Справа № 527/2928/25 Номер провадження 33/814/318/26Головуючий у 1-й інстанції Свістельнік Ю.М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
19 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі:
судді Пікуля В.П.,
з секретарем судового засідання Філоненоко О.В.,
за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Ядрової Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Ядрової Лесі Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на постанову судді Глобинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статтею 173-2 КУпАП
стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
Зміст оскаржуваної постанови
Постановою судді Глобинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 24 серпня 2025 року о 14:30 год в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно невістки ОСОБА_2 , а саме: умисно висловлювався в її адресу образливими словами, принижував її гідність, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психічному здоров'ю, що виразилось в сильних емоційних переживаннях, внаслідок чого, в останньої піднявся тиск, з'явилось почуття невпевненості, зниження самооцінки, емоційні переживання.
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із постановою судді Глобинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2025 року захисник - адвокат Ядрова Л.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , оскаржила її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову судді місцевого суду, а провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Скаржник зазначає, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, оскільки не підпадає під дію законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
Вказує, що відеозапис наданий працівниками поліції не доводить вчинення правопорушення ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів моральної шкоди, а судом безпідставно взято до уваги показання свідка ОСОБА_3 .
Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник - адвокат Ядрова О.Л. апеляційну скаргу підтримала та просила скасувати постанову судді.
Інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду в судове засідання не з'явилися.
Мотиви суду
Згідно з положеннями частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині 1 статті 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача(за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідає вимогам статті 256 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 395808 від 22 вересня 2025 року; рапорті від 24 серпня 2025 року; протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24 серпня 2025 року; письмових поясненнях ОСОБА_2 від 24 серпня 2025 року; письмових поясненнях ОСОБА_1 від 24 серпня 2025 року та від 22 вересня 2025 року; копії термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 525826 виданого стосовно ОСОБА_1 стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 ; формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 12 вересня 2025 року, відеозаписі, та іншими матеріалами справи.
Оцінивши в сукупності зазначені докази, суддя місцевого суду дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Із вказаним висновком судді місцевого суду погоджується й апеляційний суд.
Щодо доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисником зазначено, що ОСОБА_1 не підпадає під дію Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з даними твердження суд апеляційної інстанції не погоджується, зважаючи на норми чинного законодавства.
Так, у статті 14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, зокрема, що дія законодавства поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою.
Сторонами не заперечується, що правопорушенню передувало саме виникнення конфлікту через спільне проживання ОСОБА_1 та потерпілої, що останнім підтверджено під час складення протоколу, а також не заперечується в самій апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги, з приводу того, що відеозапис не доводить факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення не спростовує висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки вказана відеозйомка проводилася майже через місяць після вчинення правопорушення ОСОБА_1 продовжує виражатися нецензурною лайкою в бік потерпілої.
Щодо показань свідка ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції наголошує, що, крім показів цього свідка, вина ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами в їх сукупності.
Твердження скаржника, що матеріали справи не містять доказів спричиненої шкоди не дає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче наведене.
Суд зауважує, що у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» надано загальне визначення психологічного насильства.
Пунктом 14 статті 1 вище вказаного Закону визначено, психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Адміністративним правопорушенням таке насильство суд може визнати лише у тому випадку, коли такі дії завдали шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка є обов'язковою ознакою складу вказаного адміністративного правопорушення.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як в протоколі, так і в поясненнях потерпілої вказано, які негативні наслідки спровокували дії ОСОБА_1 , які виразилися саме в сильних емоційних переживаннях, внаслідок чого, в потерпілої піднявся тиск, з'явилось почуття невпевненості, зниження самооцінки, емоційні переживання.
Отже, із аналізу справи чітко вбачається, що дії ОСОБА_1 завдали потерпілій психологічного насильства.
Висновки суду
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.
Адміністративне стягнення, накладене судом першої інстанції у виді штрафу, відповідає особі ОСОБА_1 та вимогам статей 33-35 КУпАП.
Отже, суд апеляційної інстанції, із урахуванням положень статті 252 КУпАП, приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП України, є законною та обґрунтованою.
Керуючись статтею 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Ядрової Лесі Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Глобинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.П. Пікуль