Житомирський апеляційний суд
Справа №279/6308/21 Головуючий у 1-й інст. Пацко
Номер провадження №11-кп/4805/347/26
Категорія ст.331 КК України Доповідач ОСОБА_1
16 лютого 2026 року м.Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 21 березня 2026 року,
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 березня 2026 року, визначений розмір застави та умови її винесення залишено без змін.
Суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для зміни раніше застосованого запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду та частково задовільнити клопотання прокурора, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_7 цілодобовий домашній арешт.
Зазначає, що судом не проведено аналіз всіх ризиків, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного права, зокрема, практики ЄСПЛ.
Посилається на те, що суд не взяв до уваги, що ОСОБА_7 має постійне фактичне місце проживання, хвору матір і те, що під час перебування у розшуку перебував на лікуванні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.307, ч.3 ст.321 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 307 КК України, які є тяжкими кримінальними правопорушеннями, міра покарання за ч. 2 ст. 186 КК України від 4 до 6 років, за ч. 2 ст. 307 КК України від 6 до 10 років, до затримання офіційно не працював, вчинив кримінальне правопорушення в період випробування, систематично ухилявся від явки до суду, змінивши місце проживання, порушував умови попередньо застосованих до нього запобіжних заходів, оголошувався у розшук на стадії судового розгляду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 ..
Враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості можливого покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, суд прийшов до вірного висновку про наявність по справі реальних ознак суспільного інтересу.
Відповідно до правової позиції викладеної у рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та всіх обставин, передбачених ст.194 КПК, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення судом попередніх ухвал про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки на стадії досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду від 03.02.2022 стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком до 27.03.2022, однак ОСОБА_7 покладені на нього обов'язки не виконав, ухилився від явки до суду, неодноразово оголошувався в розшук, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_7 вчинив в період звільнення від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Може незаконно впливати на потерпілого, свідків, а саме працівників магазину «Єва», які безпосередньо виявили обвинуваченого на місці вчинення злочину, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вчинив ряд посягань проти власності, має зв'язки з особами, які здійснюють незаконне розповсюдження наркотичних засобів з метою їх подальшої реалізації засудженим в ДУ «Коростенська ВК №71».
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що інший вид запобіжного заходу обвинуваченому, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи апелянта про можливість застосування цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції при розгляді клопотання прокурора не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку обвинуваченого в разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою і в апеляційній скарзі.
Також, колегія суддів враховує і те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочинів у яких він обвинувачується додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту є ускладненим.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, хвору матір, під час перебування у розшуку перебував на лікуванні, не є переконливим аргументом для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
На думку колегії суддів, навіть у разі документального підтвердження вказаних обставин, вони не можуть нівелювати наявність встановлених ризиків та не були для обвинуваченого стримуючим фактором.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також про недоведеність існування підстав для продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 331, 376, 418, 419 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 21 березня 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3