Справа № 161/1642/26
Провадження № 1-кп/161/631/26
м. Луцьк 20 лютого 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026032010000003 від 02.01.2026, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Бобли Турійського району Волинської області, зареєстрований у АДРЕСА_1 та проживає у АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта середня, є особою пенсійного віку, одружений, несудимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
27 грудня 2025 року о 08 годині 00 хвилин, інспектор сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 (м. Луцьк) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_5 спільно з поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 (м.Луцьк) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області старшим сержантом поліції ОСОБА_6 , будучи в однострої поліцейського із знаками розрізнення, отримавши табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, перебуваючи у складі екіпажу «Ланка-12» заступили на службу, відповідно до їх посадових інструкцій, затверджених начальником Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області та відповідно до графіку чергувань поліцейських СРПП ВП №3 (м.Луцьк), затвердженого начальником ВП №3 (м.Луцьк) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області.
Під час несення служби, виконуючи свої службові обов?язки та будучи службовими особами, вказані працівники поліції, здійснювали несення служби з охорони громадського порядку та безпеки дорожнього руху по вулиці Теремнівська міста Луцьк на службовому автомобілі марки «Renault Duster» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », із символікою Національної поліції України. Перебуваючи за вказаною адресою, о 19 годині 19 хвилин 27 грудня 2025 року працівниками поліції на підставі ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» було виявлено та зупинено автомобіль марки «Opel Astra» з д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який керував вищевказаним транспортним засобом рухаючись хаотично.
У подальшому, 27 грудня 2025 року, близько 19 години 27 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи в службовому автомобілі працівників поліції марки «Renault Duster» реєстраційний номер «030878», по вулиці Теремнівська у місця Луцьк, запропонував працівникам поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 домовитись на місці події за не притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння, на що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовили та роз?яснили останньому про настання кримінальної відповідальності за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди працівнику поліції.
У подальшому, ОСОБА_3 , з метою уникнення власного притягнення до адміністративної відповідальності, діючи з єдиним протиправним умислом, спрямованим на схиляння працівників правоохоронного органу до прийняття неправомірної вигоди, будучи неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, неодноразово в період з 19 години 33 хвилини по 19 годину 35 хвилин висловив поліцейським ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропозицію про надання неправомірної вигоди, а саме грошових коштів в розмірі 5000 гривень, шляхом надання їх за не вчинення відносно ОСОБА_3 дій з використанням наданої працівникам поліції влади - непритягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується пропозиція надати службовій особі неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.369 КК України, не визнав та показав, що 27.12.2025 керуючи автомобілем марки «Opel Astra» на пр.Відродження у м.Луцьк його зупинили працівники поліції, повідомили, що у нього присутній запах алкогольних напоїв. Оскільки він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння через відсутність свідків, йому запропонували поїхати у наркодиспансер, однак відразу повезли його у ТЦК. Згодом відпустили, через 200 м на вул.Теремнівська його зупинила друга група працівників поліції. Через хвилювання він сказав, що у нього є 5000 гривень, і запропонував їх надати працівникам поліції, щоб його не везли у ТЦК, однак при собі він цих коштів не мав. Його попереджавали про кримінальну відповідальність. Також показав, що того дня щодо нього склали два протоколи за ст.130 КУпАП. Під час додаткового допиту обвинувачений показав, що пропонував грошові кошти за те, щоб його просто доставили додому.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 27.12.2025 він із колегою ОСОБА_6 був у наряді, по вул.Теремнівській зупинили ОСОБА_3 із ознаками алкогольного сп'яніння, запропонували йому пройти огляд на визначення стану сп'яніння, він відмовився, пропонував неправомірну вигоду за нескладання протоколу за ст.130 КУпАПу сумі 5000 грн. Тричі пропонував неправомірну вигоду, при цьому його щоразу повідомляли про кримінальну відповідальність. Після чого вони викликали СОГ. Всі обставини фіксувалися на боді-камеру. Після складання протоколу ОСОБА_3 не просив доставити його додому.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав покази фактично аналогічні показам свідка ОСОБА_5 та зазначив, що ОСОБА_3 неодноразово пропонував неправомірну вигоду за нескладання протоколу за ст.130 КУпАП. Пропонував поїхати до нього додому, де він надасть кошти. Його щоразу повідомляли про кримінальну відповідальність.
Показання свідків є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після їх вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об'єктивних причин, а їх показання повністю узгоджуються між собою та відповідають і іншим доказам у справі.
Відповідно до графіку чергувань поліцейських СРПП ВП №3 (м.Луцьк), затвердженого начальником ВП №3 (м.Луцьк) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області встановлено, що інспектор сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 (м. Луцьк) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 та поліцейський сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 (м.Луцьк) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 27.12.2025 заступили на службу.
Протоколом огляду предмету (відеозапису) від 15.01.2026 та дослідженим у судовому засіданні відеозаписом із бодікамер працівників поліції встановлено, що 27.12.2025 о 19.17год. працівники поліції зупинили автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу останній відмовився. У службовому автомобілі працівників поліції ОСОБА_3 просить відвезти його додому, і пропонує заплатити 5000 гривень, на що працівники поліції попередили його про кримінальну відповідальність. Згодом останній знову пропонує працівнику поліції «Може домовимося?», працівник поліції знову попередив останнього про кримінальну відповідальність та викликав СОГ.
Дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 27.12.2025, який був проведений та оформлений з дотриманням вимог ст.ст. 104, 105, 223, 237 КПК України, та оглянутим у судовому засідання відеозаписом встановлено, що оглянуто ділянку території неподалік будинку №51 по вул.Теремнівська у м.Луцьк, де знаходився службовий автомобіль працівників поліції «Renault Duster», д.н.з. 0878 марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , який погодився показати гаманець, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 55 гривень.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №552434 від 27.12.2025, складеного інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 (м. Луцьк) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_5 о 20.08год., рапорту, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу, рапорту інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 (м. Луцьк) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_5 встановлено, що 27.12.2025 о 19.19 по вул.Теремнівська у м.Луцьк зупинено ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю відчутний на відстані із порожнини рота). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу останній відмовився.
Разом з тим, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 вважає їх неспроможними, даними з метою уникнення відповідальності за вчинене, розцінює їх як спосіб захисту, оскільки вони є суперечливими та спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими документами, а також показаннями свідків, які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Така стратегія захисту, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.
Твердження обвинуваченого про те, що свідки його оговорюють, суд визнає неспроможними, оскільки будь-яких підтверджуючих даних про це матеріали справи не містять, а конкретні обставини справи, не дають підстав прийти до такого висновку.
У зазначеному кримінальному провадженні дотримано вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог закону. Якщо у кримінальному провадженні відсутні прямі докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні пропозиції надати неправомірну вигоду службовій особі, однак обставини кримінального правопорушення підтверджуються сукупністю інших належних і допустимих непрямих доказів, з якими не узгоджуються непослідовні версії обвинуваченого щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, то сукупність таких непрямих доказів може бути покладена судом в основу обвинувачення особи у вчиненні розбою.
Учасники судового розгляду не ставили питання про проведення повторного, одночасного допитів, вказаних вище осіб, в порядку ч.ч. 14, 15 ст.352 КПК України, чи проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження в порядку ст.333 КПК України, при цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, як це передбачено ч.6 ст.22 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема і будь-яких порушень прав та свобод людини, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
Згідно з ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію обвинуваченого про відсутність в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких обставин, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у пропозиції надати службовій особі неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.369 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, відсутні.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 ,у відповідності до ст.67 КК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 несудимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, є особою пенсійного віку, на обліку в психіатра чи нарколога не перебуває.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, позицію прокурора щодо виду покарання, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи вид покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді штрафу в розмірі, встановлених санкцією статті.
На глибоке переконання суду, призначене покарання, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Підстави для призначення покарання у виді обмеження волі відсутні, з огляду на вимоги ч.3 ст.61 КК України, а призначення покарання у виді позбавлення волі буде надто суворим, з огляду на особу обвинуваченого.
Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Речові докази, а саме DVD-R диск залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий