Провадження № 33/821/2/26 Справа № 705/849/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Душин О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
13 лютого 2026 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Мироненка О.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що 07 лютого 2025 року о 20:59 год. в м. Умань вул. Незалежності, 72 ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису - нагрудний відеореєстратор. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водію, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно та невсебічно були з'ясовані обставини справи, висновки суду побудовані повністю на припущеннях, що призвело до порушення прав та інтересів його підзахисного.
З цього приводу посилається на рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2016 року по справі «Карелін проти Росії».
Зазначає, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, оскільки він не керував транспортним засобом.
Зауважує, що на відеозаписі, долученому поліцейськими до протоколу, момент керування та зупинки транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 не зафіксовано.
Також вважає, що вимоги поліцейських до ОСОБА_1 щодо проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння були безпідставними.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що працівниками поліції був порушений порядок огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, оскільки, як вбачається з відеозаписів, працівник поліції запропонувала пройти ОСОБА_1 освідування на стан сп'яніння не конкретизуючи в якій саме спосіб таке освідування має відбуватися, за допомогою Драгера на місці зупинки або у медичному закладі.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, оскільки така пропозиція поліцейського була для останнього незрозумілою, оскільки він не керував автомобілем.
Після цього, як вбачається з відеозапису, поліцейським в порушення вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція) не було запропоновано ОСОБА_1 пройти даний огляд в медичному закладі.
З огляду на викладене, захисник вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП.
Заслухавши захисника Мироненка О.О., який підтримав апеляційні доводи та надав пояснення аналогічні їх змісту, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №493256 від 07 лютого 2025 року, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення.
Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції наступними доказами.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Рапортом сержанта поліції ВРПП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Смалія В.
Також суд першої інстанції надав належний аналіз відеозапису з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається переслідування працівниками поліції автомобіля Toyota Camry (номерний знак засвічується, не можливо ідентифікувати), який порушує правила дорожнього руху, та зупинення вказаного автомобіля, з якого виходить водій. Пізніше встановлюється, що водієм є ОСОБА_1 , який, на думку працівників поліції, перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому йому було запропоновано пройти освідування для визначення стану алкогольного сп'яніння. Водій висловлювався в бік працівників поліції нецензурною лайкою, вдавав, ніби він пішохід і не керував автомобілем. Відмовився підписувати протокол про адміністративне правопорушення.
Події, зафіксовані на вказаному відеозапису, дали суду можливість зробити однозначний висновок, що на ньому зафіксовано процес переслідування та зупинки саме автомобіля Toyota Camry під керуванням ОСОБА_1 . Також, на відеозапису чітко зафіксовано факт категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Наведені висновки суду під час апеляційного перегляду спростовані не були.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою наведених доказів.
Доводи апелянта щодо не підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння повністю спростовуються фактичними даними відеозапису події, на якому зафіксовані обставини керування ним транспортним засобом.
Твердження захисника про порушення працівниками поліції порядку проголошення пропозиції проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є неспроможними, оскільки в судовому засіданні вони були предметом судового розгляду, суд дав їм оцінку, яка не викликає сумніву в апеляційного суду.
У відповідності до ст. 38 КУпАП за загальним правилом, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Утім частина 2 цієї статті передбачає виключення з цього правила, зокрема частина 6 визначає, що а дміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, 07 лютого 2025 року, то строк накладення адміністративного стягнення на день винесення постанови суддею місцевого суду - 15 квітня 2025 року, не закінчився.
Сплив такого строку на час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції про накладення адміністративного стягнення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність (ст. 49 КК України), не тягне за собою правових наслідків.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Мироненка О.О. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук