пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
18 лютого 2026 року Справа № 903/18/26
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика», м. Київ
до ОСОБА_1 , м. Ковель
про стягнення 216 750 грн.,
за участю представників:
від позивача: Глуховецький О. С. - адвокат (договір від 01.10.2024),
від відповідача: н/з,
06.01.2026 сформовано в системі “Електронний суд» і зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 216 750 грн., з них: 75000 грн. заборгованості за кредитом, наданим на підставі договору про надання кредиту (електронна форма) № 510599-КС-001 від 21.09.2024, 126750 грн. заборгованості за процентами, 15000 грн. заборгованості за комісією.
Також позивач просив витребувати в Акціонерного товариства «Комерційний банк “Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 Знайомській Олені Сергіївні (РНОКПП НОМЕР_2 );
- інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 21.09.2024 року по 23.09.2024 року включно.
У разі відкриття провадження у справі просить забезпечити можливість участі уповноваженому представнику ТОВ “Бізпозика» Глуховецькому Олександру Степановичу у всіх судових засіданнях у судовій справі за позовом ТОВ “Бізпозика» до ОСОБА_1 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення “EasyCon», зазначає електронну адресу та номер телефону.
07.01.2026 документ сформовано в системі “Електронний суд» і зареєстровано в Господарському суді Волинської області відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, а у разі задоволення - врахувати її соціальний та матеріальний стан, факт шахрайства та не застосовувати заходи примусового виконання щодо соціальних виплат.
07.01.2026 документ сформовано в системі “Електронний суд», а 08.01.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області клопотання відповідача про неприпустимість звернення стягнення на соціальні виплати.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 12.01.2026 № 01-4/1 згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 у зв'язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» розподілено судді Якушевій І.О.
Ухвалою суду від 19.01.2026 (суддя Якушева І.О.) прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 18 лютого 2026 року; встановлено відповідачу строк до 23.01.2026 для направлення позивачу відзиву з додатками з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), докази надіслання подати суду до 16.02.2026; клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; Акціонерне товариство “Комерційний Банк “Приватбанк» зобов'язано надати суду до 16.02.2026 письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 Знайомській Олені Сергіївні (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 21.09.2024 року по 23.09.2024 року включно; клопотання представника ОСОБА_3 про участь у всіх судових засіданнях по справі № 903/18/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалу суду від 19.01.2026 надіслано сторонам до їх електронних кабінетів.
16.02.2026 на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2026 Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» надійшла інформація щодо рахунків ОСОБА_1 , повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Також на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2026 Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» направило виписку по рахунку за період з 21-09-2024 - 23-09-2024.
У судове засідання відповідач не з'явився, повноважного представника не направив.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд. Свою правову позицію щодо заявлених до неї вимог відповідач виклала у відзиві на позов, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України спір було вирішено судом за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема, вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України “Про електронну комерцію» та Законом України “Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України “Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У відповідності до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТзОВ “Бізнес позика»:
- Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Заявником/Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються Кредитодавцю (пункт 1.4.11.);
- Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем Кредитодавця, яка працює в форматі Сайту(ів) в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (пункт 1.4.12.);
- Логін особистого кабінету - номер мобільного телефону Заявника/Позичальника (пункт 1.4.17.);
- Одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які необхідні для підписання документів, передбачених цим договором та надсилаються кредитодавцем позичальнику каналом комунікаціх, що наданий позичальником згідно з умовами цього договору (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо) зокрема, але не виключно в один із наступних способів:
- у смс-повідомленні;
- з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber. WhatsApp. Telegram, тощо);
- електронним листом;
- шляхом здійснення дзвінку та повідомлення одноразового ідентифікатора (пункт 1.4.18.).
- Особистий кабінет - частина ІКС Кредитодавця, яка становить сукупність сторінок (зокрема, захищених), що формуються Заявнику в момент його реєстрації на сайті Кредитодавця (особистий розділ Заявника), за допомогою яких (таких сторінок) Заявник/Позичальник здійснює повну взаємодію з Кредитодавцем, має постійний доступ до Договору, Правил, Графіка платежів та іншої інформації, яка відображається у Особистому Кабінеті. Використання Позичальником для входу в Особистий кабінет одноразового ідентифікатора, який вважається електронним підписом у сфері електронної комерції, має юридичне значення ідентифікації Позичальника в ІКС Кредитодавця в розумінні положень ч. 8 ст. 11 та абз. 1 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 1.4.19.).
