номер провадження справи 24/185/25
28.01.2026 Справа № 908/3667/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши матеріали справи № 908/3667/25
за позовом: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 41348526)
до відповідача: Фізична особа-підприємець Орєхов Віталій Олександрович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 5 365,84грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Фізичної особи - підприємця Орєхова Віталія Олександровича про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 5 365,84 грн, з яких: основний борг - 5 070,78 грн; штраф 15% - 110,70 грн; пеня - 145,73 грн; 3% річних - 14,52 грн; інфляційне збільшення - 24,11 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.12.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3667/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором №4874/19 від 08.08.2025 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу, в частині внесення плати у передбачений договором строк за період з 01.08.2025 по 01.11.2025на суму 5070,75 грн. За порушення грошового зобов'язання відповідачу нараховано грн; штраф 15% - 110,70 грн; пеня у розмірі 145,73 грн за період з 21.08.2025 по 01.11.2025; 3% річних за період з 20.08.2025 по 01.11.2025 в сумі 14,52 грн та 24,11 грн інфляції. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на положення ст. ст. 11, 202, 509, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3667/25 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 24/185/25, судове засідання призначено на 05.01.2026.
29.12.2025 позивачем подано суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 05.01.2026 відкладено розгляд справи на 28.01.2026.
Ухвалою суду від 28.01.2026 задовольнити заяву представника позивача (сформовану 26.01.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 908/3667/25.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 08.01.2026 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Позивач в судове засідання не прибув, свою правову позицію виклав у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.
Ухвала суду від 12.12.2025 про відкриття провадження у справі № 908/3667/25 направлялась судом відповідачу на його поштову адресу згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 8, кв. 97, повернуто до суду з відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 28.01.2026 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 28.01.2026 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
08.08.2025 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач, робочий орган) та Фізичною особою - підприємцем Орєховим Віталієм Олександровичем (відповідач, рекламорозповсюджувач) укладено Договір № 4874/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу (Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (Право тимчасового користування).
Відповідно до пункту 1.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 року №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211 (Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3.2 Договору робочий орган та/або КП “Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
У відповідності до пункту 6.3 Договору підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 6.4 Договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.
Пунктом 6.5 Договору між сторонами погоджено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.
Відповідно до пункту 6.6 Договору плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовжені строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.
Відповідно до п. 6.8. Договору плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу: до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу. У разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п. 5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування органом або КП “Київреклама».
Згідно з пунктом 6.13 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
Пунктом 6.14 Договору визначено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця на зазначений казначейський рахунок. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
Позивач вказує, що у порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач не здійснив оплату послуг за період з 01.08.2025 по 01.11.2025, у зв'язку чим у нього виникла заборгованість у розмірі 5070,78 грн.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
На підставі пункту 7.2. договору позивачем нарахована пеня у розмірі 145,73 грн.
Відповідно до пункту 7.3 Договору сторони погодили, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
На підставі пункту 7.3. договору позивачем нараховано штраф у розмірі 110,70 грн.
Також у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу 24,11 грн інфляційних втрат та 14,52 грн 3% річних.
Несплата відповідачем заборгованості стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, пов'язані із розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві, регулюються Законом України “Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила № 2067), Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженими розпорядженням Київської міської ради від 05.02.2019 № 207 (далі - Порядок № 207) та іншими нормативними актами України.
За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України “Про рекламу», зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламо носіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Правил № 2067 місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (пункт 3 Правил № 2067).
Відповідно до пункту 4 Правил № 2067 на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідно з п. 23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
За змістом пункту 32 Правил № 2067 плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до пункту 2.11.1 цього Порядку № 207 підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ (далі - плата) та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання (продовження) дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.
Згідно з пунктами 2.11.2, 2.11.3 Порядку № 207 плата зараховується до бюджету міста Києва в порядку, встановленому Київською міською радою. Розмір плати та порядок її нарахування визначається виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, відповідач згідно із пунктом 6.14 договору мав здійснювати оплату за тимчасове користування місцем для розміщення реклами не пізніше 20 числа поточного місяця.
Під час розгляду даної справи суду не надано доказів сплати послуг з розміщення реклами на суму 5070,78 грн, у зв'язку з чим суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 145,73 грн за умовами пункту 7.2 Договору.
Перевіривши розрахунок пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на за період з 21.08.2025 по 01.11.2025, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 145,73 грн відповідає умовам Договору та вимогам закону.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штраф у розмірі 110,70 грн на підставі пункту 7.3 Договору, відповідно до якого сторони погодили, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання понад 1 (один) календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від простроченої суми, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення штрафу також підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам Договору та вимогам закону.
У зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 24,11 грн інфляційних втрат та 14,52 грн 3% річних за період з 20.08.2025 по 01.11.2025.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позов в частині стягнення 24,11 грн інфляційних втрат та 14,52 грн 3% річних обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовами Договору та вимогам закону.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Орєхова Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; фактична адреса: 04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8 ідентифікаційний код: 41348526 (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005; код отримувача (ідентифікаційний код: 37993783); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА988999980314111938000026001; код класифікації доходів бюджету: 50110005) заборгованість у розмірі 5 365,84 грн (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять грн 84 коп.), з яких: основний борг - 5 070,78 грн (п'ять тисяч сімдесят грн. 78 коп.); штраф 15% - 110,70 грн (сто десять грн. 70 коп.); пеня - 145,73 грн. (сто сорок п'ять грн. 73 коп.); 3% річних - 14,52 грн. (чотирнадцять грн. 52 коп.); інфляційне збільшення - 24,11 грн. (двадцять чотири грн. 11 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Орєхова Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; фактична адреса: 04070, м. Київ, Боричів узвіз,8 ідентифікаційний код: 41348526 Отримувач коштів: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Код отримувача (ідентифікаційний код): 41348526; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820172; Рахунок отримувача: UА498201720344230001000099759) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім грн.) 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 20.02.2026.
Суддя Т.А. Азізбекян