Житомирський апеляційний суд
Справа №273/1843/24 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.
Номер провадження №33/4805/230/26
Категорія с.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
19 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Ковальчук Руслани Миколаївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Баранівського районного суду Житомирської області від 10 липня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 10 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 24.08.2024 о 22 год 12 хв в с Табори по вул Сонячна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "SKODA FELICIA", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник Ковальчук Р.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права..
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без її участі та за відсутності доказів належного повідомлення про час та місце судового розгляду, чим, на її думку, порушено право ОСОБА_1 на захист та право на своєчасне оскарження судового рішення. Також вказує, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали були складені за відсутності ОСОБА_1 , з їх змістом його не ознайомили, суті інкримінованого правопорушення не роз'яснили та не вчинили жодних дій для забезпечення його присутності під час їх оформлення, чим порушено вимоги глави 19 КУпАП. Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 , не погоджуючись із діями працівників поліції, залишив місце події до складення адміністративних матеріалів. Крім того, захисник звертає увагу на невідповідність ознак алкогольного сп'яніння, зазначених у акті огляду, ознакам, наведеним у протоколі про адміністративне правопорушення, а також на відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, зазначених у протоколі. Також вказує, що працівники поліції не запропонували водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у порядку, встановленому законом, не роз'яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП, та роз'яснили проходження такого огляду як право, а не обов'язок водія, що, на її думку, суперечить вимогам п. 2.5 ПДР України і призвело до відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. У зв'язку з наведеним захисник вважає, що наявні у справі докази не є належними та допустимими, не відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину його пропуску захисник посилається на те, що ОСОБА_1 та його захисник належним чином не були повідомлені про розгляд справи та виконали вимоги постанови Житомирського апеляційного суду від 13.08.2025 про повернення апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Належним чином повідомлені про місце і час апеляційного розгляду справи, призначеного на 19.02.2026 о 9 годину 45 хвилин, ОСОБА_1 та його захисник Ковальчук Р.М. у судове засідання повторно не з'явилися. 19.02.2026 через систему «Електронний суд» адвокат Ковальчук Р.М. подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на зайнятість у судовому засіданні в Звягельському міськрайонному суді Житомирської області, призначеному на 13 годину 45 хвилин, територіальну віддаленість між судами, складні погодні умови та незадовільний стан дорожнього покриття, що, на її думку, унеможливлює своєчасне прибуття до Житомирського апеляційного суду.
Проте зазначені обставини не підтверджують наявності об'єктивних перешкод для участі у розгляді справи та не позбавляли захисника можливості забезпечити свою участь, зокрема шляхом звернення з клопотанням про проведення засідання в режимі відеоконференції, що передбачено процесуальним законодавством.
ОСОБА_1 про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подавав.
З огляду на викладене, наведені обставини не свідчать про наявність поважних причин неявки. Тому, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь у апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №662413 від 24.08.2024, вбачається, що 24.08.2024 о 22 год 12 хв в с. Табори по вул Сонячна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "SKODA FELICIA", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а уразі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобі в або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №662413 від 24.08.2024 (а.с.2-3); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України (а.с.4); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.5); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортними засобами (а.с.6); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.7); направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.8); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №319176 від 24.08.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.9); відеозаписом події (а.с.10).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку й дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги таких висновків суду не спростовано.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
З відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, без примусу з боку працівників поліції відмовився від неодноразової законної вимоги пройти огляд на стан сп'яніння як за допомогою спеціальних засобів, так і в закладі охорони здоров'я, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. При цьому йому було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та суть адміністративного правопорушення. Від ознайомлення з адміністративними матеріалами ОСОБА_1 відмовився. Крім того, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 звертався з проханнями припинити відеофіксацію та вирішити питання щодо непритягнення його до адміністративної відповідальності на місці.
Відеозаписом підтверджено, що працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, а також ст.ст.256, 266 КУпАП, які могли б бути підставою для визнання складених процесуальних документів недопустимими доказами.
За змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. З відеозапису вбачається, що у працівника поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки поліцейський повідомив водія про виявлені у нього ознаки, зафіксовані в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння та у протоколі про адміністративне правопорушення. Тому вимога поліцейського про проходження ОСОБА_1 відповідного огляду була законною, а доводи апеляційної скарги у цій частині - безпідставними. Наявність у акті огляду додаткової ознаки у вигляді почервоніння обличчя порівняно з протоколом не впливає на правомірність вимоги про проходження огляду та не свідчить про порушення встановленого порядку.
Посилання захисника на те, що працівниками поліції не роз'яснено ОСОБА_1 його права та протокол про адміністративне правопорушення складено за його відсутності, не є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про складання протоколу за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та запропоновано ознайомитися з адміністративними матеріалами, від чого він відмовився.
Твердження захисника про те, що працівниками поліції було роз'яснено право відмовитися від проходження огляду, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 був повідомлений про правові наслідки такої відмови. Будь-яких належних і допустимих доказів спонукання до відмови, провокації чи неправомірності дій працівників поліції матеріали справи не містять, стороною захисту таких доказів не надано.
Також, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції щодо розгляду справи у відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та її захисника і повністю погоджується з мотивами такого процесуального рішення, які детально наведені в оскаржуваній постанові.
Матеріалами справи підтверджено, що судом вжито всіх заходів з метою додержання прав учасників провадження, передбачених ст.268 КУпАП. Положення цієї норми не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а її присутність у справах цієї категорії не є обов'язковою. ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи судовою повісткою, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а його захисник Ковальчук Р.М. - телефонограмою (а.с.24,25). Доводи захисника щодо неналежного повідомлення її про розгляд справи шляхом телефонограми не свідчать про порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. При цьому ОСОБА_1 та його захисник не були позбавлені права на апеляційне оскарження судового рішення, яке ними реалізовано.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не містять посилань на нові обставини чи докази, які б свідчили про незаконність постанови.
З урахуванням викладеного, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280,283 КУпАП, правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
постановив:
Клопотання адвоката Ковальчук Руслани Миколаївни, подане в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Баранівського районного суду Житомирської області від 10 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Ковальчук Руслани Миколаївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Баранівського районного суду Житомирської області від 10 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич