вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2026 р. Справа № 910/11075/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Кухтик В.М.;
відповідача - Шевчук І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025
у справі №910/11075/25 (суддя - Чебикіна С.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна»
про стягнення заборгованості.
У вересні 2025 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» про стягнення 692034,91 грн заборгованості за договором транспортування природного газу №1512000887 від 23.12.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з несплатою відповідачем вартості послуги розподілу потужності за договором за квітень 2017 року, в останнього виникла заборгованість в сумі 692034,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 відкрито провадження у справі №910/11075/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/11075/25 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Укртрансгаз» відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.
Ключові аргументи позивача зводяться до наступного:
- місцевий господарський суд формально розглянув справу та необґрунтовано обмежився відсутністю підписаного додатку 1 до договору. Суд вказав на те, що підписанням додатку 1 має засвідчуватися факт надання та отримання послуги, а отже і виникнення обов'язку з оплати за п. 8.3 договору. Оскільки додаток 1 сторонами не підписаний, то і обсяг гарантованої (замовленої) місячної потужності не підтверджено, що має своїм наслідком необґрунтованість позовних вимог;
- суд не звернув уваги на те, що замовлена договірна потужність не є предметом даного спору. Натомість, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач не замовляв гарантовану потужність та додаток 1 до договору з визначенням обсягу замовленої потужності не укладався, відповідно, спірні правовідносини не регулюються п. 8.3 договору;
- судом неправильно застосовано висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 22.10.2021 у справі №910/1878/20, оскільки обставини даної справи є відмінними від справи, що розглядалася касаційним судом, а саме відсутність додатку 1 до договору;
- обставини щодо надання відповідачу послуги підтверджуються звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу відповідача за квітень 2017 року, зведеним актом приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 04.05.2017. Проте, такі докази суд першої інстанції взагалі не дослідив.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу у справі №910/11075/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Євсіков О.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Владимиренко С.В.
03.12.2025 суддею Північного апеляційного господарського суду Євсіковим О.О. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/11075/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 задоволено заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №910/11075/25 та передано її матеріали для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
На підставі вказаної ухвали та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/757/25 від 12.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11075/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2025 апеляційну скаргу у справі №910/11075/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11075/25, призначено її до розгляду на 20.01.2026, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
До суду 22.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У призначеному судовому засіданні 20.01.2026 розпочато розгляд апеляційної скарги, заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву до 10.02.2026 з метою додаткового з'ясування обставин справи.
В судовому засіданні 10.02.2026 продовжено розгляд апеляційної скарги, після чого суд дослідив докази та заслухав виступи представників у судових дебатах.
В судових дебатах представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Представник відповідача, у свою чергу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін, зокрема, з підстави пропуску позивачем позовної давності на звернення з позовом.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», найменування якого було змінено на Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (оператор), та Приватним акціонерним товариством «Пласт», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» (замовник), укладений договір транспортування природного газу №1512000887, відповідно до п. 2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору сторони узгодили послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Відповідно до п. 2.4 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (п. 2.5 договору).
Відповідно до п. 2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Згідно з п. 2.7 договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємними частинами договору (п. 2.8).
Оператор зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору визначено, що оператор, зокрема, має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги.
Згідно з п. 4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також здійснювати додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 4.2 договору замовник має право отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що вартість послуг розраховується:
- розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором;
- транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором;
- балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом газотранспортної системи.
За умовами п. 7.3 договору тарифи, передбачені п. 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
У відповідності до положень п. 8.1 договору величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу газотранспортної системи, та оформлюється додатком 1 до цього договору.
За умовами п. 8.3 договору вартість договірної потужності на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу замовника. Оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Відповідно до п. 8.4 договору підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місця, наступного за газовим місяцем, на його електрону адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1 договору).
Пунктами 11.2 та 11.3 договору визначено, що оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Згідно з п. 11.5 договору оператор і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
Відповідно до п. 12.1 договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п. 12.2 договору фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених Кодексом газотранспортної системи, в сумі місячних зобов'язань на користь оператора.
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 договору).
30.12.2016 сторони уклали додаткову угоду до договору, відповідно до якої дійшли згоди викласти п. п. 8.2, 8.4, 9.4, 10.4 та 17.1 в новій редакції.
Зокрема, відповідно до п. 17.1 договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2016, цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2017, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
28.03.2017 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) прийняла постанову №348, якою встановила Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (п. 1). Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр» (п. 2).
Згідно з пунктом (рядком) 3 додатку до постанови для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи, встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб. м на добу без ПДВ.
Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 набрала чинності 01.04.2017.
Відповідно до звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу відповідача за квітень 2017 року (період з 01.04.2017 по 30.04.2017) та зведеного акту приймання-передачі природного газу за квітень місяць 2017 року позивач у квітні 2017 року прийняв на точці входу в газотранспортну систему від відповідача 1943045 куб. м видобутого природного газу. Вказаний акт підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.
У зв'язку з несплатою відповідачем вартості послуги розподілу потужності за договором за квітень 2017 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» 692034,91 грн заборгованості, розрахованої відповідно до обсягу прийнятого на точці входу в газотранспортну систему газу та тарифу, встановленого у постанові НКРЕКП №348 від 28.03.2017.
Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову заперечував, вказуючи на наступне:
- замовник не отримував від оператора акт наданих послуг за квітень 2017 року про підтвердження надання послуг замовленої (договірної) потужності за квітень 2017 року;
- між замовником та оператором відсутній підписаний додаток 1 до договору, який визначає обсяг розподілу потужності і є невід'ємною частиною договору, що свідчить про те, що відповідна послуга не надавалася;
- протягом усього строку дії договору замовнику були надані виключно послуги з фізичного транспортування природного газу, факт надання яких підтверджується підписаними замовником та оператором актами наданих послуг та наданими позивачем документами;
- відповідно до підписаного сторонами акту звірки розрахунків за даними бухгалтерського обліку обох сторін у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем. Підписання позивачем акту звірки розрахунків, який підтверджує відсутність будь-якої заборгованості з боку відповідача, створює чітке та однозначне розуміння про врегульованість всіх фінансових питань та відсутність заборгованості.
Позивач заперечив щодо наведених тверджень відповідача з наступних підстав:
- відповідач, уклавши договір, набув статусу замовника послуг транспортування у спірних правовідносинах та отримав на підставі договору послугу транспортування природного газу для постачання природного газу власного виробництва і отримана відповідачем послуга в силу договору є платною;
- здійснення відповідачем господарської діяльності з видобутку природного газу знаходиться у прямій залежності від доступу до газотранспортної системи позивача, до якої на точці входу подається видобутий природний газ для подальшого транспортування, відповідно, використовується її потужність. За умовами договору та Кодексу газотранспортної системи розподіл потужності точки входу в газотранспортну систему здійснюється на платній основі шляхом надання відповідної послуги, без надання якої відповідач не міг би здійснювати свою господарську діяльність щодо видобутку та подальшого постачання природного газу іншим учасникам газового ринку з метою його реалізації;
- наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що у квітні 2017 року відповідач здійснював діяльність з видобутку природного газу та, відповідно, здійснював передачу видобутих обсягів природного газу до газотранспортної системи, оператором якої у квітні 2017 року було Акціонерне товариство «Укртрансгаз»;
- враховуючи, що відповідач не сформував та не направив на адресу позивача додаток 1, позивач був позбавлений можливості сформувати та направити відповідачу відповідний рахунок-фактуру на оплату.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов наступних висновків:
- враховуючи узгодження сторонами в п. 8.3 договору порядку оплати вартості договірної потужності, сторони погодили в договорі умови щодо надання фінансового забезпечення послуг доступу до потужності - у формі попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань;
- за змістом ст. 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положень п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (який визначає одним із принципів доступу суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснення своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи), положень глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, положень Типового договору, а також враховуючи умови п. 3.2 договору, послуги транспортування природного газу надаються на умовах їх оплатності, що визначаються відповідними нормами та умовами договору;
- за змістом наведених положень, умов Типового договору та умов договору правила та вимоги щодо оплатності послуг транспортування природного газу застосовуються у разі надання відповідних послуг. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг (оператор) позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг (замовника). З цим висновком щодо застосування норм права також узгоджується і визначений в п. 8.3 договору порядок розрахунку замовника послуг за замовлену потужність, зокрема з обов'язком замовника сплачувати оператору вартість замовленої потужності незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність;
- особливість визначеного договором порядку надання послуги замовленої (гарантованої) потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (п. 2.3 договору) полягає в особливості фіксування факту її передачі (у відповідному обсязі), що здійснюється шляхом підписання сторонами додатку 1, який за умовами договору є необхідним і достатнім доказом надання оператором замовнику вказаної послуги в узгодженому обсязі у відповідному газовому періоді (п. 2.4 договору), і не вимагає за умовами договору додаткового оформлення передачі вказаної послуги, зокрема і шляхом оформлення акту наданих послуг замовленої потужності у відповідному газовому періоді за правилами п. 11.1 договору;
- особливість вказаної послуги у правовідносинах з транспортування природного газу полягає в тому, що її надання оператором і отримання замовником (у вигляді доступу до використання) відбувається в один і той же момент - в момент вчинення правочину щодо узгодження сторонами обсягу цієї послуги на відповідний газовий період шляхом підписання додатку 1 до договору з визначеними сторонами обсягами гарантованої (замовленої) місячної потужності у відповідному газовому періоді (п. п. 2.3, 2.4 договору), що і засвідчує як факт надання цієї послуги оператором, так і факт її отримання замовником, а відповідно, обумовлює виникнення у замовника (відповідача) обов'язку, передбаченого в п. 8.3 договору, оплатити цю послугу на умовах та за правилами цього пункту договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №910/1878/20;
- позивачем не надано належних та допустимих доказів та підтвердження факту вчинення правочину щодо узгодження між сторонами обсягу послуги з транспортування природного газу на відповідний газовий період шляхом підписання додатку 1 до договору з визначеними сторонами обсягами гарантованої (замовленої) місячної потужності у відповідному газовому періоді (п. п. 2.3, 2.4 договору), що і засвідчує як факт надання цієї послуги оператором, так і факт її отримання замовником, а відповідно, обумовлює виникнення у замовника (відповідача) обов'язку, передбаченого в п. 8.3 договору, оплатити цю послугу на умовах та за правилами цього пункту договору всупереч глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи та умов договору.
Проте, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову та вважає за необхідне зазначити наступне.
Вбачається, що суд першої інстанції обґрунтував відмову у задоволенні позову фактично лише відсутністю підписаного додатку 1 до договору (розподіл потужності).
Водночас, колегія суддів погоджується з аргументами скаржника в тій частині, що місцевий господарський суд формально розглянув справу та необґрунтовано обмежився відсутністю підписаного додатку 1. Суд першої інстанції вказав на те, що підписанням додатку 1 має засвідчуватися факт надання та отримання послуги, а отже і виникнення обов'язку з оплати за п. 8.3 договору. Оскільки додаток 1 сторонами не підписаний, то і обсяг гарантованої (замовленої) місячної потужності не підтверджено, що має своїм наслідком необґрунтованість позовних вимог.
Водночас, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не звернув уваги на те, що замовлена договірна потужність не є предметом даного спору. Натомість, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач не замовляв гарантовану потужність та додаток 1 до договору з визначенням обсягу замовленої потужності не укладався, відповідно, спірні правовідносини не регулюються п. 8.3 договору.
Проте, відсутність додатку 1, за умови наявності діючих тарифів, в жодному разі не свідчить про безоплатність користування потужністю, якщо має місце факт надходження природного газу на точку входу до газотранспортної системи від газовидобувного підприємства.
З аналізу оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції неправильно застосував висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 22.10.2021 у справі №910/1878/20.
Так, Верховний Суд у п. 8.20 постанови від 22.10.2021 по справі №910/1878/20 зазначив наступне:
«Особливість визначеного договором порядку надання послуги замовленої (гарантованої) потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (п. 2.3 договору) полягає в особливості фіксування факту її передачі (у відповідному обсязі), що здійснюється шляхом підписання сторонами додатку 1, який за умовами договору є необхідним і достатнім доказом надання оператором замовнику вказаної послуги в узгодженому обсязі у відповідному газовому періоді (п. 2.4 договору), і не вимагає за умовами договору додаткового оформлення передачі вказаної послуги, зокрема і шляхом оформлення акту наданих послуг замовленої потужності у відповідному газовому періоді за правилами п. 11.1 договору (п. 3.1 постанови), як помилково вважає позивач (п. 6.1).
Отже, особливість вказаної послуги у правовідносинах з транспортування природного газу полягає в тому, що її надання оператором і отримання замовником (у вигляді доступу до використання) відбувається в один і той же момент - в момент вчинення правочину щодо узгодження сторонами обсягу цієї послуги на відповідний газовий період шляхом підписання додатку 1 до договору з визначеними сторонами обсягами гарантованої (замовленої) місячної потужності у відповідному газовому періоді (п. п. 2.3, 2.4 договору), що і засвідчує як факт надання цієї послуги оператором, так і факт її отримання замовником, а відповідно, обумовлює виникнення у замовника (позивача) обов'язку, передбаченого в п. 8.3 договору, оплатити цю послугу на умовах та за правилами цього пункту договору.»
Однак, суд першої інстанції, викладаючи у своєму рішенні текст п. 8.20 вказаної постанови Верховного Суду, свої висновки зробив без урахування змісту абзацу першого цього пункту.
Фактично, Верховний Суд у п. 8.20 постанови від 22.10.2021 у справі №910/1878/20 вказав, що якщо додаток 1 укладений, то він є достатнім доказом надання відповідної послуги без оформлення додатково будь-яких актів, що зумовлюється особливістю вказаної послуги та порядку надання замовленої (гарантованої) потужності. Проте, Верховний Суд не робив таких висновків, яких дійшов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, тобто, якщо додаток 1 відсутній, то навіть попри наявність доказів, підтверджуючих факт розподілу потужності, відповідно і надання послуг, зобов'язання з оплати у відповідача не виникають та позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Такі висновки місцевого господарського суду у оскаржуваному рішенні прямо суперечать п. 8.19 постанови Верховного Суду, у якому вказано:
« 8.19. За змістом норми ст. 903 ЦК України, положень пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (який визначає одним із принципів доступу суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснення своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи), положень глави 2 розділу VIII цього Кодексу, положень Типового договору, а також враховуючи умови п. 3.2 договору (п. 3.1 постанови), послуги транспортування природного газу надаються на умовах їх оплатності, що визначаються відповідними нормами та умовами договору.
При цьому, за змістом наведених положень, умов Типового договору та умов договору правила та вимоги щодо оплатності послуг транспортування природного газу застосовуються у разі надання відповідних послуг. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг (оператор) позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг (замовника).
З цим висновком щодо застосування норм права також узгоджується і визначений в п. 8.3 договору порядок розрахунку замовника послуг за замовлену потужність, зокрема з обов'язком замовника сплачувати оператору вартість замовленої потужності незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність».
Отже, Верховний Суд зазначив, що всі без виключення можливі складові комплексу послуг транспортування природного газу підлягають оплаті, разом з тим зважав на особливість надання послуги замовленої (гарантованої) потужності за умовами п. 8.3 договору, відповідно до якого замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність. Тобто, замовник може взагалі не користуватись потужністю точки входу в газотранспортну систему, проте якщо замовив (забронював) потужність - зобов'язаний за неї у будь-якому випадку сплатити. У такому разі не підлягає доведенню обсяг фактичного використання потужності, оскільки визначальним є саме обсяг замовлення у додатку 1.
Замовлена договірна потужність на підставі додатку 1 та відповідно до умов п. 8.3 договору полягає у тому, що розрахунки за таку послугу здійснюються за принципом «бери або плати», тобто зобов'язання сплатити за замовлену договірну потужність виникає незалежно від фактичного обсягу їх споживання.
Виходячи з такого, у п. 8.20 постанови від 22.10.2021 у справі №910/1878/20 Верховний Суд і виснував, що для підтвердження (доведеності) надання послуги замовленої (гарантованої) потужності достатньо додатку 1. Водночас, у п. 8.19 постанови Верховний Суд зазначив, що надавач послуг позбавляється права та підстав вимагати їх оплати лише у тому випадку, якщо відсутні факти та докази надання відповідних послуг. При цьому, касаційний суд не вказував, що таким доказом має бути виключно додаток 1.
Як наслідок, апеляційний суд зазначає, що у випадку відсутності додатку 1 право вимагати оплату за надані послуги має підтверджуватися будь-якими іншими доказами, які мають переконливо свідчити про надання відповідних послуг.
Таким чином, право вимоги здійснити оплату послуг за обставинами даної справи підтверджується не додатком 1, а іншими наявними у матеріалах справи доказами, що безумовно свідчать про факт подання газовидобувним підприємством обсягів природного газу на точку входу до газотранспортної системи та їх передачу за підписаними сторонами актами, в обсязі подання якого використана потужність точки входу до газотранспортної системи, а отже надано послугу розподілу потужності.
При цьому, розподіл потужності в обсязі фактично поданих обсягів природного газу на точці входу відбувся без гарантії реалізації права користування потужністю, оскільки обсяг замовленої потужності сторонами не був узгоджений у додатку 1.
Отже, наявність/відсутність додатку 1 впливає виключно на умови користування потужністю, зокрема, чи буде розподілена гарантована потужність, тобто надаватися з гарантією реалізації права користування потужністю в обсязі замовлення, або буде розподілена потужність без гарантії реалізації права користування потужністю, оскільки обсяг замовленої потужності сторонами не узгоджений у додатку 1.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо. Відповідно споживання послуг транспортування природного газу передбачає користування потужністю газотранспортної системи і є невід'ємним взаємопов'язаним процесом.
Гарантована потужність - потужність газотранспортної системи, яка надається замовнику з гарантією реалізації права її користування протягом періоду надання послуг транспортування природного газу (п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи).
Переривчаста потужність - потужність газотранспортної системи, яка надається замовнику без гарантії реалізації права користування нею, а з можливістю її обмеження (переривання) на умовах, визначених договором транспортування природного газу та цим кодексом (п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи).
Враховуючи вищевикладене, висновки місцевого господарського суду про відсутність обов'язку здійснити оплату за надану послугу з розподілу потужності точки входу до газотранспортної системи, потужність якої використана газовидобувним підприємством шляхом подання видобутих обсягів природного газу, є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки здійснені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
З матеріалів справи вбачається, що оскільки додаток 1 сторонами не укладений, позивач своє право вимагати оплату з відповідача обґрунтовував доказами, що свідчать про факт подання газовидобувним підприємством обсягів природного газу на точку входу до газотранспортної системи, в обсязі подання якого використана потужність точки входу до газотранспортної системи, а отже надано послугу розподілу потужності.
Позивач не заявляв у позові вимогу щодо сплати замовленої (гарантованої) потужності, оскільки обсяг потужності з гарантією реалізації права її користування неузгоджений додатком 1, натомість позовна вимога заявлена щодо оплати послуг розподілу потужності в обсязі поданого природного газу на точку входу, яка надана за фактом надходження природного газу до газотранспортної системи.
Відповідні обставини підтверджуються звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу Приватного акціонерного товариства «Пласт» за квітень 2017 року, складеним та підписаним самим відповідачем, а також зведеним актом приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 04.05.2017, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
Вказаними доказами підтверджується факт передачі відповідачем газу власного видобутку, який поданий до газотранспортної системи в точці входу в обсязі 1943,045 тис. куб. м у квітні 2017 року.
Як було зазначено вище, 01.04.2017 набув чинності тариф на послуги розподілу потужності для точок входу відповідно до постанови НКРЕКП №348 від 28.03.2017 «Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ «Укртрансгаз», який становив 296,80 грн за 1000,00 куб. м на добу без ПДВ.
Відповідно до п. 7.1 договору вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються НКРЕКП.
Тарифи, передбачені п. 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору (п. 7.3 договору).
Таким чином, з набуттям чинності тарифу розподіл потужності для точок входу став платною послугою, у зв'язку з чим подання обсягів природного газу відповідачем 1943,045 тис. куб. м підлягає оплаті. Отже, вартість послуг з розподілу потужності в обсязі фактично поданого обсягу природного газу розраховується шляхом застосування відповідного тарифу до обсягу поданого природного газу: 1943,045 тис. куб. м.* 296,80 грн*(20% ПДВ), що складає 692034,91 грн.
Факт подання відповідачем на точку входу природного газу у загальному обсязі 1943,045 тис. куб. м у квітні 2017 року є свідченням розподілу потужності точки входу до газотранспортної системи та отримання відповідної платної послуги, а отже і виникнення грошових зобов'язань у відповідача здійснити оплату за послугу розподілу потужності.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19 висловив правову позицію, відповідно до якої визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Отже, колегія суддів зазначає, що за умови відсутності оформленого акту наданих послуг позивач надав до матеріалів справи інші докази, що свідчать про фактичні обставини надання послуг розподілу потужності.
Проте, місцевий господарський суд вищевказаних обставин не встановив, зазначені докази (звіт та акт приймання-передачі природного газу) не дослідив, а лише вказав у оскаржуваному рішенні про їх наявність, проте не з'ясовував обставини, що такими доказами підтверджуються.
У спірних правовідносинах варто також враховувати суб'єктний склад учасників, зокрема те, що відповідач є газовидобувним підприємством, крім того, розподіл потужності здійснюється на точці входу до газотранспортної системи.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу IX Кодексу газотранспортної системи потужність фізичної точки входу до газотранспортної системи, до якої підключена система газовидобувного підприємства, надається виключно газовидобувному підприємству.
Згідно з п. 14 глави 1 розділу IX Кодексу газотранспортної системи у фізичних точках виходу до газорозподільних систем, у фізичних точках входу/виходу з/до газосховищ, у фізичних точках входу від газовидобувного підприємства, підключеного до газотранспортної системи, у фізичних точках виходу до прямого споживача, у фізичних точках входу від оператора LNG, підключеного до газотранспортної системи, надається лише гарантована потужність.
Відповідні положення Кодексу газотранспортної системи вказують на особливість розподілу потужності саме точки входу до газотранспортної системи від газовидобувного підприємства, яка полягає у тому, що у такій точці входу з'єднання має тільки газовидобувне підприємство, відповідно, претендувати на її потужність може лише такий суб'єкт, адже точка входу створювалася саме для забезпечення можливості здійснювати видобуток природного газу на відповідному родовищі і подавати його в газотранспортну систему. Таким чином, у такій точці входу не може виникати конкурс на її потужність між іншими суб'єктами, відповідно, потужність такої точки входу розподіляється виключно газовидобувному підприємству, використання якої здійснюється на платній основі за чинним тарифом.
Отже, здійснення відповідачем господарської діяльності з видобутку природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що до газотранспортної системи позивача мають надходити обсяги природного газу. Для цього відповідач повинен мати безпосередній доступ до газотранспортної системи, який забезпечується у місцях фізичного з'єднання з нею, тоді як право користування газотранспортною системою, зокрема, її потужністю на точках входу, право використання кожного виду потужності виникає на підставі договору.
Виходячи з того, що відповідачу як газовидобувному підприємству, у квітні 2017 року забезпечено доступ до потужності газотранспортної системи на підставі укладеного договору транспортування природного газу, позивачем розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи з метою задоволення потреб відповідача попри відсутність замовлення гарантованої потужності шляхом прийняття від відповідача поданого ним на точку входу природного газу у загальному обсязі 1943,045 тис. куб. м.
Не зважаючи на відсутність замовлення гарантованої потужності, позивач не відмовив відповідачу у прийнятті поданого природного газу на точку входу та в обсязі прийнятого природного газу відповідачу розподілена потужність у точці входу. В іншому випадку діяльність відповідача з видобутку природного газу була би зупинена.
Відповідно, зважаючи що розподіл гарантованої потужності відповідачем не замовлявся, натомість розподіл потужності без гарантії права користування потужністю реально відбувся, то позовні вимоги заявлені з урахуванням положень ст. 538 ЦК України.
За умовами розділу XII договору, а також глави 2 «Фінансове забезпечення» розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, всі грошові зобов'язання відповідача мають бути забезпечені, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати послуг в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Згідно з ч. ч. 2 та 4 ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Виходячи з того, що позивач прийняв на точці входу від відповідача обсяг видобутого природного газу без попередньої оплати, то в силу вказаних положень ст. 538 ЦК України зобов'язання здійснити оплату таких послуг у відповідача виникають одночасно з наданням йому таких послуг (за фактом виконання зустрічного зобов'язання).
Проте, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не встановлений дійсний зміст спірних правовідносин сторін. Суд обмежився лише посиланням на висновок Верховного Суду щодо застосування норми права за наявності між сторонами додатку 1, при цьому не застосував висновок, викладений у цій же постанові, щодо платності наданої послуги, а тому ухвалене рішення зводиться лише до відсутності додатку 1 у якості підстави для відмови в задоволенні позову.
Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків щодо відсутності обов'язку відповідача з оплати вартості послуги розподілу потужності за договором за квітень 2017 року, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача підтверджуються встановленими вище обставинами справи.
Водночас, представник відповідача в судових дебатах просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін, зокрема, з підстави пропуску позивачем позовної давності на звернення з позовом.
З цього приводу колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду спору в суді першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення не зробив заяви про застосування позовної давності, хоча мав таку можливість.
Тому, суд відхиляє твердження представника відповідача, висловлені ним в судових дебатах, щодо пропуску позивачем позовної давності на звернення з позовом.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/11075/25 ухвалене за умов невідповідності висновків, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Отже, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна».
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/11075/25 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» (01010, місто Київ, пл. Арсенальна, будинок 1-Б, ідентифікаційний код 25168700) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 692034 (шістсот дев'яносто дві тисячі тридцять чотири),91 грн заборгованості.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» (01010, місто Київ, пл. Арсенальна, будинок 1-Б, ідентифікаційний код 25168700) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 8304 (вісім тисяч триста чотири),42 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 12456 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість),62 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 19.02.2026.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко