18 лютого 2026 р. Справа № 902/1042/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
арбітражного керуючого Белінської Н.О.
ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп": Калачик В.В.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1042/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою від 13.10.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1042/25. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1042/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі.
20.10.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
16.12.2025 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 15.12.2025 року (вх. № 01-36/1660/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 17 921,80 грн у справі № 902/1042/25.
Ухвалою від 18.12.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 18.02.2026 року.
На визначену дату в судове засідання з'явились представник заявника та арбітражний керуючий. Боржник та інші учасники провадження у справі правом участі в судовому засіданні не скористались.
Натомість, 11.02.2026 року до суду від боржника надійшло письмове пояснення б/н від 10.02.2026 щодо правового обґрунтування часткового невизнання заявлених до боржника вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" у справі №902/1042/25, де зазначено про невизнання заявлених вимог. Також, боржник просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності.
При цьому, судом встановлено, що 18.12.2025 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення №02-869/8728 від 18.12.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" у справі № 902/1042/25, де зазначено про визнання заявлених вимог.
18.02.2026 року до суду від представника заявника надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 17.02.2026 року щодо заперечень боржника.
В ході розгляду справи, представник заявника надав пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримав її вимоги та просив задововолити.
Арбітражний керуючий зазначила про визнання заявлених ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" грошових вимог до боржника, про що також було зазначено у повідомленні про результати розгляду кредиторських вимог у справі №902/1042/25.
Суд, заслухавши представника заявника та арбітражного керуючого, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом заяви та доданих до неї доказів вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" має грошові вимоги до Боржника в загальному розмірі 7 077,00 грн.
Вказана заборгованість Боржника перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" наявна на підставі договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2727425 від 18.01.2025 р., право вимоги за яким перейшло до кредитора на підставі договору факторингу №02072025 від 02.07.2025 р., укладеного з ТОВ "Фінансова компанія "КІФ".
18.01.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2727425, за умовами якого Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 3.1.).
Сума Кредиту складає - 3000 гривень. Тип Кредиту - Кредит (п. 3.2.).
Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим Договором (далі за текстом - "Графік платежів"), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням Пільгового періоду/ Наступного пільгового періоду із застосуванням Пільгової процентної ставки (знижки), виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Клієнт має право продовжувати строк кредитування, встановлений цим Договором, на підставі звернення до Товариства у паперовій або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Ініціювання Клієнтом продовження строку кредитування відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта. Зміні підлягатимуть цифрові значення в Додатку №1 до цього Договору у зв'язку зі збільшенням строку кредитування (п. 3.3.).
Тип процентної ставки - фіксована (п. 3.4.).
Пільгова процентна ставка (знижка) - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка (п. 3.4.1.).
Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.59% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.
Пільговий період: 30 календарних днів з 18.01.2025 по 16.02.2025, пільгова процентна ставка (знижка), 1.35%;
Стандартний період: 60 календарних днів з 17.02.2025 по 18.04.2025, стандартна процента ставка, 1.59%.
Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього Строку Кредиту та можуть бути змінені виключно на підставі укладеного між Товариством та Клієнтом Додаткового договору до цього Договору (п. 3.4.2.).
Мета отримання Кредиту - задоволення власних потреб Клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов'язується використовувати Кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому Договорі (п. 3.5.).
Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.98% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": (2646(загальні витрати) грн. / 3000 (сума кредиту)) грн.) / 90 (строк кредитування) дн. * 100% = 0.98% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки (знижки) складає 2415,8% річних (п. 3.6.).
Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки (знижки) складає 5646 гривень (п. 3.7.).
Кредит надається без забезпечення (п. 3.8.).
Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IВАN UА ____, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки. Дата надання Кредиту 18.01.2025 року (п. 4.1.).
Клієнт зобов'язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 18.04.2025 року (далі за текстом - "строк кредитування") шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів (п. 4.2.).
Сума виданого (наданого) Кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за користування Кредитом є заборгованістю Клієнта за цим Договором (п. 4.4.).
Клієнт має здійснювати погашення заборгованості за цим Договором шляхом здійснення переказу у безготівковій формі на поточний рахунок Товариства у строк, передбачений цим Договором (п. 4.5.).
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 18.04.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов'язань за цим Договором (п. 11.1).
Вказаний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора LL128237.
На виконання умов кредитного договору, 18.01.2025 року ТОВ ФК "КІФ" здійснено переказ коштів в розмірі 3000,00 грн. згідно договору № 2727425 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ПрофітГід" на платіжну картку № НОМЕР_2 (яка вказана боржником у кредитному договорі як основна платіжна картка), що підтверджується довідкою ТОВ "ПрофітГід", за змістом якої, підтверджено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача:
Номер платіжної інструкції 741856; Надавач платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід", код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року; Платник ТОВ ФК КІФ, код 42359240; Номер транзакції 43717-44584-68733; Дата / час здійснення переказу коштів 2025-01-18 06:27:38; Сума переказу, грн 3000.00; Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 ; Емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK; Код авторизації 996852; Код RRN 501806585222; Призначення переказу Видача кредиту за договором 2727425.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2727425 від 18.01.2025 р. становить 7 077,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. боргу та 4 077,00 грн. відсотків за період з 18.01.2025 року по 17.04.2025 року.
В подальшому на підставі Договору факторингу №02072025 від 02.07.2025 р., право вимоги до Боржника було передано ТОВ ФК "КІФ" (Клієнт) до ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (Фактор).
За умовами вказаного договору, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
Згідно п.п. 2.1.1-2.4., перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги відбувається в наступному порядку:
Клієнт формує та надає Фактору інформацію згідно з Реєстром прав вимоги, необхідну
для оцінки Заборгованостей Боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту Фактора за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору;
У випадку погодження такої інформації, Фактор формує Реєстр права вимоги та надсилає Клієнту скан-копію підписаного Реєстру електронною поштою, а протягом наступного робочого дня - надсилає два (2) примірники підписаного Реєстру в паперовому вигляді.
Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу Права вимоги, Клієнт зобов'язаний передати Фактору Документи щодо кожного Боржника, вказаного в Реєстрі, в електронному вигляді в погоджений Сторонами спосіб, при цьому документи, що складені у формі електронного документу є оригіналами. Факт прийому-передачі Документів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Документів за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору.
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання Прав вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за договором з Боржником. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.
Фактор протягом 10 (десяти) робочих днів з дня переходу до нього Права вимоги зобов'язується від імені Клієнта та за власний рахунок направити в один із способів передбачених договорами про споживчий кредит, укладеними між Клієнтом та Боржниками, зокрема, але не виключно шляхом надсилання текстових, голосових та інших повідомлень через засоби телекомунікації, у тому числі без залучення працівника, шляхом використання програмного забезпечення або технологій; надсилання поштових відправлень із позначкою "Вручити особисто" за місцем проживання чи перебування або за місцем роботи Боржників за формою відповідного додатку до цього Договору, письмові повідомлення Боржникам про відступлення Клієнтом Прав вимоги Фактору. Разом із повідомленням, Фактор має право направити Боржнику будь-яке повідомлення, претензію, вимогу тощо, адресовані від свого імені.
Сторони домовились, що для окупованих територій та територій, що на дату підписання відповідного Реєстру Боржників не знаходяться під контролем України чи контроль над яким був втрачений, повідомлення будуть направлені протягом 10 (десяти) робочих днів після відновлення контролю з боку офіційної влади України.
Згідно п.п. 2.1.-2.5., загальна сума Прав вимоги, що відступається за відповідним Реєстром, Ціна придбання та Одинична ціна визначаються окремо для кожного Реєстру і вказується в таких Реєстрах.
Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни придбання, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.
За передачу Фактором грошових коштів у вигляді Ціни придбання, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 100,00 грн. (сто гривень, 00 коп.) з ПДВ, протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання скан-копії підписаного відповідного Реєстру, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Фактора.
Датою виконання Фактором грошового зобов'язання, Сторони визначають дату зарахування Ціни придбання за відповідним Реєстром на рахунок Клієнта.
Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до "31" грудня 2025 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов'язань (п. 8.1).
