Справа № 447/331/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.
Провадження № 22-ц/811/2781/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
18 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 липня 2025 року,-
у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між якими розірвано рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16.01.2020 року. Рішенням суду від 04.09.2023 року змінено спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Миколаївського районного суду Львівської області від 23.07.2020 року та ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду й до досягнення дитиною повноліття. У зв'язку з досягненням повноліття, 08.09.2024 року сплата аліментів припинилася. Зазначає, що їх донька навчається на другому курсі денної бюджетної форми навчання на факультеті громадського розвитку та здоров?я Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, закінчує навчання 30.06.2027 року. ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги, оскільки не працює, перебуває на її утриманні. Вона перебуває в іншому шлюбі, виховує ще одну доньку, тому самостійно утримувати доньку ОСОБА_4 не має можливості.
З наведених підстав просить стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів до досягнення донькою 23 років за умови, що вона буде продовжувати навчання.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 липня 2025 року позов задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, починаючи від дня пред?явлення позову 29.01.2025 року, на період її навчання до 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав належної оцінки документам, що підтверджують перебування ОСОБА_3 на військовій службі, його безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією рф проти України тощо. Вказане підтверджується військовим квитком ОСОБА_3 та довідками військових частин, що містяться в матеріалах справи. На підставі долучених ним документів про перебування на службі у ЗСУ, суд мав обов'язком зупинити провадження у справі. Зазначає, що станом на сьогоднішній день існує заборгованість по винагороді за службу, розмір його доходів суттєво зменшився, оскільки за станом здоров?я він тимчасово переведений на службу до В/Ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), має на утриманні матір ОСОБА_5 , 1959 р.н., яка достягла пенсійного віку. На підставі цього у нього відсутня можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Погоджується сплачувати аліменти на доньку в розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходів. З наведених підстав просить зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України; скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.07.2025 року та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня донька сторін, ОСОБА_4 , яка проживає разом з матір'ю, яка її матеріально утримує, у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги батька, який в змозі надавати матеріальну допомогу, а відтак дійшов висновку про стягнення на повнолітню доньку сторін, яка продовжує навчання, аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.01.2025 року і до закінчення навчання, та не довше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 16 січня 2020 року між ними розірвано рішенням Миколаївського районного суду Львівської області
За час перебування у шлюбі у них народилась донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Демнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області.
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 вересня 2023 року змінено спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1546/20 від 23 липня 2020 року, вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду й до досягнення дитиною повноліття.
У зв'язку з досягненням донькою сторін, ОСОБА_3 , повноліття, стягнення аліментів припинено.
Довідкою про місце реєстрації № 74 від 21 січня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_4 проживає без реєстрації разом із матір?ю ОСОБА_1 , а також членами її сім?ї за адресою: АДРЕСА_1 .
Довідкою №28, виданою Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького 21 січня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_4 навчається на другому курсі факультету громадського розвитку та здоров?я, денної форми навчання за рахунок коштів державного бюджету за спеціальністю «227 Терапія та реабілітація». Початок навчання - 01 вересня 2023 року, передбачений термін закінчення навчання - 30 червня 2027 року.
У позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Судом першої інстанції також встановлено, що 31 січня 2023 року ОСОБА_3 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
Згідно з копією витягу з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №71 від 05 березня 2023 року, солдата ОСОБА_3 , який прибув з В/Ч НОМЕР_4 , з 05 березня 2023 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
Проходження військової служи в період з 12.10.2023 року до 03.05.2024 року підтверджується Витягом з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_5 з 05 жовтня 2023 року по 03 травня 2024 року, підписаним командиром В/Ч НОМЕР_5 ОСОБА_7 .
Перебування ОСОБА_8 на військовій службі підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 , виданим 06.12.2022 року.
Копією посвідчення серії НОМЕР_7 , виданого відділом персоналу штабу В/Ч НОМЕР_8 28 червня 2024 року, підтверджується, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій.
Вищенаведене беззаперечно свідчить про перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та можливість батьків її надавати.
Зі змісту статей 199, 200 СК України вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відтак, встановивши, що повнолітня донька сторін, ОСОБА_4 , навчається на денній формі навчання у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач ОСОБА_3 перебуває у складі Збройних Сил України, проходить військову службу, має постійний дохід, суд першої інстанції на підставі наявних у справі матеріалів, дійшов вірного висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці, а відтак правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліментів на доньку, ОСОБА_4 , однак не погоджується з визначеним судом розміром аліментів.
Колегія суддів враховує те, що апелянт в поданій ним апеляційній скарзі, зазначаючи про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, посилався на те, що існує заборгованість по винагороді за службу у ЗСУ, що розмір його доходів суттєво зменшився, оскільки за станом здоров?я він тимчасово переведений на службу до в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), що у нього на утриманні перебуває матір ОСОБА_5 , 1959 р.н., яка достягла пенсійного віку, однак не заперечував щодо стягнення з нього аліментів на доньку, яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходів.
Представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , в судовому засіданні 09 лютого 2026 року, погодилася на стягнення з відповідача на користь її довірительки аліментів на повнолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, починаючи з 29.01.2025 року, на період її навчання до 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років
Ухвалюючи оскаржуване рішення суду, суд першої інстанції вірно взяв до уваги те, що донька сторін є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів має бути не більш як достатнім для розумного задоволення матеріальних потреб дитини і не повинен призводити до обмеження матеріальних прав, інтересів та потреб відповідача, та за встановлених судом обставин справи вважає, що аліменти у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно забезпечать найнеобхідніші матеріальні потреби та будуть достатніми для належного матеріального утримання повнолітньої доньки сторін, яка продовжує навчання.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції не у повній мірі враховано матеріальне становище платника аліментів, погіршення стану його здоров'я, а також те, що утримання повнолітньої дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на обох батьків.
Крім того, з резолютивної частини рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 липня 2025 року вбачається, що суд ухвалив стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Категорія «мінімальний гарантований розмір аліментів» передбачена главою 15 СК і відноситься до аліментів на утримання дитини. Така величина встановлена законодавцем, виходячи із наявності у батьків безумовного обов'язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У свою чергу після досягнення повноліття відсутній безумовний обов'язок батьків утримувати сина, дочку. Останні повинні доводити наявність додаткових обставин, обґрунтовувати необхідну суму матеріальної допомоги. При розрахунках може бути встановлено, що їх розмір є меншим прожиткового мінімуму.
Таким чином, поширення категорії «мінімальний гарантований розмір аліментів» на стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина і дочки (глава 16), є безпідставним.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1 статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення повноліття.
Законом встановлені прожиткові мінімуми для дітей віком від 6 років, від 6 років до 18 років та на працездатних осіб.
Прожитковий мінімум на повнолітніх дочку та сина законом не передбачено.
Таким чином застосування частини 2 статті 182 СК України і зазначення в резолютивній частині рішення, що розмір аліментів присуджених судом не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму, не може бути застосований при стягненні аліментів на повнолітніх сина чи дочку, а відтак помилковим є зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на повнолітню доньку, ОСОБА_4 , не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи вищенаведене, оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_3 , щомісячно, починаючи від дня пред?явлення позову 03.02.2025 року, на період її навчання до 30.06.2027, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.
Враховуючи прохальну частину апеляційної скарги ОСОБА_4 , який не заперечував щодо стягнення з нього аліментів у зв'язку з продовженням навчання на повнолітню доньку, ОСОБА_4 , у розмірі 1/6 частки від його доходів, колегія суддів не вбачала необхідності у зупиненні апеляційного провадження.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 , то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарга в розмірі в розмірі 1816,80 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно з частинами 1, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 липня 2025 рокускасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_3 , щомісячно, починаючи від дня пред?явлення позову 03.02.2025, на період її навчання до 30.06.2027, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судовий збір в розмірі 1816,80 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 18.02.2026 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк