27.01.2026 м. Дніпро Справа № 904/4174/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Абадей М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 (суддя Первушин Ю.Ю.; повне судове рішення складено 19.08.2025) у справі № 904/4174/25
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс інвест», м. Дніпро,-
1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.
Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс-Галичина» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс інвест»
Заява мотивована наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс інвест» непогашеної заборгованості за договором транспортного експедирування у розмірі 34869099,43 грн.
Господарський суд Дніпропетровської області від 14.08.2025 відмовив у відкритті провадження у справі № 904/4147/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс інвест».
Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю доказів надання послуг транспортного експедирування, якими відповідно до умов договору є акти виконаних робіт, оскільки заявник додав до заяви лише два акти транспортно-експедиційних послуг, які за відсутності звітів перевізників, заявок на перевезення, доказів понесених витрат тощо, не є достатнім доказом виконання експедитором зобов'язань за договором.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс-Галичина» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким відкрити провадження у справі № 904/41744/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс інвест».
Висновок місцевого господарського суду щодо відсутності доказів надання послуг транспортного експедирування, скаржник вважає помилковим, оскільки в доданих до заяви актах транспортно-експедиційних послуг зазначено про надання послуг по організації перевезення нафтопродуктів, водночас боржник не надав заперечень щодо наявності у нього заборгованості перед кредитором у справі.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.10.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі № 904/4174/25.
У судовому засіданні 27.01.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оавра плюс» (виконавець) уклало 04.02.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайторг» (замовник) договір про надання послуг № 04022021 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки замовнику програмну продукцію (ПП) в асортименті, а замовник зобов'язується прийняти вказану ПП і сплатити за неї певну грошову суму, згідно з умовами цього договору (т. 1, а.с. 20-22).
Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс-Галичина» (кспедитор) уклало 14.10.2022 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс інвест» (клієнт) договір транспортного експедирування № 32/22-178, відповідно до умов пункту 1.1 якого експедитор взяв на себе зобов'язання за плату і рахунок клієнта надати послуги по організації та забезпеченню перевезення вантажів клієнта автомобільним і/або залізничним транспортом згідно із заявами на перевезення, а саме:
- забезпечити оптимальне транспортне обслуговування перевезення вантажів клієнта, а також організовувати перевезення вантажу територією України;
- здійснити розрахунки з організаціями, що залучені до виконання договору;
- додаткові послуги: перевірка кількості і стану вантажу, навантаження та розвантаження вантажів, сплата мита, зборів та витрат, покладених на клієнта.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що клієнт здійснює оплату послуг експедитора (винагороду), розмір якої визначається із розрахунку 5% від загальної суми витрат, понесених експедитором протягом календарного місяця у зв'язку з наданням клієнту послуг, передбаченим пунктом 1.1 договору. Клієнт зобов'язався відшкодувати експедиторові витрати, понесені при виконанні договору, а також оплатити його послуги протягом 60-ти банківських днів, з дати підписання акту виконаних робіт.
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство надані два акти транспортно-експедиційних послуг по договору № 32/22-178 від 14.10.2022, у яких зазначено, що повноважні представники Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс інвест» засвідчили підписанням цих актів надання експедитором і прийняття клієнтом послуг по організації перевезення нафтопродуктів, загальна вартість яких складає 34869099,43 грн, а саме:
- акт транспортно-експедиційних послуг від 30.11.2022 на суму 23452388,67 грн;
- акт транспортно-експедиційних послуг від 01.11.2022 на суму 11416710,76 грн.
Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс Галичина» зазначило, що станом на дату подання заяви заборгованість за договором становить 34869099,44 грн.
Господарський суд Дніпропетровської ухвалою від 14.08.2025 відмовив у відкритті за заявою Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс Галичина» провадження у справі № 904/4174/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекс інвест».
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство встановлені положеннями статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 39 Кодексу України з процедур з банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду, відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог та відсутність доказів погашення боржником у повному обсязі вимог кредитора до підготовчого засідання суду.
Таким чином, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов'язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2021, прийнятій за результатами касаційного перегляду справи № 911/2042/20, зазначив, що з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які крім заявника та боржника стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.
Апеляційний господарський суд зазначає, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).
Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство в даному випадку обґрунтована невиконанням боржником зобов'язання зі сплати вартості отриманих за договором послуг транспортного експедирування.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відмовляючи у відкриття провадження у справі про банкрутство та визнанні грошових вимог заявника місцевий господарський суд із застосуванням підвищеного стандарту доказування, дійшов висновку про недостатність доказів на підтвердження надання Публічним акціонерним товариством «Нафтопереробний комплекс-Галичина» послуг транспортного експедирування за договором № 32/22-178 Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтекс інвес» і наявності у останнього заборгованості з їх оплати.
В постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції і вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідне вичерпне дослідження фактичних прав та обов'язків сторін у процесі виконання операції, встановлення фактичного результату, до якого прагнули учасники такої операції, та надання оцінки зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися рух активів. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Своєю чергою, встановлені обставини у даній справі викликали у місцевого господарського суду мотивовані сумніви у реальності господарської операції за договором щодо надання послуг транспортного експедирування, оскільки відсутні докази руху активів внаслідок укладення цієї угоди.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Надані заявником в якості доказу надання експедиційних послуг підписані сторонами акти не містять транспортних документів, які відображають шлях прямування вантажу. Умови договору передбачають залучення експедитором організацій для перевезення вантажів клієнта, водночас матеріали справи не містять доказів укладення з цими суб'єктами відповідних угод, надання рахунків на підтвердження витрат експедитора.
Також відсутні докази відображення вчинення господарської операції у бухгалтерській та іншій фінансовій звітності, зокрема реєстрації податкових накладних, на підтвердження виконання господарської операції що є предметом договору № 32/22-178.
Таким чином, враховуючи підвищений стандарт доказування при розгляді заяв про визнання грошових вимог, в разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо виникнення ґрошового зобов'язання, заявником не доведено здійснення господарської операції із надання послуг транспортного експедирування за договором № 32/22-178 від 14.10.2022, що позбавляє надані заявником акти транспортно-експедиційних послуг юридичної значимості для визнання його грошових вимог, тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі № 904/4174/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі № 904/4174/25 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс-Галичина».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 20.02.2026
Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