вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
03 лютого 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/539/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.
розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява, Мукачівського району, Закарпатської області
до Фізичної особи-підприємця Талабішка Елеонори Василівни, с. Солочин, Мукачівського району, Закарпатської області
та до Фізичної особи-підприємця Динис Михайла Івановича, с. Солочин, Мукачівського району, Закарпатської області
про 428 683,30 грн.
За участю представників: згідно протоколу судового засідання
Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідачів про стягнення суми 428 683,30 грн. з яких, - 249 840,00 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту 149 601,75 грн інфляційних втрат та 29 241,55 грн трьох відсотків річних.
Ухвалою суду від 21.05.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання у справі № 907/539/25 на 06.08.2025.
У засіданні суду 06.08.2025 за згодою представників сторін оголошено перерву у підготовчому засіданні на 09.09.2025.
09.09.2025 позивачем подано суду клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника, позовні вимоги прокурора позивач підтримує у повному обсязі.
Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами.
Відповідачі вимоги ухвали суду від 08.07.2025 не виконали, відзиву по суті заявлених позовних вимог не подали. Представник відповідачів у засіданні суду просить відкласти підготовче засідання для надання можливості добровільного врегулювання спору.
Ухвалою суду від 09.09.2025 відкладено підготовче засідання на 14.10.2025.
13.10.2025 прокурором подано суду клопотання про усунення технічної описки у позовній заяві, згідно якої просить суду зазначити прізвище відповідача 2 «Динис». Також прокурор просить суд вирішити питання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до розгляду по суті. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Ухвалою суду від закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначити на 18 листопада 2025 р.
В засідання суду 18.11.2025, 03.12.2025 за згодою прокурора та представника відповідача оголошувались перерви.
27.01.2026 в засідання суду оголошено перерву до 03.02.2026.
Позиція прокурора
Згідно декларації про готовність до експлуатації об'єкта, зареєстрованої 10.06.2021 (декларацію складено та затверджено Денис Михайлом Івановичем та Талабішка Елеонорою) у період із 07 березня 2019 року по 02 квітня 2021 року Відповідачами згідно повідомлення про початок будівельних робіт від 17.07.2018 № ЗК 061181981397 було здійснено будівництво об'єкта: «Будівництво магазину з продажу непродовольчих товарів широкого вжитку», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський район, м. Свалява, вулиця Визволення, 19.
Код об'єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 1230.1 - Торгові центри, універмаги, магазини.
У подальшому, Державною інспекцією архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) видано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта № ЗК 101210608380 від 10.06.2021, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
При цьому, відомості про сплату Відповідачами коштів пайової участі до місцевого бюджету в Реєстрі будівельної діяльності відсутні, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, наданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України.
За доводами прокурора на час отримання Відповідачами дозволу на виконання будівельних робіт та початку ними відповідного будівництва частина 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Натомість, на момент прийняття в експлуатацію об'єкта Відповідачів статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № і 32-ІХ).
Враховуючи, що будівництво об'єкта розпочалося у березні 2019 року (на підставі повідомлення про початок будівельних робіт від 07.03.2019 № ЗК 061181981397), тобто до набрання чинності Законом №І32-ІХ, Відповідачі були зобов'язані у період з початку будівельних робіт і до 01.01.2020 звернутися до Позивача із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати належні документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта, та очікувати від органу місцевого самоврядування відповідного розрахунку і примірника договору, чого Відповідачі не зробили, порушивши імперативну норму ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (зазначена норма була чинною на момент початку будівництва об'єкта і до 01.01.2020).
Зауважує, що Відповідачі були зобов'язані у 2020 році звернутися до Позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 і до введення його в експлуатацію у квітні 2021 року сплатити пайовий внесок.
Враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, розмір пайової участі який на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню із Відповідачів до бюджету на користь Позивача, складає 249 840.00 грн (6 246 000.00 х 4% = 249 840,00 грн.). При цьому, вказана сума пайової участі підлягала до сплати не пізніше дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію, тобто не пізніше 10.06.2021.
Крім того, прокурор вважає, що загальна сума коштів які підлягають стягненню із Відповідачів становить 428 683,30 грн. (249 840.00 грн. основна сума боргу + 178 843,30 грн. інфляційних втрат та трьох процентів річних).
Позиція позивача
Позивач - Свалявська міська рада Закарпатської області, м. Свалява, Мукачівського району, Закарпатської області позовні вимоги заявлені Мукачівської окружною прокуратурою підтримуємо в повному обсязі та просить задовільнити.
Позиція відповідачів
Відповідача, щодо задоволення позову заперечують. В обґрунтування своєї позиції вказують на те, що замовники об'єкта «Будівництво магазину з продажу непродовольчих товарів широкого вжитку», площею 598 кв. м. за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Незалежності, 19 - Талабішка Е.В. та Динис М.І. до прийняття об'єкта в експлуатацію (25.06.2021 року), а саме 11.06.2021 року звернулись до представників Свалявської міської ради з метою виконання свого обов'язку щодо сплати пайової участі, однак, уповноважені представники місцевої громади в усному порядку повідомили їм про відсутність будьяких зобов'язань щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року №132-ІХ, яким з січня 2020 року скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а тому договір щодо розміру пайової участі між замовниками об'єкта будівництва та органом місцевого самоврядування в даному випадку укладено не було, відповідний розрахунок розміру пайової участі не проводився, натомість замовником Талабішка Е.І. було взято на себе зобов'язання провести благоустрій прилеглих тротуарів до власної земельної ділянки по вул. Визволення, 19 в м. Свалява, а саме викласти бруківкою римський камінь (чорна - сіра - біла, 1:3), про що нею було написано відповідну заяву на ім'я діючого міського голови м. Сваляви Григи Ю.Ю.
Як було зазначено вище, відповідно до Витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, Управлінням державної архітектурно - будівельної інспекції у Закарпатській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта від 25.06.2021 року за реєстраційним номером: ЗК 101210608380. Згідно відомостей у даній Декларації відносно пайової участі уповноваженим органом внесено інформацію про наявність підстави для звільнення від сплати пайової участі. Також, у матеріалах справи міститься відповідь Свалявської міської ради Закарпатської області № 02- 14/1334 від 19.03.2025 року на запит Мукачівської окружної прокуратури вих. № 722/02-14 від 04.03.2025 року, зі змісту якої вбачається, що Свалявська міська рада Закарпатської області з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року №132-ІХ, яким з січня 2020 року скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, повідомляє, що у випадку з об'єктом «Будівництво магазину з продажу непродовольчих товарів широкого вжитку», площею 598 кв. м. за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Незалежності, 19, договір щодо розміру пайової участі не укладався, відповідний розрахунок не проводився.
Зауважує, що підприємці виконали свій обов'язок самостійно звернувшись до міської ради, однак, їм не було надано достовірної інформації з боку посадовців Свалявської міської ради, натомість їх було повідомлено про відсутність потреби в укладенні договору та проведенні відповідних розрахунків, після чого підприємцями було проведено благоустрій прилеглих тротуарів до земельної ділянки по вул. Визволення, 19 в м. Свалява, а саме викладено бруківкою - римський камінь (чорна-біла-сіра 1:3).
Представник відповідачі, вказує на те, що відповідачі не є юридично обізнаними, не працюють у відповідних державних установах, а є фізичними особами - підприємцями, які не часто зустрічаються та заглиблюються у зміни чинного законодавства, однак, мали підстави довіряти думці посадових осіб органів місцевого самоврядування та їх повідомленню про відсутність обов'язку зі сплати пайової участі, а тому, вважаємо, вони не повинні нести відповідальність за некомпетентні дії посадових осіб органу місцевого самоврядування, які належним чином не були ознайомлені зі змістом норм закону, самостійно його не проаналізували, аби не допустити неусвідомлених неправомірних дій від мешканців та інших осіб територіальної громади.
Зважаючи на порядок, який існував на момент виникнення правовідносин, відповідачі свій обов'язок звернутися до органів місцевого самоврядування з метою укладення договору та сплати внеску пайової участі здійснили, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта від 25.06.2021 року за реєстраційним номером: ЗК 101210608380, де в графі, що має відображати відомості про сплату пайового внеску, зазначено про підставу звільнення від такої, а також заявою ОСОБА_1 на ім'я міського голови від 11.06.2021 року, якою відповідачі зобов'язались провести благоустрій вулиці. Також дані обставини про причини невнесення пайового внеску відповідачами встановлено з листа Свалявської міської ради № 02- 14/1334 від 19.03.2025 року на запит Мукачівської окружної прокуратури вих. № 722/02-14 від 04.03.2025 року, як вже вище зазначалось. Проте, Свалявська міська рада Закарпатської області, маючи право на отримання коштів (пайового внеску) з 01.01.2020 року, не надала замовникам розрахунку розміру їх пайового внеску, у зв'язку з чим такий не було ними сплачено. Таким чином, вважаємо, що обов'язок щодо сплати пайового внеску відповідачами порушено не було, а тому відсутні підстави до притягнення їх до юридичної відповідальності та стягнення з них коштів в судовому порядку на підставі 1212 ЦК України. Щодо заявленої прокурором суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, вважає, наданий стороною позивача розрахунок арифметично неправильним та таким що не узгоджується з наведеними у відзиві позиціями Верховного суду. Разом з тим, відповідачами заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму у розмірі 77 226, 84 грн.
Згідно декларації про готовність до експлуатації об'єкта, зареєстрованої 10.06.2021 (декларацію складено та затверджено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - далі Відповідачі) у період із 07 березня 2019 року по 02 квітня 2021 року Відповідачами згідно повідомлення про початок будівельних робіт від І 7,07.20 І 8 № ЗК 061181981397 було здійснено будівництво об'єкта: «Будівництво магазину з продажу непродовольчих товарів широкого вжитку», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський район, м. Свалява, вулиця Визволення, 19.
Код об'єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 1230.1 - Торгові центри, універмаги, магазини.
У подальшому, Державною інспекцією архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) видано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта № ЗК 101210608380 від 10.06.2021, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
При цьому, відомості про сплату Відповідачами коштів пайової участі до місцевого бюджету в Реєстрі будівельної діяльності відсутні, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, наданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України.
Також, відповідно до інформації Свалявської міської ради від 19.03.2025 № 02-14/1334 - коштів пайової участі до бюджету Свалявської міської територіальної громади від замовника будівництва об'єкта «Будівництво магазину з продажу непродовольчих товарів широкого вжитку», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський район, м. Свалява, вулиця Визволення, 19 не надходило, договір пайової участі не укладався.
У матеріалах справи міститься відповідь Свалявської міської ради Закарпатської області № 02- 14/1334 від 19.03.2025 року на запит Мукачівської окружної прокуратури вих. № 722/02-14 від 04.03.2025 року, зі змісту якої вбачається, що Свалявська міська рада Закарпатської області з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року №132-ІХ, яким з січня 2020 року скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, повідомляє, що у випадку з об'єктом «Будівництво магазину з продажу непродовольчих товарів широкого вжитку», площею 598 кв. м. за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Незалежності, 19, договір щодо розміру пайової участі не укладався, відповідний розрахунок не проводився.
Листом вих. № 1 від 02.12.2025 року на ім'я в.о. голови Свалявською міської ради Закарпатської області Скрипинець М.В. фізичними особами - підприємцями Талабішка Е.В. та Динис М.І., в інтересах яких діє представник Компанієць Н.Г., було повідомлено про однорідну вимогу щодо зарахування грошових коштів у сумі 87 266,15 грн. як часткову сплату пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв'язку з проведенням благоустрою прилеглої території підприємцями у 2021 році.
Відповідно до акту комісії від 27.11.2025 року з розгляду заяви ФОП Талабішка Е.В. та ФОП Динис М.І., встановлено факт виконання робіт, а саме: комісія підтверджує, що ФОП Динисом М.1. та ФОП Талабішкою Е.В. виконано роботи з облаштування тротуарів по вул. Станковича та вул. Незалежності. Вказані тротуари межують (охоплюють) із земельною ділянкою з кадастровим номером 2124010100:01:003:0044. Дата виконання робіт: Роботи з благоустрою були проведені у листопаді 2021 року (згідно з поясненням ФОП Талабішки Е.В.). Склад робіт: Встановлено дорожні бордюри та викладено бруківку (тротуарну плитку). Тротуар облаштовано з його розширенням за рахунок придорожньої канави. Фактичне використання: Встановлено, що облаштований тротуар є частиною благоустрою торгового об'єкту, розташованого на земельній ділянці. Зокрема, тротуар по вул. Станковича використовується для під'їзду на парковку цього об'єкту. Відсутність дозволів: Письмові дозволи на проведення робіт із благоустрою за даною адресою в комісію не надано та відсутні.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Щодо представництва прокурора
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Ненадходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до бюджету розвитку місцевого бюджету безперечно порушує права відповідної територіальної громади, інтереси якої представляє відповідний орган місцевого самоврядування.
Прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», поінформувала Свалявську міську раду про існування означених порушень інтересів держави (лист від 28.02.2025 №07.51-95-1704ВІІХ-25).
Водночас, Позивачем не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред'явлено до суду позову про стягнення із Відповідачів грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява, Мукачівського району, Закарпатської області.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон №3038-VI) визначено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
На підставі ч. 1 ст. 2 Закону №3038-VI планування і забудова територій діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Так, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Проте, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX.
Означеним пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Приписами пунктів 3, 4 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-IX також визначено, що замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до підпунктів 14.1.129 та 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації) (далі - ПК України) об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію, і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (постанови Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 20.02.2024 у справі №910/20216/21, від 04.04.2024 у справі №923/1306/21 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23).
У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
При цьому, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Аналогічні правові висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №909/1402/19, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23.
З аналізу вищевикладеного випливає, що обов'язок відповідача в частині сплати коштів пайової участі за будівництво виник із дати повідомлень про початок виконання будівельних робіт.
Водночас строк внесення коштів пайової участі сплинув з дати введення вказаних об'єктів в експлуатацію.
За встановлених судом обставин даної справи, відповідач не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної шляхом перерахування до місцевого бюджету означеного населеного пункту коштів пайової участі.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, та Верховного Суду, викладеної в постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, замовник будівництва зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, частина 1 якої передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення суми 249 840,00 грн безпідставно збережених коштів є обґрунтованими та правомірними.
Разом з тим, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано вказаних обставин.
Доводи відповідачів, які фактично зводяться до тверджень про відсутність обов'язку з сплати коштів пайової участі судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.
Щодо інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2022 у справі № 925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно з поданим прокурором розрахунком, за прострочення оплати ним за період з 11.06.2021 по 05.05.2025 нараховано 149 601,75 грн інфляційних втрат та 29 241,55 грн трьох відсотків річних.
З огляду на наведене, суд, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум 149 601,75 грн інфляційних втрат та 29 241,55 грн трьох відсотків річних встановив, що такі нараховані арифметично вірно.
Разом з тим, відповідачами заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму у розмірі 77 226, 84 грн.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексуУкраїни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду навищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство можевизначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 11.06.2021 по 05.05.2025, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних в період з 11.06.2024 спростовуються викладеними висновками.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову Керівника Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява, Мукачівського району, Закарпатської області до Фізичної особи-підприємця Талабішка Елеонори Василівни, с. Солочин, Мукачівського району, Закарпатської області та до Фізичної особи-підприємця Динис Михайла Івановича, с. Солочин, Мукачівського району, Закарпатської області про 428 683,30 грн.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 6 430,25 грн. покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно із фізичної особи - підприємця Динис Михайла Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) та фізичної особи - підприємця Талабішка Елеонори Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Свалявської міської ради Закарпатської області (89300, м. Свалява Закарпатської області, пл. Головна, 1, код ЄДРПОУ 04053884) суму 428 683,30 грн. (чотириста двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят три гривні 30 коп.) в т.ч. 249 840,00 грн безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 149 601,75 грн інфляційних втрат та 29 241,55 грн трьох відсотків річних.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Динис Михайла Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 3 215,12 грн (три тисячі двісті п'ятнадцять гривень 12 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з фізичної особи - підприємця Талабішка Елеонори Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 3 215,12 грн (три тисячі двісті п'ятнадцять гривень 12 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.02.2026.
Суддя О. Ф. Ремецькі