальної громади в особі Воздвижівської сільської ради. Неналежним виконанням Постачальником своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024 завдано шкоди інтересам і майновим правам держави. У зв'язку з тим, що органи, уповноважені представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, не вжили заходів до захисту інтересів держави, позов заявлено прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На підставі зазначеного, прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Воздвижівська сільська рада (позивач 1) про відмову від позову прокурора не заявила, письмових пояснень по суті спору не надала.
Від Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли Письмові пояснення (вх. № 11251/08-08/25 від 02.06.2025), в яких позивач 2 зазначив, що оскільки заходи державного фінансового контролю, під час яких здійснювалося дослідження закупівлі Воздвижівською сільською радою, за результатами якої з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» укладено договір № 75 від 11.01.2024, Управлінням не проводилися, встановлення та документування порушень не відбувалося, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області не може надати суду пояснення щодо суті позовних вимог.
06.01.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області надійшли Пояснення по суті спору (вх. № 297/08-08/26 від 07.01.2016) з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених в постанові від 21.11.2025 у справі № 908/19/24. Зокрема прокурор зазначив, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду однозначно виснувала, що загальне збільшення ціни за товар при послідовних змінах до договору про закупівлю (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати 10 % від ціни товару, визначеної в договорі, зокрема й у випадку закупівлі бензину і дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Так, проаналізувавши редакції Закону України «Про публічні закупівлі» у двох редакціях: Закону № 114-ІХ і Закону № 1530-ІХ, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не має перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, яке в п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону унормовано на рівні не більше 10 %, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Тобто, послідовне («каскадне») підвищення ціни через укладення кількох додаткових угод, яке в сумі перевищує 10 %, суперечить Закону та нівелює саму ідею конкурентної закупівлі. Отже, однозначно констатується, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема у випадку закупівлі бензину і дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, у тому числі й при здійсненні закупівлі бензину і дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Отже, вказані зміни не скасували 10 % ліміт. Вони лише запровадили альтернативний момент відліку 90-денного строку, протягом якого допускається зміна ціни: або з моменту підписання договору, або з моменту внесення попередніх змін до договору щодо ціни. Тобто Закон дозволив інакше рахувати строки між змінами, але не дозволив збільшувати загальний відсоток підвищення ціни. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину й дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів у цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару. При цьому, виняток, передбачений для бензину, дизельного пального, природного газу та електричної енергії, означає лише те, що для таких товарів не діє обмеження «не частіше ніж раз на 90 днів». Однак цей виняток не встановлює і не розширює граничний розмір підвищення ціни. Верхня межа - 10 % - залишається незмінною. Також прокурором наведені додаткові обґрунтування із посиланням на відповідну релевантну судову практику наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
13.01.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» надійшли Пояснення по суті спору (вх. № 777/08-08/26 від 13.01.2016), які за своєю процесуальною природою є Відзивом на позовну заяву в розумінні ст. 165 ГПК України. В зазначених поясненнях відповідач зазначив наступне: Воздвижівською сільською радою 19.12.2023 на офіційному вебсайті системи публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2023-12-19-001215-a (режим https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-19-001215-a) з очікуваною вартістю 805 500 грн. Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 27.12.2023 переможцем визначено ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з ціновою пропозицією 804 473,30 грн. За результатами проведеної закупівлі між Воздвижівською сільською радою та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» укладено договір про постачання електричної енергії № 75 від 11.01.2024. Пунктом 2.1 договору передбачено, за цим договором Постачальник продає Електричну енергію за ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Предметом договору є електрична енергія (021:2015:09310000-5- Електрична енергія) з річним обсягом постачання 103 270 кВт/год, загальна сума договору визначена у розмірі 804 473,30 грн. У подальшому між Замовником та Постачальником укладено 4 додаткові угоди, зокрема: додатковою угодою № 3 від 01.07.2024 погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 93 200,16 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 9,34454 грн.; додатковою угодою № 4 від 16.08.2024 погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 90 496,98 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 10,08615 грн. Постачальником з 11.01.2024 по 31.12.2024 за договором № 75 від 11.01.2024 поставлено електричну енергію в обсязі 90 496,88 кВт*год, а Споживачем сплачено за неї кошти в розмірі 804 773,30 грн. Таким чином, за договором № 75 за період січень - грудень 2024 року ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» свої зобов'язання виконало у повному обсязі. При цьому, при укладенні оспорюваних додаткових угод відповідач своєчасно та у встановлені договором та законом строки надавав Замовнику документи та докази необхідності укладання оскаржуваних додаткових угод. Воздвижівська сільська рада, як Замовник закупівлі приймала зазначені документи та не вимагаючи додаткових доказів та не повертаючи документи з відмовою у прийнятті, приймала рішення про необхідність укладання додаткових угод. При цьому, позовна заява не містять жодного належного та допустимого доказу, а ні вини, а ні її ступеня відповідно до інших осіб, саме ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у нібито безпідставній витраті з бюджету суми коштів у розмірі 99 501,83 грн. При укладенні спірних додаткових угод до договору відповідач керувався діючим законодавством в сфері публічних закупівель, будь-яких порушень допущено не було. Виключні випадки зміни істотних умов договору про закупівлю та порядок зміни ціни визначено ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей на період дії правового режиму воєнного стану, визначених п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. У відповідності до пп. 7, п. 19 Постанови 1178, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Зміни до договору, які стосувалися зміни ціни за одиницю товару (додаткові угоди № 3 від 01.07.2024, № 4 від 16.08.2024) внесені на підставі пп.7 п. 19 Постанови № 1178: «зміна істотних умов у зв'язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни». Внесення змін до договору проводилось на підставі підп. 7 п.19 Постанови № 1178 відповідно до порядку зміни ціни, визначеному п. 2 додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору (сторони узгодили, що зміна ціни (відповідно до п. 2 цієї комерційної пропозиції) пов'язаних зі зміною регульованих цін на послуги, формування яких не залежить від Постачальника, застосовується з моменту введення їх в дію відповідним нормативним актом та не потребує повідомлення Споживача не пізніше ніж за 20 днів до її застосування). Таким чином, зміна вартості 1кВт*год електричної енергії за договором в усіх випадках проводилася на підставі пп.7 п.19 Постанови № 1178. Постачальником до кожної додаткової угоди надавалися підтверджуючі документи - дані щодо середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» (дані оператора ринку на офіційному веб-сайті www.oree.com.ua). Таким чином, у даному випадку відсутнє порушення вимог діючого законодавства при зміни істотних умов договору. Відповідно пункту 3.1.8 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Таким чином, Споживач здійснив оплату за договором за фактично спожитий обсяг електричної енергії. Електрична енергія є специфічною товарною продукцією оскільки Постачальник не має можливості технічно постачити електричну енергію Споживачу у більшій кількості ніж фактично спожито останнім. Крім того, додаткові угоди до договору в частині внесення змін в пункт 2.2 договору щодо зменшення обсягів закупівлі в порядку пп. 7 п.19 Постанови № 1178 (п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») ніким не оскаржувалися. Таким чином, як вбачається із додаткових угод, Воздвиженською сільською радою фактично був спожитий той обсяг електричної енергії, який зазначений в додаткових угодах. За таких обставин, відповідач вважає безпідставною вимогу прокурора про застосування до спірних правовідносин норми ст. 1212 ЦК України щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 99 501,83 грн., оскільки додаткові угоди до договору укладені з дотриманням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону. Отже обсяги постачання електричної енергії не можуть відрізнятись від обсягів спожитої електроенергії і такі обсяги фіксуються відповідними засобами комерційного обліку (встановленому, повіреному та взятому на облік оператором системи розподілу). Таким чином у разі відсутності планових або аварійних відключень, або відключень через наявність заборгованості за електроенергію, Постачальник жодним чином не має можливості вплинути на обсяги споживання електроенергії Споживачем. Застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, ставить Постачальника електричної енергії у дискримінаційне становище по відношенню до Споживача. Також відповідач вважає, що у спірних правовідносинах не можна застосувати двосторонню реституцію через специфіку правочину з постачання електричної енергії, а, відтак, неможливо і додаткові угоди визнавати недійсними посилаючись на ч. 1 ст. 216 ЦК України, через неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог зазначених в позові. З огляду на зазначене, відповідач вважає наявними підстави для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд
19.12.2023 в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено інформацію про закупівлю Воздвижівською сільською радою (позивачем 1 у справі) товару «Електрична енергія з послугою розподілу (Код ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія» з очікуваною вартістю товару 805 500,00 грн. (Оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2023-12-19-001215-a (режим https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-19-001215-a).
Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 27.12.2023 переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (відповідач у справі) з ціновою пропозицією 804 473,30 грн.
11.01.2024 за результатами проведеної закупівлі між Воздвижівською сільською радою (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 75 (надалі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 1.1 цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.
За змістом п., п. 2.1, 2.2 Договору за цим Договором Постачальник продає Електричну енергію за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що за Договором Постачальник продає Електричну енергію Споживачу у кількості 103270 кВт* год.