21.09.2024 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» через інформаційно-телекомунікаційну систему направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 510599-КС-001 про надання кредиту.
21.09.2024 Фізична особа - підприємець Знайомська Олена Сергіївна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) про укладення договору про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Акцептування клієнтом умов оферти відбулось шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-1354 (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, та надсилаються іншій стороні цього договору).
Також товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» направлено фізичній особі - підприємцю Знайомській Олені Сергіївні на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з позичальником, договір, додатки до нього та Правила кредитування.
На підтвердження укладення договору позивач надав візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту (а.с. 50).
Таким чином, 21.09.2024 між ТОВ “Бізнес Позика» та Фізичною особою підприємцем Знайомською Оленою Сергіївною було укладено договір №510599-КС-001 від 21.09.2024 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України “Про електронну комерцію».
Відповідно до розділу 2 договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 75 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (надалі - Правила).
Тип кредиту: кредит; строк, на який надається кредит: 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 15 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору.
Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою. Додаткові та/або супутні послуги за цим Договором відсутні, оскільки Кредитодавець не надає додаткові та/або супутні послуги та не вимагає надання/отримання додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб при отриманні Позичальником Кредиту.
Тарифи за цим Договором є незмінними впродовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього Договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода).
Загальний розмір наданого кредиту: 75 000,00 грн., строк дії договору: до 08.03.2025 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 184 356,38 грн.; загальні витрати за кредитом: 109 356,38 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6665,85%.
В пункті 4.2.2. договору сторони узгодили графік платежів, відповідно до якого відповідач зобов'язалась сплачувати проценти, комісію та суму наданого кредиту (а.с. 16).
Закон України “Про електронну комерцію», який регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів та встановлює певні особливості щодо порядку та умов його укладення (підписання) у порівнянні із загальними правовими нормами щодо порядку укладення правочинів, визначені в чинному законодавстві України, у статті 12 визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлені судом обставини підтверджують той факт, що пропозиція позивача укласти кредитний договір була прийнята відповідачем, а кредитний договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором - тобто, одним із дозволених законом варіантів (способів) підпису та у відповідності до приписів ст. ст. 11, 12 та 14 Закону України “Про електронну комерцію» та статті ст. 207 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 зазначив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
З огляду на викладене, 21.09.2024 між фізичною особою - підприємцем Знайомською Оленою Сергіївною як позичальником та ТзОВ “Бізнес позика» як кредитодавцем було укладено договір №510599-КС-001 від 21.09.2024 про надання кредиту із досягненням між його сторонами згоди з усіх істотних умов, який підписано відповідачем в установленому законодавством порядку - за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора “UA1354».
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 75000 грн. шляхом перерахування 21.09.2024 коштів в розмірі 75 000 грн. на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою щодо здійснення переказу коштів ТОВ «Бізнес Позика» (а.с. 40) і наданою на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2026 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» інформацією щодо рахунків Знайомської О. С.
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» підтвердило, що на ім'я Знайомської Олени Сергіївни в банку було емітовано карту № НОМЕР_1 .
Випискою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк'и з рахунку відповідача підтверджується факт зарахування на її карту 21.09.2024 коштів у розмірі 75000 грн.
Відповідач зобов'язання за договором № 510599-КС-001 не виконала, жодних платежів на користь позивача не здійснила.
Станом на 08.03.2025 за відповідачем утворилась заборгованість за договором № 510599-КС-001 в розмірі 216750 грн., що складається із:
- заборгованості за кредитом - 75000 грн.;
- заборгованості за процентами - 126750 грн. за період з 21.09.2024 по 08.03.2025;
- заборгованості за комісією - 15000 грн.
Розрахунки заборгованості знаходяться в матеріалах справи - а.с. 47-49.
Доказів на спростування доводів позивача або доказів на підтвердження оплати заборгованості за кредитом, за процентами, за комісією відповідач суду не надав.
За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору № 510599-КС-001 про надання кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язань за кредитним договором № 510599-КС-001 від 21.09.2024, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 216750 грн., з них:
- заборгованості за кредитом у розмірі 75000 грн.;
- заборгованості за процентами у розмірі 126750 грн.;
- заборгованості за комісією у розмірі 15000 грн.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати позивача, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 2662,40 грн. слід покласти на відповідача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, від 5 червня 2019 року у справі№ 904/1083/18).
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. За змістом частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду на підставі п. 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
10.01.2025 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Знайомської Олени Сергіївни, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статтей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізична особа-підприємець є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, а тому спір належить до господарської юрисдикції.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що відповідач стала жертвою шахрайських дій третіх осіб.
Докази у справі підтверджують факт прийняття відповідачем пропозиції укласти кредитний договір, факт укладання між сторонами кредитного договору, факт надання позивачем та отримання відповідачем на банківську картку кредитних коштів у розмірі 75000 грн. Невиконання відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів позивачу є порушенням нею виконання договірного зобов'язання та підставою для стягнення заборгованості.
Той факт, що відповідач стала жертвою шахрайських дій третіх осіб, не звільняє відповідача від виконання зобов'язань перед позивачем, оскільки докази, надані Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» підтверджують, що на ім'я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку банк 21.09.2024 зарахував кошти у розмірі 75000 грн.
Щодо доводів відповідача про скрутне матеріальне становища і перебування на утриманні неповнолітніх дітей.
Скрутне матеріальне становище і перебування на утриманні неповнолітніх дітей не є підставами для відмови у задоволенні позову, для звільнення відповідача від виконання зобов'язання перед позивачем за кредитним договором.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві, про неприпустимість застосування заходів примусового виконання щодо соціальних виплат.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ видається після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому зконі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, обов'язок здійснювати примусове виконання судових рішень і застосування заходів примусового виконання рішення покладено не на суд, а на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень відповідно до закону.
За таких обставин відповідач подала до суду клопотання про неприпустимість застосування заходів примусового виконання щодо соціальних виплат як до неналежного органу та передчасно, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони зменшити розмір таких витрат. При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення цих витрат (ч.5, ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими представником позивача доказами:
- договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 (а.с. 53-55);
- рахунком-фактурою № Р-00000279 від 05.01.2025 на суму 12500 грн. (а.с. 56);
- актом № Р-00000279-05-01/26 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.01.2026 на суму 12500 грн. (а.с. 57);
- платіжною інструкцією кредитового переказу коштів на суму 12500 грн. (а.с. 58).
З наданих позивачем доказів вбачається, що 01.10.2024 між адвокатським об'єднанням “Правовий баланс» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно з п. 4.2. договору оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих клієнтом рахунку (рахунків).
05.01.2026 позивачу було виставлено рахунок-фактуру № Р-00000279 від 05.01.2025 на суму 12500 грн.
05.01.2026 позивач перерахував адвокатському об'єднанню 12500 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 05.01.2026.
Для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу, яка узгоджена адвокатом та клієнтом у договорі, та сплачених позивачем адвокату для відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).
Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 903/1062/25 не є розумним, виправданим та обґрунтованим як обов'язкової умови для відшкодування цих витрат іншою стороною.
Матеріали справи свідчать про те, що спір, який виник між позивачем і відповідачем, не є складним, підготовка позовної заяви до суду не вимагала від адвоката затрат значного обсягу часу, розрахунки сум процентів річних та збитків, завданих інфляцією, не є складними та значними за обсягом.
Отже, витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У письмових поясненнях від 17.12.2025 відповідач заявив про завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі 910/7765/20, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність виконаної роботи, її обсяг та час, витрачений адвокатом на виконання робіт.
Додатково судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі №903/18/26, є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги, до стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позову підлягає 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути із Знайомської Олени Сергіївни (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239)
- 75 000 грн. заборгованості за кредитом;
- 126 750 грн. заборгованості за процентами;
- 15 000 грн. заборгованості за комісією;
- 2662 грн. 40 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору,
- 5000 витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті вимог клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення виготовлено і підписано 20.02.2026
Суддя І. О. Якушева