вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" січня 2026 р. Справа№ 910/11690/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Сибіги О.М.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.01.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 (повний текст складено 28.01.2025)
у справі № 910/11690/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Міністерства юстиції України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. Державний реєстратор Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбацурян Людмила В'ячеславівна,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка",
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап"
про визнання протиправним та скасування наказу,
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 06.05.2024 № 1252/7, виданого на підставі висновку центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям відповідачем спірного наказу без повного дослідження всіх обставин та фактів.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11690/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд зазначив, що Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції повинна була залишити скаргу без розгляду по суті, оскільки на час її розгляду було відкрито судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Також місцевим господарським судом зазначено, що у даному спорі навіть за умови доведення позивачем наявності правових та фактичних підстав для задоволення позову, наведені у ньому вимоги не можуть отримати примусовий захист, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 17.02.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/11690/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Приймаючи оскаржуване рішення місцевим господарським судом не було враховано:
- у скарзі зазначено інший склад учасників справи, ніж у позові до суду, відтак суд дійшов хибного висновку про тотожність справ та можливість відповідача залишити скаргу позивача без розгляду саме з цієї підстави;
- судові рішення, на підставі яких державним реєстратором здійсненні реєстраційні дії не передбачали набуття, зміну або припинення права власності на майно та за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на користь позивача державний реєстратор не відмовила у проведенні реєстраційних дій;
- судом не було повністю проаналізовано дій реєстратора, не було встановлено чи допущено реєстратором порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав та, відповідно, правомірність відмови Мін'юсту у задоволенні скарги позивача;
- поза увагою залишились норми спеціального Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952- IV) (п. 6 ч.1 ст. 24), згідно яких передбачено, що підставою для відмови у державній прав та їх обтяжень є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно. Обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження.
Позиції інших учасників справи.
19.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволені апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у даній справі, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що дії державного реєстратора у даному випадку повністю відповідають встановленому частиною третьою статті 26 Закону №1952-IV правовому порядку.
01.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" (третя особа 2) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа 2 просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволені апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у даній справі, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
В обгрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги третя особа зазначає, що оскаржувана реєстраційна дія проведена на підставі судового рішення, що набрало законної сили та є обов'язковим до виконання у відповідності до положень актуального законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 26 Закону №1952-IV (в редакції станом на момент вчинення реєстраційної дії - 01.05.2023), подані державному реєстратору судові рішення про визнання недійсним правоустановчого документа - договору купівлі-продажу, є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення літ. А-5, загальною площею 1042,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А) за ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" та поновлення прав на вказане майно за ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" з архівної складової частини реєстру відповідно до статті 26 Закону №1952-IV.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11690/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11690/24, справу призначено до розгляду на 15 квітня 2025 року о 14 год 40 хв.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з відрядженням судді Тарасенко К.В. з 14.04.2025 по 17.04.2025.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11690/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2025 вищезазначеною колегією суддів апеляційного господарського суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11690/24, розгляд справи призначено на 13.05.2025 о 14 год 00 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 зупинено провадження у справі № 910/11690/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22 та опублікування повного тексту постанови.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 910/2546/22 залишено без змін. Повний текст постанови оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11690/24, розгляд справи призначено на 20 листопада 2025 року о 10 год 20 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 оголошено перерву у справі № 910/11690/24 до 09 год 45 хв 04.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11690/24 відкладено на 22 січня 2026 року о 10 год 00 хв.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 22.01.2026 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи 2.
Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційний господарський суд вимоги апеляційної скарги задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи 2 у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду просили залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
До Міністерства юстиції України надійшла скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 14.06.2023 № 55/5.04-06/1026, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 20.06.2023 за № СК-2567-23 (далі - Скарга) на рішення від 04.05.2023 № 67458356 (далі - оскаржуване рішення) державного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області ІщенкоАмбарцумян Людмили В'ячеславівни щодо нежитлового приміщення літ. А-5, розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95А, прим. 33 (далі - нежитлове приміщення).
За результатами розгляду Скарги Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) складено висновок від 14.03.2024, яким рекомендовано відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 14.06.2023 № 55/5.04-06/1026, оскільки рішення від 04.05.2023 № 67458356 державного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмили В'ячеславівни відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.
На підставі вказаного висновку Колегії Міністерством юстиції України винесено оскаржуваний у даній справі наказ від 06.05.2024 № 1252/7 "Про відмову у задоволенні скарги", яким вирішено відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 14.06.2023 №55/5.04-06/1026, оскільки рішення від 04.05.2023 № 67458356 державного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмили В'ячеславівни відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.
Так, Колегією за результатами розгляду скарги встановлено наступне.
У скарзі зазначено, що скаржник є іпотекодержателем нежитлового приміщення на підставі іпотечного договору та додаткової угоди.
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки судові рішення, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не давали змоги встановити набуття права власності ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" на нежитлове приміщення, а також державним реєстратором Іщенко-Амбарцумян Л.В. було проведено реєстраційну дію із зареєстрованими записами про заборону та іпотеку.
Під час підготовки скарги до та в ході колегіального розгляду з відкритих відомостей порталу Судова влада України (court.gov.ua) та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень не встановлена наявність інформації про відкриті за заявами скаржника судові провадження, предметом яких є оскарження того самого рішення, дій у сфері державної реєстрації прав.
Під час дії воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку № 1128 (зі змінами), за 15 днів (дата публікації оголошення 27.02.2024) до дня засідання колегії на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було забезпечено оприлюднення інформації про дату засідання розгляду даної скарги та додатково повідомлено зазначену інформацію скаржнику, Господарському суду Сумської області, Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджуваний центр "ГАНДІКАП", ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Хохлову Кирилу Костянтиновичу, державному реєстратору Іщенко-Амбарцумян Л.В. засобами електронної пошти.
Абзацом п'ятим пункту 10 Порядку № 1128 регламентовано, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи).
Пунктом 12 Порядку № 1128 передбачено, що заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються Колегією до розгляду.
Після повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги до Міністерства юстиції України надійшло пояснення по суті поданої скарги з додатковими матеріалами від державного реєстратора Іщенко-Амбарцумян Л.В., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.03.2024 за № СК-1600-24, від арбітражного керуючого ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" Жмакіної Н.В. від 11.03.2024 № 02-01/129, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12.03.2024 за № СК-1577-24.
Під час розгляду скарги Колегією встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру прав, на підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором Іщенко-Амбарцумян Л.В. припинено запис про право власності ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" та внесено запис про право власності на нежитлове приміщення № 50149583 за ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2022, постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі 920/10/21 (920/868/21), постанови Господарського суду Сумської області від 20.04.2021 у справі № 910/10/21 (далі - судові рішення).
Державна реєстрація проводиться на підставі документів необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону № 1952-IV та Порядком № 1127.
Пунктом 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Статтею 18 Закону № 1952-IV передбачено порядок державної реєстрації прав, зокрема, прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Згідно з вимогами абзацу першого пункту 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Абзацами першим, четвертим пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1952-IV за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону № 1952-IV, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємний архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV державним реєстратором Іщенко-Амбарцумян Л.В. було припинено право власності ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" на нежитлове приміщення (номер запису 27325406), що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2408 та поновлено запис про право власності ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" на підставі дублікату свідоцтва про право власності САА № 959067, виданого 12.10.2004 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. Реєстраційна дія проведена на підставі судових рішень, якими, зокрема, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 02.08.2018 нежитлового приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А, укладений між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП", реєстровий № 2408, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В.
Таким чином, за висновком центральної колегії Мін'юсту, у державного реєстратора Іщенко-Амбарцумян Л.В. були наявні всі підстави для проведення державної реєстрації припинення права власності за правовстановлюючим документом - правочином, визнаним недійсним з моменту укладення та поновлення права власності на нерухоме майно за ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка".
12.04.2019 між ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" та Акціонерним товариством "Ощадбанк" в особі Запорізького обласного управління Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" був укладений іпотечний договір № 1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М., за реєстраційним № 677. Предметом вказаного Іпотечного договору є нежитлове приміщення.
Станом на час проведення державної реєстрації припинення права власності за заявою ліквідатора ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" у Державному реєстрі прав були наявні записи про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі запис про іпотеку № 31161342 від 12.04.2019 та запис про заборону відчуження № 31161075 від 12.04.2019.
Пунктами 3, 4, 5, 6 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно па підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або у разі державної реєстрації прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу (для податкових застав) на відчуження, передачу в іпотеку, у тому числі наступну іпотеку, або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є іпотека або податкова застава (пункти 1, 5 частини четвертої статті 24 Закону № 1952-IV).
Припинення записів про іпотеку № 31161342 від 12.04.2019 та про заборону відчуження № 31161075 від 12.04.2019 державним реєстратором не здійснювалось. Державному реєстратору для вчинення реєстраційної дії було надано рішення суду щодо набуття права власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Також сторони спору підтверджують, що у Державному реєстрі речових прав у розділі щодо об'єкту нерухомого майна наявний запис № 48630438 про заборону відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, вчиняти будь-які реєстраційні дії, що внесений на підставі ухвали Господарського суду Сумської області від 05.10.2021 року у справі №920/10/21 (920/868/21) про забезпечення позову, що вжиті за заявою ліквідатора ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка".
Так, відповідно до п. 6 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV підставами для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.
Згідно з п. 1 частини четвертої статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Рішення суду у справі № 920/10/21 (920/868/21) набрало законної сили 25.01.2023, отже станом на дату звернення ліквідатора за вчиненням реєстраційної дії заходи забезпечення позову припинили свою дію в силу відповідних приписів ГПК України.
Тобто, вказані записи про обтяження речових прав не є підставою для відмови в державній реєстрації прав з огляду на п. 1 частини четвертої статті 24 Закону № 1952-IV.
Державним реєстратором Іщенко-Амбарцумян Л.В. відповідно до вимог статті 10, 18, 24, 26, 27 Закону № 1952-IV, статті 145 ГПК України належним чином було перевірено документи, які подавались для державної реєстрації прав, на відповідність вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи викладене, Колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення, прийняте державним реєстратором Іщенко-Амбарцумян Л.В., відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.
Крім того, у провадженні Господарського суду Сумської області перебувала справа№ 920/10/21(908/2157/23) за позовом АТ "Державний ощадний банк" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" до державного реєстратора Іщенко-Амбарцумян Л.В., ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору про скасування рішення державного реєстратора Іщенко-Амбарцумян Л.В. від 04.05.2023 № 67458356 та запису про право власності ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", зобов'язання поновити в Державному реєстрі прав запис про право власності від 02.08.2018 № 27325406 на нежитлове приміщення за ТОВ "Науково-виробничо впоряджувальний центр "Гандікап".
Постановою Господарського суду Сумської області від 23.11.2023 у справі №920/10/21(908/2157/23), яка набрала законної сили у зв'язку з прийняттям постанови Північним апеляційним господарським судом від 26.02.2024, відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки судом встановлено, що оскаржуване рішення державного реєстратора Іщенко-Амбарцумян Л.В. відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав з таких же підстав, які наведені вище у висновку Колегії.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги на рішення у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).
Враховуючи викладене, Колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки оскаржуване рішення, прийняте державним реєстратором Іщенко-Амбарцумян Л.В., відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав. Позивач з вказаними висновками не погодився та звернувся до господарського суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 06.05.2024 № 1252/7, виданого на підставі висновку Колегії від 14.03.2024.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими є, зокрема, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із статтею 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.
Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).
Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зобов'язаний у відповідності до частини 3 статті 13 та статті 74 ГПК України довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" від 01.07.2004 №1952-IV (далі за текстом - Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Статтею 37 Закону №1952-IV врегульовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Пунктом 1 частини 2 статті 37 Закону №1952-IV визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі за текстом - Порядок) визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Пунктом 5 Порядку визначено, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц виснував, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів Отже, висновок щодо застосування норми права здійснений Верховним Судом - це висновок сформульований Верховним Судом (Верховним Судом України) внаслідок казуального тлумачення норми права при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду (Верховного Суду України), прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов'язковий для суду та інших суб'єктів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 виснувала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №910/2546/22 щодо визначення належного складу відповідачів у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України, якими скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та застосування ефективних способів захисту таких прав у контексті статей 15, 16 ЦК України, статті 37 Закону №1952-IV та норм ГПК України.
У постанові від 03.09.2025 у справі №910/2546/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права. У пунктах 9.52- 9.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/2546/22 зазначено: "9.52. Натомість для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності та передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі №910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі №910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі №910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі №910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін'юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про склад сторін такого спору.
Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі №910/18929/21 та від 17.04.2024 у справі №640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін'юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями частини третьої статті 26 Закону. Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.
Велика Палата Верховного Суду вчергове звертає увагу на те, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 66)).
У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно із частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 67))".
Отже, у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки про те, що суб'єктний склад сторін у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України залежить від правової природи правовідносин.
За частиною 2 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до частин 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9).
За сформованою та сталою правовою позицією Верховного Суду звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Суди встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, відмовляють у позові до такого відповідача (постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" залучені судом першої інстанції як треті особи, тоді як залучення їх до участі у справі судом першої інстанції не можна ототожнювати із залученням зазначених осіб у належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо) (схожий за змістом висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21)).
Згідно з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, суд за власною ініціативою не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Таким чином, Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у даній справі незалежно від доводів та підстав позову, оскільки він не оспорює речове право позивача на нерухоме майно - нежитлові приміщення літ.А-5, розташованого за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. перемоги, буд. 95А, прим. 33, яке є об'єктом оскаржуваних реєстраційних дій. Тоді як у суду апеляційної інстанції немає визначених процесуальним законом підстав для залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" як співвідповідачів. А тому, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.09.2025 у справі №910/2546/22 та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.11.2025 у справі №904/2414/23, від 04.11.2025 у справі №910/7445/23, від 04.11.2025 у справі №910/10444/22, від 04.11.2025 у справі №910/1758/24, від 04.11.2025 у справі №910/16665/21, від 11.11.2025 у справі №910/18109/23, від 11.11.2025 у справі №910/12352/23, від 11.11.2025 у справі №320/197/22, від 11.11.2025 у справі №910/1766/24, від 11.11.2025 у справі №911/2874/21, від 19.11.2025 у cправі №910/13311/22, від 19.11.2025 у справі №910/1328/24, дійшов висновку про те, що у позові про скасування наказу Міністерства юстиції України від 06.05.2024 №1252/7 слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку змінити рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/11690/24, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/11690/24 необхідно залишити без змін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують в цілому висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанцій підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/11690/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/11690/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/11690/24 залишити без змін.
4. Матеріали справи №910/11690/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 17.02.2026.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді О.М. Сибіга
Г.П. Коробенко