Датою початку постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Термін постачання електричної енергії за цим Договором: цілодобово з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно. (п. 3.1 Договору)
За умовами п., п. 5.1, 5.2, 5.5, 5.6 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Загальна вартість цього Договору становить 804 473,30 грн., в тому числі ПДВ - 20 % - 134 078,88 грн. Загальна сума Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін залежно реального фінансування. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Споживач відповідно пп. 2) п. 6.1 Договору має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі та відповідно до пп. 1) п. 6.2 Договору зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
В свою чергу Постачальник зобов'язаний забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору (пп. 1) п. 7.2 Договору), а також Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього Договору (пп. 1) п. 7.1 Договору).
Згідно п. 7.2, у разі затримки поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від ціни договору за кожен день затримки прострочення поставки товару за договором.
Пунктом 7.1 Договору сторонами обумовлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.
За умовами пп. 7.2.2 п. 7.2 Договору за порушення строків поставки товару стягується пені в розмірі 0,1 % вартості товару, щодо якого допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додаткового стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
В п. 13.1 Договору сторони визначили, що цей Договір вступає в дію з моменту його підписання та укладається на строк з дати, зазначеної в заяві приєднання і по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх фінансових зобов'язань. Строк дії цього договору може бути припинено в частині постачання електричної енергії у випадку повного освоєння (використання) Споживачем коштів, визначених в п. 5.2. цього Договору.
При цьому, згідно п. 13.3 Договору істотні умови договору про постачання електричної енергії не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) продовження дії договору про постачання електричної енергії на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору «Комерційна пропозиція»:
- ціна електричної енергії за 1 кВт* год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі та розподілу, становить 7,79 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії - 6,49167 грн.; - податок на додану вартість у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 1,29833 грн. (п. 1 Комерційної пропозиції);
- Спосіб оплати - оплата здійснюється на рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у Договорі, або розрахункових документах (п. 4 Комерційної пропозиції);
- Термін дії договору - Договір вступає в дію з моменту його підписання та укладається на строк з дати, зазначеної в заяві приєднання і по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх фінансових зобов'язань (п. 14 Комерційної пропозиції).
З матеріалів справи вбачається, що до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024 сторонами укладено ряд додаткових угод, а саме:
- Додаткова угода № 1 від 18.01.2024, якою сторонами погоджено виникнення зобов'язань в межах тимчасового кошторису на період його дії у розмірі 220 285,89 грн., а решти бюджетних зобов'язань - після доведення Споживачу постійного кошторису;
- Додаткова угода № 2 від 22.01.2024, якою сторонами погоджено внесення змін до пп. 6, пп. 7 додатку 2 до Договору щодо строків та порядку оплати рахунків;
- Додаткова угода № 3 від 01.07.2024, якою погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 93 200,16 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 9,34454 грн. (на 19,96 % більше від ціни, визначеної первісними умовами Договору № 75 від 11.01.2024);
- Додаткова угода № 4 від 16.08.2024, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 90 496,98 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 10, 08615 грн. (на 29,48 % більше від ціни, визначеної первісними умовами Договору № 75 від 11.01.2024).
Як свідчать матеріали справи, необхідність внесення змін Додатковою угодою № 3 від 01.07.2024 до умов Договору мотивована посиланням на лист ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на адресу Воздвижівської сільської ради № 1898 від 01.05.2024, згідно з яким у квітні 2024 року відбулось зростання ціни на ринку «на добу наперед» у порівнянні з березнем 2024 року на 7,91 %, у зв'язку із чим, у випадку подальшого зростання ринкової ціни електричної енергії, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» буде змушене змінити ціну за договором про постачання електричної енергії Споживачу, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022; а також на інформаційну довідку Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/749 від 01.07.2024, в якій зазначено, що згідно з оприлюдненими даними ДП «Оператор ринку» у травні 2024 року середньозважена ціна електричної енергії становила 4221,92 грн. за Мвт*год, у червні 2024 року - 5403,38 грн. за Мвт*год, а коливання ціни між зазначеними періодами склало + 27,98 %.
Необхідність внесення змін Додатковою угодою № 4 від 16.08.2024 до умов Договору мотивована посиланням на лист ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на адресу Воздвижівської сільської ради № 2408 від 04.06.2024, згідно з яким у зв'язку зі зростанням ціни на ринку «на добу наперед» у травні 2024 року порівняно з квітнем 2024 року на 26,64%, прийняттям постанови НКРЕКП від 20.05.2024 № 949 «Про граничні ціни на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку», ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» буде змушене змінити ціну за договором; а також на інформаційну довідку Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/923 від 31.07.2024, в якій зазначено, що середньозважена ціна електричної енергії станом на червень 2024 року становила 5403, 38 грн. за Мвт*год, у липні 2024 року - 5967, 11 грн. за Мвт*год, а коливання ціни між зазначеними періодами склало + 10,43 %.
Таким чином, мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 7,79 грн. до 10,08615 грн., тобто на 2, 29615 грн. (на 29,48 % від первинної ціни), та зменшено кількість товару зі 103 270 кВт*год до 90 496,98 кВт*год, що на 12 773,02 кВт*год менше від обсягу, визначеного сторонами у Договорі № 75 від 11.01.2024.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується жодною із сторін, Постачальником у період з 11.01.2024 по 31.12.2024 за Договором № 75 від 11.01.2024 поставлено електричну енергію в обсязі 90 496,88 кВт*год, а Споживачем сплачено за неї кошти в розмірі 804 773, 30 грн., що підтверджується наступними документами:
1) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 1 від 20.02.2024 за січень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 11 828 кВт*год, сплачено 92 140,16 грн. (платіжні інструкції № 14 від 21.02.2024, № 17 від 21.02.2024);
2) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 2 від 14.03.2024 за лютий 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 10183кВт*год, сплачено 79 325,62 грн. (платіжні інструкції № 23 від 14.03.2024, № 31 від 14.03.2024);
3) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 3 від 16.04.2024 за березень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 8696 кВт*год, сплачено 67 741,87 грн. (платіжні інструкції № 32 від 16.04.2024, № 47 від 16.04.2024);
4) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 4 від 10.05.2024 за квітень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 5936 кВт*год, сплачено 46 241,46 грн. (платіжні інструкції № 37 від 10.05.2024, № 71 від 10.05.2024);
5) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 5 від 13.06.2024 за травень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 6096 кВт*год, сплачено 47 487, 86 грн. (платіжні інструкції № 50 від 13.06.2024, № 83 від 13.06.2024);
6) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 6 від 15.07.2024 за червень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 13697 кВт*год, сплачено 127 992,17 грн. (платіжні інструкції № 59 від 15.07.2024, № 90 від 15.07.2024);
7) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 7 від 16.08.2024 за липень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 6189 кВт*год, сплачено 62 423,18 грн. (платіжні інструкції № 68 від 16.08.2024, № 98 від 16.08.2024);
8) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 8 від 12.09.2024 за серпень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 1395 кВт*год, сплачено 14 070,18 грн. (платіжні інструкції № 77 від 12.09.2024, № 110 від 12.09.2024);
9) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 9 від 14.10.2024 за вересень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 2325 кВт*год, сплачено 23 450,30 грн. (платіжні інструкції № 82 від 14.10.2024, № 129 від 14.10.2024);
10) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 10 від 14.11.2024 за жовтень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 4966 кВт*год, сплачено 50 087,82 грн. (платіжні інструкції № 95 від 14.11.2024, № 143 від 14.11.2024);
11) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 11 від 16.12.2024 за листопад 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 11725 кВт*год, сплачено 118 260,11 грн. (платіжні інструкції № 104 від 16.12.2024, № 158 від 16.12.2024);
12) згідно з Актом прийняття-передавання товарної продукції № 12 від 25.12.2024 за грудень 2024 року поставлено електроенергію в обсязі 7460,98 кВт*год, сплачено 75 252,57 грн. (платіжні інструкції № 109 від 26.12.2024, № 167 від 26.12.2024).
Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у цій справі про визнання недійсними Додаткових угод № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» в дохід місцевого бюджету Воздвижівської сільської територіальної громади в особі Воздвижівської сільської ради 99501,83 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів.
Прокурор стверджує, що оспорювані Додаткові угоди № 3 від 01.07.2024 і № 4 від 16.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024 укладені Воздвижівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ««Запоріжжяелектропостачання» з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 2 п. 19 Особливостей, п. 13.3 Договору про постачання електричної енергії (в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин), ст. 632 ЦК України (в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання), а також у зв'язку з порушенням визначеного п. 13.2 Договору про постачання електричної енергії порядку внесення змін до істотних умов договору, а тому суперечать інтересам держави і підлягають визнанню недійсними. Крім того, оскільки внаслідок укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії, вартість спожитої позивачем 1 електричної енергії в кількості 90 496,98 кВт*год мала коштувати 704 971,47 грн., натомість останнім за неї було сплачено 804 473, 30 грн., що спричинило переплату за поставлену Воздвижівській сільській раді електричну енергію на 99 501,83 грн., то стягненню з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» підлягають кошти в сумі 99 501,83 грн. в дохід місцевого бюджету Воздвижівської сільської територіальної громади в особі Воздвижівської сільської ради.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що існували об'єктивні обставини, що спричини внесення змін до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024. Таким чином, у діях відповідача не міститься нечесної і недобросовісної ділової практики. Укладення оспорюваних Додаткових угод № 3 від 01.07.2024 і № 4 від 16.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024 не порушує вимоги законодавства про публічні закупівлі, не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними. Також відповідач вважає безпідставною вимогу прокурора про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 99 501,83 грн. із посиланням на норми ст. 1212 ЦК України, оскільки додаткові угоди до Договору укладені з дотриманням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.
Аналізуючи підстави подання позову прокурором, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч., ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч., ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України та ч., ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.
Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Воздвижівської сільської ради та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області з огляду на таке.
Відповідно ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Частиною 2 статті 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень. (пункт 3 частини 1 статті 26 Бюджетного кодексу України)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.
Окружною прокуратурою листом від 16.01.2025 за № 56/1-147ВИХ-25 повідомлено Воздвижівську сільську раду про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатиме сільська рада заходи до усунення порушень.
Воздвижівська сільська рада листом від 28.01.2025 № 0134/02-027 зазначила, що заходи судово-претензійного характеру не здійснювались у зв'язку із відсутністю коштів на сплату судового збору, відсутність в апараті сільської ради спеціаліста з юридичних питань, який би міг підготувати позовну заяву для звернення до суду, та пріоритетністю для сільської ради вирішення гуманітарних і соціальних питань з огляду на знаходженням території Воздвижівської сільської ради в безпосередній близькості до зони активних бойових дій.
Крім того, окружною прокуратурою листом від 05.02.2025 за № 56/1-414ВИХ-25 повідомлено Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживалися заходи до усунення порушень.
Східний офіс Держаудитслужби листом від 26.02.2025 № 010425-17/1374 та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 03.03.2025 № 886-25 040508-17/618 повідомили, що заходи державного фінансового контролю, під час яких здійснювалося дослідження закупівлі Воздвижівською сільською радою, за результатами якої з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» укладено договір № 75 від 11.01.2024, не проводилися, встановлення та документування порушень не відбувалося.
За таких обставин, прокурором при зверненні до суду з цим позовом було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Порушення ж інтересів держави у даному випадку полягає у неправомірній надлишковій переплаті бюджетних коштів за послуги, що були надані. Це, вочевидь, порушує інтереси держави в особі територіальної громади. Як було зазначено вище, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Воздвижівської сільської ради і Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.
Щодо заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний у силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.
Отже, відповідно до статей 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, тощо.
Відповідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Частиною 1 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі».
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вже зазначалося судом, пунктом 13.3 Договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024 визначено, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) продовження дії договору про постачання електричної енергії на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Отже, за змістом пп. 2 п. 13.3 Договору сторони, у випадку коливання цін на ринку, наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
При цьому, відповідно до п. 13.2 Договору Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.
У абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Таким чином, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.
При цьому метою закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Так, ст. 652 ЦКУкраїни передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 висловив правову позицію, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.
Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.
Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18)
В обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару відповідач надав позивачу 1 листи № 1898 від 01.05.2024 (Додаткова угода № 3) і № 2408 від 04.06.2024 (Додаткова угода № 4) а також інформаційні довідки Хмельницької торгово-промислової плати № 2205-/749 від 01.07.2024 (Додаткова угода № 3) і № 22-05/923 від 31.07.2024 (Додаткова угода № 4).
Надаючи оцінку змісту зазначених документів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону «Про ринок електричної енергії» у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема: перелік послуг, що надаються електропостачальником; ціна електричної енергії та послуг, що надаються.
Відповідно до умов Комерційної пропозиції - Додаток № 2 до Договору - ціна електричної енергії за 1 кВт* год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі та розподілу, становить 7,79 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії - 6,49167 грн.; - податок на додану вартість у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 1,29833 грн.
До складу ціни входять:
- ціна закупівлі електричної енергії на всіх сегментах ринку у відповідному розрахунковому періоді, _____ грн.. за кВт* год.;
- тариф постачальника електричної енергії, ______ грн. за кВт* год.;
- тариф на послугу з передачі електричної енергії ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» (ціна регульованих послуг) у відповідності до постанови НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022: 0,52857 грн. за кВт* год (без ПДВ);
- тариф на послугу з розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» (ціна регульованих послуг з розподілу) у відповідності до постанови НКРЕКП № 2330 від 09.12.2023: 1,33319 грн за кВт* год (без ПДВ).
Сторони узгодили, що зміна ціни (відповідно до п. 2 цієї Комерційної пропозиції) пов'язана зі зміною регульованих цін на послуги, формування яких не залежить від Постачальника, застосовується з моменту введення їх в дію відповідним нормативним актом та не потребує повідомлення Споживача не пізніше ніж за 20 днів до її застосування. На визначену вартість очікуваного обсягу споживання електричної енергії нараховується 20 % ПДВ.
Слід зауважити, що вартість кожної зі складових ціни за 1 КВт*год електричної енергії в договорі не вказана.
Разом з цим, відповідно до вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», постачальник мав право збільшувати ціну за одиницю товару лише пропорційно до збільшення закупівельної ціни електричної енергії як товару на певному сегменті ринку (Цзак). Вартість додаткових послуг, які включені відповідачем в загальну ціну одиниці електричної енергії, що поставляється за договором (Цпер, Црозп, Цпост), відповідно до вимог чинного законодавства бути збільшена не може.
Зі змісту листа ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» № 198 від 01.05.2024 вбачається, що у квітні 2024 року відбулось зростання ціни на ринку «на добу наперед» у порівнянні з березнем 2024 року на 7,91 %. Враховуючи наведене, у випадку подальшого зростання ринкової ціни електричної енергії, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» буде змушене змінити ціну за договором про постачання електричної енергії Споживачу, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022.
Проте суд зауважує, що у даному листі відсутнє попередження про підвищення ціни за одиницю товару з 01.07.2024 на 19,95 % від ціни, визначеної договором, не наведено обґрунтування того, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції); чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні; не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.
Посилання у тексті Додаткової угоди № 3 на лист № 1809 від 01.05.2024, яким відповідач просто констатував факт підвищення вартості електроенергії на 7,91 % за період березень-квітень 2024 року та повідомив, що у разі підвищення ціни на електроенергію будуть запропоновані зміни до Договору, свідчить про недодержання п. 13.2 Договору щодо завчасного, за 20 календарних днів, повідомлення Споживача про зміну ціни за одиницю товару.
Крім того, однією з підстав укладення Додаткової угоди № 3 стала інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/749 від 01.07.2024, в якій зазначено, що згідно з оприлюдненими даними ДП «Оператор ринку» у травні 2024 року середньозважена ціна електричної енергії становила 4221,92 грн. за Мвт*год, у червні 2024 року - 5403,38 грн. за Мвт*год, а коливання ціни між зазначеними періодами склало + 27,98 %.
Однак у даній інформаційній довідці відсутня інформація про розмір цін на електричну енергію на момент укладання договору (11.01.2024), коливання середньозважених цін в період до укладення Додаткової угоди № 3, станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (протягом січня-травня 2024 року), натомість вона відображає середньозважені ціни на електричну енергію як товар на РДН (ОЕС України) станом на певні місяці 2024 року, що не узгоджується з положеннями Закону, умовами договору, а також правовими позиціями Верховного Суду в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин.
Із змісту інформаційної довідки вбачається, що вона не містить аналізу динаміки ціни на товар у періоди між Договором та Додатковою угодою № 3.
Даний документ за своїм змістом має довідково-інформаційний характер.
Відтак, така інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 01.07.2024 № 22-05/749 не є належним доказом коливання ціни на електричну енергію, оскільки вказаний документ лише констатує рівень середньозважених цін купівлі продажу електричної енергії на певні місяці року та не доводить її коливання.
Також інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/749 складена та надіслана на адресу Воздвижівської сільської ради у день укладення Додаткової угоди № 3 - 01.07.2024, відповідно сільська рада не була повідомлена про підвищення ціни за одиницю товару на 19,95 % за 20 календарних днів, що суперечить встановленому порядку внесення змін до договору (п. 13.3 Договору № 75 від 11.01.2024, а також пп.2 п. 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312).
Що стосується листа від 04.06.2024 № 2408, згідно з яким у зв'язку зі зростанням ціни на ринку «на добу наперед» у травні 2024 року порівняно з квітнем 2024 року на 26,64 %, прийняттям постанови НКРЕКП від 20.05.2024 № 949 «Про граничні ціни на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку», ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» буде змушене змінити ціну за договором, то суд вважає, що в У даному листі відповідач лише констатує факт підвищення ціни та у загальних рисах попереджає про можливе збільшення ціни, не зазначаючи, з якої дати, на який відсоток вона буде підвищена, не наведено відповідне обґрунтування тощо.
Разом з цим, коливання цін яке відбулося в травні 2024 року в порівнянні з квітнем, відповідач використовує на свою користь з завищенням відсотку підняття проценту цін, без врахування спадання цін, яке було на ринку «на добу наперед» з січня по лютий-березень 2024 року, по якому відсутні зміни в договорі.
Також, період який зазначено відповідачем, вже входить в аналіз цін який проведено під час укладання Додаткової угоди № 3.
При цьому про зростання ціни на ринку електроенергії у липні 2024 року порівняно з червнем 2024 року на + 10,43 % Постачальник повідомив Споживача листом від 06.08.2024 № 3379, тобто за 10 днів до укладення Додаткової угоди № 4, проте у додатковій угоді як підставу її укладення вказано саме лист від 04.06.2024 № 2408, що свідчить про намір Постачальника приховати факт недодержання порядку внесення істотних змін, визначеного п. 13.2 Договору № 75 від 11.01.2024.
Також у зазначених листах Постачальник зазначає, що він не мав змоги спрогнозувати ситуацію на ринку електричної енергії України у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією, в умовах воєнного стану та у зв'язку з постійними обстрілами критичної інфраструктури та втратою значних обсягів генеруючих потужностей.
Проте дане обґрунтування є неспроможним з огляду на те, що Договір між сторонами укладено у січні 2024 року, тобто в умовах воєнного стану, який на момент укладення договору тривав майже 2 роки. Загальновідомо, що вже з осені 2022 року енергосистема України потерпала від масованих ракетних обстрілів. Проте у листах ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» не зазначено, які саме його генеруючі потужності були втрачені.
Звертаючи увагу на момент укладення договору у співвідношенні з датою введення воєнного стану, Відповідач мав враховувати умови, в яких укладається договір. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між обставинами, вказаними ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», та підвищенням ціни за одиницю товару. Відповідач міг і повинен був при певній обачності передбачити підвищення ціни на електроенергію в умовах воєнного стану, зважаючи на те, що воєнний стан було введено по всій території України з 24.02.2022. Тож настання вказаних подій не може розглядатись як підстава для внесення змін в умови договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.10.2024 у справі № 910/665/24.
Документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії та однією з підстав укладення Додаткової угоди № 4 від 16.08.2024 зазначена також інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 31.07.2024 № 22-05/923, у якій вказано, що середньозважена ціна електричної енергії станом на червень 2024 року становила 5403,38 грн. за Мвт*год, у липні 2024 року - 5967,11 грн. за Мвт*год, а коливання ціни між зазначеними періодами склало +10,43 %.
Однак, порівняння середньозважених цін станом на вказані в довідці місяці 2024 року є необґрунтованим.
Так, відповідно до п. 13.3 Договору та п. 19 Особливостей погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю встановлюється у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.
Проте інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 31.07.2024 № 22-05/923 не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару (яке могло мати місце протягом першої декади серпня 2024 року як в бік збільшення, так і в бік зменшення). Взяття за основу, як початок коливання цін з моменту останнього підвищення цін зазначеного при укладанні додаткової угоди № 3 (червень 2024), не забезпечить послідовне відображення коливання цін на ринку, враховуючи, що з довідки Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/749 від 01.07.2024 не можливо встановити ринкову ціну на момент укладання договору.
Отже, інформація зазначена в інформаційній довідці від 31.07.2024 № 22-05/923 та Додатковій угоді № 4 не підтверджує коливання ціни, оскільки не містить підтвердження ринкової вартості електричної енергії на момент укладення договору, що позбавляє можливості порівняти рівень цін і дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період з дати укладення договору і до внесення до нього змін відповідною додатковою угодою.
Крім того, у довідці відсутнє обґрунтування, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, не наведені причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, а підвищення ціни було непрогнозованим.
Інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 31.07.2024 № 22-05/923 за своїм змістом є лише документом довідково-інформаційного характеру та не містить точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди.
З огляду на викладене, коливання ціни товару на ринку при укладенні оспорюваної Додаткової угоди № 4 від 16.08.2024 сторонами Договору належним чином не обґрунтовано та об'єктивно не підтверджено. Отже, Постачальником не доведено підвищення ціни на електричну енергію за допомогою належних доказів, не обґрунтовано для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, не доведено, чому неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.