На виконання вказаного договору, ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" перерахувало на рахунок ТОВ ФК "КІФ" грошові кошти в розмірі 1 125 381,25 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 73 від 04.07.2025 року.
02.07.2025 року між ТОВ ФК "КІФ" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" підписано акт прийому-передачі документів за договором факторингу № 02072025 від 02.07.2025 року, згідно якого на виконання п.2.2. Договору, укладеного між Клієнтом та Фактором, Клієнт передав, а Фактор прийняв документи, якими підтверджується дійсність та наявність грошових Прав Вимог до Боржників, а саме:
- передача в електронному форматі Договорів з боржниками згідно Реєстру прав вимог № 1 від 02.07.2025р.;
- передача Інформації згідно Реєстру прав вимог № 1 в електронному вигляді.
Документи передані повністю відповідно до умов вищезгаданого Договору, зауважень до якості та кількості документів немає.
Згідно витягу з реєстру прав вимог № 1 від 02.07.2025р. до договору факторингу № 02072025 від 02.07.2025 року, право вимоги відступлено також і щодо боржника - ОСОБА_1 за договором №2727425 від 18.01.2025 року, в розмірі 7 077,00 грн.
Також Кредитор заявляє про понесені ним судові витрати у розмірі 10 844,80 грн., які складаються зі сплати судового збору 4844,80 грн. (заява подана через систему Електронний суд, застосовується коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору) та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, відповідно до підтверджуючих документів (договір про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.07.2025 року, акт від 24.11.2025 року про надання правничої (правової) допомоги до договору № 8/2025 від 18.11.2025 року).
Посилаючись на наведені обставини, ТОВ "ФК "ЕЛ. ЕН. Груп" просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 7 077,00 грн. боргу, а також судовий збір сплачений за подання даної заяви кредитора у розмірі 4 844,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
Арбітражний керуючий Белінська Н.О. в повідомленні про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп", зазначає про визнання заявлених до боржника вимог в повному обсязі. Також, у повідомленні зазначено, що кредиторська заява ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" подана до суду з пропуском строку, визначеного ст. 45 КУзПБ.
Боржник у письмовому поясненні зазначає про невизнання заявлених вимог, з огляду на таке.
В якості підтвердження належного виконання зобов'язання кредитор надає лист, складений ТОВ "ПрофітГід", який засвідчує факт переказу коштів. Проте, цей лист не є первинним бухгалтерським документом. З його змісту не є зрозумілим, кому направлялися зазначені гроші, адже не вказане прізвище, ім'я та по батькові отримувача, номер карти вказаний не повністю, визначити, кому вона належить не є можливим, тобто даний документ жодним чином не доводить, що боржник отримав зазначені кредитором кошти.
Крім того, надані кредитором матеріали не містять ніякого документу, який би уповноважував ТОВ ""ПрофітГід"" надавати фінансові послуги, а саме здійснювати переказ коштів, наданих за кредитними договорами, де кредитором є ТОВ "ФК "ЕЛ.Ен.Груп".
Відтак, у зв'язку з відсутністю доказів надання кредиту у погоджений сторонами спосіб, у боржника не виникло обов'язку з його повернення. З огляду на викладене, вимоги кредитора не підлягають задоволенню.
Також, в своїх вимогах кредитор зазначає, що бажає стягнути з боржника суму 6 000 грн в якості витрати на правову допомогу (акт про надання правничої (правової) допомоги до Договору №8/2025 від 18.11.2025 року).
На переконання боржника, така сума витрат на правову допомогу не є розумною.
Беручи до уваги обсяг наданих кредиторові послуг боржник вважає, що заявлений розмір вартості правової допомоги є завищеним.
З огляду на наведене, заявлені грошові вимоги ТОВ "ФК "ЕЛ.Ен.Груп" не підлягають задоволенню.
Представник ТОВ "ФК "ЕЛ.Ен.Груп" у додаткових поясненнях у справі б/н від 17.02.2026 року щодо заперечень боржника, зазначає наступне.
Боржником подано заперечення, в яких він фактично ставить під сумнів сам факт видачі кредиту, а також просить не визнавати витрати на правничу допомогу.
Зазначені доводи є безпідставними та не спростовують належним чином заявлених вимог.
