18.02.2026 м. Дніпро Справа № 908/2238/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.
та представників:
від скаржника (позивача): Мироненко Н.О.;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької міської ради
на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 (ухваленого суддею Зінченко Н.Г. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 15.12.2025) у справі № 908/2238/25
за позовом Запорізької міської ради (м. Запоріжжя)
до відповідача Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" (м. Запоріжжя)
про стягнення 1 921 329 грн 68 коп.,
У липні 2025 року Запорізька міська рада (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просила стягнути з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" (далі по тексту - відповідач)1 509 352 грн 43 коп. заборгованості за договором оренди землі № 326 від 01.07.2003 за період з 03.04.2017 по 28.02.2022 та за період з 01.01.2023 по 01.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням орендарем зобов'язання за договором оренди землі № 362 від 01.07.2003 у частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період користування земельною ділянкою в період з 03.04.2017 по 28.02.2022 та в період з 01.01.2023 по 01.04.2025.
У подальшому, 22.08.2025 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що за період з 03.04.2017 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 01.04.2025 розмір орендної плати за договором оренди землі від 01.07.2003 № 362 складає 2 990 472 грн 95 коп., зокрема:
- 115 852 грн 68 коп. за 2025 рік;
- 513 761 грн 48 коп. за 2024 рік;
- 488 831 грн 09 коп. за 2023 рік;
- 70 845 грн 09 коп. за 2022 рік;
- 386 427 грн 74 коп. за 2021 рік;
- 354 225 грн 43 коп. за 2020 рік;
- 386 427 грн 74 коп. за 2019 рік;
- 386 427 грн 74 коп. за 2018 рік ;
- 287 673 грн 96 коп. за 2017 рік.
З урахуванням сплачених відповідачем сум за спірний період, заборгованість за договором становить 1 921 329 грн 68 коп. (2 990 472 грн 95 коп. (загальний розмір орендної плати за період 03.04.2017 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 01.04.2025) - 1 069 143 грн 27 коп. (загальний розмір сплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 01.04.2025 включно за договором оренди землі № 362)).
Заява про збільшення розміру позовних вимог обґрунтована тим, що в процесі розгляду справи позивачу стало відомо про наявність витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 25.03.2020, який впливає на суму заборгованості відповідача.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі №908/2238/25:
- позов Запорізької міської ради про стягнення з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" 1 921 329 грн 68 коп. заборгованості за договором оренди землі № 326 від 01.07.2003 за період з 03.04.2017 по 28.02.2022 та за період з 01.01.2023 по 01.04.2025 задоволено частково;
- стягнуто з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі за період з 01.01.2024 по 01.04.2025 у розмірі 436 347 грн 63 коп., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 236 грн 17 коп.;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтовано наявністю підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 436 347 грн 63 коп. заборгованості з орендної плати за договором оренди землі за період з 01.01.2024 по 01.04.2025, з урахуванням здійснених відповідачем оплат за ці періоди. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за договором оренди землі № 326 від 01.07.2003 за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 і за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 суд врахував, що заборгованість за ці періоди була предметом судового розгляду у справі № 908/1318/24, рішення в якій на даний час виконано боржником. Відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 03.04.2017 по 01.01.2022 суд обґрунтував тим, що позивачем при розрахунку заборгованості не надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності застосування нормативної грошової оцінки у цінах 2020 року, крім того ці вимоги заявлені поза строком позовної давності. При цьому позивач не скористався своїм правом заявити вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 2017 по 2021 роки під час розгляду господарським судом справи № 908/1318/24.
Не погодившись з вказаним рішенням, 06.01.2026 Запорізька міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. суду №48315 від 06.01.2026), в якій просить:
- скасувати рішення у частині відмови у задоволені позову щодо стягнення орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021, прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі № 326 від 01.07.2003 за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 у розмірі 997 014 грн 23 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 14 955 грн 21 коп.;
- в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/2238/25 залишити без змін;
- стягнути з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" на користь Запорізької міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 34 583 грн 94 коп.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем (скаржником) не пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021; строки загальної позовної давності, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України для заявлених вимог не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до Цивільного кодексу України щодо продовження строків за статтею 257 Цивільного кодексу України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану. Також скаржник зазначив, що при розрахунку він керувався нормами Податкового кодексу України (пунктом 289.2 статті 289), якими прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі №908/2238/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у цій справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.02.2026.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 1470/26 від 09.02.2026), в якому він просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 без змін, посилаючись на таке:
- апелянт помилково ототожнює продовження строків з їх автоматичним поновленням. Пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачають продовження строків на період дії карантину та воєнного стану, проте продовження застосовується до строків, які не сплинули станом на початок відповідного періоду, при цьому строки, що сплинули до запровадження карантину або воєнного стану, не "відроджуються";
- суд першої інстанції правомірно застосував частину 4 статті 267 Цивільного кодексу України;
- зі змісту рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024 у справі №908/1318/24 вбачається, що розрахунок заборгованості з орендної плати виконаний з урахуванням НГО земельної ділянки у цінах 2010 року, відповідно до умов договору про внесення змін від 22.03.2010 за № 041026100859 до договору оренди земельної ділянки №362;
- у справі № 908/2238/25 Запорізькою міською радою також заявлено період стягнення заборгованості з орендної плати з 01.01.2022 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023, але з урахуванням НГО у цінах 2020 року, таким чином у даній справі скаржником (позивачем) повторно переглядається сума заборгованості за період, який вже був предметом судового розгляду та по якому існує виконане боржником рішення суду, тому судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором оренди землі № 326 від 01.07.2003 за вказаний вище період;
- скаржник здійснив розрахунок заборгованості за 2017 - 2019 роки, виходячи з НГО у цінах 2020 року, що є неправильним, оскільки НГО 2020 року не може застосовуватись до періодів, які передували її затвердженню, таким чином скаржник фактично здійснює перерахунок за минулі періоди на підставі нової нормативної грошової оцінки, що суперечить принципу правової визначеності;
- розмір орендної плати визначається умовами договору та чинною на відповідний період НГО; зміна НГО не означає автоматичну зміну розміру орендної плати без внесення змін до договору або укладення додаткової угоди.
Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду 1471/26 від 09.02.2026), в якому він просить суд розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.
У судове засідання 10.02.2026 з'явився представник скаржника (позивача); представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги без участі його представника. Вказане клопотання було задоволено судом.
У судовому засіданні 10.02.2026 було розпочато розгляд апеляційної скарги.
Під час розгляду апеляційної скарги виникли питання, для з'ясування яких скаржнику потрібен був час.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.02.2026 у судовому засіданні було оголошено перерву до 18.02.2026.
У судове засідання 10.02.2026 з'явився представник скаржника (позивача); представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом враховано наявність раніше поданого клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги без участі його представника, яке 10.02.2026 було задоволено судом.
Також судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали суду від 10.02.2026 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 10.02.2026 доставлена до Електронного кабінету скаржника скаржника (позивача) та відповідача - 10.02.2026 о 18:30 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 11.02.2026).
Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 10.02.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
Представник скаржника у судовому засіданні 18.02.2025 просив апеляційний господарський суд скасувати рішення в частині відмови у задоволені позову щодо стягнення орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021, прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі № 326 від 01.07.2003 за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 у розмірі 997 014 грн 23 коп.; в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/2238/25 залишити без змін.
Суддею-доповідачем у судовому засіданні 18.02.2026 оголошено зміст відзиву на апеляційну скаргу, поданого відповідачем 09.02.2026.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 18.02.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 у розмірі 997 014 грн 23 коп., то відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, власником земельної ділянки загальною площею 0,2135 га, кадастровий номер 2310100000:01:006:0008, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, схрещення вул. Української та вул. Лисичанська (стара назва Гончарова) є територіальна громада міста Запоріжжя.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 424190673 від 25.04.2025 (арк.с. 26 в томі 1) право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул.Українська, 58, зареєстровано за Дочірнім підприємством "Енерго-Експорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Експорт" (дата внесення запису 14.03.2025).
При цьому відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, у 2020 році відбулася зміна найменування юридичної особи з ідентифікаційним кодом юридичної особи 31950278 з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Експорт" на Дочірнє підприємство "Енерго-Експорт".
09.06.2003 між Запорізькою міською радою (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Енерго Експорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Експорт" (далі по тексту - орендар, відповідач) укладений договір оренди земельної ділянки № 362 (далі по тексту - договір, арк. с. 98 у томі 1) згідно із пунктом 1.1. якого орендодавець, відповідно до рішення 8 сесії 4 скликання Запорізької міської ради від 25.04.2003 № 28 та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.01.2003 №25/67 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, схрещення вул. Української та вул. Гончарова.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2135 га, у стані придатному для її цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва автозаправної станції.
Пунктом 1.4. договору визначена категорія земельної ділянки: землі комерційного використання.
За умовами пункту 1.6. договору грошова оцінка земельної ділянки: 1 210 438 грн 25 коп. в цінах 2002 року.
У пункті 2.1. договору сторони погодили, що договір укладений на термін до 30.11.2049.
09.06.2003 договір оренди земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грішиною В.І. та зареєстрований у реєстрі за № 2-557.
Згідно з умовами пункту 3.1. договору плата встановлена за 1 календарний рік у розмірі: 12 104 грн 38 грн. за загальну площу земельної ділянки і вноситься орендарем щомісячно в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Орджонікідзевського району 33216812800003 в відділенні Держказначейства в Орджонікідзевському районі, МФО 813015, ЄДРПОУ 26014130, код 13050200, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 4.4. договору орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.
Також, як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем неодноразово укладалися договори про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 362 від 01.07.2003 та додаткові угоди до нього. Зокрема, договір від 07.08.2007 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 362 від 01.07.2003, додаткова угода від 20.09.2007, договір від 05.02.2010 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 362 від 01.07.2003.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що 14.08.2014 Господарським судом Запорізької області ухвалено рішення у справі № 908/2300/14 за позовом Запорізької міської ради до Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Експорт" про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 01.07.2003 № 362, укладеного між Запорізькою міською радою та Дочірнім підприємством "Енерго-Експорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Експорт" щодо земельної ділянки площею 0,2135 га, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, схрещення вул. Української та вул. Гончарова, для будівництва автозаправної станції, шляхом викладення пунктів договору у запропонованій позивачем редакції.
Судом у справі № 908/2300/14 вирішено змінити договір оренди земельної ділянки від 01.07.2003 № 362, укладений між Запорізькою міською радою та Дочірнім підприємством "Енерго-Експорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Експорт" щодо земельної ділянки площею 0,2135 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, схрещення вул. Української та вул. Гончарова, для будівництва автозаправної станції, виклавши пункти 1.6 та 3.1 в наступній редакції:
- "п.1.6 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 542 430 грн 75 коп. в цінах 2013 року";
- "п. 3.1 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 92 545 грн 84 коп., що складає шість відсотків нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2013 року.".
Згідно з Висновком за матеріалами реєстраційної справи на земельну ділянку, яка передається в оренду та плану земельної ділянки, що є додатками до договору оренди земельної ділянки, в оренду відповідачу передана земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:01:006:0008 загальною площею 0,2135 га для будівництва автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, схрещення вул. Української та вул. Гончарова.
Як убачається з умов договору оренди землі № 362 від 09.06.2003 (в редакції рішення Господарського суду Запорізької області від 14.08.2014 по справі № 908/2300/14) розмір річної орендної плати за земельну ділянку загальною площею 0,2135 га за адресою: м.Запоріжжя, схрещення вул. Української та вул. Гончарова, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:01:006:0008 становить 92 545 грн 84 коп., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року.
Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у цінах 2020 року склала 6 440 462 грн 35 коп., про що свідчить наданий позивачем до матеріалів справи витяг № 1401/207-20 від 25.03.2020 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформований на замовлення Запорізької міської ради Міськрайонним управлінням у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (арк. с. 177 у томі 1).
Згідно з витягом № НВ-2300380112025 від 30.06.2025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:006:0008 у цінах 2025 року склала 7 723 511 грн 95 коп. (арк. с. 32 у томі 1).
За повідомленням ГУ ДПС у Запорізькій області № 5441/5/08-01-08-05 від 03.06.2025 щодо нарахованої та сплаченої суми орендної плати з юридичних осіб за період з 01.01.2017 по 01.04.2025 Дочірнім підприємством "Енерго-Експорт" нараховано та сплачено за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:006:0008 орендну плату в таких сумах:
- 174 750 грн 29 коп. у 2017 році (з них за розрахунком позивача 130 091 грн 92 коп. за період з 01.04.2017 по 31.12.2017);
- 175 578 грн 59 коп. у 2018 році;
- 175 578 грн 60 коп. у 2019 році;
- 161 657 грн 75 коп. у 2020 році;
- 161 700 грн 00 коп. у 2021 році;
- 39 800 грн 00 коп. у 2022 році;
- 31 469 грн 88 коп. у 2023 році;
- 190 266 грн 53 коп. у 2024 році
- 3 000 грн 00 коп. у 2025 році.
За розрахунками позивача, наведеними у тому числі в оскаржуваному рішенні, орендна плата за період користування земельною ділянкою з 03.04.2017 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 01.04.2025 становить 2 990 472 грн 95 коп., а саме:
- 287 673 грн 96 коп. (за 2017 рік);
- 386 427 грн 74 коп. (за 2018 рік);
- 386 427 грн 74 коп. (за 2019 рік) ;
- 354 225 грн 43 коп. (за 2020 рік);
- 386 427 грн 74 коп. (за 2021 рік);
- 70 845 грн 09 коп. (за 2022 рік);
- 488 831 грн 09 коп. (за 2023 рік);
- 513 761 грн 48 коп. (за 2024 рік);
- 115 852 грн 68 коп. (за 2025 рік).
З урахуванням сплачених відповідачем сум за спірні періоди, розрахунок заборгованості з орендної плати за вказаний вище період має такий вигляд:
2 990 472 грн 95 коп. - 1 069 143 грн 27 коп. = 1 921 329 грн 68 коп., де
2 990 472 грн 95 коп. - загальний розмір орендної плати за період 03.04.2017 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 01.04.2025;
1 069 143 грн 27 коп. - загальний розмір сплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 01.04.2025.
Неповна сплата відповідачем орендної плати за вказані вище періоди у загальному розмірі 1 921 329 грн 68 коп. стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Як зазначено вище, рішення суду першої інстанції у даній справі оскаржується у частині стягнення з відповідача орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 у розмірі 997 014 грн 23 коп.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову у зазначеній частині, послався на те, що позивачем при розрахунку заборгованості не доведена правомірність застосування нормативної грошової оцінки у цінах 2020 року, а також на заявлення цих вимог поза строком позовної давності.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, зробленими при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.
У даному випадку, власником земельної ділянки загальною площею 0,2135 га, кадастровий номер 2310100000:01:006:0008, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, схрещення вул. Української та вул. Гончарова є територіальна громада міста Запоріжжя.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 424190673 від 25.04.2025 право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 58, зареєстровано за Дочірнім підприємством "Енерго-Експорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Експорт" (дата внесення запису 14.03.2025).
09.06.2003 Запорізькою міською радою (орендодавцем) та Дочірнім підприємством "Енерго Експорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Експорт" (орендарем) укладений договір оренди земельної ділянки № 362.
Викладені обставини підтверджується матеріалами справи та не оспорюються сторонами.
За змістом статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").
За приписами статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пункт 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 265 розділу XII Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).
Відповідно до пунктів 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
В пункті 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України, та площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
За змістом частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" та статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Отже, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
З вищенаведеного слідує, що договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України "Про оцінку земель".
Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель").
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
В частині 1 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" зокрема визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.
Частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пунктами 24, 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішується виключно на пленарних засіданнях.
Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до положень пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Із аналізу вищенаведених приписів законодавства слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яке здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
В свою чергу орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є регульованою ціною. Тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (бази оподаткування) тягне за собою зміну розміру земельного податку та орендної плати.
Рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Державним підприємством Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Дніпромісто" ім. Ю.М. Білоконя (пункт 1 рішення); затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 в розмірі 239 грн 50 коп., та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік - 299 грн 14 коп. (пункт 3 рішення). Також вказаним рішенням затверджено економіко-планувальне зонування території міста Запоріжжя, значення коефіцієнтів місце розташування Км2 згідно з додатком 1, значення коефіцієнтів впливу локальних факторів Км3 згідно з додатком 2 (пункти 4, 5, 6). Згідно з пунктом 7 цього рішення визначено, що нормативна грошова оцінка земель міста вводиться в дію з 01.01.2016.
Також, 30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення № 6 "Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)". Відповідно до Додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Дане рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та вводиться в дію з 01.01.2016 (пункт 7 рішення).
В подальшому, рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 "Про встановлення розміру орендної плати за землю" установлено на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з Додатком, в якому визначені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). У пункті 3 рішення вказано, що рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та вводиться в дію з 01.01.2019.
Тексти вищезазначених рішень (з додатками) знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланнями: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/4150, https://zp.gov.ua/uk/sessions/45/resolution/4153, https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564).
Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 та від 28.11.2018 № 26 не змінювались та не скасовувались і є чинними.
Отже, рішенням Запорізької міської ради № 7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» затверджена нормативна грошова оцінка, яка діє з 01.01.2016 та докази зміни якої у спірний у даній справі період в матеріалах справи вістуні, та про такі зміни жодною із сторін суду не повідомлено.
Отже, зміна нормативної грошової оцінки землі відбулася 01.01.2016 та призвела до зміни розміру орендної плати за договором з цієї дати.
Одночасно суд враховує, що обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (частина 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель"). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає приписам частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
При цьому з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності, автоматично змінюються права та обов'язки сторін договору оренди у частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні данні про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06.09.2012 № 5203-VI "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
При цьому у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19 тощо, зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Щодо досліджуваної справи, то позивачем в обґрунтування своєї позиції надано витяг № 1401/207-20 від 25.03.2020 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: кадастровий номер 2310100000:01:006:0008, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, схрещення вул. Української та вул. Гончарова, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить в цінах 2020 року склала 6 440 462 грн 35 коп.
Враховуючи положення пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.3 статті 289 Податкового кодексу України).
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, нормами Податкового кодексу України (пункт 289.2 статті 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступний рік (арк. с. 45 у томі 1).
Крім того, зазначений лист знаходиться у відкритому доступі.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:006:0008 у цінах 2017 - 2021 років дорівнювала 6 440 462 грн 35 коп.
Вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель: земельні ділянки, надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, розмір орендної плати якої складає 6 % від нормативної грошової оцінки.
З урахуванням наведеного, орендна плата, яка за умовами договору дорівнює 6% НГО, за 2017 - 2021 роки розрахована наступним чином:
- за 2017 рік (з 03.04.2017 по 31.12.2017): 6 440 462 грн 35 коп. (НГО в цінах 2018 року) / 1,0 (коефіцієнт індексації НГО за 2017 рік) = 6 440 462 грн 35 коп. (НГО в цінах 2017 року) * 6% = 386 427 грн 74 коп.; 386 427 грн 74 коп. / 12 міс. = 32 202 грн 31 коп. (місячний розмір орендної плати) * 8 міс. = 257 618 грн 48 коп. (орендна плата з 01.05.2017 по 31.12.2017); 32 202 грн 31 коп. / 30 днів квітня = 1 073 грн 41 коп. у день* 28 днів квітня = 30 055 грн 48 коп. (орендна плата з 03.04.2017 по 30.04.2017); разом 257 618 грн 48 коп. (орендна плата з 01.05.2017 по 31.12.2017) + 30 055 грн 48 коп. (орендна плата з 03.04.2017 по 30.04.2017) = 287 673 грн 96 коп.;
- за 2018 рік: 6 440 462 грн 35 коп. (НГО в цінах 2019 року) / 1,0 (коефіцієнт індексації НГО за 2018 рік) = 6 440 462 грн 35 коп. (НГО в цінах 2018 року) * 6% = 386 427 грн 74 коп.;
- за 2019 рік: 6 440 462 грн 35 коп. (НГО у цінах 2020 року) / 1,0 (коефіцієнт індексації НГО за 2019 рік) = 6 440 462 грн 35 коп. (НГО в цінах 2019 року) * 6% = 386 427 грн 74 коп.;
- за 2020 рік (за виключенням березня): 6 440 462 грн 35 коп. * 6% / 12 міс. * 11міс. = 354 225 грн 43 коп.;
- за 2021 рік: 6 440 462 грн 35 коп. (НГО в цінах 2020 року) * 1,0 (коефіцієнт індексації НГО за 2020 рік) = 6 440 462 грн 35 коп. (НГО в цінах 2021 року) * 6% = 386 427 грн 74 коп.
Таким чином, враховуючи нормативну грошову оцінку, затверджену рішенням Запорізької міської ради № 7, та яка діє з 01.01.2016, відповідач мав сплатити за 2017 - 2021 роки орендну плату у загальному розмірі 1 801 182 грн 61 коп.
Однак, за інформацією ГУ ДПС у Запорізькій області, з урахуванням наведеного позивачем та не оспореного відповідачем розрахунку за період з 03.04.2017 по 31.12.20217, за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:006:0008 відповідач за спірний період сплатив 804 606 грн 86 коп.
Тобто, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у період з 03.04.2017 - 31.12.2021 сплачував орендну плату не у повному розмірі. Докази повної оплати відповідачем орендної плати за цей період у матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, загальний розмір орендної плати, не сплаченої орендарем за договором оренди землі за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 склав 996 575 грн 75 коп. (1 801 182 грн 61 коп. - 804 606 грн 86 коп.).
Отже, враховуючи положення наведених вище норм та встановлені обставини справи щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 за вказаним вище договором у сумі 996 575 грн 75 коп., а також ненадання відповідачем належних доказів сплати орендної плати в цей період у повному обсязі, апеляційний господарський суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову у цій частині.
Судом враховано, що скаржник в апеляційній скарзі просить стягнути з відповідача орендну плату за вищезазначений період у сумі 997 014 грн 23 коп.
У той же час, під час розгляду апеляційної скарги апеляційним судом встановлено, що при розрахунках позивачем допущено помилку, яка полягала у застосуванні ним неправильної суми сплаченої відповідачем орендної плати у період з 03.04.2017 по 31.12.2017, а саме: замість вірної суми 130 091 грн 92 коп. скаржником помилково було зазначено 129 653 грн 44 коп., що у свою чергу призвело до помилки у визначенні заборгованості у спірний період.
При цьому, зазначена помилка визнана скаржником у письмових поясненнях (вх. № суду 1571/26 від 10.02.2026).
З огляду на викладене, доводи скаржника знайшли часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що як вже зазначалося вище, згідно з витягом № 1401/207-20 від 25.03.2020 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:01:006:0008 нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 6 440 462 грн 35 коп. (дата формування витягу 25.03.2020).
За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (пункт 7.19), постанова Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19).
Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).
Наданий позивачем витяг № 1401/207-20 від 25.03.2020 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок містить усі необхідні дані для обчислення розміру орендної плати.
Відповідач, у свою чергу, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який би спростовував зазначену у витязі № 1401/207-20 нормативну грошову оцінку станом на дату його формування.
При цьому, з цього приводу колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Таким чином, відповідач, посилаючись під час розгляду справи судом першої інстанції на неправомірність застосування позивачем нормативної грошової оцінки 2020 року, мав надати витяги з нормативної грошової оцінки за 2017, 2018, 2019 роки, обов'язок з щорічного формування яких (у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки) покладений саме на відповідача (землекористувача) в силу пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України.
Таких доказів відповідач у даній справі не надав, у зв'язку з чим колегією суддів апеляційного господарського суду розцінюються критично доводи відповідача в частині заперечення розрахунку орендної плати, здійсненого позивачем за 2017, 2018, 2019 роки.
Нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015, діє на сьогоднішній день і використовується органами Держгеокадастру для видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку. Доказів іншого матеріали справи не містять та сторонами суду не повідомлено.
При цьому, як зазначалось раніше, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя не затверджується щорічно. Щорічно можна отримати витяг з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до неправильних висновків щодо необґрунтованості розрахунків позивача.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо спливу позовної давності по вимогам про стягнення орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021, з огляду на таке.
Згідно з положенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХнабрав чинності 30.01.2024.
Таким чином, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Аналогічний висновок викладений в пункті 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).
При цьому апеляційним господарським судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положень Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" виключено пункт 19 цього розділу. Однак цей закон набрав чинності через 3 місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025.
Оскільки в цій справі станом на 02.04.2020 позовна давність щодо позовних вимог про стягнення орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 не спливла, а позивач звернувся до господарського суду із цим позовом 21.07.2025, отже строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, для звернення до суду із позовом про стягнення орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 не закінчились на дату такого звернення, тож підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 були відсутні.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частини 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у даній справі слід змінити.
Щодо розподілу судових витрат апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно з частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Крім того, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки апеляційну скаргу у даній справі було подано щодо перегляду рішення в частині позовних вимог в сумі 997 014 грн 23 коп., крім того, апеляційну скаргу подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті скаржником, становить 17 946 грн 26 коп. (997 014,23 х 1,5% х 150% х 0.8); скаржником було сплачено 34 583 грн 94 коп.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Апеляційний господарський суд відзначає, що, у зв'язку з внесенням скаржником (позивачем) судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (16 637 грн 68 коп.) підлягає поверненню скаржнику (відповідачу) з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, враховуючи часткове їх задоволення, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача (скаржника) підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 17 195 грн 08 коп., за подання апеляційної скарги в сумі 17 938 грн 37 коп.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/2238/25 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі №908/2238/25 - змінити.
3. Викласти абзац другий та третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:
"Стягнути з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 у розмірі 996 575 грн 75 коп. та за період з 01.01.2024 по 01.04.2025 у розмірі 436 347 грн 63 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" на користь Запорізької міської ради судові витрати на сплату судового збору в розмірі 17 195 грн 08 коп.".
4. В іншій частині рішення залишити без змін.
5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Енерго-Експорт" на користь Запорізької міської ради витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 17 938 грн 37 коп.
6. Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
7. Матеріали справи № 908/2238/25 повернути до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 20.02.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Ю.А. Джепа
Суддя С.В. Мартинюк