Стала судова практика свідчить, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Правова позиція, викладена Верховним Судому складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора, що Додаткові угоди № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 до Договору № 75 від 11.01.2024 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 2 п. 19 Особливостей (в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин), п. 13.3 Договору № 75 від 11.01.2024 (в частині завчасного, за 20 календарних днів повідомлення про зміну ціни за одиницю товару), що є підставою для визнання їх недійсними.
У спірних правовідносинах відповідач не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії (тобто постійне коливання цін на електричну енергію, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими).
Таким чином, у даній справі дії відповідача з короткочасного, послідовного та необґрунтованого, в порівнянні з первісною ціною, встановленою у Договорі, збільшення ціни за одиницю товару, що призвело до зменшення обсягу закупівлі електричної енергії, можуть бути кваліфіковані як недобросовісні.
При цьому судом враховується, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20).
Так, позивач, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.
Крім того, збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Водночас, метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
При вирішенні спору у даній справі судом враховані висновки Великою Палатою Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)
Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду однозначно виснувала, що загальне збільшення ціни за товар при послідовних змінах до договору про закупівлю (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати 10 % від ціни товару, визначеної в договорі, зокрема й у випадку закупівлі бензину і дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Зокрема, проаналізувавши редакції Закону України «Про публічні закупівлі» у двох редакціях: Закону № 114-ІХ і Закону № 1530-ІХ, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не має перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, яке в п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону унормовано на рівні не більше 10 %, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Тобто, послідовне («каскадне») підвищення ціни через укладення кількох додаткових угод, яке в сумі перевищує 10 %, суперечить Закону та нівелює саму ідею конкурентної закупівлі.
Отже, однозначно констатується, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема у випадку закупівлі бензину і дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, у тому числі й при здійсненні закупівлі бензину і дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Таким чином, вказані зміни не скасували 10 % ліміт. Вони лише запровадили альтернативний момент відліку 90-денного строку, протягом якого допускається зміна ціни: або з моменту підписання договору, або з моменту внесення попередніх змін до договору щодо ціни. Тобто Закон дозволив інакше рахувати строки між змінами, але не дозволив збільшувати загальний відсоток підвищення ціни.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину й дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів у цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару. При цьому, виняток, передбачений для бензину, дизельного пального, природного газу та електричної енергії, означає лише те, що для таких товарів не діє обмеження «не частіше ніж раз на 90 днів». Однак цей виняток не встановлює і не розширює граничний розмір підвищення ціни. Верхня межа - 10 % - залишається незмінною.
Відповідач не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії (тобто постійне коливання цін на електричну енергію, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Отже, відповідачем не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що суд доходить висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних Додаткових угод № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024 недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України «Купівля-продаж».
Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції за період з січня по грудень 2024 року відповідач поставив електричну енергію позивачу загальним обсягом 90 496,98 кВт/год на загальну суму 804 773,30 грн., які повністю оплачені Воздвижівською сільською радою.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З висновку суду про недійсність додаткових угод та вищенаведених положень законодавства слідує, що зобов'язання сторін регулювалися умовами основного Договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, враховуючи наведене, загальна вартість отриманої відповідачем електроенергії в кількості 90 496,98 кВт/год становить 704 971,47 грн. (90 496,98 кВт/год * 7,79 грн. / ціна за 1 кВт/год згідно п. 1 Комерційної пропозиції/ = 704 971,47 грн.) Відтак, решта коштів в сумі 99 501,83 грн. (804 473,30 грн. - 704 971,47 грн. = 99 501,83 грн.) позивачем сплачена за товар, поставка якого відповідачем не здійснена, а тому підлягає поверненню Воздвижівській сільській раді.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України)
Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Воздвижівської сільської ради, с. Воздвижівка Пологівського району Запорізької області і Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» в дохід місцевого бюджету Воздвижівської сільської територіальної громади в особі Воздвижівської сільської ради 99501,83 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 01.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024, укладеного між Воздвижівською сільською радою (ідентифікаційний код юридичної особи 04353089) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 16.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024, укладеного між Воздвижівською сільською радою (ідентифікаційний код юридичної особи 04353089) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) в дохід місцевого бюджету Воздвижівської сільської територіальної громади в особі Воздвижівської сільської ради, (70220, Запорізька область, Пологівський район, с. Воздвижівка, вул. Центральна, буд. 32д, ідентифікаційний код юридичної особи 04353089) 99 501 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот одну) грн. 83 коп. надмірно (безпідставно) сплачених коштів. Видати наказ.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) на користь Запорізької обласної прокуратури, (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, на розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2025 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 20 коп. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 19» лютого 2026 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.