Факт перерахування грошових коштів боржнику підтверджується належним доказом - документом платіжної організації ТОВ "ПрофітГід", яка здійснила переказ коштів від імені первісного кредитора - ТОВ "ФК КІФ".
Зазначений документ містить усі істотні реквізити банківської операції, а саме: номер платіжної інструкції, номер транзакції, код авторизації, код RRN, дату та час проведення платежу, суму переказу - 3 000,00 грн, реквізити платіжної картки отримувача, а також чітке призначення платежу - "Видача кредиту за договором 2727425.
Документ підписаний кваліфікованим електронним підписом керівника платіжної організації та містить посилання на ліцензію Національного банку України на здійснення переказу коштів без відкриття рахунку.
Таким чином, мова йде не про довідку довільного змісту, а про документ, сформований суб'єктом, який діє в межах спеціального правового регулювання, і який ідентифікує конкретну фінансову операцію та дозволяє встановити її учасників, суму, дату та підставу здійснення.
Посилання боржника на те, що вказаний документ нібито не є "первинним бухгалтерським документом", не може бути підставою для невизнання грошових вимог. У межах розгляду заяв кредиторів у процедурі неплатоспроможності суд встановлює наявність грошового зобов'язання, його розмір та момент виникнення, а не здійснює податково-бухгалтерську експертизу форми документа.
Крім того, вимога боржника про надання договору між первісним кредитором та платіжною організацією є юридично необґрунтованою. Відносини між кредитором та надавачем платіжних послуг є окремими господарськими правовідносинами, що не впливають на виникнення та дійсність зобов'язання між кредитором і позичальником. Перевірка внутрішніх договірних відносин між кредитором та платіжною організацією не входить до предмета доказування у цій справі.
Фактично така позиція зводиться до вимоги досліджувати службові чи господарські зв'язки між суб'єктами, які забезпечили технічне виконання переказу коштів, що не має правового значення для встановлення факту отримання боржником грошових коштів.
Отже, факт перерахування 3 000,00 грн на картковий рахунок боржника підтверджений належними та допустимими доказами, а доводи про недоведеність видачі кредиту є формальними та безпідставними.
Первісним кредитором за договором №2727425 від 18.01.2025 року було ТОВ ФК КІФ, яке набуло право вимоги до боржника внаслідок укладення кредитного договору та фактичного перерахування грошових коштів. Надалі право вимоги за вказаним договором було відступлено ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" на підставі договору факторингу, що підтверджується письмовим договором, актом приймання-передачі прав вимоги та відповідним реєстром переданих боржників.
Договір факторингу є самостійною цивільно-правовою підставою переходу права вимоги та прямо передбачений чинним законодавством як допустимий механізм заміни кредитора у зобов'язанні. З моменту укладення такого договору та підписання акту приймання-передачі новий кредитор набуває усіх прав первісного кредитора тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.
Боржник не наділений правом ставити під сумнів сам факт правонаступництва лише з мотивів відсутності його згоди або небажання виконувати зобов'язання новому кредитору. Усі права, що належали первісному кредитору, у тому числі право вимагати сплати основного боргу, процентів та інших належних платежів, перейшли до ТОВ "ФК "Ел.Ен Груп" у повному обсязі.
Більше того, сам боржник не заперечує існування договору №2727425 як такого, а отже не ставить під сумнів саме джерело виникнення зобов'язання. Його доводи фактично спрямовані не на спростування правонаступництва, а на уникнення виконання зобов'язання перед належним кредитором.
Таким чином, з урахуванням наданих документів та приписів цивільного законодавства, ТОВ "ФК "Ел.Ен. Груп" є належним конкурсним кредитором у справі №902/1042/25, а заперечення боржника не містять жодних правових чи фактичних підстав для невизнання провонаступництва.
Особливої уваги заслуговує та обставина, що у власній заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник прямо зазначав наявність заборгованості за договором №2727425 та включив відповідні відомості до переліку своїх кредиторів. Саме існування цього боргу було використано ним як аргумент для доведення неплатоспроможності та як підстава для ініціювання процедури, передбаченої Кодексом України з процедур банкрутства.
Отже, боржник сам визнав існування зобов'язання та наявність заборгованості за договором №2727425.
Натомість у поданих запереченнях він фактично заперечує сам факт отримання кредиту. Йдеться не про уточнення розміру чи правову кваліфікацію вимог, а про заперечення самого факту виникнення зобов'язання, яке раніше ним же було покладене в основу заяви про відкриття провадження.
Така зміна позиції є очевидно суперечливою та свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами.
Факт наявності заборгованості за договором №2727425 був прямо зазначений боржником у його заяві про відкриття провадження, що є процесуальним документом, поданим до суду.
Визнана боржником обставина існування боргу не підлягає повторному доведенню лише через зміну його тактики у процесі.
Слід окремо підкреслити, що справа розглядається в межах процедури неплатоспроможності, а не у позовному провадженні. Процедура, передбачена Кодексом України з процедур банкрутства, спрямована на врегулювання вже існуючої заборгованості та формування реєстру вимог кредиторів, а не на ревізію тих зобов'язань, які боржник сам визначив як підставу своєї неплатоспроможності.
Процедура неплатоспроможності не може використовуватися як інструмент вибіркового визнання або заперечення боргів залежно від процесуальної вигоди боржника.
Заперечення боржника суперечать його попередній процесуальній позиції, порушують принцип добросовісності та можуть бути розцінені судом як зловживання процесуальними правами з відповідними наслідками, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства.
Витрати на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме: підписаним сторонами договором про надання правничої допомоги та актом наданих послуг із детальним описом виконаних адвокатом робіт. В акті конкретизовано обсяг здійснених дій, зокрема аналіз кредитної документації, формування правової позиції, підготовку та подання заяви про визнання грошових вимог, підготовку додатків та процесуальних документів у межах процедури неплатоспроможності.
На момент подання заяви оплата гонорару ще не здійснена, однак ця обставина не впливає на можливість визначення та врахування витрат.
Закон не ставить можливість включення витрат у залежність від того, чи сплачені вони на момент вирішення питання судом. Достатнім є підтвердження існування зобов'язання клієнта перед адвокатом та факту надання правничої допомоги. Оплата може бути здійснена у подальшому відповідно до умов договору, що не змінює правової природи таких витрат.
Факт несплати гонорару на момент розгляду справи не є підставою для відмови у врахуванні витрат на правничу допомогу.
Слід також наголосити, що обсяг роботи адвоката не залежить від розміру заявленого боргу. Підготовка заяви про визнання грошових вимог у справі про неплатоспроможність вимагає аналізу правовідносин, перевірки доказів, формування правової позиції та належного процесуального оформлення документів.
Розмір гонорару визначається складністю та обсягом виконаної роботи, а не співвідношенням до суми боргу боржника.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що суд не вправі втручатися у договірні відносини між клієнтом та адвокатом та змінювати погоджений сторонами розмір гонорару за відсутності доказів його очевидної надмірності.
Суд оцінює реальність і співмірність витрат, але не підміняє собою сторони договору та не переглядає погоджений розмір гонорару з мотивів суб'єктивної оцінки.
Отже, витрати на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають врахуванню судом незалежно від моменту фактичної оплати.
Враховуючи наведене, заявник просить суд відхилити заперечення боржника як необгрунтовані, грошові вимоги визнати у повному обсязі.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 20.10.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 15.12.2025 року (вх. № 01-36/1660/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25 надійшла до суду 16.12.2025 року (сформована в системі "Електронний суд" 15.12.2025 року), тобто в з пропуском визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, зважаючи на викладене вище, суд, надавши оцінку описаному вище кредитному договору № 2727425 від 18.01.2025 року, боржником підписано вказаний кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора LL1282237, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладено у відповідності, зокрема, до ЗУ "Про електронну комерцію".
При цьому, на підтвердження перерахування боржнику коштів в розмірі 3000,00 грн. згідно договору № 2727425, надано довідку ТОВ "ПрофітГід", за змістом якої, підтверджено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача:
Номер платіжної інструкції 741856
Надавач платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід", код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року
Платник ТОВ ФК КІФ, код 42359240
Номер транзакції 43717-44584-68733
Дата / час здійснення переказу коштів 2025-01-18 06:27:38
Сума переказу, грн 3000.00
Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2
Емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK
Код авторизації 996852
Код RRN 501806585222
Призначення переказу Видача кредиту за договором 2727425.
Відповідно до п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи, зокрема, підтверджується укладення між ТОВ ФК "КІФ" та ОСОБА_1 договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2727425 від 18.01.2025 року, та надання Товариством кредиту згідно цього договору Позичальнику в сумі 3 000,00 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).
Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" набуло права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2727425 від 18.01.2025 року.
При цьому, згідно доданого до заяви розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості боржника перед кредитором за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2727425 від 18.01.2025 р. становить 7 077,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. боргу та 4 077,00 грн. відсотків за період з 18.01.2025 року по 17.04.2025 року.
Суд зауважує, що нарахування відсотків здійснено до моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала від 13.10.2025 року).
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2727425 від 18.01.2025 року, до суду не надано.
Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості боржника перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до боржника за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2727425 від 18.01.2025 року у розмірі 7 077,00 грн. є конкурсними, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 15.12.2025 року (вх. № 01-36/1660/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25, підлягає задоволенню, а вимоги в розмірі 7 077,00 грн. визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (6 056,00 х 0,8 = 4 844,80), підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.
Також, визнанню підлягають вимоги в розмірі 6 000,00 грн - витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.
Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що заявником в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:
договору про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.07.2025 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та адвокатом Калачиком В.В.;
акту від 24.11.2025 року про надання правничої (правової) допомоги до договору № 8/2025 від 18.11.2025 року, згідно якого перелік наданих послуг та опис наступний:
- аналіз документів Клієнта, договорів, факторингових угод, виписок; опрацювання всіх
наданих матеріалів; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн.;
- аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника; встановлення обґрунтованості вимог; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн.;
- визначення складу і розміру грошових вимог кредитора; розрахунок тіла, процентів, штрафів; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн.;
- підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45-47, 122 КУзПБ; заяву складено; витрачений час - 2,0; вартість - 2 000,00 грн.;
- підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС; пакет підготовлений для подання через ЄСІТС; витрачений час - 1,0; вартість - 1 000,00 грн.
Загальна вартість послуг всього: 6 000,00 грн.
Сторони підтверджують, що послуги виконані в повному обсязі, у строки та відповідно до Договору №8/2025. Клієнт не має претензій до обсягу та якості наданих послуг.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.
Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Дослідивши подані заявником докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 6 000,00 грн.
При цьому, заперечення боржника щодо невизнання заявлених кредиторських вимог не приймаються судом, оскільки такі доводи не знайшли свого документального підтвердження та спростовуються наявними матеріалами справи; наведені у запереченні обставини не спростовують заявлених вимог та не є підставою для відмови в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".
При цьому, суд зауважує, що при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 , останнім у доданому до заяви списку кредиторів боржника станом на 25.06.2025 року зазначено про наявність заборгованості перед ТОВ "КІФ" в розмірі 7 077,00 грн. згідно договору від 18.01.2025 року.
Водночас, вже під час розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 7 077,00 грн., право на які заявник набув від ТОВ "КІФ", боржник змінив свою позицію та заперечував щодо згаданих вимог, посилаючись, зокрема, на відсутність належних доказів та неможливість встановлення факту передачі кредитних коштів боржнику.
Суд вважає за необхідне наголосити, що до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України), а відтак і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
До таких висновків прийшов Верховний суд у складі Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 390/34/17 у постанові від 10.04.2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18).
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд-
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 15.12.2025 року (вх. № 01-36/1660/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25, повністю.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" (вул. Михайла Грушевського, 10, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 7 077,00 грн. (друга черга задоволення); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, в зв"язку з поданням заяви про визнання кредитором у справі №902/1042/25 (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
3. Арбітражному керуючому Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1042/25.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику АТ "Сенс Банк" адвокату Коваленко К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Універсал Банк" - contact@universalbank.com.ua, представнику АТ "Універсал Банк" Македону О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АТ КБ "ПриватБанк" - sud@privatbank.ua, представнику АТ КБ "ПриватБанк" адвокату Ювку В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; представнику ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" адвокату Калачику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.