вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" лютого 2026 р. Справа № 910/3049/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Буравльова С.І.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС"
на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 910/3049/25 (суддя Турчин С.О.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС"
на бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ)
по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС"
про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС"
про стягнення коштів
за участі Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" (далі - позивач; ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС"; заявник; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС" (надалі - ТОВ "АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС") про стягнення 450 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" 450 000,00 грн заборгованості.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.10.2025 задовольнив скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78458843; визнав за період із 02 липня 2025 року по 22 вересня 2025 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78458843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/3049/25 від 16 червня 2025 року, яка виражена у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78458843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 910/3049/25 від 16 червня 2025 року із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження"; зобов'язав державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78458843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 910/3049/25 від 16 червня 2025 року із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".
13.10.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" надійшла заява про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 500 грн..
Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 заяву ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/3049/25 задоволено частково. Стягнуто зі Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000,00 грн.
Як зазначено місцевим господарським судом, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та з метою запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правом на компенсацію вартості правничої допомоги, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 500,00 грн до 2 000,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятою додатковою ухвалою, ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку передбаченому ст.ст. 123, 124, 126, 129, 130, 244, 344 ГПК України, у розмірі 9 500,00 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн.
Мотивування апеляційної скарги зводиться до порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Апелянт зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що від органу ДВС до Господарського суду міста Києва обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або заперечення щодо стягнення розміру витрат, не надходило.
Скаржник акцентує, що судом першої інстанції не враховано зміст та сутність послуг, котрі надані адвокатом Грищенком О.М. у справі № 910/3049/25 (що підтверджується матеріалами справи).
Позивач вказує, що заявлений ним до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), а також повністю відповідає та не порушує правові позиції із даного питання, котрі викладені Верховним Судом у таких постановах як: у постанові від 25 квітня 2018 року в справі № 922/3142/17; від 02 травня 2018 року в справі № 910/22350/16 та від 11 червня 2018 року в справі № 923/567/17.
Як вважає апелянт, місцевим господарським судом не було враховано:
1) щодо подібності: Яким чином використання скаржником права на захист власних прав та інтересів під час оскарження бездіяльності органу ДВС щодо примусового виконання різного роду інших виконавчих документів при різних виконавчих провадженнях із врахуванням різного роду інших особливостей майнового стану різних при цьому боржників вплинуло та впливає на оскарження саме дій державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78458843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва в справі № 910/3049/25 від 16 червня 2025 року;
2) щодо повторюваності: в межах судової справи № 910/3049/25 не мало місця подання ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» скарг на різного роду неправомірні дії/бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78458843 в період 2020-2021 років щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 910/3049/25 від 16 червня 2025 року.
Скаржник звертає увагу й на те, що судові витрати на правничу допомогу в даній справі фактично як результат вжитих дій відповідних органів влади стягуються/відшкодовуються в кінцевому випадку не за рахунок Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) як державного органу, а за рахунок державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), котрий власне й допустив підтверджені на сьогодні порушення норм чинного законодавства України в сфері виконання покладених на нього обов'язків з примусового виконання рішення суду в даній справі.
Також ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» підкреслило, що за весь свій час господарської діяльності як у цілому, так і зокрема в межах даної справи, не зловживало власними процесуальними правами, адже, зокрема, дана заява на сьогодні подана на підставі та із врахуванням діючого положення чинного законодавства України, та в порядку статей 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України.
Окремо позивач наголосив на тому, що захист власного права та інтересу шляхом оскарження бездіяльності органу ДВС на підставі положення статті 341 ГПК України, не є фактом зловживання процесуальним правом відповідно до статті 43 ГПК України (де йдеться про неодноразове подання скарги (розуміється апеляційної чи касаційної) саме на судове рішення із метою затягування та/або перешкоджання здійснення судового провадження у справі, а також інших заяв процесуального характеру (наприклад, призначення експертизи), по суті направлені на затягування/зупинення провадження у відповідній справі, а не встановлення дійсності та об'єктивності фактів, дослідження тих чи інших матеріалів справи.
Додатково ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить врахувати, що висновки суду, згідно додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року в справі № 910/3049/25, ґрунтуються та мотивовані фактами/обставинами, котрі не входять до предмета судового оскарження бездіяльності органу ДВС в межах цієї справи, а також містять посилання до аналізу та дослідження доказів, котрі не відносяться до даної справи - знаходяться поза межами судової справи та захисту.
Тому, за висновками скаржника, в даному випадку, судом 1-ої інстанції самостійно без правового обґрунтування, керуючись власною думкою, котра не співпадає із чинним законодавством України, зроблено підміну понять при оцінці існуючих доказів, обставин та фактів справи, та їх врахування при винесенні рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025, апеляційна скарга в справі № 910/3049/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Буравльов С.І., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3049/25. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3049/25 призначено на 02.12.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному, судове засідання у даній справі, яке було призначене на 02.12.2025, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3049/25 призначено на 22.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3049/25 відкладено на 13.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3049/25 відкладено на 03.02.2026.
