Справа №639/1181/26
Провадження №2-о/639/59/26
20 лютого 2026 року Новобаварський районни суд міста Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши матеріали за заявою подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
17 лютого 2026 року до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла заява подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу згідно якої просили суд, розірвати шлюб між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 зареєстрований 18 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкова Харківського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 662.
Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів заяви, від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У заяві, як на підставу для її розгляду в порядку окремого провадження, заявник посилається на положення ст.109 Сімейного кодексу України.
Так, відповідно до ч.1 зазначеної статті подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК) (2947-14), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 109 СК (2947-14) подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачити: - з ким з них будуть проживати діти;- яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо; - умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Крім того, подружжя подає до суду договір про розмір аліментів на дитину (дітей). Судам слід перевіряти дотримання нотаріального посвідчення такого договору. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини. Сторони передбачають у договорі також порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.
Таким чином, спільна заява подружжя про розірвання шлюбу подається до суду разом з письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей, а також з договором між подружжям про розмір аліментів на дитину, який має бути нотаріально посвідчений.
Разом з цим, заявниками до заяви не додано письмового договору про те, з ким із подружжя буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини, та нотаріально посвідченого договору між подружжям про розмір аліментів на дитину, як того вимагає положення ст.109 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Отже заявникам необхідно додати до заяви письмовий договір про те, з ким із них буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини. При цьому договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений.
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбупідлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 20.02.2026
Суддя В.В. Труханович