154/3798/24
2/154/74/26
20.02.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., за участю представника позивача Прохоренко В.С., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки адвоката Савюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Херсонського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю,-
В жовтні 2024 року Херсонський обласний центр зайнятості звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 25.10.2021 відповідачка звернулась до центру зайнятості та виявила бажання отримати статус безробітного та виплати допомоги по безробіттю, нею було сформовано і направлено до центру зайнятості відповідні заяви.
При поданні документів ОСОБА_1 повідомила про здійснення нею догляду за дитиною з інвалідністю.
27.10.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні статусу безробітного у зв'язку з відсутністю документів та відомостей з реєстрів та баз даних, зазначених в п.п.17,18 Порядку №792.
06.11.2021 відповідачка повторно звернулась до центру за сприянням у працевлаштуванні, інформувала, що не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст.4 ЗУ «Про зайнятість населення» та не має заробітку або інших доходів. Крім того, було подано довідку, де зазначено, що надбавка на догляд за дитиною знята з 01.11.2021.
Відносно ОСОБА_1 було прийнято рішення надати статус безробітного з 08.11.2021 та призначити допомогу по безробіттю відповідно до ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону №1533.
Допомога по безробіттю ОСОБА_1 виплачувалась з 08.11.2021 по 02.11.2022 включно. 03.11.2021 наказом №НТ 221103 виплату допомоги по безробіттю було припинено у зв'язку з закінченням терміну виплати.
З 21.03.2023 було припинено реєстрацію відповідачки, як безробітного у зв'язку з поданням нею письмової заяви про зняття з реєстрації як безробітного та відмови від послуг служби зайнятості.
В ході перевірки, для уточнення періоду виплат, встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала державні соціальні допомоги, а саме допомогу дитині померлого годувальника з 01.01.2022 по 30.04.2023 та допомогу на дитину з інвалідністю підгрупи «А» з надбавкою на догляд за дитиною з 01.11.2021 по 30.04.2023.
Центром зайнятості прийнято рішення про повернення відповідачкою виплати за період з 08.11.2021 по 02.11.2022 у розмірі 87652,39грн.
В добровільному порядку відповідачка не повернула, а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь допомогу по безробіттю в сумі 87652,39грн та судові витрати.
Відповідачка скористалась своїм правом на подала відзив в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову через відсутність її вини у неповідомленні даних під час окупації та порушення позивачем порядку проведення розслідування. Наполягала, що неодноразово усно повідомляла центр зайнятості про отримання нею допомоги на догляд дитини з інвалідністю. Через військову агресію рф та окупацію м.Херсон до листопада 2022 виникли форс-мажорні обставини, державні установи були релоковані, що унеможливило своєчасне подання письмових відомостей. Також зазначила, що їй не було належним чином роз'яснено норми законодавства, а її індивідуальний план працевлаштування не містив алгоритму дій на випадок бойових дій чи форс-мажору. Вважає, оскільки з її боку зловживання чи умисного приховування інформації не було, стягнення коштів за період окупації є безпідставним. Також позивачем порушена процедура перевірки, яка була розпочата лише у травні 2024, хоча вона ще у березні 2023 подала заяву про припинення реєстрації як безробітної. На думку відповідачки акт №2120/2/24 від 08.05.2024 є недопустимим доказом, оскільки згідно з Порядком розслідування така перевірка має проводитись поки особа перебуває на обліку або в момент звернення, а не через рік після зняття з обліку.
Ухвалою від 16.10.2024 позов прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 31.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини викладені в позові. На поставлені питання пояснила, що відповідачка разом з анкетою подала заяву про відсутність документів щодо виплат у Володимирському УПСЗН, врахували довідку від 03.11.2021 що надбавку знято, вважали, що були підстави надати статус безробітної. Своєчасно порушення не бачили, оскільки УПСЗН Суворівської районної у м.Херсоні ради не надавав звіти. Дані до центру зайнятості поступають, коли відбувається внесення в реєстр, ці дані повинен був внести Пенсійний фонд. Виплати відповідачці здійснювались своєчасно.
Відповідачка та її представник адвокат Савюк К.О. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві. Вказували, що особа звільняється від відповідальності в разі помилкової виплати. Крім того, відповідачка повідомляла спеціаліста центру зайнятості про надання виплати по догляду за дитиною з інвалідністю як в електронному вигляді так і за засобом мережі вайбер. Оскільки відбувалась військова агресія, вона опинилась в окупації і перебувала в м.Херсон до 03.03.2023, а 04.03.2023 змогла виїхати до м.Володимир, в той час як державні служби були своєчасно евакуйовані. Вже перебуваючи в м.Володимир, продовжувала в телефонному режимі спілкуватись зі спеціалістом центру зайнятості та направила заяву, що не бажає перебувати на обліку, на прохання спеціаліста направила довідку форми ОК 7, на підставі якої її зняли з обліку. Також зауважила, що перебуваючи ще в м.Херсон в лютому 2022 повторно подавала заяву щоб їй зняли виплату. Ніякого умислу на приховування інформації щодо виплат, умисного невиконання обов'язків або зловживання ними з метою наживи в неї не було.
Суд, заслухавши позиції сторін, вивчивши матеріали цивільної справи та представлені сторонами докази, перевіривши їх доводи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено наступні обставини.
Згідно з наказом Херсонського обласного центру зайнятості №17 від 28.02.2023 «Про внесення змін до наказу від 15.12.2022 №65 «Про затвердження положень про філії» Херсонська філія Херсонського обласного центру зайнятості розпочала діяльність з 01.03.2023.
На підставі Положення про Державну службу зайнятості, зі створенням та початком діяльності Херсонської філії Херсонського обласного центру зайнятості, діяльність Херсонського міського центру зайнятості не здійснюється.
Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Херсонський міський центр зайнятості з 29.02.2024 перебуває у стані припинення на підставі внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи в результаті її реорганізації.
Відповідно до п.7 наказу міністерства економіки України від 14.02.2024 №4050 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» Херсонський обласний центр є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Херсонського міського центру зайнятості.
25.10.2021 ОСОБА_1 за допомогою засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія» звернулась до Херсонського міського центру зайнятості, який є правонаступником Херсонського обласного центру зайнятості, та виявила бажання отримати статус безробітного та виплати допомоги по безробіттю.
Засобами вебпорталу «Дія» нею було сформовано і направлено до центру зайнятості відповідні заяви.
На підставі поданих відповідачкою відомостей засобами Єдиної системи створена персональна картка №212021102600021 ОСОБА_1 .
При поданні документів, необхідних для реєстрації в центрі зайнятості, ОСОБА_1 повідомила кар'єрного радника про здійснення нею догляду за дитиною з інвалідністю, у зв'язку з чим їй було роз'яснено на момент звернення, що непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю та отримують допомогу чи компенсацію відповідно до законодавства належать до зайнятого населення і не мають права на отримання статусу безробітного.
Відповідачкою було надано письмові пояснення, що 25.09.2021 вона звернулась до Волинського УПСЗН для оформлення надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю, проте на дату звернення до центру зайнятості не має необхідних підтверджуючих документів. Також повідомила про свій намір стосовно повторного звернення до центру зайнятості після їх отримання.
На момент подання відповідачкою заяви про отримання статусу безробітного, інформація в реєстрі застрахованих осіб про отримання соцвиплат була відсутня.
27.10.2021 кар'єрним радником прийнято рішення №НТ211027 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу безробітного у зв'язку з відсутністю на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів та відомостей з реєстрів та баз даних, зазначених в п.п.17,18 Порядку №792.
06.11.2021 відповідачка повторно за допомогою вебпорталу «Дія» звернулась до Херсонського міського центру за сприянням у працевлаштуванні, повторно було сформовано і направлено заяви про надання статусу безробітного та про отримання фінансової допомоги по безробіттю.
При заповненні відповідних форм заяв, ОСОБА_1 інформувала, що не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст.4 ЗУ «Про зайнятість населення» та через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не отримує допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за дитиною з інвалідністю.
Крім іншого, відповідачкою було подано довідку видану Управлінням соцполітики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради №2994 від 03.11.2021, де зазначено, що надбавка на догляд за дитиною знята з 01.11.2021.
Отже, щодо ОСОБА_1 за наказом №НТ211108 від 08.11.2021 було прийнято відповідне рішення надати статус безробітного з 08.11.2021, призначити допомогу по безробіттю з 08.11.2021, виплату якої розпочати з 08.11.2021 відповідно до ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону №1533.
11.11.2021 на виконання вимог п.26 Порядку 792 було складено та підписано індивідуальний план працевлаштування безробітного, з яким відповідачка ознайомилась та засвідчила особистим підписом.
Відповідно до п.4.2.7 індивідуального плану працевлаштування безробітних від 12.09.2023 клієнт (відповідачка) зобов'язується інформувати центр зайнятості протягом трьох робочих днів про обставини, що впливають на припинення реєстрації безробітного, у разі необхідності та відповідно до законодавства повертати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг, що передбачено ч.3 ст.36 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Також відповідачку було ознайомлено під розпис з правами та обов'язками, зокрема про обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови матеріального забезпечення, надання соціальних послуг та припинення реєстрації, попереджено про відповідальність за достовірність поданих до центру зайнятості даних та документів на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг.
Допомога по безробіттю ОСОБА_1 виплачувалась з 08.11.2021 по 02.11.2022 включно.
03.11.2022 наказом №НТ 221103 виплату допомоги по безробіттю відповідачці було припинено у зв'язку з закінченням терміну виплати.
Наказом від 24.03.2023 №НТ230324 з 21.03.2023 було припинено реєстрацію відповідачки, як безробітного у зв'язку з поданням нею письмової заяви про зняття з реєстрації як безробітного та відмови від послуг служби зайнятості.
За результатами обробки інформації з реєстру застрахованих осіб про отримання соцвиплат було виявлено, що відповідачка протягом грудня 2021 по березень 2023 отримала грошову допомогу/компенсацію непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом.
На підставі виявленого, відповідно до п.18 ч.22 Закону №1533 проведено перевірку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та встановлено, що ОСОБА_1 отримувала державну соціальну допомогу на надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м.Херсоні ради.
В ході перевірки, для уточнення періоду виплат, на запит позивача УПСЗН Суворовської районної у м.Херсоні ради надано відповідь та встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у вказаній установі та отримувала державні соціальні допомоги, а саме допомогу дитині померлого годувальника з 01.01.2022 по 30.04.2023 та допомогу на дитину з інвалідністю підгрупи «А» з надбавкою на догляд за дитиною з 01.11.2021 по 30.04.2023.
08.05.2024 за результатами перевірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, №2120/2/24.
Наказом центру зайнятості №НТ240514 від 14.05.2024 відповідно до Закону №1533 прийнято рішення про повернення відповідачкою виплати за період з 08.11.2021 по 02.11.2022 у розмірі 87652,39грн.
Відповідачці поштовим відправленням №7302700104992 на адресу зареєстрованого місця проживання та на електрону адресу направлено повідомлення №21/06/05/1214/24 від 15.04.2024 про повернення грошових коштів в сумі 87652,93грн в добровільному порядку, яке відповідачкою отримано особисто 27.05.2024, проте вони залишились без належного реагування.
Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду щодо їх застосування.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із пунктом 2 частиною 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
За пунктом 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Призначення вказаної допомоги по безробіттю пов'язується саме з наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти.
Стаття 4 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що до зайнятого населення також належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю І групи або особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80 річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства.
Умови виплати допомоги по безробіттю, визначені статтею 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пов'язуються з початком настання безробіття, тобто наданням особі статусу безробітного.
Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону; та збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення», відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Як передбачено частинами 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
За змістом пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державна податкова адміністрація України від 13 лютого 2009 року за № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Отже, умовою стягнення виплаченого забезпечення є умисне невиконання застрахованою особою своїх обов'язків та зловживання ними. Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги з безробіття.
Відповідна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727св18).
Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 1 статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню заробітна плата й платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їхня виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку й недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність здійснених розрахунків, на основі яких була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Позивач у цій справі, як платник відповідних грошових сум, з огляду на норми статті 1215 ЦК України, повинен довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю.
Не доведення вини застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про отримання соціальної допомоги з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю позивачем є безумовною підставою у відмові в задоволенні позовних вимог, що також повністю узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, прийнятої у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) від 6 лютого 2019 року та правової позиції Верховного Суду у справі № 757/17820/17-ц від 24 квітня 2019 року, у якій вже враховано зазначені висновки Об'єднаної палати.
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Судом встановлено, і це підтверджує сам позивач, що при поданні документів ОСОБА_1 повідомила про здійснення нею догляду за дитиною з інвалідністю.
Звернувшись до центру зайнятості повторно, 06.11.2021 інформувала, що не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст.4 ЗУ «Про зайнятість населення» та не має заробітку або інших доходів. При цьому подала довідку видану Управлінням соцполітики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради №2994 від 03.11.2021, де зазначено, що надбавка на догляд за дитиною знята з 01.11.2021.
В подальшому відбулась окупація м.Херсон, органи державної влади, в тому числі Херсонський міський центр зайнятості, покинули місто здійснивши релокацію до моменту деокупації регіону, тобто відбулись форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військова агресія росій сякої федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05-30 ранку 24 лютого 2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Окупація міста Херсона є загальновідомим фактом, який підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1. та вказує, що військова агресія визнана форс-мажором, що звільняє від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язків, які стали неможливими внаслідок таких обставин.
Водночас, ОСОБА_1 зазначає, що індивідуальний план працевлаштування нею було підписано 11.11.2021 і він не містив алгоритму дій на випадок бойових дій чи форс-мажору, що склались на той момент на території Херсонської області. Також їй не було належним чином роз'яснено, які діяти в такому випадку відповідно до норм чинного законодавства.
Представник позивача вказувала на те, що незважаючи на релокацію, працівники Центру зайнятості були в режимі телефонного зв,язку і здійснювали свої функції. Цей факт не заперечує і сама ОСОБА_1 , яка наполягає на тому, що повідомляла спеціаліста центру зайнятості про отримання нею виплати по догляду за дитиною з інвалідністю як в електронному вигляді так і за засобом мережі вайбер.
Суд зауважує на те, що в даному випадку позивач мав довести, що під час телефонної розмови ОСОБА_1 було чітко роз'яснено обов'язок подати письмову заяву про зміну статусу або що остання свідомо відмовилися це зробити, маючи технічну можливість.
На думку суду така поведінка відповідачки свідчить про добросовісну поведінку та спростовує умисне невиконання обов,язків чи зловживання ними в частині неповідомлення позивача щодо обставин, які зупиняють виплату допомоги по безробіттю. При цьому працівник центру зайнятості не зафіксував надану відповідачкою інформацію письмово або не надав інструкцій, як подати документи в умовах окупації, що є недоліком роботи самого органу.
Доказів саме свідомого приховування ОСОБА_1 відомостей щодо отримання соцвиплат з метою нарахування виплат по безробіттю, а не неможливості повідомити через війну, позивачем не представлено.
Відповідно до п.4.2.7 Індивідуального плану працевлаштування безробітних від 12.09.2023 Затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 19.12.2018р. №1912 Інформувати Центр зайнятості протягом трьох робочих днів про обставини, що впливають на припинення реєстрації безробітного, у разі необхідності та відповідно до законодавства повертати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, що передбачено ч.3 ст.36 Закону України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідачка була ознайомлена з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, що визначені Законом України «Про зайнятість населення" та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
П.4 ч.2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення" інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині 1 статті 45 цього Закону.
Ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено; «сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг».
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 1212 ЦК України зобов'язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.
В статті 1215 ЦК України встановлено як загальне правило (поверненню не підлягає допомога, яка виплачена юридичною особою добровільно), так і виключення з нього - відсутність розрахункової помилки зі сторони платника та недобросовісність з боку набувача. Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила.
Тобто, добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом в постанові від 20.02.2018 р. у справі №174/406/16-ц, тому вказана грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила, не доведе, що виплата була здійснена з боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов'язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.
Позивач посилається на те, що грошові кошти у розмірі 87652,39 грн, які отримані відповідачкою є такими, що безпідставно нею набуті, а тому вказані кошти підлягають поверненню відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до положень ст.13, 81ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.
Однак, судом не встановлено факту недобросовісного набуття таких коштів.
Верховний Суд у своїй постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 802/213/17-а зазначає, що умовою стягнення виплаченого забезпечення є умисне невиконання застрахованою особою своїх обов'язків та зловживання ними. Відтак, центр зайнятості, який є суб'єктом владних повноважень, повинен довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про отримання допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю з метою незаконного отримання допомоги з безробіття.
Слід зауважити, що умисел є прямим у разі, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
При цьому позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження прямого умислу ОСОБА_1 , спрямованого на свідоме неповідомлення позивача щодо того, що вона отримувала соціальну допомогу на догляд за дитиною з інвалідністю, з метою отримання незаконної допомоги по безробіттю.
Зокрема, не доведено усвідомлення ОСОБА_1 при неповідомленні позивачу відомостей про отримання соціальної допомоги, характеру вчиненого діяння, передбачення нею відповідних суспільно-небезпечних наслідків і бажання їх настання.
Навпаки, як вбачається з відзиву на позовну заяву та пояснень, поданих в судових засіданнях, відповідачка не мала умислу на введення позивача в оману та отримання незаконної грошової допомоги по безробіттю. Навпаки відповідачка повідомляла про цей факт, і доводила до відома спеціаліста центру зайнятості.
Щодо акту розслідування страхового випадку.
Пунктом 18 ч.2 ст.22 ЗУ «Про зайнятість населення» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України.
Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
У відповідності до п.3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), перевірка проводиться районними, міськрайонними міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі та відповідно до передбаченого переліку.
Згідно ч.1 ст.20 ст.36 Закону України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п.п.2,3 вказаного Порядку розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Тобто законодавець чітко визначив момент здійснення перевірки, це коли особа звертається до центру зайнятості або коли перебуває на обліку та отримує допомогу, оскільки п.6 Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконного отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення.
Позивачем тільки в травні 2024 проведено перевірку за результатами якої складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, №2120/2/24, в той час як ОСОБА_1 03.11.2022 наказом №НТ 221103 виплату допомоги по безробіттю було припинено у зв'язку з закінченням терміну виплати, а в березні 2023 самою ОСОБА_1 було подано заяву про припинення реєстрації як безробітної. Тобто на момент проведення розслідування відповідачка вже не перебувала на обліку у центрі зайнятості.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що своєчасно порушення не бачили, оскільки УПСЗН Суворовської районної у м.Херсоні ради не надавав звіти. Дійсно запит центром зайнятості був направлений тільки в травні 2024. Дані до центру зайнятості поступають, коли відбувається внесення в реєстр. Відомості щодо виплат повинен був внести Пенсійний фонд.
Аналізуючи встановлені обставини, зокрема проведення перевірки достовірності даних які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення а як наслідок складання відповідного акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №2120/2/24 від 08.05.2024 вчинені всупереч вищенаведених вимог ЗУ" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку розслідування, оскільки законодавець чітко визначив момент перевірки, що тягне за собою їх недопустимість як доказу, а отже суд погоджується з позицією сторони відповідачки в цій частині .
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що у відповідачки був відсутній прямий умисел, спрямований на свідоме неповідомлення про отримання соціальної допомоги на догляд за дитиною з інвалідністю, з метою отримання допомоги по безробіттю.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому у задоволенні таких слід відмовити.
Керуючись ст.ст.13,81,89,247,263-265,280-289 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Херсонського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