Представники відповідача та ДВС у судове засідання 03.02.2026 не з'явились. Про час та місце розгляду справи відповідач та ДВС повідомлені належним чином, що підтверджується: довідкою від 21.01.2026 про доставку електронного документа в електронний кабінет ДВС; довідкою від 30.01.2026 про доставку електронного документа на електронну адресу відповідача; поштовим повідомленням № R067085067033 про відправку на адресу ТОВ "АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС" ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 про оголошення перерви у справі № 910/3049/25 на 03.02.2026.
Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі № 910/3049/25 була оприлюднена 15.01.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133283071), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В силу ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників відповідача та ДВС обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність від відповідача та ДВС обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх, яких належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Також судова колегія зазначає, що відзивів/письмових пояснень на апеляційну скаргу від відповідача та ДВС на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" 450 000,00 грн заборгованості.
Додатковим рішенням від 02.06.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 13 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині заяви про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
16.06.2025 Господарським судом міста Києва на виконання рішення було видано відповідний наказ.
03.07.2025 Господарським судом міста Києва на виконання додаткового рішення було видано відповідний наказ.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.10.2025 задовольнив скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78458843; визнав за період із 02 липня 2025 року по 22 вересня 2025 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78458843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/3049/25 від 16 червня 2025 року, яка виражена у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78458843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 910/3049/25 від 16 червня 2025 року із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження"; зобов'язав державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78458843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 910/3049/25 від 16 червня 2025 року із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".
Через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" надійшла заява про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу.
Поряд із цим, від ДВС не надходило заперечень на відповідну заяву позивача.
Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 заяву ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/3049/25 задоволено частково. Стягнуто зі Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000,00 грн.
Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).
Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону).
За ст. 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи долучено: копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 18-09-2025/1 від 18.09.2025 (скорочено - договір), укладеного між ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС", як замовником, та адвокатом Грищенком О.М., як виконавцем/адвокатом; акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.10.2025.
Згідно п. 3.1 договору вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1 900,00 грн. При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються радами адвокатів відповідного регіону.
Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця становить, зокрема:
- судові засідання - 2 000,00 грн за одне судове засідання;
- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1 900,00 грн за 1 годину.
Відповідно до п. 3.2 договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акта здачі-прийняття виконаних робіт протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами розгляду справи № 910/3049/25 за скаргою замовника на дії та/або бездіяльність державного виконавця.
За змістом Акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.10.2025 загальна вартість виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) становить 11 500,00 грн, з яких: 9 500,00 грн - за підготовку, складення скарги (виходячи із 5 годин витраченого часу) та 2 000,00 грн за участь у судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надано відповідні докази в підтвердження понесених ним витрат у зв'язку із розглядом справи № 910/3049/25 за скаргою замовника на дії та/або бездіяльність державного виконавця, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, частково задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції враховано, що: заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, з огляду на те, що: обсяг правничої допомоги фактично включав: 1) написання скарги (аналіз документів виконавчого провадження, судової практики тощо); 2) дослідження майнового стану боржника; 3) участь у судовому засіданні; деякі зазначені в Акті від 10.10.2025 послуги є тотожними, дублюють та охоплюють одна одну, що в підсумку свідчить про штучний та надмірний характер правничої допомоги; послуги з приводу дослідження майнового стану боржника не були відображені ні в скарзі, ні в подальших документах, наданих суду; послуга у вигляді "здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції)" не може розглядатися як індивідуальна послуга, що була необхідною і зумовлена конкретною справою. Крім того, практика стягнення ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в переважній більшості справ ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" зверталось до суду із скаргою на бездіяльність державних виконавців та у подальшому - з заявами про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У наведеному суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, додаткову постанову від 23.01.2025 у справі № 20/156-09, постанову Верховного Суду від 11.07.2025 у справі № 16/528.
Так, дослідивши наданий заявником обсяг послуг, врахувавши характер правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються (тим паче за рахунок держави), ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, суд попередньої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 500,00 грн. Тому, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та з метою запобігання зловживанням ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" правом на компенсацію вартості правничої допомоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 500,00 грн до 2 000,00 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи клопотання ДВС про зменшення витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим слушними є доводи апелянта у наведеній частині.
Суд апеляційної інстанції враховує, що спір у цій справі виник у зв'язку із бездіяльністю ДВС в межах виконавчого провадження.
Так, судова колегія зазначає, що суд 1-ої інстанції, незважаючи на задоволення скарги позивача на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78458843, як на підставу для зменшення витрат на правничу допомогу прийняв до уваги та послався на штучний і надмірний характер правничої допомоги, наданої замовнику адвокатом за договором, що є необ'єктивним у цій частині, оскільки правнича допомога надавалась за договором і охоплювалась його обсягом та в рамках провадження з примусового виконання наказу в справі, що розглядається, котрі виникли у ВП № 78458843.
У межах вказаного колегія суддів приймає до уваги правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі № 873/244/21, згідно яких втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
Аналогічні правові висновки, у т.ч. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц) знайшли своє застосування у постановах Верховного Суду від: 25 серпня 2025 року в справі № 911/1538/24, 22 січня 2026 року в cправі № 910/3692/25, 28 січня 2026 року в справі № 914/1493/24.
Окремо судовою колегією зазначається, що незважаючи на те, що справа хоча й має певні ознаки незначної складності, зокрема зважаючи на стадію розгляду справи та оскарження дій лише державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 78458843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва в справі № 910/3049/25 від 16 червня 2025 року, - надана замовнику адвокатом правнича допомога, обсяг якої визначений в акті здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 228 т. 1), в більшій мірі відповідає співмірності та розумності судових витрат у цій справі з урахуванням предмета спору та обставин проведеної адвокатом матеріальної та процесуальної роботи. У зв'язку із чим, як вважає колегія суддів, висновки місцевого господарського суду про те, що не може розглядатися як індивідуальна послуга, що була необхідною і зумовлена конкретною справою послуга у вигляді "здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції)", а також про тотожність наданих адвокатом послуг, не в повному обсязі відображає масштаб проведеної та наданої адвокатом правничої допомоги замовнику, є передчасними.
В частині висновків суду першої інстанції про те, що при визначенні підстав для зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу враховується запобігання зловживанням ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" правом на компенсацію вартості правничої допомоги, то колегія суддів вказує, що скарга до суду подавалась з метою захисту законних прав та інтересів заявника, шляхом оскарження бездіяльності органу ДВС в спосіб та порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому, в межах реалізації позивачем такого права надавалась вся правнича допомога замовнику. Тим самим, зазначене, з урахуванням змісту та сутності послуг, котрі надавались адвокатом замовнику, не свідчить про можливі ознаки зловживання ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" правом на компенсацію вартості правничої допомоги (додаткового способу отримання доходу).
Поряд із цим, на переконання колегії суддів обґрунтованими є висновки суду попередньої інстанції про те, що послуги з приводу дослідження майнового стану боржника не були відображені ні в скарзі, ні в подальших документах, наданих суду.
В цьому аспекті судовою колегією наголошується, що згідно акта здачі-приймання виконаних робіт, виконавцем надано правничу допомогу з здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану боржника - ТОВ "АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС". Втім, інформація щодо дослідження майнового стану боржника не відображена ні в скарзі, ні в подальших документах, наданих господарського суду, у т.ч. і на стадії апеляційного розгляду в установленому ГПК України порядку.
Зважаючи на наведене, за висновками колегії суддів лише частково вмотивованими є висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви позивача про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3049/25 у розмірі 2 000 грн, із заявлених 11 500 грн.
Отже, на підставі викладеного вище, дослідивши надані позивачем докази, встановивши фактичний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги замовнику, зважаючи також на критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру для цієї справи, судова колегія дійшла висновку, що стягненню з ДВС на користь позивача підлягає 8 000 грн витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції та, як наслідок, про часткову обґрунтованість та задоволення заяви ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС".
У свою чергу, аргументи апелянта про повну обґрунтованість поданої ним до суду першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення та наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 11 500 грн, - критично оцінюються колегією суддів, з підстав вищезазначених.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням вказаних приписів ГПК України щодо повноважень суду апеляційної інстанції та підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, судовою колегією акцентується, що судом першої інстанції частково обґрунтовано та здійснено оцінку наявних у справі доказів щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката.
А тому оскільки визначені судом 1-ої інстанції суми фактично входять в суму вартості витрат на професійну правничу допомогу заявлену позивачем до стягнення, оскаржувана додаткова ухвала підлягає зміні.
Отже, з огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржувана додаткова ухвала підлягає зміні з викладенням її мотивувальної і резолютивної частин в редакції цієї постанови про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3049/25, а апеляційна скарга, - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 271, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3049/25 - задовольнити частково.
2. Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі № 910/3049/25 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - змінити, виклавши мотивувальну та резолютивну її частини в редакції цієї постанови.
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" про покладення на Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/3049/25 - задовольнити частково.
4. Стягнути зі Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9; ідентифікаційний код - 34999049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" (адреса: 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; ідентифікаційний код - 38039872) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн.
5. У задоволенні заяви в решті суми витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
7. Справу № 910/3049/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.02.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді С.І. Буравльов
О.О. Євсіков