61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
20.02.2026 Справа № 905/1139/25
Господарський суд Донецької області у складі
судді Лободи Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ок Рітейл Груп", м. Краматорськ Донецької області, код 41374430,
до Фізичної особи-підприємця Василеги Людмили Павлівни, м. Білозерське Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення 60 000,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ок Рітейл Груп" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Василеги Людмили Павлівни про стягнення гарантійного платежу в сумі 60 000,00 за Договором оренди № Б-01/10-23 Ор від 01.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він скористався своїм правом та направив відповідачці повідомлення про розірвання договору оренди № Б-01/10-23 Ор від 01.10.2023 та необхідність повернення гарантійного платежу, однак вимога позивача не була виконана відповідачкою.
На запит суду з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу отримано Відповідь № 1945603 від 29.10.2025, з якої встановлено, що Василега Людмила Павлівна зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем проживання такої особи є: АДРЕСА_1 .
Господарський суд Донецької області ухвалою від 03.11.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ок Рітейл Груп" до Василеги Людмили Павлівни про стягнення 60 000,00 грн залишив без руху. Надав позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме шляхом уточнення статусу відповідача. Зобов'язав позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів за адресою її фактичного місця проживання ( АДРЕСА_1 ), докази направлення надати до суду.
13.11.2025 у встановлений судом строк від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивач надає уточнену позовну заяву, в якій визначено статус відповідача як Фізична особа-підприємець Василега Людмила Павлівна. Також до заяви додано докази направлення уточненої позовної заяви відповідачу за адресою її фактичного місця проживання.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 17.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/1139/25, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
З метою повідомлення позивача про розгляд даної справи суд копію ухвали від 17.11.2025 направив до його електронного кабінету в системі "Електронний суд". Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 17.11.2025 в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету позивача - 18.11.2025.
З огляду на відсутність у відповідачки електронного кабінету в системі "Електронний суд", суд з метою повідомлення відповідачки про розгляд даної справи копію ухвали від 17.11.2025 направив на її адресу, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала була повернута до суду 27.11.2025 без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Також суд направив відповідачці копію ухвали від 17.11.2025 на адресу її фактичного місця проживання, однак вказана ухвала була повернута до суду 25.11.2025 без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Приймаючи до уваги, що поштова кореспонденція, яка надсилалась судом на адресу відповідачки, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу її фактичного місця проживання, повернута до суду без вручення з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою", суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Приймаючи до уваги те, що суд вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про розгляд судової справи, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
17.12.2025 до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву (направлено засобами поштового зв'язку 16.12.2025), в якому відповідачка заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві вказує, що в порушення договірних зобов'язань позивач не повернув об'єкт оренди та не підписав Акт приймання-передачі, у зв'язку з чим об'єкт оренди знаходиться в користуванні орендаря, ключі від приміщення та технічне обладнання в ньому не передані, акт повернення об'єкта не підписаний, а тому договір оренди на теперішній час є чинним. Тому вважає, що вимога позивача про стягнення гарантійного платежу в розмірі 60 000,00 грн є необґрунтованою та незаконною.
У відзиві викладене клопотання про поновлення строку на подання відзиву, оскільки про наявність позову відповідачка дізналась тільки 05.12.2025 через застосунок "Дія". Також у відзиві викладене клопотання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.12.2025 поновив Фізичній особі-підприємцю Василезі Людмилі Павлівні строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняв до розгляду поданий відповідачкою відзив на позовну заяву; відмовив в задоволенні клопотання відповідачки про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; встановив позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив - 5 днів з дня отримання даної ухвали; встановив відповідачці строк для подачі заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
26.12.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідачки, викладеними у відзиві на позов, та просить суд задовольнити позов в повному обсязі. Вказує, що об'єктивно не мав можливості користуватися об'єктом оренди, оскільки починаючи з серпня 2025 року на території, де розташований орендований об'єкт, було оголошено евакуацію населення у примусовий спосіб. Таким чином, доступ до приміщення та будь-яке його використання стали об'єктивно неможливими, що не залежало від волі позивача. На думку позивача твердження відповідача про не припинення договору через не підписання акту повернення та не передання ключів є неможливим у виконанні, оскільки позивач був вимушений евакуювати обладнання, товарно-матеріальні цінності, а також працівників в більш безпечне місце перебування. Тобто, позивач цілком втратив доступ до об'єкта оренди з незалежних від нього підстав, а тому використання приміщення стало фізично неможливим. Позивач вказує, що мали місце істотні зміни обставин, які вплинули на неможливість виконання договірних зобов'язань, а саме: повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, та активні бойові дії з просуванням військ рф у Донецькій області, зокрема в напрямку міста Білицьке, що становить загрозу життю та здоров'ю людей, з обов'язковою примусовою евакуацією населення. Такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, і не могли бути усунуті позивачем при всій турботливості та обачності, що від нього вимагались.
У відповіді на відзив позивач виклав клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 31.12.2025 продовжив позивачу строк для подачі відповіді на відзив до моменту її фактичного подання та прийняв її до розгляду.
29.12.2025 до суду від відповідачки надійшла зустрічна позовна заява, в якій ФОП Василега Л.П. просить суд: визнати дійсним договір оренди №Б-01/10-23 Ор від 01.10.2023 між ТОВ "Ок Рітейл Груп" та Василегою Л.П.; визнати заборгованість ТОВ "Ок Рітейл Груп" в розмірі 270 000,00 грн в якості несплаченої орендної плати за договором оренди №Б-01/10-23 Ор від 01.10.2023 та зобов'язати сплатити; визнати заборгованість ТОВ "Ок Рітейл Груп" в розмірі 739 200,00 грн в якості компенсації залогової вартості торгівельного обладнання за договором оренди №Б-01/10-23 Ор від 01.10.2023 та зобов'язати сплатити; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 31.12.2025 зустрічну позовну заяву (вх. № 7795/25 від 29.12.2025) ФОП Василеги Людмили Павлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ок Рітейл Груп" про визнання договору дійсним та визнання заборгованості, подану в межах справи № 905/1139/25, повернув заявнику.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 31.12.2025 зобов'язав позивача та відповідача надати до суду акти звірки розрахунків за Договором оренди № Б-01/10-23 Ор від 01.10.2023, складений кожною стороною окремо в своїй редакції, за весь період дії договору, починаючи з 01.10.2023, з помісячним зазначенням сум, які підлягали сплаті та які були сплачені за спірним договором. Суд також зобов'язав позивача надати документальне підтвердження здійснення сплати орендної плати за весь час дії договору.
12.01.2026 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.
Суд прийняв подані позивачем докази до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
12.01.2026 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідачки про долучення до матеріалів справи витребуваного судом акту звірки розрахунків.
Суд прийняв подані відповідачкою докази до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
15.01.2026 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення відповідачки у справі, в яких викладено заперечення проти позовних вимог. Так, відповідачка зазначає, що позивач, посилаючись на настання для нього обставин непереборної сили, ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив не зазначив ні конкретну дату настання для нього таких обставин, ні конкретну обставину, яка унеможливила виконання ним своїх обов'язків за договором оренди, як не зазначив і періоду існування для нього таких обставин, обмежившись загальним посиланням на збройну агресію РФ і оголошення евакуації родин з дітьми у сусідньому районі. Вказує, що за умовами спірного договору оренди позивач мав щомісяця сплачувати орендну плату. Стверджує, що позивачем не доведено те, що він об'єктивно не мав можливості користуватися об'єктом оренди. На думку відповідачки, самий факт введення в Україні воєнного стану і розташування Об'єкта оренди в м. Білицкому без обґрунтування та документального доведення фактичної відсутності можливості використовувати Об'єкт оренди за призначенням не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати орендної плати за обставин зберігання в Об'єкті оренди майна Орендаря, наявності в місті населення і роботи бізнесу. Відповідач звертає увагу на те, що обов'язкова евакуація, на яку посилається позивач, оголошувалась в іншому місті - Білозерському і стосувалась родин з дітьми, а не господарських організацій. Стосовно посилання позивача на одностороннє розірвання договору оренди зазначає, що не погоджується з таким твердженням, оскільки позивачем було порушено порядок направлення повідомлення про розірвання договору, передбаченого пунктом 12.1. договору оренди № Б-01/10-23 від 01.10.2023 (а саме повідомлення було направлено на невірну адресу), у зв'язку з чим застосування правила, передбаченого п. 12.2. є неможливим, а тому договір продовжував діяти. Стовно повернення гарантійного платежу зазначає, що таке можливе лиш за умови відсутності заборгованості позивача за договором оренди за весь строк дії договору, однак останній платіж було здійснено позивачем 02.07.2025 року в сумі 30 000, 00 грн - в розмірі 50% від передбаченої договором оренди. До пояснень додано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Суд прийняв подані відповідачкою пояснення та додані до них документи до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
01.10.2023 між Фізичною особою-підприємцем Василегою Людмилою Павлівною (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ок Рітейл Груп" (Орендар) укладено Договір оренди № Б-01/10-23 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується за плату передати Орендарю на встановлений цим Договором строк у тимчасове користування частину нежитлового приміщення (далі - Об'єкт оренди), який розташований за адресою: Донецька область, місто Білицьке, вул. Миру, будинок 25. Загальна площа Об'єкту оренди складає: 311 кв.м. Площі відповідних приміщень (територій) та схема їх розміщення на території наведена в Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 1.3 Договору будівлі та споруди, в яких знаходиться Об'єкт оренди, обладнано всіма необхідними інженерними комунікаціями та торгівельним обладнанням, яке знаходиться в робочому стані, та яке вказано у акті прийому-передачі.
Згідно д п. 1.4 Договору приміщення надається для використання Орендарем у підприємницькій діяльності, у тому числі для розташування магазину роздрібної торгівлі продуктами харчування, алкогольною продукцією, аптечними товарами та додатковим асортиментом товарів народного споживання (миючі засоби, предмети гігієни та інше).
За умовами п. 3.1 та п. 3.2 Договору строк оренди Об'єкту оренди за цим Договором становить до 31.12.2025. Перебіг строку оренди розпочинається з моменту підписання Акту прийому-передачі Об'єкту оренди, та закінчується у момент підписання сторонами Акту повернення Об'єкту оренди Орендодавцю. Підписання Акту приймання-передачі є підставою для нарахування та оплати орендної плати.
Днем закінчення оренди є дата підписання Сторонами Акту повернення Об'єкту оренди Орендодавцю (п. 3.10 Договору).
Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до моменту підписання Сторонами Акту повернення Об'єкт оренди (п. 3.11 Договору).
Пунктом 4.1 Договору сторони встановили, що розмір орендної плати за користування Об'єктом оренди є фіксованим та становить:
- місячна орендна плата за Адаптаційний період (п.3.2 Договору) у продовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Акту прийому-передачі, складає 10 000,00 грн за весь Об'єкт оренди (п. 4.1.1 Договору),
- розмір місячної орендної плати за Об'єкт оренди по закінченню адаптаційного періоду/з 1-ого дня використання Об'єкта оренди з метою, визначеною п.1.4 цього Договору (в залежності від того, яка подія відбудеться раніше) складає 60 000,00 грн (п. 4.1.2 Договору).
Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що Орендар має сплачувати орендну плату за цим Договором щомісячно в безготівковій формі на рахунок Орендодавця, в строк не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць з моменту підписання сторонами Акту передання-приймання до даного Договору та передання Орендарю Об'єкта, що орендується.
Відповідно до п. 4.7 Договору сторони домовились, що для забезпечення виконання грошових зобов'язань Орендаря, орендар сплачує гарантійний платіж у розмірі 60 000,00 грн без ПДВ (далі - "гарантійний платіж") за останній місяць оренди протягом 5 календарних днів після підписання Договору оренди.
Згідно з п. 6.1.2 та п. 6.1.6 Договору Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату згідно п. 4.1 цього Договору та відшкодовувати витрати за надання послуг відповідно до п. 5.3 цього Договору в порядку встановленому цим Договором; повернути Об'єкт оренди Орендодавцю після закінчення строку оренди, а також у разі дострокового припинення дії цього Договору.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2025, а щодо виконання своїх обов'язків Сторін до повного їх виконання (п. 7.1 Договору).
За умовами п. 7.2 Договору цей Договір достроково припиняє свою дію в наступних випадках:
- за згодою Сторін (п. 7.2.1 Договору);
- у разі розірвання цього договору за рішенням суду (п. 7.2.2 Договору);
- у разі визнання Орендодавця або Орендаря банкрутом (п. 7.2.3 Договору);
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та цим Договором (п. 7.2.4 Договору).
Відповідно до п. 7.3 Договору Орендар може розірвати цей Договір достроково в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Орендодавця за 30 (тридцять) календарних днів, до дати розірвання цього Договору.
Пунктом 12.1 Договору сторони погодили, що будь-яке повідомлення, що є необхідним або можливим згідно з умовами цього Договору, має бути виконане у письмовій формі. Всі повідомлення, необхідні або дозволені цим Договором доставляються особисто адресату кур'єром під розписку або направляються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Всі повідомлення та інші документи спрямовуються Стороні-адресату за адресою, що наведена нижче, або за іншою адресою, вказаною такою Стороною у письмовій формі:
- Орендареві: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Дніпровська, будинок 2,
- Орендодавцеві: АДРЕСА_2 .
У випадку відмови Сторони одержати повідомлення або повернення поштового відправлення відправнику з позначкою: "адресат вибув", "адресат не знаходиться за адресою", "закінчення терміну зберігання" або аналогічних, повідомлення вважається таким, що отримане (п. 12.2 Договору).
Про зміну поштової адреси Сторони зобов'язані повідомити одна одну за 10 (десять) календарних днів (12.3 Договору).
Суд зазначає, що Договір підписаний електронними підписами сторін 02.10.2023 у сервісі Вчасно, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладення договору не оспорюється та не заперечується сторонами.
До матеріалів справи не надано Акт прийому передачі об'єкта оренди, однак факт передачі приміщення в оренду не заперечується відповідачкою.
Як стверджує позивач, 05.08.2025 він направив відповідачці лист № б/н від 04.08.2025, в якому повідомив про розірвання Договору оренди № Б-01/10/1-23 Ор від 01.10.2023 в односторонньому порядку на підставі п. 7.3 вказаного договору, а також вимагав повернути гарантійний платіж у розмірі 60 000,00 грн.
До матеріалів справи доданий роздрукований текст листа б/н від 04.08.2025 без підпису.
Не повернення відповідачкою гарантійного платежу зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За змістом ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, об'єкт оренди було передано позивачу в користування у жовтні 2023 року.
На виконання умов Договору позивачем було сплачено відповідачці 60 000,00 грн гарантійного платежу, що підтверджується платіжною інструкцією №ОКБП005701 від 10.10.2023. Також позивачем було сплачено 1 090 000,00 грн орендної плати за період з січня 2024 року по червень 2025, до підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями, банківськими виписками АТ КБ "ПриватБанк" та вказаною в наданих до суду Актах звірки розрахунків інформацією. Крім того, позивач сплатив відповідачці 30 000,00 грн орендної плати за липень 2025 року. З наданих сторонами актів звірки взаєморозрахунків вбачається, що сторонами надані ідентичні дані щодо здійснення оплат позивачем відповідачці, спірні питання щодо здійснення відповідних оплат до червня 2025 року, а також частково за липень 2025 року в сумі 30 000,00 грн відсутні. Доказів здійснення позивачем інших платежів з орендної плати з 03.07.2025 матеріали справи не містять.
За умовами п. 3.1 та п. 7.1 Договору строк оренди Об'єкту оренди та строк дії Договору становить до 31.12.2025.
Як стверджує позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 7.3 Договору, він повідомив відповідачку про дострокове розірвання та необхідність повернення гарантійного платежу.
До матеріалів справи додано фото опису вкладення до рекомендованого листа, з якого вбачається, що 05.08.2025 позивачем направлено вимогу Василезі Л.П. за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до положень п. 12.1 Договору всі повідомлення та інші документи спрямовуються Стороні-адресату за адресою, що наведена нижче, або за іншою адресою, вказаною такою Стороною у письмовій формі, зокрема орендодавцеві за адресою : АДРЕСА_2 .
Тобто в Договорі сторонами погоджено адресу, за якою мають бути надіслані повідомлення стосовно такого договору. Умовами Договору передбачено, що про зміну поштової адреси сторони зобов'язані повідомити одна одну за 10 (десять) календарних днів. Письмового погодження сторонами інших поштових адрес до суду не надано.
Отже, в порушення вказаних умов Договору, позивач направив лист про розірвання договору з вимогою повернення гарантованого платежу відповідачці за іншою адресою, ніж погоджена в Договорі.
Суд встановив, що відповідачка зареєстрована як підприємець за адресою : АДРЕСА_4 , а за адресою, що визначена відповідачкою як адреса листування : АДРЕСА_2 , вона зареєстрована як фізична особа. Це дві різні вулиці, які розташовані в м. Білозерське.
Позивач не надав жодного пояснення та обґрунтування направлення ним відповідачці повідомлення про розірвання Договору оренди не за адресою листування, яка погоджена сторонами в Договорі.
Суд зазначає, що саме в тому випадку, коли особа в договорі погодила свою адресу для листування, яка не є офіційною, то вона погоджується на отримання відповідних документів від контрагента саме на цю адресу. Також сторони погодили, що у випадку, коли інша сторона не отримала за адресою листування відповідне поштове відправлення, яке з цієї причини було повернуто відправнику, то саме в такому випадку для такої особи наступають відповідні правові наслідки.
Суд враховує, що повідомлення, яке було направлено за адресою відповідачки, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не було отримане нею та повернено відправнику поштою за закінченням терміну зберігання, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати відповідачку обізнаною з вказаним повідомленням.
Оскільки позивач порушив порядок направлення повідомлення відповідачці, який визначений умовами Договору, а направлене ним повідомлення за іншою адресою не було отримано відповідачкою, то суд приходить до висновку, що позивач не здійснив належне повідомлення іншої сторони про його намір розірвати Договір оренди відповідно до положень п. 7.3 Договору, відповідно такий Договір не є розірваним у дату, що визначена позивачем у позові.
Крім того, суд звертає увагу на те, що гарантійний платіж за умовами Договору може бути використаний як сплата орендної плати за останній місяць користування об'єктом оренди. Одночасно суд зазначає, що за загальним правилом підставою для повернення гарантійного платежу може бути відсутність заборгованості по орендній платі станом на момент припинення дії Договору.
Позивач стверджує, що не мав можливості користуватися об'єктом оренди, оскільки починаючи з серпня 2025 року на території, де розташований орендований об'єкт, було оголошено обов'язкову евакуацію населення у примусовий спосіб, у зв'язку з чим доступ до приміщення та будь-яке його використання стали об'єктивно неможливими, що не залежало від волі позивача. Також вказує, що мали місце істотні зміни обставин, які вплинули на неможливість виконання договірних зобов'язань, а саме: повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України та активні бойові дії з просуванням військ РФ у Донецькій області, зокрема в напрямку міста Білицьке, що становить загрозу життю та здоров'ю людей, з обов'язковою примусовою евакуацією населення. Такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, і не могли бути усунуті позивачем при всій турботливості та обачності, що від нього вимагались.
Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Суд зазначає, що ані в позові, ані в інших заявах по суті справи позивач не посилається на вказану норму закону, однак стверджує, що не міг користуватись орендованим майном.
Підставою для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20 виклав наступні висновки щодо застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України:
- підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;
- при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати;
- при цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Посилаючись на неможливість використання орендованого майна, саме орендар повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Однак позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження обставин неможливості користування орендованим майном. Позивач обмежився лише посиланням на наявність таких обставин. Так, позивач вказує, що не мав можливості користуватися об'єктом оренди, оскільки починаючи з серпня 2025 року на території, де розташований орендований об'єкт, було оголошено обов'язкову евакуацію населення у примусовий спосіб. Як на доказ в підтвердження викладених обставин позивач посилається на офіційні повідомлення Донецької обласної державної адміністрації, згідно яких проводилась обов'язкова евакуація, зокрема, з населених пунктів Білозерське; сіл Благодать, Бокове, Веселе Поле, Весна, Мирове, Нововодяне Білозерської громади; селища Свягогорівка, сіл Вікторівка, Вірівка, Копані, Нововікторівка, Новоукраїнка, Степи Добропільської громади.
Стосовно цього суд зазначає, що в наведеному переліку населених пунктів відсутнє місто Білицьке, де знаходиться об'єкт оренди.
За повідомленнями, які містяться в мережі Інтернет та є загальнодоступними, примусову евакуацію родин з дітьми з міста Білицьке Донецької області було оголошено на початку квітня 2025 року. Отже незрозумілим є яким чином евакуація з інших населених пунктів з серпня 2025, а не з населеного пункту, де був розташований об'єкт оренди, вплинуло на неможливість користування таким об'єктом, при тому, що з місця розташування об'єкту оренди примусова евакуація розпочалась раніше.
Позивач вказує, що мали місце істотні зміни обставин, які вплинули на неможливість виконання договірних зобов'язань, а саме: повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, та активні бойові дії з просуванням військ рф у Донецькій області, зокрема в напрямку міста Білицьке, що становить загрозу життю та здоров'ю людей, з обов'язковою примусовою евакуацією населення.
Щодо цього суд акцентує, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк воєнного стану неодноразово було продовжено та станом на теперішній час воєнний час є продовженим.
Договір оренди № б-01/10-23 Ор було укладено сторонами 01.10.2023, тобто вже під час дії воєнного стану. А тому посилання позивача на істотні зміни обставин через повномасштабне вторгнення є необґрунтованим, оскільки такі обставини існували на момент укладення спірного договору.
Суд враховує, що об'єкт оренди знаходиться в Донецькій області, в якій відбуваються активні бойові дії та постійно здійснюється просування ворожих військ, однак, такі обставини існують протягом певного часу та не є такими, що виникли раптово та позивач одномоментно не зміг користуватись об'єктом оренди.
Суд ще раз наголошує на тому, що саме сторона повинна довести існування об'єктивних обставин, які перешкоджали їй в користуванні об'єктом оренди з зазначенням періоду їх виникнення.
До матеріалів справи позивач не надав доказів наявності підстав для його звільнення від сплати орендної плати частково за липень та серпень 2025 року, тобто за період, який саме він визначає в позовній заяві та який є спірним з огляду на заявлені позовні вимоги. У справі відсутні докази того, що існувала об'єктивна неможливість використовувати відповідачем передане в оренду майно. Як вбачається з Договору, об'єкт оренди надавався у тому числі для розміщення магазину роздрібної торгівлі продуктами харчування, алкогольною продукцією, аптечними товарами та додатковим асортиментом товарів народного споживання (миючі засоби, предмети гігієни та інше). Однак позивач не надав наказу чи іншого розпорядження про припинення роботи магазину, оголошення простою та евакуації працівників, тощо. Позивач не довів того, що він не міг бути допущений до орендованого приміщення, перебувати у ньому та використовувати його. До того ж, позивач навіть не вказує, з якої дати він не міг використовувати орендоване приміщення.
У листі, який за твердженням позивача був направлений ним на адресу відповідачки, роздруківка якого надана до суду, також підставою для розірвання Договору
Як вбачається з матеріалів справи та наданих до суду Актів звірки розрахунків сторонами підтверджено сплату орендної плати за січень 2024 року - червень 2025 року в повному обсязі, та часткову сплату орендної плати за липень 2025 року в сумі 30 000,00 грн. Таким чином, суд встановив наявність заборгованості позивача за спірним Договором з орендної плати за липень 2025 року у сумі 30 000,00 грн та за серпень 2025 року. Суд зазначає, що вказані висновки зроблені з урахуванням позиції позивача, яка викладена в позові, згідно з якою він вважає Договір розірваним з 06.09.2025, однак ним не надано обґрунтування причин того, що він не повинен був платити орендну плату в повному обсязі за липень - серпень 2025 року та наявності підстав для повернення гарантійного платежу.
Суд ще раз наголошує на тому, що висновки про наявність заборгованості відповідача зроблені з урахуванням періоду, про який заявлено в позовній заяві.
Враховуючи наявність заборгованості позивача з орендної плати, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу гарантійного платежу в сумі 60 000,00 грн.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2026.
Суддя Т. О. Лобода