Справа № 167/1406/25
Номер провадження 2/167/157/26
про зупинення провадження у справі
19 лютого 2026 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючої судді Шептицької Н.В.,
з участю:
секретаря судового засідання Ващук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з участю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
В провадженні Рожищенського районного суду Волинської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, розгляд якої ухвалою суду від 22.01.2026 року було відкладено на 19.02.2026 року (ас 24-26).
22.01.2026 року позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує (ас 22).
Судове повідомлення, надіслане відповідачу за місцем його реєстрації, повернулося без вручення адресату з відміткою уповноваженої особи «Укрпошти»: «Повертається. Адресат відсутній» (ас 32).
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 24.04.2024 року до військової частини НОМЕР_1 (номер частини) і станом на 02.02.2026 року для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'являвся та інформація про його звільнення не надходила (ас 31).
За встановлених обставин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до пункту 2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач призваний на військову службу 24.04.2024 року і станом на 02.02.2026 року для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'являвся та інформація про його звільнення не надходила.
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У частині 1 ст.251 ЦПК України визначені випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі. У пункті 2 частини 1 вказаної норми встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Сутність підстав зупинення провадження у справі, передбачених у ч.1 ст.251 ЦПК України та які є обов'язковими для суду, обумовлена необхідністю додержання основних засад (принципів) цивільного судочинства, оскільки жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч.5 ст.4 ЦПК України).
Зміст пункту 2 ч.1 ст.251 ЦПК України є чітким, доступним і передбачуваним, тому не потребує застосування методів її тлумачення судом, аналогії права чи закону, а створювати нові або змінювати норми закону суд не може.
З огляду на імперативність припису пункту 2 ч.1 ст.251 ЦПК України єдиною умовою для вирішення процесуального питання зупинення провадження у справі на підставі цієї норми є наявність доказів перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій, та є обов'язковим для суду.
Такий підхід є усталеним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема, висновками Верховного Суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 466/5393/22.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року по справі №754/947/22, Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків Верховного Суду у справах №756/3462/20, № 557/1226/23, № 904/4027/22 та № 852/2а-1/24, вказавши що Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан, тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не потрібно додаткових підтверджень цього факту. Належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі - військовий квиток, наказ командира тощо.
Слід також враховувати, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Наразі воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п.47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).
Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.
У даному випадку норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов'язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі ЗСУ під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.
Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Суд звертає увагу на те, що ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі Збройних Сил України.
За таких обставин, постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі на час перебування відповідача на військовій службі, ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Відповідно до ч.1 ст.254 ЦПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто, до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, він (або його представник) зобов'язаний повідомити про це суд.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що провадження у справі слід зупинити до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ.
Керуючись п.2 ч.1, ч.2 ст.251, п.2 ч.1 ст.253, ст.254 ЦПК України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - зупинити до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 261 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Дата складення повного тексту ухвали суду: 19.02.2026 року.
Головуючий суддя Шептицька Н.В.