Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2/641/1883/2026 Справа № 641/1291/26
про відмову у відкритті провадження у справі
20 лютого 2026 року м. Харків
Суддя Слобідського районного суду міста Харкова Василенко О.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним рішення сесії Харківської міської ради та зобов'язання затвердити технічну документацію,
установив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальова А.О. звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача.
Згідно ст. 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позовної заяви, вважаю, що у відкритті провадження по справі необхідно відмовити, виходячи з такого.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Водночас, за приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, якщо один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції або владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
У поданому до суду в порядку цивільного судочинства позові ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати пункт 38 додатку 1 до рішення 20 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 22.11.2023 № 482/23 “Про передачу у власність громадянам земельних ділянок» про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:02:007:0009, площею 0,0391 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Зобов'язати Харківську міську раду (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04059243) затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 та передати у власність ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) земельну ділянку комунальної форми власності площею 0,0391 га (кадастровий номер 6310136900:02:007:0009) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. «а», «б», «к» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Положеннями ч. 7, 10, 11 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Отже, наведеними нормами права встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадянам та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у відповідних правовідносинах реалізовував свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до Слобідського районного суду міста Харкова, представник позивача вказує, що ОСОБА_1 у 2024 році вже зверталася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради з аналогічним предметом позову. Тоді Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.06.2024 закрив провадження в адміністративній справі №520/12390/24 залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024. Підставою для закриття провадження адміністративний суд вказав існування невирішеного спору про право на земельну ділянку між позивачем та суміжним землекористувачем, а саме: щодо фактичних меж та площ земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , що знаходяться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру судових рішень у справі № 641/7176/21 ухвалено рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 25.11.2024 на користь позивача, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15.10.2025. Постанова апеляційної інстанції набрала законної сили 15.10.2025. Відомості щодо касаційного оскарження вказаного судового рішення на офіційному вебсайті «Судова влада України» відсутні.
Отже, виходячи з викладеного, на дату звернення позивача з даним позовом до Слобідського районного суду міста Харкова відсутній спір, що стосується приватноправових відносин та пов'язаний зі земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Питання, пов'язані з визнанням права власності чи права користування земельною ділянкою та оспорюванням такого права інших осіб, у позивачів у межах спору відстуні, а тому дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Так, Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі № 520/32848/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів, зобов'язання вчинити певні дії.
У разі не згоди з судовим рішенням першої інстанції учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити його в апеляційному порядку.
Порядок оскарження ухвал суду у адміністративному провадженні визначені Главою 1 Розділу ІІІ КАС України. Так, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 294 КАС України ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Отже, позивач не позбавлений права, у встановленому КАС України порядку, оскаржити судове рішення, а саме Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження, зокрема, і з підстав, вказаних вище.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, враховуючи суб'єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та має бути вирішений адміністративним судом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.186 ЦПК України, суддя
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання затвердити технічну документацію.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до Харківського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О. Я. Василенко