Справа № 953/1470/26
н/п 1-кс/953/1063/26
"20" лютого 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харків клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за №62025170040019093 від 28 жовтня 2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, який має вищу освіту, військовослужбовця, сержанта військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:
-вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
-вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.01.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі;
-вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.03.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
-вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
установив:
20.02.2026 старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170040019093 від 28.10.2025 за ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2025 № 131 сержанта ОСОБА_5 , призначеного наказом командира військової частина НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09 червня 2025 року № 88-РС на посаду старшого радіотелефоніста відділення зв'язку взводу управління артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , з 09.06.2025 справи та посаду прийняв і виконує обов'язки за посадою.
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, сержант ОСОБА_5 вважався військовослужбовцем за мобілізацією, на особливий період.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують сержанта ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, сержант ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Проте, сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді старшого радіотелефоніста відділення зв'язку взводу управління артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості продовжувати військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 22.08.2025 самовільно залишив місце дислокації підрозділу біля населеного пункту Битиця Сумської області та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив про його задоволення.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили відмовити в його застосуванні у зв'язку з недоведенням ризиків.
Слідчий суддя, заслухавши думки учасників судового розгляду та вивчивши письмові матеріали, надані на підтвердження заявленого клопотання, встановив наступне.
В провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 62025170040019093 від 28.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
19.02.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
19.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме в самовільному залишенні місця служби без поважних причин понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу чи його продовження має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, так як це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного залишення місця служби; актом службового розслідування; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 02.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02.02.2026; повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 19.02.2026; протоколом затримання особи підозрюваної у вчинені злочину від 19.02.2026.
Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд враховує, що пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків, передбачених законом і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Слідчий суддя вважає, що оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, беручи до уваги те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення, тому застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому слідчий суддя застосовує відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, в період воєнного стану ухиляється від виконання конституційного обов'язку по захисту державного суверенітету, а тому слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 .
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за №62025170040019093 від 28 жовтня 2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 59 днів, тобто до 19 квітня 2026 року (включно), без визначення розміру застави.
Зобов'язати старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановити строк дії ухвали до 19.04.2026 (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1