справа № 952/754/25
провадження № 1-кп/952/35/26
18.02.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 (дистанційно),
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Зачепилівка Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025221090000770 від 29.07.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леб'яже Зачепилівського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, військовослужбовця ЗСУ (В/ч НОМЕР_1 ), неодруженого, фактично проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: 20.12.2017 Зачепилівським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 27.07.2020 Красноградським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 26.05.2021 Красноградським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 22.08.2023 звільненого за відбуттям строку покарання, -
в скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -
ОСОБА_4 28.07.2025 близько 23:45 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи настання саме таких наслідків, обравши знаряддям вчинення кримінального правопорушення предмет, схожий на дерев'яну палицю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, почав переслідувати ОСОБА_6 , який прямував до свого місця проживання.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_6 на вул. Центральній в с. Леб'яже Берестинського району Харківської області, де між ними виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 почав виказувати претензїї щодо розповсюдження ОСОБА_6 чуток відносно нього, і під час конфлікту ОСОБА_4 , використовуючи предмет, схожий на дерев'яну палицю, наніс два удари по голові, від яких ОСОБА_6 впав на землю, а ОСОБА_4 , продовжуючи діяти з прямим умислом на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, продовжив бити останнього ногами по різним частинам тулубу.
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-14/163-КР/25 від 12.09.2025 з урахуванням медичної документації спричинено наступні тілесні ушкодження:
-травму живота з ушкодженням селезінки з послідуючим її видаленням, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя, згідно п.п. 2.1.1.а, 2.1.2, 2.1.3 к, л, о «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6;
-закриту черепно-мозкову травму з ушкодженням на голові, перелом правої гомілки нижньої щелепи, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), згідно п.п. 2.3.1а, 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6;
-садна грудної клітини, живота та верхніх кінцівок, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкості втрати працездатності та мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше як 6 днів, згідно п.п. 2.3.2б, 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6.
Надалі ОСОБА_4 самостійно припинив свої протиправні дії.
Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину в скоєнні інкримінуємого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та підтвердив, що кримінальне правопорушення було скоєно ним при обставинах, про які він дав добровільно та правдиво свідчення під час досудового розслідування у кримінальному провадженні і які правильно вказані в обвинувальному акті.
Показання ОСОБА_4 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці показання достовірними та такими, що знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак у попередніх судових засіданням наголошував на тому, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Окрім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у фактично скоєному підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, безпосередньо дослідженими судом в процесі судового розгляду, а саме:
-протоколом огляду від 29.07.2025, згідно якого під час огляду місця події по вул. Центральній в с. Леб'яже Берестинського району Харківської області знаходиться пляма темно-бурої речовини, а поруч фрагменти білого кабелю та чорна футболка з плямами темно-бурої речовини;
-довідкою КНП «Берестинська міська лікарня» № 01-05/1160 від 04.08.2025, відповідно до якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.07.2025 звернувся за медичною допомогою до вказаного медичного закладу з діагнозом «закрита травма живота, розрив селезінки, забійно-рвані рани волосистої частини голови». Був госпіталізований до хірургічного відділення та перебував на лікуванні з 29.07.2025 по 03.08.2025;
-висновком експерта Берестинського відділення ДСУ ХОБ СМЕ ОСОБА_7 № 12-14/163-КР/25 від 12.09.2025, згідно якого виявлені на тілі ОСОБА_6 тілесні ушкодження кваліфіковані наступним чином: травма живота з ушкодженням селезінки з послідуючим її видаленням, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя, згідно п.п. 2.1.1.а, 2.1.2, 2.1.3 к, л, о «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6; закрита черепно-мозкову травма з ушкодженням на голові, перелом правої гомілки нижньої щелепи, по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), згідно п.п. 2.3.1а, 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6; садна грудної клітини, живота та верхніх кінцівок, по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкості втрати працездатності та мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше як 6 днів, згідно п.п. 2.3.2б, 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6. При цьому покази ОСОБА_6 дані ним в протоколі його допиту від 06.08.2025 про спосіб причинення йому тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_4 не протирічать даним, отриманим при судово-медичній експертизі ОСОБА_6 . Покази ОСОБА_6 дані ним в протоколі проведення слідчого експерименту за його участі від 09.09.2025 про спосіб спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не протирічать даним, отриманим при судово-медичній експертизі ОСОБА_6 .
Крім того, судом були досліджені матеріали справи, якими характеризується обвинувачений ОСОБА_4 .
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення доказана повністю і його дії кваліфікує за ч.1 ст. 121 КК України - умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу.
При призначенні міри покарання суд враховує характер та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , раніше неодноразово судимого, який за місцем проживання характеризується посередньо, військовослужбовця ЗСУ (який на даний час перебуває у СЗЧ), неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є його щире каяття у вчиненому.
В силу ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є рецидив злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують покарання, наявність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 має бути призначене покарання в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.121 КК України, а саме: у виді позбавлення волі, вважаючи неможливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Оскільки ОСОБА_4 призначається покарання у виді реального позбавлення волі, а існуючі ризики не зникли, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п.2 ч.4 ст.374 КПК України суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити попередній запобіжний захід - тримання під вартою.
У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з 29.07.2025 (з моменту затримання) до дня набрання вироком законної сили із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.
Цивільний позов не заявлявся.
Судових витрат по справі не має.
Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 66, 67, 395 КК України, ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 29.07.2025.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 29.07.2025 до дня набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Речові докази:
- чоловічу кофту темного кольору з рукавами, яку поміщено до паперової коробки; змиви з долонь правої та лівої руки підозрюваного ОСОБА_4 , які поміщено до паперового конверту; нігтьові зрізи фалангів пальців з лівої та правої руки ОСОБА_4 , які поміщено до паперового конверту; чоловічі штани темного кольору, які поміщено до паперової коробки; чоловіче взуття темного кольору, яке поміщено до паперової коробки; пластикову рукоятку від колуна, що знаходяться на зберіганні в камері схову СПД №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - знищити;
- медичну карту стаціонарного хворого № 5115 на ім'я ОСОБА_6 на 16 аркушах, що повернута до КНП «Берестинська міська лікарня» Харківської області, після набрання вироком законної сили - залишити в КНП «Берестинська міська лікарня» Харківської області.
Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з моменту його проголошення до Харківського апеляційного суду, засудженим ОСОБА_4 в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1