вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" грудня 2025 р. Справа№ 910/690/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 (повний текст складено та підписано 19.06.2025)
у справі №910/690/25 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"
про стягнення 50 825 077,41 грн основного боргу, трьох процентів річних у розмірі 619 720,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 525 180,53 грн,-
У січні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 74 558 424,12 грн, з яких: 70 413 522,86 грн заборгованості, 619 720,73 грн три проценти річних та 3 525 180,53 грн інфляційних втрат. Також позивачем заявлено до стягнення 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором № 0221-09021 від 01.07.2019 в частині повної та своєчасної оплати.
07.04.2025 через систему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" подано заяву про закриття провадження у справі в частині сплаченої відповідачем суми заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення 19 588 445,45 грн основного боргу, та вирішено подальший розгляд справи № 910/690/25 здійснювати щодо позовних вимог про стягнення 50 825 077,41 грн основного боргу, трьох процентів річних у розмірі 619 720,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 525 180,53 грн.
12.05.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача було подано заяву про закриття провадження у справі в частині погашеної заборгованості в сумі 4 873 391,59 грн.
14.05.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік з дня прийняття відповідного рішення, представником позивача в свою чергу подано заперечення на клопотання про відстрочку виконання рішення суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25 провадження у справі закрито в частині вимоги про стягнення 4 873 391,59 грн основного боргу.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" 45 951 685,82 грн основного боргу, 619 720,73 грн трьох процентів річних, 3 525 180,53 грн інфляційних втрат та 569 672,59 грн судового збору.
Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" з Державного бюджету України 55 417,70 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією в національній валюті № 2437 від 20.01.2025.
Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі № 910/690/25 на 1 (один) рік до 14.05.2026.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг за договором в повному обсязі, матеріали справи не містять, тому вимоги про стягнення основної заборгованості є обґрунтовані. Також місцевий господарський суд здійснив перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, на підставі чого дійшов висновку, що вони відповідають вимогам чинного законодавства. Крім цього, суд першої інстанції з врахуванням майнового стану та балансу інтересів обох сторін, а також того факту, що у разі блокування рахунків боржника, останнім не можливо буде здійснити забезпечення життєво важливих потреб міста, дійшов висновку про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/690/25 на рік з дати ухвалення рішення, тобто до 14.05.2026.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 08.07.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 08.07.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відстрочення виконання рішення суду на 1 (один) рік до 14.05.2026.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо стягнення заборгованості, проте неповно встановив обставини, які мають значення для справи в частині відстрочення виконання рішення суду. Зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд не врахував заперечення позивача чим порушив принципи співмірності і пропорційності, що в свою чергу призвело до втрати балансу інтересів. Також позивач звертає увагу, що наявність інших Ліцензійних умов, не є виключною підставою для надання відстрочки виконання рішення суду. Окрім цього скаржник звертає увагу, що позивач рівно як і відповідач є учасником ринку електричної енергії, сторони однаково провадять свою господарську діяльність в надзвичайних умовах, що спричинені військовою агресією проти України. Отже, скаржник вважає, що місцевим господарським судом не враховано, що відповідачем, у розумінні чинних приписів законодавства не обґрунтовано в чому полягає виключність обставин, зазначених ним, як підставу відстрочення виконання рішення суду, не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/690/25.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/690/25.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 09.07.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 09.07.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов до неправильних висновків щодо обставин, які вважав встановленими. Зокрема скаржник вважає, що на НЕК «Укренерго», як на оператора системи передачі державою покладено спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Також скаржник вказує, що основним джерелом покриття витрат НЕК «Укренерго» на виконання ПСО, є тариф на послуги з передачі електричної енергії, тому оплата вартості послуги забезпечується виключно за наявності фінансової можливості для здійснення платежів. При цьому скаржник наголошує, що використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів. Так само Законом не передбачено покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тарифі. Крім того скаржник зазначає, що оскільки відповідач не здійснював користування коштами, належними до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат є необґрунтованими. Більше того, скаржник звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем будь-яких збитків від несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг. Проте, місцевий господарський суд не врахував, що НЕК «Укренерго» станом на зараз перебуває у надзвичайно складному становищі під час забезпечення енергетичної безпеки нашої держави, оскільки саме на відповідача як оператора системи передачі та оператора диспетчеризації Об'єднаної енергетичної системи України покладений обов'язок сталого функціонування енергетичної системи та відновлення, ремонту пошкодженої енергетичної інфраструктури високовольтних магістральних мереж.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/690/25. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/690/25.
Матеріали справи №910/690/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 залишено апеляційну скаргу позивача без руху з огляду на неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та не надcилання копії апеляційної скарги разом з додатками позивачу до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25 та призначено розгляд справи на 29.10.2025.
07.10.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 07.10.2025) через підсистему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" - Суриковою Іриною Андріївною подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" - Сурикової Ірини Андріївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25, об'єднано в одне провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25, розгляд справи призначено на 29.10.2025.
22.10.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 22.10.2025) через підсистему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" - Суриковою Іриною Андріївною подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.
29.10.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці та у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відряджені.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.10.2025 апеляційні скарги передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25, розгляд справи призначено на 15.12.2025.
В судовому засіданні 15.12.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
В судовому засіданні 15.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (надалі - Позивач, Постачальник послуг, Товариство) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - Відповідач, Замовник, Компанія) правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" укладено типовий Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0221-09021 від 01.07.2019, в редакції додаткової угоди №10 Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг (надалі-Договір).
Відповідно до п. 7.1. Договору він набирає чинності 01.07.2019 та діє до 31.12.2020.
В подальшому відбувалась пролонгація Договору, шляхом укладення додаткових угод. (додаються до позовної заяви), зокрема Додатковою угодою №11 дія Договору продовжена до 31.12.2025.
Також Додатковою угодою № 9 договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних мереж викладено в новій редакції, а саме пунктом 5 Додаткової угоди № 9 сторони визначили, що умови додаткової угоди поширюються на взаємовідносини Сторін, які виникли з 26.01.2024.
Крім того, Додатковою угодою № 10, у зв'язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641" від 26.07.2024 № 1381, згідно з якою затверджено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, сторони домовилися викласти Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних мереж у новій редакції, згідно з умовами якої і виник даний спір (надалі умови договору відповідно до редакції додаткової угоди №10).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору, для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (надалі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Замовник сплачує постачальнику вартість послуг відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651.
Як зазначає позивач на виконання умов укладеного між сторонами Договору підписано Акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел:
- № 6 від 12.07.2024 за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 на суму 22 304 758,26 грн з ПДВ (18 587 298,55 грн без ПДВ).
- № 7 від 31.07.2024 за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 на суму 19 490 748,72 грн з ПДВ (16 242 290,60 грн без ПДВ).
- № 8 від 31.08.2024 за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 на суму 22 302 202,36 грн з ПДВ (18 585 168,63 грн без ПДВ).
- № 9 від 30.09.2024 за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 на суму 18 291 808,16 грн з ПДВ (15 243 173,47 грн без ПДВ).
- № 10 від 31.10.2024 за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 на суму 12 268 168,50 грн з ПДВ (10 223 473,75 грн без ПДВ).
- № 11 від 30.11.2024 за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 на суму 5 266 021,33 грн з ПДВ (4 388 351,11 грн без ПДВ).
Крім того, НКРЕКП як Регулятором, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальником універсальних послуг, зокрема, для позивача наступними постановами:
- від 31.07.2024 №1409 у червні 2024 року у сумі 18 587 298,55 грн (без ПДВ)
- від 03.09.2024 № 1573 у липні 2024 року в сумі 16 242 290,60 грн (без ПДВ)
- від 01.10.2024 № 1702 у серпні 2024 року в сумі 18 585 168,63 грн (без ПДВ)
- від 29.10.2024 № 1855 у вересні 2024 року в сумі 15 243 173 грн (без ПДВ)
- від 26.11.2024 № 2017 у жовтні 2024 року в сумі 10 223 473,75 грн (без ПДВ)
- від 24.12.2024 № 2364 у листопаді 2024 року в сумі 4 388 351,11 грн (без ПДВ)
Отже, розрахована позивачем вартість послуг у червні-листопаді 2024 року затверджена Регулятором у повному обсязі.
Строк оплати відповідачем вартості послуг за Договором, згідно п. 15.4 Порядку №641, спливав:
- за червень 2024 року - 05.08.2024
- за липень 2024 року - 06.09.2024
- за серпень 2024 року - 04.10.2024
- за вересень 2024 року - 01.11.2024
- за жовтень 2024 року - 29.11.2024
- за листопад 2024 року - 27.12.2024.
Позивач зазначає, що станом на день подачі позовної заяви заборгованість відповідача за надану позивачем послугу складає 70 413 522, 86 грн виходячи з наступного:
- за червень 2024 року - 13 986 394,66 грн (залишок заборгованості 8 318 363,60 грн);
- за липень 2024 року - 3 898 149,74 грн (залишок заборгованості 15 592 598,98 грн);
- за серпень 2024 року - 4 460 440,47 грн (залишок заборгованості 17 841 761,89 грн);
- за вересень 2024 року - 3 658 361,63 грн (залишок заборгованості 14 633 446,53 грн);
- за жовтень 2024 року - 2 453 633,70 грн (залишок заборгованості 9 814 534,80 грн);
- за листопад 2024 року - 1 053 204,27 грн (залишок заборгованості 4 212 817,06 грн).
В подальшому, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано докази сплати відповідачем частини суми основного боргу в розмірі 19 588 445, 45 грн, яка була сплачена відповідачем на підставі платіжної інструкції №ПУП008334 від 21.02.2025 на суму 396 299,76 грн (за період червень 2024 року), платіжної інструкції №ПУП008546 від 28.02.2025 на суму 983 385,70 грн (за період червень 2024 року), платіжної інструкції №ПУП008619 від 26.02.2025 на суму 6 938 678,14 грн (за період червень 2024 року), платіжної інструкції №ПУП008674 від 28.02.2025 на суму 58 266,22 грн (за період липень 2024 року), платіжної інструкції №ПУП008755 від 07.03.2025 в сумі 8 650 408,66 грн (за період липень 2024 року), платіжної інструкції №ПУП008834 від 19.03.2025 в сумі 2 481 742,71 грн (за період липень 2024 року), платіжної інструкції №000009116 від 28.03.2025 в сумі 79 664,26 грн (за період листопад 2024 року).
З врахуванням викладено вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність предмету спору між сторонами у частині сплаченої суми основного боргу, а тому ухвалою Господарського суду міста Києві від 16.04.2025 провадження в справі в цій частині закрив.
Отже, спір у даній справі на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що ним у період з червня по листопад 2024 надано відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі Договору, однак, відповідач не здійснив оплату вартості цих послуг у повному обсязі, що призвело до порушення взятих на себе зобов'язань та прострочення термінів оплати, установлених умовами Договору та Порядку.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, а також щодо відсутності доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг за договором в повному обсязі. При цьому, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення врахував надані позивачем копії платіжних інструкцій: № ПУП009185 від 05.04.2025 на суму 2 471 545,33 грн, № ПУП009308 від 23.04.2025 на суму 1 930 636,06 грн та № ПУП009309 від 23.04.2025 на суму 471 210,20 грн про сплату відповідачем частини основної заборгованості та дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 873 391, 59 грн. Крім того, як вже було вище зазначено, місцевий господарський суд врахував майновий стан та баланс інтересів обох сторін та дійшов висновку про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/690/25 на рік з дати ухвалення рішення, тобто до 14.05.2026.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, погоджується з викладеним вище висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Надаючи оцінку змісту Договору, укладеному між сторонами спору, колегія суддів зазначає, що він за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (позивачу) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до абз. 4 пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг (далі - ПУП) на закріпленій території.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Пунктом 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач) є оператором системи передачі (далі - ОСП).
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (частина 8 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до частин 1, 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Згідно з абзацем 3 частини 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Згідно з положеннями статей 33, 62, 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" на відповідача, який є оператором системи передачі об'єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, Законом покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема: спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за №641 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (далі - Порядок), який поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом і кандидатів у такі виробники, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП), адміністратора комерційного обліку та суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на атомних електростанціях (пункт 1.2. глави 1 Порядку в редакції, чинній на час укладення договору).
Відповідно до пункту 3.1. глави 3 Порядку №641 на позивача та відповідача покладаються спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Пунктом 3.2. глави 3 Порядку в редакції, чинній на час укладення договору, для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641.
Відповідно до пункту 15.4. глави 15 Порядку ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами укладеного сторонами договору встановлений обов'язок замовника у повному обсязі здійснювати оплату послуги, розрахованої постачальником послуги, погодженої замовником та затвердженої Регулятором (пп. 4 пункт 3.3. Договору).
Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, пунктів 2.1., 3.3. Договору та наведених положень Порядку, відповідач зобов'язаний був оплатити послуги протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановами НКРЕКП від 31.07.2024 №1409, від 03.09.2024 № 1573, від 01.10.2024 № 1702, від 29.10.2024 № 1855, від 26.11.2024 № 2017 та від 24.12.2024 № 2364 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг.
Сторонами без будь-яких зауважень підписано акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до Договору за період з червня по листопад 2024 року на загальну суму 99 923 707,33 грн.
Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, чинної на дату прийняття рішення у справі, договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті отриманих послуг в повному обсязі до суду не подано.
Із урахуванням викладеного, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 49 951 685, 82 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оплата вартості послуг, наданих позивачем із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, за спірний період можлива лише у разі включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП, як регулятора ринку електричної енергії, і зазначені об'єктивні причини унеможливили вчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором.
Так, за укладеним між сторонами Договором саме відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно проводити оплату вартості послуги відповідно до умов договору та Порядку №641, при цьому, ні умови Договору, ні Порядку №641 не ставлять в залежність своєчасність здійснення оплати замовником за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора.
У пункті 3.3. Договору узгоджено порядок оплати наданих послуг за відповідними актами, які складаються з урахуванням відповідного розрахунку, які були підписані сторонами без зауважень і заперечень, і які, відповідно, є належними, допустимими та достатніми доказами в підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем визначеного актами обсягу послуг та їх вартості, а отже, є наявними підстави виникнення у відповідача чітко обумовленого грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у сумах.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, відхиляються колегією суддів, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання та не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Близька за змістом позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 23.03.2023 у справі №910/1193/22, 02.08.2023 у справі №910/8451/21, від 03.12.2024 у справі №910/14554/23, від 06.02.2025 у справі №910/5602/24.
Як умовами спірного Договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов'язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуги через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, оскільки в даний момент недоотримує кошти від учасників ринку.
Колегія суддів враховує, що сторони є суб'єктами господарювання, а тому у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у п. 6.42. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача жодним чином не спростовуються висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
Також, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Колегія суддів, у свою чергу, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановила його відповідність умовам чинного законодавства, а тому він є арифметично правильним та здійснений у відповідності з приписами чинного законодавства.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення у справі № 910/690/25, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Наводячи мотиви для скасування наданої судом відстрочки боржнику у грошовому зобов'язанні кредитор вказував на відсутність доказів та недоведеності наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі, доказів, які підтверджують погіршення фінансового стану відповідача чи неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.
Колегія суддів зауважує, що ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд, і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
У будь-якому разі питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Суд апеляційної інстанції враховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідач під час розгляду справи вказував, що наразі у нього існують обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, адже Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не може спрямувати на виконання рішення у справі № 910/690/25 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інше цільове призначення. Передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців календарного року (і можуть бути витрачені лише за визначеними напрямками), адже тариф затверджується щорічно. Невідкладне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України.
Також відповідач наголошував на тому, що численні пошкодження об'єктів об'єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій вимагають додаткових витрат Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим для національної безпеки і життєзабезпечення населення.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загроза банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Поряд із цим, відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Водночас, позивач не навів переконливих доводів, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі на один рік істотно ускладнить становище кредитора як постачальника перед іншими учасниками ринку.
Колегія суддів також враховує, що обидва учасники спору діють на ринку енергопостачання, а тому стикаються з однаковими обставинами, що впливають на їхню господарську та економічну діяльність, тож відстрочення виконання рішення суду стосовно частини грошових зобов'язань боржника, на переконання суду, не порушить баланс інтересів обох учасників правовідносин.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що використавши свої повноваження, передбачені статтею 331 ГПК України, суд першої інстанції не припустився порушення норм матеріального чи процесуального права та балансу інтересів сторін, що могло б слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги позивача, тому вона не підлягає задоволенню.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів переглянувши рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи №910/690/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 20.02.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко