вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.02.2026м. ДніпроСправа № 904/5002/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД", м. Київ
до Приватного підприємства "КАНАЛ", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: Філатова Т.М.;
від відповідача: Співак О.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "КАНАЛ" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 12/12-2022 від 12.12.2022 основну заборгованість у розмірі 299 948, 95 грн, штраф 1,5% від суми заборгованості відповідно до Договору у розмірі 10 141, 22 грн, пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі 163 052, 45 грн, інфляційні втрати у розмірі 112 821, 09 грн, 3% річних у розмірі 37 898, 93 грн.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.09.2025 від Приватного підприємства "КАНАЛ" надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
29.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
30.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" надійшла заява про повернення судового збору.
06.10.2025 від Приватного підприємства "КАНАЛ" надійшо клопотання про зобов'язання надати відповідь на запити в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України та заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 08.10.2025 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду у підготовчому засіданні на 03.11.2025.
03.11.2025 від Приватного підприємства "КАНАЛ" надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням представника відповідача в терміновому відрядженні до м. Львів та клопотання про витребування доказів.
В судове засідання 03.11.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 03.11.2025 в клопотанні Приватного підприємства "Канал" про витребування доказів відмовлено відкладено підготовче засідання до 01.12.2025.
27.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 28.11.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.
01.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.
В судове засідання 01.12.2025 з'явився представник відповідач.
Ухвалою суду від 01.12.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 06.01.2025.
10.12.2025 від Приватного підприємства "КАНАЛ" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи.
10.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 11.12.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/5002/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
06.01.2026 судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному у період з 05.01.2026 по 09.01.2026.
Ухвалою суду від 12.01.2026 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2026.
В судове засідання 27.01.2026 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.
Ухвалою суду від 27.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2026.
В судове засідання 17.02.2026 з'явились представники сторін.
В ході судового засідання 17.02.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 17.02.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві та відповіді на відзив
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 12/12 - 2022 від 12.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Відповідач вказує на те, що частина товару не отримана відповідачем, оскільки співробітник позивача з власної ініціативи та користуючись своїм становищем реалізував (продав) цей товар третій особі, що підтверджується заявою свідка Тимошенко С.В.
Факт поставки товару постачальником покупцю в період з 12 по 15 грудня 2025 на загальну суму 676 081, 08 грн підтверджено належними доказами, а саме: видатковими накладними підписаними уповноваженим представником відповідача та податковими накладними складеними відповідачем та поданими до податкового органу. Крім того, позивач зазначає, що за результатом кожного повернення товару через «Єдине вікно подання електронних документів» Державної податкової служби України постачальником спільно з продавцем підписані коригування раніше зареєстрованих податкових накладних у формі додатків до них.
Позивач заявляє, що з моменту укладання договору жодної претензії щодо якості товару, фото звітів неякісного товару оформлених відповідачем згідно з умовами договору на адресу позивача не надходило. На переконання позивача, твердження відповідач про повернув позивачу неякісного товар є безпідставними та заявлені відповідачем з метою уникнути відповідальність за несвоєчасну оплату товару. Позивач наполягає, що повернення товару відповідачем здійснено за вимогою позивача через порушення відповідачем умов оплати.
Позивач вказує, що в матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 17.12.2024 за договором поставки. За змістом якого заборгованість відповідача складає 414 948, 95 грн. Позивач зазначає, що в процесі досудового врегулювання спору шляхом домовленостей, відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 115 000 грн. На час звернення до суду заборгованість відповідача складає у розмірі 299 948, 95 грн.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позов
Відповідач заперечує заявлені позивачем позовні вимоги та вказує на те, що відповідачем на виконання умов договору № 12/12 - 2022 від 12.12.2022 було сплачено кошти на підставі виставленого позивачем рахунку за товар. У зв'язку з неналежною якістю поставленого товару, покупець повернув постачальнику частину отриманого за договором товару на загальну суму 261 132, 13 грн, що підтверджується підписаними сторонами зворотними накладними.
Відповідач заперечує намагання позивача довести факт поставки підписаними видатковими накладними. Підписання електронним цифровим підписом (ЕЦП) лише підтверджує автентичність документа, але не є доказом факту поставки товару, оскільки не підтверджує фізичну передачу майна. В матеріалах справи відсутні належні докази, які безпосередньо підтверджують отримання відповідачем товару у заявленому обсязі у точці самовивозу у відповідності до пункту 4.2. договору, де умови поставки - самовивіз товару зі складу постачальника за адресою: м. Ізмаїл. Отже, електронний підпис підтверджує волевиявлення сторони, але не факт фізичного отримання товару. Відповідач зазначає, що податкова накладна не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Повернення товару не позбавляє покупця права посилатися на недоліки, які не могли бути виявлені при звичайному прийманні. Позивач підтвердив факт повернення товару, оскільки сторонами було узгоджено повернення товару без вказівки на неналежну його якість.
Відповідач зазначає, що співробітник позивача - Тимошенко С.В. мав доступ до клієнтів, здійснював від імені позивача перемовини та передавав інформацію про розрахунки, що свідчить про його фактичне залучення до договірних відносин в яких він діяв від імені позивача. Позивач фактично перекладає на відповідача відповідальність за можливі неправомірні дії свого працівника Тимошенка С.В.
Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені до 5 000 грн та штрафу до 5 000 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" (постачальник) та Приватним підприємством "КАНАЛ" (покупець) укладено договір поставки № 12/12 - 2022 від 12.12.2022.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за цінами постачальника на умовах даного договору.
Найменування товару визначається згідно рахунків-фактури, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).
На підставі отриманого усного або письмового замовлення постачальник виписує рахунок-фактуру на кожну окрему партію товару та направляє його покупцю з власної електронної адреси, визначеної в реквізитах цього договору на електронну адресу покупця, визначену в реквізитах цього договору.
Підтвердженням замовлення покупця є виставлений (в тому числі направлений) постачальником рахунок-фактура на оплату товару (пункт 1.3).
Згідно з п. 2.1 договору, ціни на товар, що постачається згідно цього договору зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами даного договору.
Загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару згідно цього договору (пункт 2.2 договору).
Пункт 2.3 договору, умова оплати: 100 % попередня оплата.
Порядок розрахунків: оплата здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, визначений в реквізитах та відповідному рахунку-фактурі, що мають бути ідентичними (пункт 2.5 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, найменування товару, його кількість вказується в рахунках-фактурах.
Приймання товару за кількістю здійснюється в момент отримання покупцем товару безпосередньо (фактичного передання). В разі виявлення невідповідності кількості прийнятого товару, покупець складає відповідний двосторонній акт з представником перевізника, який є невід'ємною частиною претензії на адресу постачальника. Після підписання накладної про приймання-передачу товару обома сторонами претензії щодо кількості товару виключаються (пункт 3.3 договору).
Приймання товару за якістю здійснюється впродовж трьох робочих днів з моменту отримання товару покупцем. Претензія щодо якості товару повинна містити фото звіт упаковки та пошкодженого товару. Постачальник має право впродовж п'яти робочих днів з моменту отримання претензії направити свого представника для перевірки відповідної вимоги (пункт 3.4 договору).
Покупець зобов'язаний перевірити кількість та якість товару при його прийманні (пункт 3.5 договору).
Відповідно п. 4.1 договору, товар повинен бути повністю поставлений покупцю в строк 7 календарних днів після отримання заявки на постачання товару, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі.
Умови поставки - самовивіз товару зі складу постачальника за адресою: м. Ізмаїл (пункт 4.2 договору).
Пунктом 4.4 договору, визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання товарної (видаткової) накладної. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за цим договором перед покупцем з моменту підписання товарної (видаткової) накладної і передачі товару.
Відповідно до п.9.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, при цьому до моменту остаточного виконання його сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 676 081, 08 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 561 від 12.12.2022 на суму 165 456, 43 грн; № 562 від 13.12.2022 на суму 160 704 грн; № 577 від 14.12.2022 на суму 170 208, 22 грн; № 579 від 15.12.2022 на суму 179 712, 43 грн.
Згідно з умовами договору позивачем виставлено відповідачу для здійснення оплати рахунки-фактури, а саме: № 416 від 12.12.2022 на суму 165 456, 43 грн, № 417 від 13.12.2022 на суму 160 704 грн, № 418 від 14.12.2022 на суму 170 208, 22 грн, № 420 від 15.12.2022 на суму 179 712, 43 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим відповідачем здійснено часткове повернення товару на суму 261 132, 13 грн, що підтверджується підписаними сторонами зворотними накладними від покупця: № 1 від 24.05.2023 на суму 44 928, 11 грн, № 2 від 24.05.2023 на суму 120 528 грн, № 3 від 01.12.2023 на суму 80 352 грн, № 4 від 01.12.2023 на суму 15 324, 02 грн. Крім того, сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 17.12.2024, яким підтверджується наявність заборгованості за договором поставки № 12/12-2022 від 12.12.2022 у розмірі 414 948, 95 грн.
В подальшому відповідачем здійснено часткову оплату за договором поставки № 12/12-2022 від 12.12.2022 на суму 115 000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача: від 28.04.2025 на суму 40 000 грн, від 31.05.2025 на суму 75 000 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача на час звернення до суду складає у розмірі 299 948, 95 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості сторонами суду не надано.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 12/12-2022 від 12.12.2022, позивачем нараховано на підставі п. 5.2 договору пеню у розмірі 163 052, 45 грн та штраф у розмірі 10 141, 22 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 112 821, 09 грн, 3% річних у розмірі 37 898, 93 грн згідно з ст. 625 ЦК України.
Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми основного боргу
У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Суд зазначає, що наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина перша, друга статті 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з частинами першою, другою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 676 081, 08 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Відповідачем здійснено часткове повернення товару на суму 261 132, 13 грн, що підтверджується підписаними сторонами зворотними накладними від покупця.
Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 17.12.2024, яким підтверджується наявність заборгованості за договором поставки № 12/12-2022 від 12.12.2022 у розмірі 414 948, 95 грн.
В подальшому, відповідачем здійснено часткову оплату на суму 115 000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.
Таким чином, основна заборгованість відповідача за договором поставки № 12/12-2022 від 12.12.2022 складає у розмірі 299 948, 95 грн.
Заперечуючи заявлені позивачем вимоги, відповідач вказує на те, що підписання електронним цифровим підписом (ЕЦП) лише підтверджує автентичність документа, але не є доказом факту поставки товару, оскільки не підтверджує фізичну передачу майна. Отже, електронний підпис підтверджує волевиявлення сторони, але не факт фізичного отримання товару. Відповідач зазначає, що податкова накладна не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Суд звертає увагу, що умовами п. 10.1 договору, сторонами погоджено, що даний договір укладено через систему електронного документообігу M.E.Doc. Окрім цього, рахунок-фактура, додаткова угода, додаток, заявка, акт, акт звірки взаємних розрахунків, первинні бухгалтерські документи та інші документи за договором, можуть складатися в електронній формі та підписуватися сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в M.E.Doc.
Сторона, що підписала документ останньою, якщо документ передбачає зворотнє пересилання, зобов'язана невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня, за днем, в якому відбулось підписання, направити файл такого документу адресату.
Електронні документи вважаються отриманими адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.
Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу накладення ЕЦП до договором № 12/12-2022 від 12.12.2022, договір підписаний уповноваженою особою постачальника в.о. директора Грусевичем Назаром Віталійовичем 14.12.2022 о 16:34 та уповноваженою особою покупця директором Айрапетяном Кареном Левоновичем 20.12.2022 о 13:02.
Повноваження уповноважених осіб ТОВ «Фор Білд» станом на 12.12.2022 підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Фор Білд» від 22.01.2021.
Відповідачем не надано суду доказів письмового повідомлення постачальника про припинення дії договору за 20 календарних днів до закінчення строку договору. Враховуючи викладене, дія договору № 12/12-2022 від 12.12.2022 продовжувалась на кожний наступний рік на тих самих умовах. Протягом спірного періоду договір поставки № 12/12-2022 від 12.12.2022 був чинний.
Згідно з п. 4.4 договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання товарної (видаткової) накладної. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за цим договором перед покупцем з моменту підписання товарної (видаткової) накладної і передачі товару.
Відповідно до наявних в матеріалах справи протоколів накладання ЄЦП, видаткові накладні:
- № 561 від 12.12.2022 підписано уповноваженою особою постачальника в.о. директора Грусевичем Назаром Віталійовичем 26.12.2022 о 21:05 та уповноваженою особою покупця Директором Айрапетяном Кареном Левоновичем 02.01.2023 о 10:15;
- № 562 від 13.12.2022 підписано уповноваженою особою постачальника в.о. директора Грусевичем Назаром Віталійовичем 26.12.2022 о 21:06 та уповноваженою особою покупця директором Айрапетяном Кареном Левоновичем 02.01.2023 о 10:16;
- № 577 від 14.12.2022 підписано уповноваженою особою постачальника в.о. директора Грусевичем Назаром Віталійовичем 26.12.2022 о 21:09 та уповноваженою особою покупця Директором Айрапетяном Кареном Левоновичем 02.01.2023 о 10:17;
- № 579 від 15.12.2022 підписано уповноваженою особою постачальника в.о. директора Грусевичем Назаром Віталійовичем 26.12.2022 о 21:09 та уповноваженою особою покупця директором ОСОБА_1 02.01.2023 о 10:18.
Умовами п.3.4 договору, погоджено, що приймання товару за якістю здійснюється впродовж трьох робочих днів з моменту отримання товару покупцем. Претензія щодо якості товару повинна містити фото звіт упаковки та пошкодженого товару.
В матеріалах справи відсутні претензії щодо якості поставленого товару та/або фото звіт упаковки та пошкодженого товару.
Як зазначає позивач,у відповідності до вимог Податкового кодексу України, за результатами першої події після поставки товару за видатковою накладною № 561 від 12.12.2022, постачальником виписано на адресу покупця податкову накладну № 8 від 12.12.2022, квитанцією до податкової накладної підтверджується доставку документу до центрального рівня Державної податкової служби України 29.12.2022 о 11:33:37, Документ прийнято.
За результатами першої події після поставки товару за видатковою накладною № 562 від 13.12.2022, постачальником виписано на адресу покупця податкову накладну № 10 від 13.12.2022, квитанцією до якої підтверджується доставку документу до центрального рівня Державної податкової служби України 29.12.2022 о 11:36:24, документ прийнято.
За результатами першої події щодо поставки товару за видатковою накладною № 577 від 14.12.2022, постачальником виписано на адресу покупця податкову накладну № 12 від 14.12.2022, квитанцією до якої підтверджується доставку документу до центрального рівня Державної податкової служби України 29.12.2022 о 11:33:36, документ прийнято.
За результатами першої події щодо поставки товару за видатковою накладною № 579 від 15.12.2022, постачальником виписано на адресу покупця податкову накладну № 13 від 15.12.2022, квитанцією до якої підтверджується доставку документу до центрального рівня Державної податкової служби України 29.12.2022 о 11:33:34, документ прийнято.
Інформаційні відомості щодо найменування товару, його кількості та вартості у зазначених вище податкових накладних тотожні значенням та відомостям у вищевказаних видаткових накладних.
Крім того, покупцем повернуто постачальнику частину отриманого товару за зворотніми накладними від покупця № 1 від 24.05.2023 на суму 44 928, 11 грн; № 2 від 24.05.2023 на суму 120 528 грн; № 3 від 01.12.2023р. на суму 80 352 грн та № 4 від 01.12.2023 на суму 15 324, 02 грн.
За результатом кожного повернення товару через «Єдине вікно подання електронних документів» Державної податкової служби України постачальником спільно з продавцем підписані коригування раніше зареєстрованих Податкових накладних у формі додатків до них. Так, підпис уповноваженої особи покупця директора 2421120299 Айрапетяна Карена Левоновича та печатка ПП «Канал» фігурує у додатку № 2 № 2 від 24.05.2023р до податкової накладної № 12 від 14.12.2022 (реєстраційний номер документа: 9129330738, у додатку № 2 № 1 від 24.05.2023 до податкової накладної №10 від 13.12.2022р (реєстраційний номер документа: 9129338375), у додатку № 2 № 98 від 01.12.2023р до податкової накладної № 8 від 12.12.2022р (реєстраційний номер документа: 935985506) та у додатку № 2 № 99 від 01.12.2023р до податкової накладної №12 від 14.12.2022р (реєстраційний номер документа: 9353028302). Коригуванням податкових накладних сторони внесено відповідні зміни до раніше зареєстрованих податкових накладних на підставі підписаних сторонами видаткових накладних.
Щодо наявних в матеріалах справи заяв свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зауважує про те, що позивач та відповідач є юридичними особами, а відтак належними доказами поставки постачальником товару та отримання замовником є належним чином оформленні первинні документи, які відображають господарські операції.
Тому, суд доходить висновку про те, що заяви свідків, які надана сторонами до матеріалів справи не можуть бути прийняті судом у якості допустимих доказом вчинення/не вчинення юридичними особами будь-яких господарських операцій за укладеним договором.
Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем не спростовані належними доказами твердження позивача про виконання належним чином зобов'язання за договором поставки № 12/12-2022 від 12.12.2022 в частині поставки товару.
Доказів сплати відповідачем основної заборгованості суду не надано.
Таким чином, заявлена позивачем до стягнення основна заборгованість відповідача за договором поставки № 12/12-2022 від 12.12.2022 у розмірі 299 948, 95 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені та штрафу
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Пунктом 5.2 договору, постачальник за даним договором має право нарахувати та стягнути наступні штрафні санкції з покупця за даним договором за порушення покупцем строків оплати - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час такого прострочення, від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 1,5% від несплаченої суми у належний строк, протягом 5 робочих днів, з моменту направлення відповідної письмової вимоги постачальника.
Позивачем надано розрахунок пені за загальний період з 12.12.2022 по 11.06.2023 (з урахуванням часткового повернення товару по кожній видатковій накладній окремо), яка складає у розмірі 163 052, 45 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що при розрахунку пені позивачем не враховано норми ст. 116 ЦК України, а саме перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, період прострочення заборгованості з оплати поставленого товару починається з наступного дня після фактичної поставки товару.
Судом здійснено перерахунок пені за період з 13.12.2022 по 11.06.2023 (з урахуванням часткового повернення товару по кожній видатковій накладній окремо) складає у розмірі 162 126, 31 грн.
Крім того, позивачем надано розрахунок штрафу у розмірі 10 141, 22 грн.
Однак, позивачем не враховано, що умови його нарахування, а саме штраф у розмірі 1,5% від несплаченої суми у належний строк, протягом 5 робочих днів, з моменту направлення відповідної письмової вимоги постачальника.
В матеріалах справи наявна направлена позивачем претензія № 02П/04 від 14.04.2025 з вимогами про сплату відповідачем основної заборгованості, яка станом на 14.04.2025 складає 414 948, 95 грн та штрафних санкцій 423 629, 90 грн.
Враховуючи умови п.5.2 договору судом здійснено перерахунок 1,5 % штрафу від суми заборгованості наявної на час подання претензії, а саме на 14.04.2025, що складає у розмірі 6 224, 23 грн.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідач на користь позивача пені у розмірі 162 126, 31 грн та штрафу у розмірі 6 224, 23грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, вирішення питання про зменшення пені та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
За змістом статті 6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Посилання відповідача на завищений розмір штрафу є оцінкою розміру штрафу, встановленого чинним договором, у порівнянні з його фінансовим становищем як підприємницького товариства.
Заявлена позивачем до стягнення сума штрафу не є занадто великою; можливість цього штрафу негативно вплинути на підприємницьку діяльність відповідача останнім не доведена.
Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення, то суд звертає увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, за змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.
У спірних правовідносинах між сторонами неустойка - штраф передбачений законодавством та нарахований позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків (втрат).
Висновок суду щодо оцінки аргументів, покладених відповідачем в основу заявленого ним клопотання про зменшення суми штрафу, збігається з правовою позицією з аналогічного питання Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.02.2019 по справі № 910/9765/18.
Інших заслуговуючих на увагу доводів, обґрунтованих належними та допустимими доказами на підтвердження можливості зменшення суми пені та штрафу, відповідач суду не навів.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Позивач надано розрахунок 3% річних за загальний 12.12.2022 по 03.09.2025 (з урахуванням часткового повернення товару по кожній видатковій накладній окремо), що складає у розмірі 37 898, 93 грн та інфляційні втрати у розмірі 112 821,09 грн за вказаний період.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснено арифметично правильно.
Однак, при розрахунку 3 % річних позивачем не враховано норми ст. 116 ЦК України.
Судом здійснено перерахунок враховуючи норми ст. 116 ЦК України, 3 % річних за період 12.12.2022 по 03.09.2025 та інфляційних втрат (з урахуванням часткового повернення товару по кожній видатковій накладній окремо), та встановлено, що вони складають у розмірі 37 843, 36 грн та 106 116, 14 грн.
Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 106 116, 14 грн та 3% річних у розмірі 37 843, 36 грн. В решті вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 9 183, 88 грн.
Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "КАНАЛ" (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, буд. 1, код ЄДРПОУ 30363711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОР БІЛД" (04060, м. Київ, вул. Берлінського Максима, буд. 9, код ЄДРПОУ 40923145) основну заборгованість у розмірі 299 948, 95 грн, пеню у розмірі 162 126, 31 грн, штраф у розмірі 6 224, 23грн, інфляційні втрати у розмірі 106 116, 14 грн, 3 % річних у розмірі 37 843, 36 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 183, 88 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення 20.02.2026
Суддя В.І. Ярошенко